Справа № 122/17532/13-а

Провадження по справі 2-а/122/286/13

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2013 року м. Сімферополь

Залізничний районний суд м. Сімферополя АР Крим у складі:

головуючого судді - Домнікової М.В.,

при секретарі - Шерет Ф.М.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Бичкової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м. Сімферополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, який звернувся до суду на підставі довіреності від імені ОСОБА_3 до Міністерства соціальної політики АР Крим, Управління праці та соціального захисту населення Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя про визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 у порядку адміністративного судочинства звернувся до суду на підставі довіреності від імені ОСОБА_3 з позовом до Міністерства соціальної політики АР Крим про визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, мотивуючі позовні вимоги тим, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народила дочку - ОСОБА_6 Управлінням праці та соціального захисту населення Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя була призначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з підстав Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Позивачка має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Оскільки Управлінням не виконувалися норми законодавства, ОСОБА_3 звернулася зі скаргами Міністерства праці та соціальної політики АР Крим. У зв'язку з протиправними діями Управління, позивачка недоотримала допомогу у розмірі 4802,83грн. З урахуванням наведеного та з посиланням на норми Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» позивачка просила суд: визнати неправомірною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя щодо відсутності нарахування та виплати щомісячної державної допомоги по догляду за ОСОБА_6 до досягнення нею трирічного віку у встановленому Законом України від 22.03.2001 року №2334-ІІІ «Про внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в розмірі не менш прожиткового мінімуму на дитину віком до 6 років; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя зробити перерахунок та виплатити ОСОБА_3 недоплачену суму в розмірі прожиткового мінімуму на дитину віком до 6 років за період з липня 2012 року по червень 2013 року в розмірі 4802,83 грн., враховуючи виплачену суму допомоги за вказаний період; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя у подальшому виплачувати ОСОБА_3 щомісячну державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не нижче прожиткового мінімуму на дитину віком до 6 років або у більшому розмірі, якщо це буде передбачено законодавством України; стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя заперечувала проти задоволення позову, вважала позовні вимоги необґрунтованими та просила відмову у задоволенні позову.

Представник відповідача Міністерства соціальної політики АР Крим у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, надав суду письмові заперечення по суті заявлених ОСОБА_3 вимог.

Заслухавши доводи представника позивача, заперечення представника відповідача, оглянувши матеріали адміністративної справи разом з письмовими запереченнями, проаналізувавши усі наявні по справі докази та матеріалі справи у їх сукупності, суд дійшов до висновку про відмову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є матір'ю дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1.

Згідно з повідомленнями Управління праці та соціального захисту населення Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя, ОСОБА_3 знаходиться на обліку як працююча особа, тобто відповідно до Закону України № 2240-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», позивачка є застрахованою особою.

Статтею 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Призначення державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачено статтею 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Управлінням праці та соціального захисту населення Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя ОСОБА_3 призначена та виплачена державна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років відповідно до положень статті 15 Закону України № 2811-ХІІ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (у редакції Закону № 107-VI) та пункту 22 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1751, у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 130 гривень.

До 01.01.2008 року - дати набрання чинності Законом №107-VI, правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулювалися Законом України №2811-ХІІ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Закону України №2240-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими законами.

Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України № 2811-ХІІ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Пунктом 3 розділу VІІІ Прикінцевих положень Закону № 2811-ХІІ в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, передбачено, що розмір державної допомоги сім'ям з дітьми, передбаченої статтею 15 цього Закону, визначається Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 25 відсоткам зазначеного прожиткового мінімуму, а з 01.01.2006 року - 50 відсоткам цього прожиткового мінімуму.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України №2811-ХІІ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в редакції, яка діє з 01.01.2008 року, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.

Згідно з пунктом 3 розділу VІІІ Прикінцевих положень Закону України №2811-ХІІ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в редакції, яка діє з 01.01.2008, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50 відсотками, з 1 січня 2009 року - 75 відсотками, з 1 січня 2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Статтею 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону України №2811-ХІІ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Закону України № 2240-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням». Зокрема, змінами до статті 13 Закону України № 2811-ХІІ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону України № 2240-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» було виключено статті 40-44.

Конституційний Суд України Рішенням від 22.05.2008 №10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з часу проголошення Рішення №10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію зазначені положення Закону України № 2240-IIІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

В даному випадку виник спір щодо виплати допомоги особі, яка застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, тому на відносини щодо допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону (яким є Закон № 2240-III), відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позивачка ОСОБА_3 має право на перерахунок та виплату їй недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.07.2012 року, у зв'язку з чим, впродовж періоду з 01.07.2012 року дії відповідача щодо виплати позивачу допомоги в іншому розмірі, ніж встановлено статтею 43 Закону № 2240-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», слід визнати протиправними та зобов'язати Управління здійснити перерахунок та виплату позивачці допомоги виходячи з розміру, встановленого цим законом з урахуванням раніше виплачених сум з 01.07.2012 року.

Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства визначає захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною 1 статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до вказаних норм діючого законодавства право на звернення до адміністративного суду з позовом є можливістю фізичних та юридичних осіб ініціювати судове провадження в адміністративній справі з метою судового захисту їх прав, свобод чи інтересів, порушених суб'єктом владних повноважень у сфері публічно-правових відносин. Тобто право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання незаконним протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На підставі наведеного, порушені права ОСОБА_3 будуть захищені та відновлені шляхом визнання дій відповідача щодо виплати позивачці допомоги в іншому розмірі, ніж встановлено статтею 43 Закону № 2240-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» протиправними та зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя здійснити ОСОБА_3 перерахунок та виплату встановленого розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» у розмірі, встановленому правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом, для дітей віком до 6 років, з 01.07.2012 року до появи нових підстав для перерахунку чи припинення виплати (зміни у законодавстві та інше), з урахуванням проведених за період з 01.07.2012 року виплат.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_3 про зобов'язання виплатити конкретну суму в розмірі 4802,83 грн. за період з липня 2012 року по червень 2013 року, то ці вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки суд не є органом, повноважним здійснювати розрахунок сум недоплаченої допомоги та стягувати її з відповідача, встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд повинен визнати такі дії чи бездіяльність протиправними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум допомоги відповідно до закону, а не визначати конкретні суми до стягнення; суд не може підміняти орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

На думку судді також є необґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_3 про зобов'язання відповідача виплачувати вказаний розмір допомоги у майбутньому, оскільки статтею 104 КАС України передбачено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Виходячи з положень даної норми, судовому захисту підлягають порушені права. Позивачка припускає порушення її прав у майбутньому, а судове рішення не може грунтуватися на припущеннях.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, на підставі ст. 94 КАС України, вважаю необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь позивачки судовий збір в розмірі 34 гривні 41 копійка.

Крім того, відповідно до приписів пункту 4 статті 163, статті 267 КАС України суд зобов'язує відповідача надати у визначений строк звіт про виконання судового рішення в частині зобов'язання виконати певні дії.

На підставі статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», керуючись статтями 2, 6, 7, 9-11, 17-18, 94, 104, 128, 159, 163, 185-186, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1, який звернувся до суду на підставі довіреності від імені ОСОБА_3 до Міністерства соціальної політики АР Крим, Управління праці та соціального захисту населення Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя про визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя щодо виплати ОСОБА_3 допомоги в іншому розмірі, ніж встановлено статтею 43 Закону № 2240-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» протиправними.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя здійснити ОСОБА_3 перерахунок та виплату встановленого розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» у розмірі, встановленому правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом, для дітей віком до 6 років, з 01.07.2012 року до появи нових підстав для перерахунку чи припинення виплати (зміни у законодавстві та інше), з урахуванням проведених за період з 01.07.2012 року виплат.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1, який звернувся до суду на підставі довіреності від імені ОСОБА_3 - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 34 гривні 41 копійка.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя у тримісячний строк з дня набрання постановою законної сили надати до Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим звіт про виконання постанови суду в частині зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Домнікова М.В.