ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

 

 

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 

07 червня 2006 року                                                                              м. Київ

 

Колегія суддів  Вищого адміністративного суду України в складі:

 

Головуючого        Харченка В.В.

суддів                    Берднік І.С.

                               Васильченко Н.В.

                               Кравченко О.О.

                               Матолича С.В.

 

при секретарі судового засідання: Білій-Грошко О.А.

за участі представників ОСОБА_1 та управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за касаційною  скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2005 року та  ухвалу колегії суддів судової палати в цивільних справах  Апеляційного суду м. Києва від 26 січня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про перерахунок розміру пенсії, -

 

                                       в с т а н о в и л а :

 

У серпні 2005 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про перерахунок розміру пенсії.

 Рішенням  Оболонського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 26 січня 2006 року, у позові ОСОБА_1 відмовлено.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_1  просить ухвалені судові рішення скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, пояснення осіб, що беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги,  колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів  справи, позивач отримувала пенсію по другій групі інвалідності з 01 червня 1988 року. Листом від 08 липня 2005 року позивачу було повідомлено про те, що 01.01.204 року вступив в дію Закон України "Про загальнообов'язкове  пенсійне страхування", згідно ст. 28 якого мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіка 25,  у жінок 20 років стажу, встановлюється пенсія в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. За кожний повний рік страхового стажу понад 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1% розміру пенсії за віком, обчисленої відповідно до ст. 27 зазначеного Закону, але не більше ніж 1% мінімального розміру пенсії за віком.

01.06.2005 року ОСОБА_1 була написана заява про перевід її на пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування», від якої ОСОБА_1 відмовилась листом від 10 червня 2005 року, а тому останній була призначена пенсія за віком в розмірі 348 грн. 02 коп. Дана пенсія розрахована у відповідності з вимогами Закону України, виходячи із загального трудового стажу позивача - 31 рік та відкорегованої заробітної плати за період з 1977 по 1982 рік.

Що стосується тверджень у касаційній скарзі про те, що норми вищезгаданого Закону не повинні застосовуватись до позивачки обґрунтовано не прийняті до уваги, оскільки відповідно до ч. 1 ст.4 3 Закону України "Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування", перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюються за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій вірно встановили фактичні обставини справи, ретельно дослідили наявні докази, дали їм належну оцінку та прийняли законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги зазначений висновок суду не спростовують.       

Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

 

                                         у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 залишити без  задоволення, а  рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2005 року та  ухвалу колегії суддів судової палати в цивільних справах  Апеляційного суду м. Києва від 26 січня 2006 року - без  змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

 Судді: