АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
1[1]
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді - Мороза І.М.,
суддів - Лук'янець Л.Ф., Васильєвої М.А.,
за участю прокурора - Отроша В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією зі змінами від 14.11.2013 року прокурора Мілевського А.П., який затвердив обвинувальний висновок на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 14 травня 2013 року,
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Рогізки Чернігівської області, громадянин України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, не судимий,
засуджений за ч. 1 ст. 203-2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 7 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 127 500 гривень з конфіскацією грального обладнання. Виплата призначеного штрафу розстрочена ОСОБА_1 на один рік з проведенням стягнення щомісячно в сумі 10625 гривень.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено у вигляді підписки про невиїзд. Прийнято рішення щодо речових доказів.
За вироком суду, ОСОБА_1 визнаний винуватим, у тому, що переслідуючи корисливі мотиви, у період часу з 2 грудня 2011 року по 3 січня 2012 року, в приміщенні інтернет-клубу на АДРЕСА_3, в порушення вимог ст. 2 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні», займався гральним бізнесом за наступних обставин.
27 листопада 2011 року ОСОБА_1 підшукав та орендував приміщення для зайняття гральним бізнесом, яке розташоване на АДРЕСА_3, куди 2 грудня 2011 року, приблизно о 10 годині поставив 22 ігрові автомати для здійснення азартних ігор та 6 комп'ютерів із встановленим програмним забезпеченням для проведення азартних ігор в електронних (віртуальних) казино через всесвітню мережу Інтернет. При цьому в період часу з 2 грудня 2011 по 3 січня 2012 року ОСОБА_1 у вищевказаному приміщенні інтернет-клубу, з метою особистого збагачення займався гральним бізнесом шляхом роз'яснення клієнтам умови прийняття участі в азартних іграх, а саме, електронних (віртуальних) казино-програмах, надаючи відповідний чек, де містився пароль доступу до них та на ігрових автоматах, встановлюючи на них суму кредитів, відповідну суму отриманих від клієнтів грошових коштів, та здійснював виплату виграшу.
В апеляції зі змінами прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, не оспорюючи фактичних обставин справи і правильність кваліфікації дій засудженого, посилаючись на неправильне застосування закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, просить вирок змінити. Виключити з мотивувальної та резолютивної частини вироку посилання на застосування ст.69 КК України та призначити ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст.203-2 КК України в редакції Закону від 22.12.2010 року у виді штрафу у розмірі 7 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
На обґрунтування вимог апеляції посилається на те, що суд застосував Закон України від 15.11.2011 року про внесення змін до ст. 203-2 КК України, який набрав чинності 17.01.2012 року, який не підлягав застосуванню, в наслідок чого призначив більш суворе покарання, яке не передбачалось попередньою редакцією, призначивши конфіскацію грального обладнання та зайво застосував ст. 69 КК України.
Розглядаючи справу у межах поданої апеляції зі змінами, заслухавши доповідь судді; вислухавши пояснення прокурора, який підтримав апеляцію з внесеними змінами та просив її задовольнити; провівши судові дебати, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора із внесеними змінами пом'якшує становище засудженого та підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у незаконному зайнятті гральним бізнесом та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 203-2 КК України за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені наявними у справі доказами в їх сукупності, які досліджувались в порядку ст. 299 КПК України та ніким із учасників судового процесу не оспорюються.
При, цьому суд першої інстанції, з'ясувавши правильне розуміння ОСОБА_1 та іншими учасниками процесу змісту фактичних обставин справи за відсутністю сумнівів у добровільності та істинності позиції засудженого, який повністю визнав себе винним у інкримінованому йому злочині, роз'яснив всім учасникам судового розгляду, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини.
Будь-яких порушень при вирішенні судом першої інстанції цих питань колегією суддів не встановлено, а тому фактичні обставини справи, доведеність винуватості ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині та юридична кваліфікація його дій не є предметом апеляційного розгляду, оскільки не оспорюються будь-ким із учасників процесу.
Разом з тим, що стосується доводів апеляції прокурора зі змінами то вони заслуговують на увагу та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як зазначається у ч.2 ст.4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Як убачається з матеріалів справи, злочинні дії ОСОБА_1 було вчинено у період з 02.12.2011 року по 03.01.2012 року, проте судом першої інстанції був застосований Закон N 4025-VI від 15.11.2011 року про внесення змін до ст. 203-2 КК України, який набрав чинності 17.01.2012 року і відповідно до якого у ч.1 ст.203-2 КК України встановлювалась санкція і виді штрафу від десяти тисяч до сорока тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян з конфіскацією грального обладнання. А отже цей закон не підлягав застосуванню.
У даному випадку суд повинен був керуватись Законом N 2852-VI від 22.12.2010 року, що набрав чинності 13.01.2011 року, відповідно до якого у ч.1 ст.203-2 КК України встановлювалось, що зайняття гральним бізнесом карається штрафом від десяти до п'ятдесяти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Таким чином санкцією ч.1 ст.203-2 КК України в редакції Закону N 2852-VI станом на 03.01.12 року не передбачалось конфіскації грального обладнання, а межі штрафної санкції дозволяли суду першої інстанції накласти штраф у визначеному ним розмірі без застосування ст. 69 КК України, а тому місцевий суд мав застосовувати редакцію закону, санкція якого є більш м'якою у порівнянні з редакцією закону станом на час винесення вироку від 14 травня 2013 року.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає за необхідне змінити вирок щодо засудженого ОСОБА_1 виключивши з мотивувальної та резолютивної частини вироку посилання на застосування ст.69 КК України та призначення ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст.203-1 КК України у виді конфіскації грального обладнання, вказавши про застосування ч.1 ст.203-2 КК України в редакції Закону N 2852-VI від 22.12.2010 року.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України 1960 року, п.п. 9,11,15 Розділу ХІ Перехідних положень КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, задовольнити.
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 14 травня 2013 року щодо ОСОБА_1 змінити, виключити з мотивувальної та резолютивної частини вироку посилання на застосування ст.69 КК України та призначення ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст.203-1 КК України у виді конфіскації грального обладнання.
Вважати ОСОБА_1 засудженим за ч.1 ст.203-1 КК України в редакції Закону N 2852-VI від 22.12.2010 року до штрафу у розмірі 7 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 127 500 гривень.
В решті вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 14 травня 2013 року щодо ОСОБА_1 - залишити без зміни.
Судді:
___________________ __________________ ________________
Мороз І.М. ВасильєваМ.А. Лук’янець Л.Ф.
Справа № 11/796/1920/2013 Категорія КК: ч. 1 ст. 203-1
Головуючий у першій інстанції - Козятник Л.Г.
Доповідач - Мороз І.М.