Судове рішення #34692480


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-0107/1216/2012


Провадження по справі 2/122/2689/13


"23" грудня 2013 р.



Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді - Масалигіної Н.С.,

за участю секретаря - Ярмошик М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -


ВСТАНОВИВ:


У березні 2012 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 22.08.2012 року позов ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 8000 грн.

Ухвалою колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду АР Крим від 21.01.2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено та рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 22.08.2012 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.07.2013 року касаційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 22.08.2012 року та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 21.01.2013 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди скасовано, справу у цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Вимоги позивача мотивовані тим, що 03 листопада 2008 року о 18 годині 30 хвилин на АДРЕСА_3 та будівлі ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_4» позивачка впала до траншеї глибиною більш ніж два метри, яка не була огороджена, освітлена та обладнана перехідними містками, а також попереджувальними знаками для безпеки перехожих. У результаті падіння ОСОБА_1 отримала закритий осколковий перелом дистального метаепіфіза обох кісток лівої голені зі зміщенням обломків, синець лівої нижньої та правої нижньої кінцівки, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості. За даним фактом прокуратурою Залізничного району м. Сімферополя АР Крим було прийнято постанову про порушення кримінальної справи. Досудовим слідством встановлено, що замовником ремонтних робіт був власник ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_4» ОСОБА_2, а виконавцем - ОСОБА_3 На думку позивача, відповідач проводив ремонтні роботи без дотримання встановлених правил, у результаті чого вона отримала тілесні ушкодження, у зв'язку з чим, була змушена купувати ліки за власні кошти та понесла значні матеріальні витрати. Крім того, внаслідок бездіяльності відповідачів позивачці була спричинена моральна шкода, яка виразилася в тому, що спричинені ушкодження призвели до погіршення здоров'я ОСОБА_1, яка на теперішній час є інвалідом третьої групи, сильно обмежена у русі, вимушена приймати знеболюючі ліки та продовжувати лікування. Зазначені моральні страждання позивачка оцінює в 50 000 гривень.

Представник позивача - ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності, у судовому засіданні повністю підтримав заявлені вимоги в межах розгляду справи щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 50 000 гривень з ОСОБА_3.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги позивачки в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 50 000 грн. не визнав, пояснив, що він є пенсіонером та розмір його пенсії щомісяця складає 1419,52 грн. Інших доходів він не має, а тому не спроможній сплатити позивачці вказану суму моральної шкоди.

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належно, про причини неявки суду не повідомив (а.с.211; 216).

Дослідивши матеріали справи в межах її розгляду, заслухавши пояснення позивача, враховуючи заперечення відповідача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 стосовно стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди у розмірі 50 000 гривень підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Завданням цивільного судочинства, на підставі статті 1 ЦПК України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судовим розглядом встановлено і сторони проти цього не заперечують, що 03 листопада 2008 року о 18 годині30 хвилин на АДРЕСА_3 та будівлі ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_4» ОСОБА_1 впала до траншеї глибиною більш ніж два метри, яка не була огороджена, освітлена, обладнана перехідними містками та попереджувальними знаками для безпеки перехожих. У результаті падіння вона отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості (а.с.7-9).

Відповідно до договору від 13 жовтня 2008 року, укладеного між КП «Бюро дорожнього руху» (балансоутримувач) та ОСОБА_2 (замовник), про здійснення земельних робіт для проведення газопроводу АДРЕСА_3, відповідальною особою за проведення робіт і здачу об'єкта є ОСОБА_3 (а.с.21-22).

Постановою в.о. прокурора Залізничного району м. Сімферополя старшого радника юстиції Обухова В.Ю. від 17 вересня 2010 року скасовано постанову про відмову у порушенні кримінальної справи та порушено кримінальну справу за фактом необережного нанесення тілесних ушкоджень середнього ступеню важкості, і ознаками злочину, передбаченого ст. 128 КК України, досудове слідство по якій, згідно листа старшого слідчого СВ Залізничного РВ СМУ ГУМВС України в АР Крим старшого лейтенанта міліції Горелової В.В. від 15.08.2012 року вих. № 49/3-7311 СО, триває.

Органами досудового слідства встановлено, що невстановленими особами з 28.10.2008 року на вул. Гагаріна у м. Сімферополі, біля будинку № 22-а, в місці, де відбувається рух людей, проводилися земельні роботи по розриттю траншеї для укладання газопроводу. 03.11.2008 року траншея була розрита і перетинала місце, де відбувається рух людей. Згідно встановлених СНиП 111-4-80 правилам виробництва земляних робіт траншеї, які розробляються на вулицях, проїздах, у дворах населених пунктів, а так само в місцях, де відбувається рух людей повинні бути огороджені захисним огородженням. На огорожі необхідно встановлювати попереджувальні написи і знаки, а в нічний час доби - сигнальне освітлення. Однак, 03.11.2008 року після настання темного часу доби невстановлені особи, нехтуючи спеціальними правилами проведення земельних робіт, встановленими СНиП 111-4-80, заходи попереджувальної безпеки не прийняли, розриту траншею захисним огородженням не захистили, покинувши місце проведення земляних робіт. Громадянка ОСОБА_1 у цей же день в темний час доби, приблизно о 18:45 годин, проходячи АДРЕСА_3, у відсутності огородження траншеї, попереджувальних знаків та сигнального освітлення, не помітивши розриту траншею, впала до неї. В результаті падіння ОСОБА_1 заподіяні закритий осколковий перелом дистального метаепіфіза обох кісток лівої гомілки зі зміщенням уламків, синець лівої нижньої і правої нижньої кінцівок, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 позовні вимоги у частині стягнення з нього матеріальної шкоди у розмірі 8 тис. грн. визнав, тобто погодився із тим, що саме з його вини позивачці була заподіяна матеріальна шкода.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як встановлено судовим розглядом, внаслідок отриманих травм ОСОБА_1 були спричинені численні ушкодження, у зв'язку з чим на теперішній час вона є інвалідом третьої групи загального захворювання ОРА та отримує пенсію за інвалідністю (а.с.9; 221-223).

При цьому, як вбачається з довідки про доходи пенсіонера від 16.12.2013 року №2821/0530, виданої ОСОБА_3 Головним Управлінням Пенсійного фонду України в АР Крим, сума пенсії відповідача з 01.07.2013 року по 31.12.2013 року складає 8 517,12 грн. (а.с.217).

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4: «Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Положенням пункту п'ятого Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику» в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, №4 суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Зі змісту статті 1167 ЦК України вбачається, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Отже, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, встановивши правовий характер спірних правовідносин, шляхом дослідження всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявних у справі доказів, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини по справі, які складають правову підставу позову, суд дійшов висновку про те, що вимоги ОСОБА_1 стосовно стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди у розмірі 50 000 гривень підлягають частковому задоволенню, а тому з урахуванням доходу відповідача та обґрунтованості заявленого розміру моральної шкоди, на користь позивачки підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 1 500 гривень.

На підставі наведеного, ч. 1 ст. 1166, ч. 1 ст. 1167, п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику» в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, №4, статтями 10, 11, 60, 74,175, 215- 218, 224-233, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -


В И Р І Ш И В:


Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди у частині розгляду вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки м. Термез, Узбекістану, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Желєзнодорожним РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму 09.03.1999 року, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (ІПННОМЕР_2) на відшкодування моральної шкоди 1500 (одну тисячу п'ятсот) гривень.

У задоволені решти вимог ОСОБА_1 стосовно стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Залізничний районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.


Суддя:









Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація