Справа № 2-874/07
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
06 червня 2006 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючий, суддя Сухоруков А.О.
при секретарі Загорній Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1до Виконавчого комітету Самарської районної у м.Дніпропетровську ради, треті особи - КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», Головне архітектурно-планувальне управління виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради та Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю про визнання права власності на самовільно побудоване нерухоме майно,
в с т а н о в и в:
29 березня 2007 р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Виконавчого комітету Самарської районної у м.Дніпропетровську ради, треті особи - КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», Головне архітектурно-планувальне управління виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради та Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю про визнання права власності на самовільно побудоване нерухоме майно.
Позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що їй на праві приватної власності належить домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі двох договорів купівлі продажу від 18.03.1997 року, посвідчених приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Поповою І.В. і зареєстрованим 28.07.1997 року в реєстрову книгу № 482 за реєстровим № 67.
На земельній ділянці площею 1904 кв. м. розташовані житловий будінок А-І загальною площею 52,1 кв.м., гараж Б, сарай Г, навіс Д, навіс Е, убиральня Ж, погріб З, лазня И, навіс Л, сарай М-2, інші споруди № 1-5, фундамент, колодязь К-І.
Прі інвентаризації у січні 2007 року було встановлено, що сарай M-2, лазня И збудовані самовільно. Сарай М-2 збудований в 1982 році, а лазня - в 2004 році. Вартість сарая М-2 - 11294 грн., а вартість лазні И - 3960 грн., що підтверджуеться даними технічного паспорту.
Сарай М-2 був збудований для того, щоб yтpимувати домашніх птахів, а лазня тому, що на вул. Таджицька не має водопроводу і на жилмасиві Ігрень немає громадської лазні.
Сарай шлакоблочний, обкладений цеглою, розмір сарая - 4,30 м Х 3,05 м . Лазня збудована з сілікатної цегли, розмір лазні - 3,78 м х 2,96 м . Ці споруди на ддумку позивача відповідають будівельним нормам і правилам.
Раніше позивач не зверталася з питанням про узаконення ціх споруд тому, що не знала що потрібен дозвіл виконкому місцевої Ради для будівництва господарчих споруд біля житлового
Позивач звернулась до виконкому Самарськоі районної у м. Дніпропетровську Ради з проханням про узаконення самовільно збудованих мною споруд до 2004 року, але їй в узаконені відмовлено і рекомендовано звернугися з позовом про визнання права власності на самовільно збудовані споруди до суду.
10.05.2007 р. позивач уточнила позовні вимоги і просила ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності на самовільно збудовани сарай М-2, вартістю 11294 грн. і лазню И, вартістю 3960 грн. домоволодіння 6 по вул Таджицька в м. Дніпропетровську, оскільки поданий 29.03.2007 р. позов містив такіж вимоги, але помилково було зазначено домоволодіння АДРЕСА_1.
У судовому засіданні представник позивача Кочергін Е.К. підтримав позовні вимоги та зазначив, що сарай М-2 грн. і лазня И відповідають будівельним нормам і правилам, лазня частково недобудована, про що є відповідний технічний висновок, порсив позовні вимоги задовольнити. Представник відповідача виконавчого комітету Самарської районної у м. Дніпропетровську ради проти позову не заперечувала; від третьої особи КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника; представники третіх осіб - Головного архітектурно-планувального управління Дніпропетровської міської ради та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю також проти позову в цілому не заперечували, представник Інспекції ДАБК зазначив, що у теперішній час неможливо згідно вимог чинного законодавства визнати право власності на недобудоване нерухоме майно у судовому порядку.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Згідно ч.3 ст.376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, що здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
У судовому засіданні встановлено, що позивачуОСОБА_1 на праві приватної власності належить домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі двох договорів купівлі продажу від 18.03.1997 року, посвідчених приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Поповою І.В. і зареєстрованим 28.07.1997 року в реєстрову книгу № 482 за реєстровим № 67 (а.с. 5, 6).
На земельній ділянці по АДРЕСА_1 площею 1904 кв. м. розташовані житловий будінок А-І загальною площею 52,1 кв.м., гараж Б, сарай Г, навіс Д, навіс Е, убиральня Ж, погріб З, лазня И, навіс Л, сарай М-2, інші споруди № 1-5, фундамент, колодязь К-1, що відображено у технічному паспорті (а.с. 25-28).
Прі інвентаризації у січні 2007 року було встановлено, що сарай M-2, лазня И збудовані самовільно. Сарай М-2 збудований в 1982 році, а лазня - в 2004 році. Вартість сарая М-2 - 11294 грн., а вартість лазні И - 3960 грн., що підтверджуеться даними технічного паспорту (а.с. 25-28).
Сарай шлакоблочний, обкладений цеглою, розмір сарая - 4,30 м Х 3,05 м. Лазня збудована з сілікатної цегли, розмір лазні - 3,78 м х 2,96 м, що підтверджується технічним висновком Державного НДІ „Проектконструкція”, затвердженого 22.03.2007 р. (а.с. 7-24, 29-33). У цьому висновку зазначено, що сарай М-2 збудовано відповідно до будівельних норм і правил, і суттєвих зауважень щодо можливості його експлуатації немає, лазня И-1 придатна для подальшої експлуатації за умов завершення кладки стін, облаштування перемичок над проємами, обладнання горішнього перекриття, обладнання даху і покрівлі, обладнання віконних і дверних заповнень, обладнання підлоги тощо, тобто є недобудованою спорудою.
Ці обставини підтверджені поясненнями сторін, зазначеними письмовими доказами.
За таких обставин, враховуючи, що самовільно збудована будівля сараю М-2 не порушує права інших осіб, оскільки збудована на належній відстані від межі із сусідами, суд вважає за необхідне задовольнити позов ОСОБА_1. в частині права власності на нерухоме майно, побудоване самовільно, а саме сарай, позначений літерою „М-2” у плані земельної ділянки технічного паспорта садибного (індивідуального) житлового будинку АДРЕСА_1.
Що стосується недобудованої лазні И, слід зазначити таке.
Статтею 331 Цивільного кодексу України „Набуття права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва” передбачено що
1. Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
2. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
3. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.
( Частину третю статті 331
доповнено абзацом другим згідно із Законом N 3201-IV
Керуючись ч.3 ст.376 ЦК України, ст.ст.4-8, 10, 11, 18, 57-60, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України суд
в и р і ш и в:
Позов задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно, побудоване самовільно, а саме сарай, позначений літерою „М-2” у плані земельної ділянки технічного паспорта садибного (індивідуального) житлового будинку АДРЕСА_1.
У заловоленні інших позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя (підпис) А.О. Сухоруков
Згідно з оригіналом.
Суддя А.О. Сухоруков
Рішення набрало законної сили 19 червня 2007 року.
Суддя А.О. Сухоруков