243/9802/13-ц

2/243/3605/2013

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2013 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Сидоренко І.О.

при секретарі – Писаренко Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Слов’янського міськрайонного суду заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В:

10.10.2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним заповіту.

11.11.2013 року позивачем ОСОБА_1 була подана до суду заява про забезпечення позову шляхом заборони нотаріусу видавати свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2 до вирішення даного спору.

Дослідивши подані позивачем документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник спір з приводу визнання недійсним заповіту, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Відповідно до вимог статті 151 ЦПК України, клопотання до суду про забезпечення позову оформлюється відповідною заявою, в якій зазначається: причини, у зв’язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності та інші відомості, які необхідні для забезпечення позову.

Крім того, відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України» Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонам дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою.

Перевіривши матеріали справи суд вважає, що на даній стадії клопотання не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не вказано причин, обґрунтування необхідності забезпечення позову, не надано відомостей, які б підтверджували потрібність забезпечення позову, не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку винесення його на користь позивача.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. З сенсу цієї норми закону вбачається, що у разі обґрунтування позивачем необхідності у забезпеченні позову, позивач в подальшому не позбавлений права звернутися до суду з аналогічною заявою.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що позивач не надав доказів, які б підтверджували наявність ризиків, що призведе до безперспективності виконання рішення суду, у зв’язку з чим суд не має достатніх підстав для задоволення даної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Слов’янський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня отримання її копії.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду ОСОБА_5