У Х В А Л А

Справа № 116/7570/13-ц

Провадження № 2-н/116/292/13

31.12.2013 року м. Сімферополь

Суддя Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим Хіневич А.М., розглянувши матеріали заяви Кизиловського державного комунального госпрозрахункового підприємства ЖКГ Перовської сільської ради Сімферопольського району АР Крим про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані житлово – комунальні послуги у сумі 950,04 грн., втрат від знецінювання коштів внаслідок інфляції у сумі 174,27 грн., трьох відсотків річних у сумі 32,09 грн. та суму судового збору у розмірі 114,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

10.12.2013 року Кизиловське державне комунальне госпрозрахункове підприємство ЖКГ Перовської сільської ради Сімферопольського району АР Крим звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані житлово – комунальні послуги у сумі 950,04 грн., втрат від знецінювання коштів внаслідок інфляції у сумі 174,27 грн., трьох відсотків річних у сумі 32,09 грн. та суму судового збору у розмірі 114,70 грн.

10.12.2013 року вказана заява передана судді в порядку ст.11-1 ЦПК України.

25.12.2013 року до суду надійшли відомості з відділу адресно-довідкової роботи УПРГРФО ГУ ДМС України в АР Крим на запит суду щодо зареєстрованого місця проживання боржника ОСОБА_1.

Відповідно до вимог ст.ст.95, 105-1 ЦПК України та п.22 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №14 “Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження” від 23.12.2011 року, визначено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 96 цього Кодексу.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.100 ЦПК України суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу у разі, якщо із заяви і поданих документів вбачається спір про право.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Із заяви про видачу судового наказу та доданих до неї матеріалів вбачається, що вимога заявника заявлена, в тому числі, про стягнення заборгованості, що виникла за період з 01.12.2010 року по 01.10.2012 року, між тим заява подана до суду 10.12.2013 року, що перевищує строк звернення до суду, встановлений ст.257 ЦК України, отже є спір про право заявника на звернення до суду із такими вимогами і в цій частині такі вимоги підлягають розгляду в порядку позовного провадження.

Відповідно до ч.5 ст.100 ЦПК України у разі, якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу лише в частині цих вимог. Разом з тим, якщо заявлені вимоги між собою взаємопов’язані і окремий їх розгляд неможливий, то суд відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

Крім того, дослідивши заяву та додані до неї документи, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у прийнятті заяви про видачу судового наказу, виходячи з наступного.

Згідно з абз.5 п.2 ч.1 та п.4 ч.1 ст.6 Закону України від 09 липня 2010 року 32479-VI «Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) ця Комісія встановлює тарифи на комунальні послуги суб’єктам природних монополій та суб’єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією, а також визначає суб’єктів природних монополій, діяльність яких регулюється відповідно до цього Закону, та складає і веде галузеві реєстри таких суб’єктів господарювання.

З дня набрання чинності зазначеним Законом (з 22 липня 2010 р.) з повноважень органів місцевого самоврядування виключено право встановлювати тарифи на теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення для суб’єктів природних монополій. (постанова Верховного Суду України від 11 грудня 2012 року у справі №3-59г.с12)

Заявник просить стягнути суму заборгованості за комунальні послуги, встановлену виходячи з тарифів, що були визначені на підставі акту органу місцевого самоврядування щодо централізованого водопостачання, який був прийнятий після набрання чинності Закону України «Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України», тобто, із заяви вбачається спір про право (стосовно визначення суми заборгованості).

Відповідно до пункту другого частини третьої статті 100 ЦПК України суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, у разі якщо із заяви і поданих документів вбачається спір про право.

Враховуючи наведене, оскільки з поданих документів вбачається спір стосовно розрахунку суми заборгованості, суд зобов’язаний відмовити у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

Керуючись ст.100 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити Кизиловському державному комунальному госпрозрахунковому підприємству ЖКГ Перовської сільської ради Сімферопольського району АР Крим у прийнятті заяви про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані житлово – комунальні послуги у сумі 950,04 грн., втрат від знецінювання коштів внаслідок інфляції у сумі 174,27 грн., трьох відсотків річних у сумі 32,09 грн. та суму судового збору у розмірі 114,70 грн.

Роз'яснити заявникові, що відмова у прийнятті заяви унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою.

У відповідності до ч.2 ст.101 ЦПК України заявник має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя                                          А.М. Хіневич