Справа № 122/14677/13-ц
Провадження по справі 2/122/1153/13
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 жовтня 2013 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого, судді – Домнікової М.В.,
при секретарі – Шерет Ф.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка звернулася до суду на підставі довіреності від імені ОСОБА_2 до Територіальної громади в особі Сімферопольської міської ради про визнання права власності у порядку спадкування за законом, –
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Територіальної громади в особі Сімферопольської міської ради про визнання права власності у порядку спадкування, мотивуючі позовні вимоги тим, що 24.03.2012 року, перебуваючи у Російській Федерації, раптово померла ОСОБА_4, яка була зареєстрована та мала останнє місце проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1. Після її смерті залишився єдиний спадкоємець син померлої – ОСОБА_2, який 27.07.2012 року прибув до м. Сімферополя та звернувся до приватного нотаріуса Сімферопольського міського округу ОСОБА_5 із заявою про прийняття спадщини, також за зверненням останнього була заведена спадкова справа №1/2012. Спадкодавцю під час життя на праві власності належала 1/2 частка квартири АДРЕСА_1, що нею була придбана в порядку приватизації державного житлового фонду у рівних частках з ОСОБА_6 Також, ОСОБА_4 успадкувала 1/4 частку зазначеної однокімнатної квартири від свого чоловіка ОСОБА_6, який помер 18.12.2007 року. Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя від 02.04.2012 року за ОСОБА_4 визнано право власності на 1/4 частку квартири №94 по вул. Павленка в м. Сімферополі, як за спадкоємцем за законом після смерті свого чоловіка ОСОБА_6, який помер 18.12.2007 року. Крім того, цим же судовим рішенням визнано право власності на іншу 1/4 частку вказаної квартири за ОСОБА_7, як за спадкоємцем за законом після смерті батька ОСОБА_6 Під час розгляду справи та ухвалення судового рішення в інтересах ОСОБА_4 діяв представник ОСОБА_1, якій не було відомо про раптову смерть ОСОБА_4, оскільки остання у той час перебувала у свого сина – ОСОБА_2 в м. Єсентуки, Російської Федерації. Крім того, у межах повноважень, наданих представнику, у подальшому була здійснена державна реєстрація права власності ОСОБА_4 на 1/4 частку вказаної квартири. Про настання смерті ОСОБА_4 стало відомо по прибуттю позивача до м. Сімферополя наприкінці липня 2012 року, коли щодо оформлення свідоцтва про право на спадщину на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 було відмовлено нотаріусом та надані письмові роз’яснення стосовно вказаного питання. Однак, позивач вважає, що його права повинні бути захищені у судовому порядку, оскільки спадкодавець під час свого життя отримала спадок у вигляді 1/4 частки квартири, але за життя не отримала та не зареєструвала своє право власності. З урахуванням наведеного та з посиланням на статті 16, 1216-1217, 1261, 1268, 1296, 1299 ЦК України, ОСОБА_1 на підставі довіреності від імені ОСОБА_2 просила суд: визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_4, яка померла 24.03.2012 року.
У суді під час розгляду справи по суті представник позивача підтримав позовні вимоги та з підстав, викладених у позовній заяві, просила заявлені вимоги задовольнити. Після оголошення перерви представник позивача у судове засідання не з’явилася, надала суду письмову заяву про продовження розгляду справи у її відсутність, на задоволенні позовних вимог наполягала.
Представник відповідача у суді під час розгляду справи по суті не заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2 Після оголошення перерви до суду представник не з’явився, повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.
Суд відповідно до вимог частини 4 статті 174 ЦПК України, прийняв визнання відповідачем позову, оскільки це не суперечить закону, не порушує права, свободи, чи інтереси інших осіб.
Заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, представника відповідача, оглянувши матеріали цивільної справи №2-0107/227/2012р., дослідивши та оцінивши усі наявні по справі докази та матеріали цивільної справи у їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.
А відповідно до частини 3 вищенаведеної статті Закону, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.
Судом встановлено, що 24.03.2012 року померла ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія ІІ-ДН № 666605, виданим 10.04.2012 року відділом запису актів цивільного стану управління записів актів цивільного стану Ставропольського краю по м. Єсентуки.
Спадкодавцю за життя на праві власності належала 1/2 частка квартири АДРЕСА_1, що нею була придбана в порядку приватизації державного житлового фонду у рівних частках з ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, що видане 14.04.2003 року Сімферопольською квартирно-експлуатаційною частиною району на підставі рішення органу приватизації « 335 від 27.03.2003 року, зареєстроване КРП СМБРТІ, номер запису 358 в книзі Д-103, Д-559, а також в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 23.04.2003 року, реєстраційний номер майна 828002.
Також, рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя від 02.04.2012 року (справа №2-0107/227/2012р.) визнано за ОСОБА_8 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1, як за спадкоємцем за законом після смерті батька ОСОБА_6, який помер 18.12.2007 року.
Цим же судовим рішенням визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1, як за спадкоємцем за законом після смерті чоловіка ОСОБА_6, який помер 18.12.2007 року.
Зазначене судове рішення є чинним.
Під час розгляду справи та ухвалення судового рішення в інтересах ОСОБА_4 діяв її представник ОСОБА_1, якій не було відомо про раптову смерть ОСОБА_4, оскільки остання у той час перебувала у свого сина – ОСОБА_2 в м. Єсентуки, Російської Федерації. Крім того, у межах повноважень, наданих представнику, у подальшому була здійснена державна реєстрація права власності ОСОБА_4 на 1/4 частку вказаної квартири АДРЕСА_1, що підтверджується відміткою про державну реєстрацію рішенням та відповідним витягом з реєстру прав власності від 16.07.2012 року.
Про настання смерті ОСОБА_4 стало відомо вже у липні 2012 року, по прибуттю ОСОБА_2 до м. Сімферополя.
Після смерті ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини 27.07.2012 року до приватного нотаріусу Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_5 звернувся син померлої – ОСОБА_2, за звернення якого була заведена спадкова справа №1/2012.
Також, позивач по справі ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 повноваження на оформлення його спадкових прав.
У свою чергу, 27.12.2012 року ОСОБА_1, діючі на підставі довіреності від імені ОСОБА_2, звернулася до приватного нотаріусу Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_5 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на ім’я ОСОБА_2
Однак, 27.12.2012 року приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_5 було видано свідоцтво на ім’я ОСОБА_2 лише на спадкування 1/2 частки квартири АДРЕСА_1.
Постановою приватного нотаріусу Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 25.07.2013 року ОСОБА_1, яка діяла від імені ОСОБА_2, було відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частку квартири квартиру АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_4, яка померла 24.03.2012 року. При цьому, відмова мотивована тим, що рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 02.04.2012 року (справа №2-0107/227/2012р.) було прийнято та набуло законної сили вже після смерті ОСОБА_4, а ще через три місяці право власності на частку квартири пройшло державну реєстрацію, тобто у той час коли її цивільна правоздатність припинилася. Припинення цивільної правоздатності фізичної особи означає, що така особа втрачає здатність мати цивільні права та обов’язки, тобто після смерті фізичної особи у неї у будь-які права, у тому числі право власності, не виникають. На підставі чого можливо зробити висновок про відсутність у померлої права власності на вказану частку квартири на момент відкриття спадщини (день смерті), як того вимагає стаття 1218 ЦК України.
Згідно зі статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Як роз’яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму листі № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» (пункт 3.1.) умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
Відповідно до положень статті 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Отже, як було встановлено судом та підтверджується матеріалами цивільної справи, рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя від 02.04.2012 року (справа №2-0107/227/2012р.), зокрема, визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1, як за спадкоємцем за законом після смерті чоловіка ОСОБА_6, який помер 18.12.2007 року. Як було встановлено цим же судовим рішенням, ОСОБА_4 успадкувала як дружина та спадкоємець першої черги 1/4 частку спірної квартири після смерті свого чоловіка ОСОБА_6, який помер 18.12.2007 року, тому що згідно частини 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Крім того, ОСОБА_4 зверталася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом, зокрема щодо грошових вкладів у Ощадбанку та отримала відповідне свідоцтво про право на спадщину на ці кошти.
Відповідно до частини 5 статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Право власності ОСОБА_4 на 1/4 частку квартиру АДРЕСА_1 за час її життя було набуто спадкодавцем відповідно до діючого на той час законодавства, нікім не оспорено, тому позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на це майно в порядку спадкування за законом за наявністю обґрунтованої відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину засновані на законі і підлягають задоволенню.
Суд не вирішує питання про стягнення з відповідача судових витрат, пов’язаних з розглядом справи у суді, оскільки ані позивач, ані його представник не наполягали на стягненні судового збору з відповідача на користь позивача.
На підставі статей 16, 1216, 1217, 1261, 1268 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 10-11, 60, 174, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1, яка звернулася до суду на підставі довіреності від імені ОСОБА_2 до Територіальної громади в особі Сімферопольської міської ради про визнання права власності у порядку спадкування за законом – задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, яка померла 24.03.2012 року право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Домнікова М.В.