1-18/11

В И Р О К

іменем України

"18" жовтня 2011 р. Личаківський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Леньо С.І.

при секретарі Станько Р.О.

з участю прокурора Букаловського Р.О.

захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.

законного представника підсудного ОСОБА_4.

підсудних ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., уродженця с. Підберізці, Пустомитівського району Львівської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого на АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 185 ч.3, 186 ч.2, 187 ч.3 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н., уродженця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з неповною вищою освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого на АДРЕСА_2, раніше судимого 02.12.2004 р. Галицьким районним судом м. Львова за ст. 186 ч.2,69 КК України на 2 роки позбавлення волі, звільнений умовно-достроково 05.01.2006 року, невідбутий строк покарання 6 місяців ; 30.01.2009 року Першотравневим районним судом м. Чернівці за ст. 187 ч.3 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна,

у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 304, 187 ч.3 КК України, -

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 р.н., уродженця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою технічною освітою, одруженого, на утриманні малолітня дитина -ІНФОРМАЦІЯ_4 р.н., не працюючого, проживаючого на АДРЕСА_3, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 187 ч.3 КК України,

в с т а н о в и в:

Підсудний ОСОБА_1 у січні 2005 року в АДРЕСА_1, будучи неповнолітнім, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна з корисливих мотивів, вступивши в попередню змову з іншою особою (матеріали відносно якої виділені в окреме провадження), шляхом вільного доступу проникли на територію ПАФ «Винниківська», з теплиці якої таємно викрали повітряний нагрівач вартістю 6375 гривень.

Крім цього, підсудний ОСОБА_1 у січні 2005 року за попередньою змовою з зазначеною вище особою (матеріали відносно якої виділені в окреме провадження), повторно, шляхом вільного доступу проникли на територію ПАФ «Винниківська», звідки з теплиці таємно викрали повітряний нагрівач, чим завдали ПАФ «Винниківська» матеріальної шкоди на суму 6375 гривень.

Своїми злочинним діями підсудний ОСОБА_1 заподіяв ПАФ «Винниківська»матеріальну шкоду на суму 12750 гривень.

Крім цього, підсудний ОСОБА_1, будучи неповнолітнім, 09.02.2005 р. близько 23.00 год. у АДРЕСА_1, за попередньою змовою з особою, матеріали кримінальної справи відносно якої виділені в окреме провадження, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна з корисливих мотивів, повторно, знявши з вхідних дверей Підберізької ЗОШ скло, проникли в приміщення, звідки таємно викрали 3 комп»ютери марки «LG», вартістю 2236,50 гривень кожен, комп»ютер марки «Samsung»вартістю 3093, 40 гривень та принтер марки «Samsung», вартістю 1097,05 гривень, чим завдав зазначеному навчальному закладу матеріальної шкоди на суму 10899,95 гривень.

Крім того, підсудний ОСОБА_2 28.11.2007 р. близько 13.00 год. у м. Городку Львівської області, запропонувавши неповнолітньому ОСОБА_1 вчинити розбій на Городоцьке відділення ЗГРУ № 2 ПАТ КБ «ПриватБанк»з метою заволодіння чужим майном. Отримавши згоду останнього, за попепередньою змовою з ним та підсудним ОСОБА_3. 28.11.2007 р. близько 13 год. вчинили розбійний напад на зазначену банківську установу, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров»я керівника відділення ОСОБА_7, касира ОСОБА_8 та економіста ОСОБА_9. Зокрема останнього, ОСОБА_2, погрожуючи пневматичним пістолетом змусив лягти на підлогу. Після цього ОСОБА_1 залишився біля даного потерпілого, щоб той не мав можливості чинити опір та перешкоджати нападу, а ОСОБА_2 з ОСОБА_3, увірвались до приміщення каси банківської установи, де застосувавши фізичну силу до касирки ОСОБА_8 та керуючої відділенням ОСОБА_7, спричинили їм тілесні ушкодження легкого ступеню. Внаслідок розбою заволоділи грошима в сумі 34200 гривень, після чого втекли з місця вчинення злочину.

Крім цього, неповнолітній ОСОБА_1, маючи умисел на вчинення розбою, повторно 16.01.2008 р. о 3 год. 30 хв. по вул. Б. Хмельницького, 137 у м. Львові за попередньою змовою з групою невстановлених слідством осіб, вчинили напад на клуб гральних автоматів приватного підприємства «Портер», де погрожуючи застосуванням зброї відвідувачам ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та адміністратору закладу ОСОБА_13, заволоділи грошима з каси у сумі 168 гривень, а після цього з місця скоєння злочину втекли.

Крім того, неповнолітній ОСОБА_1 23.01.2008 р. о 16.00 год. на вул. Лисенка, 21 у м. Львові, маючи умисел на заволодіння чужим майном, повторно, за попередньою змовою з іншою особою (матеріали кримінальної справи відносно якої виділені в окреме провадження), з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров»я потерпілого, відкрито заволоділи мобільним телефоном ОСОБА_14 марки «Нокія 6233»вартістю 1259 гривень. При цьому його співучасник вдарив потерпілого рукою у потилицю, а підсудний ОСОБА_1 в цей момент витягнув з кишені куртки останнього мобільний телефон. Після цього вони з місця вчинення злочину втекли. У подальшому викрадений теелфон співучасник ОСОБА_1 продав, витративши виручені гроші на власні потреби.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 вину в інкримінованих йому злочинах визнав частково та пояснив, що в січні 2005 р. зустрів свого знайомого ОСОБА_15, з яким вирішив скоїти крадіжку металевих виробів з теплиць, розташованих у АДРЕСА_1. Вони зайшли на дану територію та викрали листи металевої бляхи, які по снігу затягнули до пункту прийому металобрухту у цьому ж селі і виручили за них 40 гривень, розділивши їх порівну між собою і витративши на власні потреби. Через три дні вони повторно з вказаних вище теплиць викрали близько 10 м металолому та 6 стовпців, які здали в пункт прийому металобрухту. Після цього, 09.02.2005 р. о 23 год. 30 хв. до нього додому прийшов товариш ОСОБА_16 та запропонував викрасти комп»ютери у Підберізцівській школі. Він погодився. Для цього вони пішли до школи, де ОСОБА_16 зняв скло у вхідних дверях та проник у приміщення, а він залишався на вулиці стежити, щоб їх ніхто не помітив. Через деякий час ОСОБА_16 його покликав та передав йому чотири комплекти комп»ютерів, які він переніс до нього у підвал.

Приблизно на початку листопада 2007 р. він (ОСОБА_1) почав товаришувати з підсудним ОСОБА_2, який запропонував йому разом з хлопцем на ім»я ОСОБА_17 пограбувати банк у м. Городку. За день до пограбування вони усі приїхали на маршрутному таксі у м. Городок, де ОСОБА_2 показав їм вказане відділення банку та склав план пограбування. 28.11.2008 р. о 9 год. вони зустрілись у ОСОБА_2 та поїхали на таксі у м. Городок. При цьому попросили таксиста, який був їх знайомим, зачекати на них у вуличці біля промислового ринку. Хто саме замовляв машину не пригадує. На даному ринку придбали для залякування працівників банку дитячий пістолет чорного кольору та три пари рукавиць. Після чого пройшли до відділення банку, де, дочекавшись, коли вийде останній клієнт, о 13 год., одягнули на обличчя маски та увірвались в приміщення. Особисто він зайшов останнім та тримав пістолет біля голови працівника банку, щоб той не повідомив працівників міліції. ОСОБА_2 та інший співучасник забігли до каси, де, залякавши двох працівниць банку, порозкидали все на столах та скинули у поліетиленовий пакет гроші. Після цього усі вибігли з приміщення та попрямували в сторону промислового ринку, де переодягнулись і повернулися на таксі до м. Львова. Ствердив, що підсудний ОСОБА_3 участі в пограбуванні банку не приймав, а лише відпочивав разом з ними за викрадені гроші у готелі «Райський сад»після пограбування, де вони провели два дні поспіль. Покази про причетність даного підсудного до цього злочину давав під тиском працівників міліції.

15.01.2008 р. пізно ввечері він зустрів своїх знайомих ОСОБА_18 та хлопця на ім»я ОСОБА_19, який вирішив на автомобілі покататись по м. Львову. Через деякий час до них приєднався ОСОБА_20 і вони за порадою ОСОБА_19 вирішили пограбувати салон гральних автоматів по вул. Б. Хмельницького у м. Львові. Після цього під»їхали до вказаного залу. ОСОБА_20 відмовився брати участь у скоєнні злочину та залишився на вулиці. А вони троє увірвалися до приміщення, де ОСОБА_18 погрожуючи пістолетом, почав вимагати гроші. Отримавши кошти, він забрав решту викрадених грошей з каси та почав втікати до автомобіля. При виході з приміщення ОСОБА_18 штовхнув один з відвідувачів, від чого той впав з сходів на підлогу. Його почали бити інші відвідувачі грального закладу. Тому він, а також ОСОБА_19 вибігли з машини на допомогу та забрали ОСОБА_18 до машини.

Крім того, підсудний показав, що 23.01.2008 р. о 16 год. він зустрівся ОСОБА_14 та з ОСОБА_18, який попросив у потерпілого телефон, щоб перекинути на свій апарат мелодії. ОСОБА_14 відмовився. Після цього ОСОБА_18 вирвав у потерпілого з рук телефон та сказав, що більше його не поверне. У відповідь на це ОСОБА_14 сказав, що звернеться до правоохоронних органів. Тому ОСОБА_18 пообіцяв віддати викрадений телефон о 18 год. на пр. Свободи у м. Львові. Проте на зустріч так і не з'явився. Стверджує, що ударів ОСОБА_14 ніхто не наносив.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 вину в інкримінованому йому злочині, кваліфікованому за ст. 187 ч.3 КК України, визнав частково. Пояснив, що брав участь 28.11.2008 р. у пограбуванні відділення ЗГРУ № 2 ПАТ КБ «ПриватБанк»у м. Городку разом з підсудним ОСОБА_1 та хлопцем на ім»я ОСОБА_17. Рішення вчинити даний злочин було спільним для всіх. Особисто він мав умисел на розбійний напад, тому що перебував у скрутному матеріальному становищі. Показав, що у вказаний день вони приїхали до м. Городка. Кожен мав при собі маску, яку одягнув на обличчя. В такому вигляді вони увірвались до приміщення банку та викрали гроші. Насильства до співробітників банківської установи або погроз його застосування не було. Він та особа на ім'я ОСОБА_17 виносили кошти. Загалом сума становила близько 7 тисяч американських доларів. Після вчинення злочину на таксі добралися до Львова, після чого розсталися з ОСОБА_17. Гроші поділили між собою. Він з ОСОБА_1 поїхав далі до готелю «Райський сад», куди пізніше прибув ОСОБА_3 Участь останнього у розбійному нападі заперечує. Визнав, що тиску на нього під час досудового слідства не чинили. З приводу інкримінованого йому втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність пояснив, що давно був знайомий з підсудним ОСОБА_1, проте не знав скільки йому років.

Підсудний ОСОБА_3 у судовому засіданні вину у вчиненому пограбуванні не визнав Пояснив, що на досудовому слідстві зізнався у вчиненні злочину через фізичний вплив на нього працівників правоохоронних органів. 2 листопада 2008 р він звільнився раніше з роботи, за ним заїхали підсудні і всі вони поїхали відпочивати до готелю «Райський сад». Звідти зранку вони з ОСОБА_1 поїхали на базар, щоб купити машину. Але придбали автомобіль він лише за кілька днів у Дрогобичі. Гроші мали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Показав, що знайомий з підсудними, зустрічався з ними та спільно відпочивав у готелі «Райський сад».

Незважаючи на часткове визнання підсудними ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вини у вчинених злочинах та невизнання вини підсудним ОСОБА_3., їх винуватість повністю і об'єктивно стверджується зібраними в ході досудового слідства та перевіреними в судовому засіданні доказами.

По епізодах таємного викрадення майна з приміщень теплиць у січні 2005 року.

15 червня 2005 року директор приватної агрофірми «Винниківська» ОСОБА_21 звернувся до органів внутрішніх справ із заявою про крадіжку протягом січня-квітня того ж року повітропроводів з теплиць (т 2 а. с. 3). Того ж дня свою причетність до даного злочину визнав підсудний ОСОБА_1 при проведенні огляду місця події, проведеного з його участю. Зокрема пояснив, що повітропрогрівачі були вилучені навколо розібраних теплиць неподалік дороги (т. 2 а. с. 4). 19 червня 2005 року ОСОБА_1 у присутності свого законного представника ОСОБА_22 (т. 1 а. с. 159) написав до органів міліції явку з повинною у вчиненні цього інкримінованого йому злочину (т. 2 а. с. 13).

Як вбачається з довідки ПАФ «Винниківська» вартість одного повітронагрівача станом на 1 квітня 2005 року кладала 6375 гривень (т. 2 а. с. 16).

Відповідно до перевірених у судовому засіданні показів свідка ОСОБА_23, даних ним на досудовому слідстві, з 2003 року він працював на пункті прийому металів у с. Підберізці. При цьому пригадав, що в січні 2005 року до нього приходили два хлопці здавати брухт. Скільки саме разів це було не пам'ятає. На його питання, звідки цей металолом, хлопчик на прізвище Пришляк (якого він знав візуально) повідомив, що з дому. Іншого він також знає -це як йому відомо сирота. (т. 2 а с. 20).

Згідно показів представника потерпілого Удуда П.І. (т.2 а.с. 69), даних на досудовому слідстві та перевірених під час розгляду справи, він є директором ПАФ «Винниківська»у с. Підберізці Пустомитівського району Львівської області, звідки у січні 2005 р. було викрадено два повітряні нагрівачі (повітропроводи) загальною вартістю 12750 гривень.

З показань ОСОБА_15, даних на досудовому слідстві (т. 2 а.с. 36) вбачається, що в січні 2005 р. вони з підсудним ОСОБА_1 двічі скоїли крадіжку листів металевої бляхи, яку згодом здали в пункт прийому металобрухту.

Згідно протоколу відтворення обставин події від 26.06.2005 р. (т. 2 а.с. 45) підсудний ОСОБА_1 вказав місце скоєння даної крадіжки і детально відвторив обставини вчиненого злочину.

Слід врахувати, що під час досудового слідства підсудний, крім явки з повинною, давав детальні пояснення та показання з приводу вчинення ним крадіжок. Зокрема повідомив, що у другій половині 2005 року він разом з ОСОБА_15 приблизно о 9-й годині ранку пішли до тепличного комплексу, розташованого у їхньому селі, де були частково розібрані теплиці. Зайшовши у одну з них (від якої залишився тільки каркас) почали забирати бляху з так званої чотирикутної труби. Разом наламали бляху з двох теплиць відрізками приблизно по 2 м., яку наскладали у одному місці. Після чого потягли її по снігу на приймальний пункт, що знаходиться приблизно на відстані 100 м. від місця вчинення злочину. Після зважування металолому і розрахунку їм було виплачено 40 гривень, котрі вони із ОСОБА_15 розподілили між собою порівну. Через три дні (точного числа він не пам'ятав) він (підсудний) зустрів ОСОБА_15 і домовився з ним знов піти за бляхою, яку вони наламали ще раніше і залишили біля теплиць, тому що не змогли її забрати. Прйшовши до тепличного комплексу, окрім залишеного лому, ще наламали бляхи і забрали її аналогічним способом (т. 2 а. с. 22-23; 81).

По епізоду крадіжки 09.02.2005 року в приміщенні Підберізської ЗОШ Пустомитівського району Львівської області.

Як видно з заяви директора Підберізської ЗОШ ОСОБА_24 від 10 лютого 2005 року в ніч з 9-го на 10-те лютого зазначеного року шляхом зняття дверної шибки та злому замка дверей учбового закладу невідомі особи скоїли крадіжку чотирьох комп'ютерних систем (один марки Samsung та три марки LG), одного принтера на загальну суму 9500 гивень. (т. 2 а. с. 48).

Під час огляду місця події на майданчику перед входом було виявлено відсутність одного скла у вхідних дверях, яке було виставлене і виявлене неподалік. Самі двері мали механічне пошкодження внаслідок зламу. Врізний замок до дверей кабінету, з якого сталося викрадено також було пошкоджено (т. 2 а. с. 49).

Аналогічним протоколом від 10 лютого 2005 року підтверджується виявлення та добровільна видача викрадених системних блоків коміпьютерів, моніторів та принтера (т. 2 а. с. 50).

З показів потерпілого ОСОБА_25, даних на досудовому слідстві (т. 2 а.с. 51) і оголошених під час судового розгляду справи, вбачається, що вона, працюючи завгоспом Підберізської ЗОШ, 10.02.2005 р., разом з двірником виявила факт крадіжки комп»ютерних систем з комплектуючими деталями.

Згідно показів свідка ОСОБА_16, даних на попередньому слідстві (т.2 а.с. 53-54), він вказав на те, що 09.02.2005 р. разом з підсудником ОСОБА_1 вчинив крадіжку комп»ютерних систем з приміщення місцевої школи, які заховав у своєму підвалі.

Будучи допитаним на досудовому слідстві 15 лютого 2005 року (тобто безпосередньо після виявлення посягання та викриття винних у ньому осіб) ОСОБА_1 дав детальні показання про обставини вчинення крадіжки комп'ютерів. Зокрема показав, що 8 лютого згаданого року він погодився на пропозицію ОСОБА_16 викрасти комп'ютерну техніку з школи. Згідно домовленості виручене від злочину майно вони мали розподілити порівну між собою. Наступного дня, тобто 9 лютого 2005 року увечері до нього додому знов прийшов ОСОБА_16, маючи при собі монтіровку і покликав йти до школи, однак він попросив зайти пізніше. Співучасник повернувся приблизно через годину вже без монтіровки, однак попросив прихопити з собою ножовку по металу. Він (ОСОБА_1) прихопив таку з собою. Підійшовши до дверей школи побачив, що одна шибка була вже виставлена. Дав ОСОБА_16 запальничку і ножовку, а сам залишився зовні внизу. Весь час дивився щоб ніхто не йшов, забезпечуючи таким чином таємність викрадення. Приблизно через 30-40 хвилин ОСОБА_16 покликав його і попросив забирати з стола комп'ютери. Він почав зносити техніку, яку занесли до ОСОБА_16 додому і склали у підвалі (т. 2 а. с. 56-57; 81).

Дані показання в частині кількості викраденого логічно узгоджуються із змістом протоколу огляду речових доказів -предметів посягання (т 2 а. с. 58-59). Згідно зазначеного процесуального документу було викрадено комп'ютер марки Samsung, три комп'ютери марки LG, принтер та комплектуючі деталі

По епізоду розбійного нападу на Городоцьке відділення № 2 ЗГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк»28.11.2007 року.

Згідно рапорта оперативного чергового Городоцького РВ ГУ УМВС України у Львівській області 28 листопада 2007 року о 13 годині 5 хвилин невідома особа повідомила про пограбування філії «Приватбанку», розташованої у м. Городок (т. 4 а. с. 2). Крім цього, того ж дня, тобто 28 листопада 2007 року керуюча зазначеною банківською установою звернулася на адресу органів міліції із письмовою заявою про пограбування очолюваного нею відділення, розташованого за адресою: м. Городок, вул. Перемишльська 14, невідомими особами близько 13 години 28 листопада 2007 року. Злочинці внаслідок цього посягання заволоділи 34200 гривнями (т. 4 а. с. 3).

Під час огляду місця події, проведеного 28 листопада 2007 року, у приміщенні пограбованого банку виявлено перевернуте крісло, розкидані по підлозі купюри дрібного номіналу, порожній відкритий металевий сейф із ключами, вставленими в його дверку, вельветову чорну кепку, фрагмент трикотажної панчохи сірого кольору, зав'язаний на вузол та бейсболку чорного кольору (т. 4 а. с. 4-8).

Потерпіла ОСОБА_7 показала, що вона працює завідуючою Городоцького відділення №2 ЗГРУ «Приватбанк». Приміщення банку знаходиться за адресою м, Городок, вул. Перемишльська, 14. В установі працюють три особи. Окрім неї ще касир ОСОБА_8 та економіст ОСОБА_9. 28 листопада 2007 року приблизно о 13 годині останній з них вдягався у верхній одяг, бо хотів піти на обід. В цей момент вона почула крик ОСОБА_8: «ОСОБА_7, нас грабують». Відразу після цього вона побачила, як у касу увірвалося двоє мужчин з масками на обличчях, зробленими з чорних панчох. Один з них штовхнув касира, підбіг до неї, руками схопив за одяг та притиснув до стіни. Від переляку вона закричала, а невідомий затулив їй рукою рота і з погрозою фізичного насильства почав вимагати гроші. Жестом вона показала на першу кабіну каси. Незнайомий, погрожуючи фізичним насильством, одною рукою тримав її за шию, іншою затуляв рота і наказав стояти тихо, не рухатися. Інший нападник, перебуваючи у першій кабінці каси скидав в політетиленовий пакет гроші. Він же кричав ОСОБА_8, щоб «та не шарпалась». Пограбувння тривало біля 2-4 хвилин. Після цього грабіжники відпустили її і ОСОБА_8, почали втікати з приміщення Тоді вона побачила, як з підлоги підвівся ОСОБА_9., який спочатку вибіг з приміщення, потім повернувся, сказавши, що грабіжники втікали у напрямку до промислового ринку. По телефону «02»вона повідомила міліцію про пограбування. Інвентаризацією було встановлено, що сума викрадених коштів становить 34200 гривень. З них 20000 номіналом по 100 гривень, решта різними купюрами в основному по 10 та 5 гривень. (т. 4 а. с. 81-84).

Аналогічні показання по справі дали потерпілий ОСОБА_8 та свідок ОСОБА_9. Перша з них додала, що один з грабіжників кинув її під стіл, хоч вона ногою встигла натиснути тривожну кнопку. Другий з названих свідків також пояснив, що коли він вдягнувся і вийшов з залу №2 в зал №1, побачив як до нього біжить якийсь хлопець з темною панчохою на голові. Останній звалив його з ніг і щось приставив до голови, наказавши «лежати тихо, інакше пристрелить». На нападникові була спортивна куртка з синіми полосами спереду по обох сторонах і темні спортивні штани. Він також почув крик з каси. Приблизно через 2-3 хвилини відчув, що його вже ніхто не тримає, підняв голову і побачив, як з каси вибіг останній грабіжник високого зросту, як і той, що його звалив з ніг. Побіг за ними. На вулиці побачив, як грабіжник перетнув вулицю Перемишльську і побіг далі. Через деякий час до нього підійшов співробітник Городоцького відділення №1 ЗГРУ «Приватбанк»ОСОБА_26, спитався що сталося. Останній, почувши про пограбування, сказав, що, повертаючись біля промислового ринку, бачив хлопця високого зросту, котрий біг в сторону автовокзалу і при цьому загубив шапку. На зауваження ОСОБА_26 не відреагував і побіг далі. На обличчі того хлопця був синець.

Дані обставини, відомі ОСОБА_9 зі слів ОСОБА_26, підтвердив і останній, будучи допитаним в якості свідка судом. Він також показав, що бачив спочатку першого, а потім другого нападника, які бігли в сторону автостанції. Останній з них мав у руках поліетиленовий пакет блакитного кольору, під його лівим оком добре видно було синець.

Згідно явки з повинною від 6 листопада 2008 року ОСОБА_1 визнав свою причетність до даного розбійного нападу і повідомив правовохоронним органам обставини цього злочину (т. 5 а. с. 79-80).

Під час досудового слідства в ході відтворення обстановки та обставин події ОСОБА_1 детально відтворив перебіг нападу на відділення банку (т. 5 а. с. 92-93).

Під час проведення впізнання ОСОБА_1 упізнав скою кепку, котру він загубив під час втечі з приміщення банку, а також аналогічний головний убір, загублений ОСОБА_2 (т. 5 а. с. 112-114, 115-117)

Розмір заподіяних збитків у сумі 34200 гривень підтвердив у судовому засіданні законний представник цивільного позивача ОСОБА_27 (т. 5 а.с. 72-73).

Паперова коробка, з якої було вилучено грошові кошти банківської установи та вельветовий кашкет, дві бейсболки визнано речовими доказами у справі (т. 5 а. с. 2-9; 12-14; 16-18; 23-26).

З показів свідка ОСОБА_28, даних на досудовому слідстві та перевірених у судовому засіданні (т. 5 а.с. 167-168), вбачається, що він у місцях позбавлення волі познайомився з підсудним ОСОБА_2 Від останнього у кінці листопада 2007 р. дізнався про пограбування відділення банку у м. Городку. Саме тому, знаючи, що у ОСОБА_2 є гроші, позичив у нього певну суму та допоміг йому через свого знайомого купити автомобіль марки Мазда.

Будучи допитаними у суді свідки і працівники мотелю «Райський сад»ОСОБА_29 та ОСОБА_30 не упізнали серед підсудних осіб, що відпочивали у згаданому закладі після вчинення розбійного нападу. Однак підтвердили, що на досудовому слідстві давали правдиві показання, а також повідомили правдиві обставини під час проведення впізнань. За таких умов суд покладається на свідчення зазначених осіб під час розслідування справи, зважаючи на значний час, що минув після подій 28 листопада 2007 року, з приводу яких допитувалися ОСОБА_29 та ОСОБА_30 Перша з них показала, що в кінці листопада 2007 р. хлопці, подібні на підсудних відпочивали у мотелі «Райський сад», де вона працює адміністратором. Один з них мав синець під оком. Вони замовили самий дорогий номер мотелю та не відмовляли собі у дорогому спиртному та їжі. При цьому, зазначила, що поводились хлопці з осторогою, постійно виходили на вулицю, спостерігали за чимось (т. 5 а.с. 213-216). Аналогічні покази на досудовому слідстві дала свідок ОСОБА_30 ( т. 5 а.с. 220-221). Остання, а також ОСОБА_29 під час проведення упізнань вказали на ОСОБА_3.,ОСОБА_2, ОСОБА_1 як на відвідувачів мотелю «Райський сад», що заселилися увечорі 28 листопада 207 року (т. 5 а. с. 217-219; 222-224).

З показів свідка ОСОБА_31, даних на досудовому слідстві (т. 5 а.с. 252-254) випливає, що в кінці листопада 2007 р. вона разом з підсудними на запрошення ОСОБА_1 відпочивала у мотелі «Райський сад» біля м. Винники. При цьому підсудні розпивали дорогі спиртні напої, замовляли сауну та витрачали великі суми грошей. Розказували їй, що збираються придбати автомобіль. Самий високий з хлопців (ОСОБА_2) мав дуже помітний синець під оком. Саме він розраховувався, маючи при собі велику пачку грошей купюрами по 100 гривень.

Вказані покази свідка ОСОБА_31 також підтверджуються протоколами пред»явлення до впізнання фотознімків підсудних (т. 5 а. с. 255-257).

Показами свідка ОСОБА_32, даними під час розгляду справи, з яких вбачається, що влітку 2008 р. до нього звернувся підсудний ОСОБА_3 з проханням поставити біля його будинку автомобіль, який він розбив під час дорожньо-транспортної пригоди. При цьому пояснив, що придбав цей транспортний засіб марки Мазда незадовго до цього у м. Дрогобичі та не хоче, щоб про його купівлю і факт аварії дізнались його рідні. Оскільки автомобіль вже не підлягав ремонту, підсудний частково продав з нього деталі та документи на машину.

Факт придбання підсудним ОСОБА_3. транспортного засобу на попередньому слідстві також підтвердили свідки ОСОБА_33 ( т. 5 а.с. 141-142) та ОСОБА_34. ( т. 5 а.с. 165-166).

З показів свідків ОСОБА_35 ( т.5 а.с. 285-286), ОСОБА_36. ( т. 5 а.с. 283-284), ОСОБА_37 ( т. 5 а.с. 287-288), даних на досудовому слідстві, і оголошених у судовому засіданні вбачається, що вони затримували підозрюваних у скоєнні пограбування відділення банку у м. Городку ОСОБА_3. та ОСОБА_1 При цьому останні визнали вину у вчиненні злочину та добровільно дали свідчення, вказавши, що вчиняли злочин разом з ОСОБА_2.

Будучи допитаним на досудовому слідстві, свідок Солоп Б.В. ( т. 5 а.с. 289-290) спростував покази свідка ОСОБА_38 ( т. 5 а.с. 279-280) про позичання підсудному ОСОБА_3 наприкінці листопада 2007 р. коштів для придбання автомобіля марки Мазда.

Відповідно до протоколу відтворення обстановки та обставин події (т. 5 а.с. 92-93) ОСОБА_1 добровільно вказав місце вчинення пограбування та повідомив його обставини.

Як вбачається з протоколів пред»явлення предметів до впізнання (т. 5 а.с. 109-111, 112-114, 115-117) цей же підсудний впізнав кепку і бейсболки, вилучені працівниками міліції з місця події, зазначивши, що саме вони були на ньому та підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_2 під час скоєння злочину.

Згідно висновків судово-медичних експертиз № 237\07 від 29.11.2007 р. № 238\07 від 29.11.2007 р. у потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виявлено відповідно у першої 6 синців на правому коліні, правій гомілці та боковій поверхні шиї справа, а у другої -8 синців на правій лопатці, середній третині правого плеча, такі відносяться до легких тілесних ушкоджень (т. 4 а.с. 189, 193). Дані пошкодження могли утворитися від дії тупих предметів (як від ударів так і при падінні з висоти власного зросту) не задовго до огляду.

04 листопада 2008 року ОСОБА_3 звернувся на аресу правоохоронних органів явкою з повинною (т. 5 а. с. 31-32).

Пізніше він заперечив свою винуватість у вчиненні цього злочину. Суд критично оцінює показання усіх підсудних про непричетність ОСОБА_3. до розбійного нападу на установу банку і вважає, що вина останнього доведена сукупністю зібраних на досудовому слідстві і оцінених у судовому засіданні доказів.

Явка з повинною від 4 листопада 2008 року містить детальний виклад обставин суспільно-небезпечного посягання. Зокрема, ОСОБА_3 зазначив, у які саме таксі і скільки разів він та його спільники пересідали після розбою, що саме у мотелі «Райський сад»вони підрахували гроші, 10 тисяч гривень з яких потратили того ж дня, відпочиваючи та вживаючи спртне. На решту коштів придбали згодом автомобіль Мазда -323 1987 р. випуску, однак машину за декілька днів розбили. Після цього продали її на запчастини (т. 5 а. с. 31-32).

Слід врахувати, що саме ОСОБА_3 написав першу явку з повинною, у якій повідомив факти, що ще не були відомі досудовому слідству, а відтак і не могли бути викладені ним під впливом будь-якого тиску.

Першу інформацію про планування злочину, детальний виклад виконання погодженого злочинного плану підсудний виклав не тільки у названому вище процесуальному документі, а також у первинних поясненнях. Це теж виключає його самообмову, оскільки одержавши і перевіривши ці відомості слідство згодом іншими доказами довело правдивість зазначених свідчень.

Зокрема ОСОБА_3 зазначив, що відразу після розбою він, ОСОБА_2, ОСОБА_1 сіли в таксі, що вже чекало на них. Таксіст нічого не знаючи про скоєне, довіз їх на вулицю Городоцьку біля Епіцентру, де вони пересіли в інше таксі, заїхали в центральну частину Львова і знов поміняли машину. Таксисту, що віз їх з Городка заплатили 80 гривень, двом іншим по 30 гривень кожному. У мотелі «Райський сад»вони підрахували гроші і в той же вечір витратили 10000 гривень, на решту придбали автомобіль Мазда 323 , який він особисто невдовзі розбив, не впоравшись з керуванням. Машину продали за запчастини і документи. (т. 5 а. с. 31-32). Планування майбутнього посягання відбувалося за участі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Саму ідею вчинення цього злочину дав ОСОБА_2 невідомий на ім'я ОСОБА_39. Останньому після заволодіння грошима було випалчено 5000 гривень. В день розбою вони усі чекали, поки у банку не буде відвідувачів. Інші обставини стосовно вчинення посягання також детально викладені у цьому процесуальному документі (т. 5 а. с. 33-35). Згодом, будучи допитаним в якості підозрюваного, ОСОБА_3 підтримав усі попередньо дані ним пояснення і додатково показав, що невідомого на імя ОСОБА_39 він один раз бачив у Городку перед пограбуванням, де він був разом з ОСОБА_2 у останнього вдома вони всі зустрілися у середу 28 листопада 2007 року.

З свого дому він вийшов о годині, як виходив зазвичай на роботу, щоб не викликати підозр. В ОСОБА_2 нікого не було, з старих маминих панчіх він виготовив маски. Вони усі разом ще випили каву. Після чого на маршрутному таксі доїхали до м. Винники, де спеціально зупинили невідомого їїм таксиста на автомобілі «ВАЗ 2106»білого кольору. Попросили довезти їх до Городка. У розмові говорили, що їдуть на базар. У Городку дорогу показував ОСОБА_2 Він попросив водія зупинитися приблизно за 5 м. від повороту у вуличку, що вела через місток до базару, розвернути автомобіль і чекати біля 20 хвилин. Потім всі пішли через ринок до відділення Приватбанку. По дорозі він (ОСОБА_3) купив іграшковий пластмасовий пістолет, заплативши за нього 3 гривні і віддав його ОСОБА_1 Крім цього, на базарі за вказівкою ОСОБА_2 купив три пари білих матерчатих рукавиць з чорними або синіми гумовими горошками всередині, які теж пороздавав співучасникам злочину. Був передобідній час, яка саме година, - не пригадує. На той момент маски були вже приховані під їхніми головними уборами. Так вони дійшли до банку, де було багатолюдно. Тому вони вирішили зачекати, час від часу міняючи своє місце розташування, щоб не викликати підозр. ОСОБА_2 повертався до таксиста, щоб затримати його ще на деякий час. Близько 13 години з банку повиходили майже усі клієнти. Тоді вони вирушили до банківської установи. Домовленість була така, що він (ОСОБА_3) мав стояти перед вхідними дверями і нікого не випускати; ОСОБА_1 - тримати працівника банку -мужчину, а ОСОБА_2 - забігти до каси і викрасти гроші. В приміщення банку перший увірвався ОСОБА_2 ОСОБА_1 згідно домовленості збив з ніг мужчину -співробітника банку і тримав його. Але тоді пролунав крик, і ОСОБА_3 (як він показав) зрозумів, що у касі не одна (як вони вважали), а дві жінки. Тоді він залишив двері і швидко побіг до ОСОБА_2, побачив касирку на підлозі. Через маску бачив погано і детально тілорухи учасників цієї події відтворити не зміг. ОСОБА_2 в цей час притиснув іншу жінку, яка щось кричала. Він же почав перевертати усі коробки на робочому столі касирки. Відкрив сейф, що знаходився під кришкою стола, але там не міг нічого побачити, тоді дістав ще одну паперову коробку з-за сейфу у кутку. З неї посипались гроші. Тоді він сказав ОСОБА_2, щоб той дістав політетиленовий пакет, що був у нього, і почав кидати до нього гроші які зібрав з підлоги. Йому на очі налазила кепка чорного кольору, тому він її скинув.

Кульок тримав ОСОБА_2 Жінка, що лежала на підлозі, натиснула тривожну кнопку. На подвір'ї спрацювала сигналізація. Тоді жінка сказала, щоб вони втікали, бо зараз приїдуть працівники міліції. Вони, нікого не рухаючи, вибігли на вулицю. У приміщенні банку всього перебували 2-3 хвилини. З банку він вибіг перший і рухався по наперед запланованому маршруту. За ним біг ОСОБА_1, а останнім ОСОБА_2, який тримав у руках пакет з грошима. Маски вони зняли з себе, вибігаючи на вулицю і ховали їх в кишеню. Однак не виключає, що свою міг загубити, оскльки робив це похапцем, а на руках були рукавиці.

Після цього забігли на ринок, зупинилися перед одним з контейнерів, де скинули з себе верхні куртки. І через місток попрямували до таксиста, що чекав на них.

З приводу подальших дій ОСОБА_3 дав показання, аналогічні до своїх первісних пояснень (т. 5 а. с. 54-60).

Будучи допитаним пізніше ОСОБА_1 повідомив обставини, тотожні за своїм змістом зазначеним вище свідченням навіть у неістотних деталях. Слід врахувати, що підсудний ОСОБА_1 у своїй явці з повинною визнавав причетність ОСОБА_3. до даного діяння, при цьому жодних підстав його обмовляти не мав, оскільки перебував з ним у нормальних стосунках.

Крім цього, підсудний ОСОБА_1 упізнав на досудовому слідстві капелюх з вельветового матеріалу, який ОСОБА_3 загубив у приміщенні банку під час скоєння посягання (т. 5 а. с. 109-111).

Окрім того, суд звертає увагу, що підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як на досудовому слідстві так і при розгляді справи судом, маючи належних захисників, не подавали жодних скарг щодо неправомірних дій відносно них працівниками правоохоронних органів, лише в подальшому при розгляді справи іншим складом суду подали відповідні скарги, які були направлені судом для перевірки та розгляду за належністю. При цьому, в ході проведеної перевірки, постановами від 25.02.11р. та від 02.03.11р. відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно працівників Городоцького РВ та окремих працівників ГУМВСУ у Львівській області при проведенні досудового слідства у даній кримінальній справі, відтак не встановлено їх неправомірних дій відносно підсудних.

Поряд з наведеним, суд не приймає до уваги голослівні твердження підсудних з приводу того, що їх дії не були поєднані з погрозою застосування насильства до потерпілих, оскільки своїми словами та жестами вони очевидно дали зрозуміти потерпілим, що в разі невиконання їх вимог, погроза може бути реалізована.

По епізоду розбійного нападу на ПП «Портер»16.01.2008 року.

Заявами директора ПП «Портер»від 16 січня та 6 лютого 2008 року про вчинення пограбування у приміщенні гральних авоматів 16 січня 2008 року близько 3 години 30 хвилин по вулиці Б. Хмельницького 137 (т. 6 а. с. 7; 33).

Як вбачається з протоколу огляду місця події, проведеного відразу після вчинення розбійного нападу, неподалік від залу гральних автоматів було виявлено пістолет (т. 6 а. с. 21-2;25-30).

Як показав на досудовому слідстві представник цивільного позивача ПП «Портер»ОСОБА_40 ( т. 6 а.с. 55-59), 16 січня 2008 року йому на мобільний телефон близько 5 години зателефонував адміністратор залу гральних автоматів ОСОБА_13 і повідомив, що троє невідомих вчинили розбійний напад та, погрожуючи фізичною розправою, заволоділи в нього грошима у сумі 168 гривні. Останній викликав працівників міліції і охоронців. У приміщенні Шевченківського РВ ЛМУ ГУ УМВС України у Львівській області, куди він прибув і де вже перебував ОСОБА_13, останній розказав йому, як близько 3 години 30 хвилин вночі 16 січня 2008 року до залу гральних автоматів увірвалося троє невідомих та погрожуючи йому і іншим відвідувавачм предметом, схожим на пістолет, заволоділи грошима у сумі 168 гривень, а потім з місця події скрилися.

Згідно показів потерпілого ОСОБА_10, даних на попередньому слідстві та у судовому засіданні, він разом з ОСОБА_11 15.01.2008 р. вночі перебували у залі ігрових автоматів на вул. Б. Хмельницького, 137 у м. Львові. О 3 год. до залу прийшов їх товариш ОСОБА_12. Через декілька хвилин до приміщення ввірвались троє невідомих віком від 20 до 25 років. Один з них мав у правій руці пістолет чорного кольору. У відповідь на запитання що трапилось, нападник вдарив його рукояткою пістолета в область лівого ока, від чого він присів на крісло. У цей час інший грабіжник наказав усім лягти обличчям вниз на підлогу, але всі залишились сидіти на своїх місцях. Тоді нападник з пістолетом підбіг до адміністратора та наказав віддати йому гроші. Отримавши гроші, інший грабіжник зайшов за стійку оператора та почав там шукати цінні речі. Третій нападник стояв на вході біля дверей та нічого не говорив. Перевіривши касові апарати та шухляди, злочинці почали виходити на вулицю. Останнім вийшов грабіжник, який мав у руці пістолет. Його на виході сильно вдарив кулаком у спину ОСОБА_12., від чого той впав разом з пістолетом на проїжджу частину вул. Б. Хмельницького у м. Львові. Піднявшись з землі, невідомий побіг разом з іншими в сторону вул. Донецької у м. Львові, а вони почали їх переслідувати. На вказаній вулиці злочинці сіли у таксі. Один з них не встиг сісти у машину, тому вони його наздогнали та повалили на землю. У цей час таксі зупинилось і з нього вийшли інші грабіжники з бейсбольними битами у руках. При цьому, він з ОСОБА_12 відпустили затриманого хлопця та повернулись в зал ігрових автоматів, після чого викликали правоохоронців.

Аналогічні покази під час розгляду справи надали суду також потерпілі ОСОБА_12 і свідок ОСОБА_11.

Тотожні обставини вбачаються із свідчень потерпілого ОСОБА_13, даних на досудовому слідстві та перевірених під час розгляду справи (т.6 а.с. 274-276).

Відповідно до висновку балістичної експертизи № 5/61 від 8 лютого 2008 року, вилучений з місця події пневматичний газовий пістолет російського заводського виготовлення моделі «А-112»калібру 4, 5 мм з знищеним номерним позначенням. Дана зброя не належить до вогнестрільної. Згідно аналогічного експертного дослідження трасологічної експертизи № 5/1101 від 22 грудня 2008 року номерне позначення, яке було нанесене на лівій стороні кожух-затвора вилученого пістолета, знищене механічним способом з використанням абразичного інструменту. Встановити номерне позначення не виявилося можливим у зв'язку з значним мінусом металу на поверхні номерного майданчика, де він був нанесений (т. 6 а. с. 112-115; 175-176).

З показів свідка ОСОБА_20, даних на попередньому слідстві ( т. 6 а.с. 260-262), та перевіреними в судовому засіданні, вбачається,що 16.01.2008 р. до нього додому прийшов ОСОБА_1 разом з своїми знайомими. Одного з них звали ОСОБА_18, а іншого ОСОБА_19. Потім вони вирішили покататися по місту. Сіли в автомобіль «Део-ланус»білого кольору. Згодом ОСОБА_19 повідомив, що по вулиці Б. Хмельницького можна пограбувати гральний заклад. На вказане ним місце вони приїхали близько 3 години ночі. ОСОБА_19 зупинив машину напроти грального закладу, йому (ОСОБА_20) наказав бути на вулиці, бо не зачиняв втомобіль. ОСОБА_18 витягнув з-за поясу пістолет. Як показав ОСОБА_20, що саме відбувалося у приміщенні грального закладу не бачив. Приблизно через 3-4 хвилини почув крик з залу гральних автоматів. Тоді він злякався і швидко пішов до автомобіля. При цьому бачив бійку між нападниками і іншими невідомими йому особами. Після цього ОСОБА_19 та ОСОБА_1 почали втікати. ОСОБА_18 били невідомі: троє або четверо чоловік. ОСОБА_19 та ОСОБА_1 неподалік знайшли по палиці. Перший з них розвернув автомобіль і поїхав в сторону хлопців, які били ОСОБА_18. Не доїзджаючи до них, зупинив автомобіль. Двигун не глушив. ОСОБА_19 та ОСОБА_1 з палицями вийшли з машини попрямували до хлопців. Ті, побачивши їх, почали втікати. ОСОБА_19 та ОСОБА_1 взяли ОСОБА_18 під руки, повели до автомобіля, посадили на заднє сидіння. Після цього вони поїхали з місця події. По дорозі ніхто не розповідав, що сталося. Тільки ОСОБА_1 говорив, що в залі посипалися гроші, чи то він їх погубив. Після цього йому дали 11 гривень на сигарети, і він пішов додому.

Свої показання ОСОБА_20 підтвердив під час проведення відтворення обстановки та обставин події (т. 6 а. с. 263-272).

06 листопада 2008 року ОСОБА_1 написав явку з повинною, у якій виклав обставини своєї участі у даному розбійному нападі (т. 6 а. с. 130).

Відповідно до протоколу відтворення обставин та обстановки події від 11.11.2008 р. (т. 6 а.с. 145-157) ОСОБА_1 розповів усі деталі вчинення вказаного робійного нападу. Перебіг та наслідки даної слідчої дії підтвердили у своїх показанням, даних при розслідуванні справи поняті ОСОБА_41, ОСОБА_42. Згідно їх свідчень ОСОБА_1 добровільно без будь-якого примусу детально розповів про обставини розбійного нападу (т. 6 а.с. 192-194). Також визнавальні аналогічні показання ОСОБА_1 дав під час проведення очної ставки із ОСОБА_20. (т. 6 а. с. 284-286). Під час проведення очних ставок між підсудним ОСОБА_1 та потерпілими ОСОБА_12 (т. 6 а.с. 200-202), ОСОБА_10 (т. 6 а.с. 203-205), свідками ОСОБА_41 (т. 6 а.с. 206-207), ОСОБА_42. ( т. 6 а.с. 208-209), ОСОБА_36 (т. 6 а.с. 210-212), під час яких вони підтвердили раніше дані покази. Однак, саме слідчу дію - відтворення обстановки та обставин події, суд не приймає уваги як належний доказ по справі, оскільки така проведена за участю підсудного ОСОБА_1, який на час вчинення діяння був неповнолітнім, без присутності захисника.

Разом з тим, вина ОСОБА_1 стверджується іншими доказами. Так, під час пред»явлення осіб до впізнання 11.11.2008 р. (т. 6 а.с. 158-159, 160-161), потерпілі ОСОБА_12 та ОСОБА_10 впізнали підсудного ОСОБА_1 як одного з нападників на ПП «Портер».

Згідно оглошених у судовому засіданні показань співробітника міліції ОСОБА_36, він під час проведення оперативно-розшукових заходів спілкувався із ОСОБА_1 Останній при цьому не заперечував своєї участі у розбійному нападі і детально викладав обставини вчиненого злочину (т. 6 а. с. 196).

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 177 від 17 січня 2008 року у потерпілого ОСОБА_10 виявлено синець в очній ділянці зліва, крововилив у білкову оболонку лівого ока, які утворилися від дії тупого предмету, могли виникнути 16 січня 2008 року та відносяться до легкого тілесного ушкодження.

По епізоду грабежу, вчиненого 23.01.2008 року відносно потерпілого ОСОБА_14

Згідно заяви ОСОБА_14, датованої 27 січня 2008 року встановлено, що 23 січня того ж року двоє невідомих хлопців відкрито заволоділи належним йому майном -мобільним телефоном «Нокія 6233», чим завдали матеріальної шкоди на суму 1259 гивень (т. 3 а. с. 13). Аналогічне звернення потерпілий написав у Личаківському РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області 04 лютого того ж року, зазначивши що грабіж відносно нього вчинили ОСОБА_1 і ОСОБА_18 (т. 3 а. с. 20).

Останній з них явкою з повинною від 04 лютого того ж року повідомив працівників правохоронних органів про свою особисту участь за попередньою змовою з ОСОБА_1 у вчиненні даного злочину (т. 3 а. с. 14).

Будучи допитаним в якості потерпілого, ОСОБА_14 на досудовому слідстві показав, що 23 січня 2008 року близько 16 години він проходив по вулиці Лисенка у м. Львові. До нього підійшли чотири хлопці. Одного з них, ОСОБА_1, він знав, оскільки вони навчалися раніше в одному навчальному закладі. До нього також підійшов ще ОСОБА_18, як стало відомо його прізвище пізніше. Останній з них запитав, чи не має він при собі мобільного телефону Після негативної відповіді ОСОБА_18 вдарив його рукою у потилицю, від чого він присів. А ОСОБА_1 в той час витягнув у нього з кишені телефон марки «Нокія 6233». Після чого зазначені особи втекли, а він звернувся до правоохоронних органів (т. 3 а. с. 22). Свої покази потерпілий підтвердив під час проведення відтворення обстановки та обставин події 05 лютого 2008 року (т. 3 а. с. 28), а також під час судового процесу по обвинуваченню ОСОБА_18, засудженого за вчинення грабежу стосовно ОСОБА_14 по ст. 186 ч. 2 КК України (т. 3 а. с. 74-75).

Як вбачається з оголошених у судовому засіданні показань ОСОБА_43 -педагога ОСОБА_1 і ОСОБА_14 , перший з них будучи опитаним працівниками міліції на початку лютого 2008 року по обставинах вчиненого грабежу, пояснив, що дійсно разом з іншим невідомим свідкові співучасником вчинив даний злочин (т. 3 а. с. 36). Обставини, при яких відбиралось це пояснення підтвердив і працівник Личаківського райвідділу міліції м. Львова ОСОБА_44, покази якого оголошувалися у судовому засіданні (т. 3 а. с. 39).

Свідок ОСОБА_45 показав, що наприкінці січня 2008 р. близько 21 години вечора у приміщенні комп'ютерного клубу «Нітро»по вулиці Личаківській біля заводу №28 у м. Львові візуально знайомий йому хлопець на імя ОСОБА_18 та на прізвисько «ОСОБА_18», яким виявився ОСОБА_18 та інший невідомий (підсудний по справі ОСОБА_1) запропонували для купівлі мобільний телефон марки «Нокія 6233»синього кольору за ціною 650 гривень. Він спочатку відмовлявся, бо не мав фінансової можливості придбати таку річ, а згодом погодився, позичивши у батька суму, якої бракувало. Потім, домовившись попередньо про зустріч, він купив у ОСОБА_18 телефон за 650 гривень, а пізніше втратив його. У лютому 2008 року його почала розшукувати міліція. Прийшовши до райвідділу він довідався, що придбаний телефон є краденим.

Під час проведення впізнання потерплий упізнав ОСОБА_18 як співучасника ОСОБА_1 у грабежі (т. 3 а. с. 23). Згідно показань ОСОБА_46, оголошених у судовому засіданні, впізнавши особу, що вчинила стосовно нього грабіж, ОСОБА_14 повідомив і обставини вчиненого посягання, які за своїм змістом тотожні іншим його свідченням, послідовним упродовж всього досудового слідства (т 3 а. с. 40).

Свідок ОСОБА_47 пояснила, що 23.01.2008 р. її племінник ОСОБА_14 повернувся додому та повідомив, що підсудний ОСОБА_1 викрав у нього мобільний телефон, який вона йому придбала (т. 3 а. с. 41).

Свідок ОСОБА_44 показав, що 27.01.2008 р. у Личаківський РВ ЛМУ ГУМВСУ у Ло звернувся з заявою потерпілий ОСОБА_14 про викрадення у нього мобільного телефону. Проведеними оперативно-розшуковими заходами було встановлено, що дане пограбування вчинили підсудний ОСОБА_1 та ОСОБА_18

Згідно накладної про придбання викраденого телефону його вартість становить 1259 гривень (т. 3 а. с. 65).

Будучи допитаним на досудовому слідстві підсудний заперечував свою причетність до вчиненого посягання і визнавав лише свою присутність на місці вчинення злочину (т. 3 а. с. 117-119; 124-125). Однак дані показання суперечать встановленим обставинам справи, зокрема, показанням потерпілого, послідовним упродовж всього досудового слідства, показанням інших зазначених вище осіб.

01 листопада 2008 року підсудний звернувся на адресу правоохоронних органів явкою з повинною (т. 3 а. с. 131), у якій визнав свою причетність до грабежу.

Вироком Личаківського районного суду м. Львова від 06.06.2008 року засуджено ОСОБА_18 за ст. 186 ч.2 КК України по факту грабежу потерпілого ОСОБА_14

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 860 від 18.11.2008 р. підсудний ОСОБА_1 психічним захворюванням не страждає, виявляє ознаки розумового недорозвитку у формі легкої розумової відсталості в ступені легкої дебільності, які не досягають рівня психічної хвороби чи недоумства і не позбавляють його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. У період інкримінованих дій психічним захворюванням чи недоумством не страждав і не виявляв будь-яких тимчасових чи інших хворобливих розладів психічної діяльності, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (т. 3 а. с. 135-136).

Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість підсудного ОСОБА_1 у вчиненні злочинів передбачених ст. 185 ч.3 КК України -таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням в приміщення, ст. 186 ч.2 КК України -відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров»я потерпілого, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, ст. 187 ч.3 КК України -напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров»я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаний із проникненням у приміщення ; підсудного ОСОБА_2 -за ст. 187 ч.3 КК України - напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров»я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із проникненням у приміщення ; підсудного ОСОБА_3. -за ст. 187 ч.3 КК України - напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров»я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із проникненням у приміщення доведено повністю, їх дії вірно кваліфіковані за вказаними статтями КК України.

Обвинувачення ОСОБА_2 за ст. 304 КК України (в редакції чинній на час вчинення діяння) не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні. Так, сам по собі факт недосягнення ОСОБА_1 повноліття недостатній для інкримінування його повнолітньому співучаснику даного злочину. Як показав ОСОБА_2, він не знав віку свого співучасника у розбої, не усвідомлював, що схиляє до скоєння посягання особу, яка не має вісімнадцяти років. Об'єктивних доказів протилежного на досудовому слідстві, в судовому засіданні не здобуто і в обвинувальному висновку не наведено. Таким чином за ст. 304 КК України (в редакції чинній на час вчинення діяння) ОСОБА_2 слід виправдати.

Вивчаючи особи підсудних, суд встановив, що ОСОБА_1 раніше не судимий, на момент вчинення інкримінованих йому посягань був неповнолітнім, на обліку у психіатричних та наркологічних закладах за місцем проживання не перебуває, але знаходився на обліку у Львівському обласному дитячому психоневрологічному диспансері з діагнозом розумова відсталість (т. 3 а. с. 151-154). Проходив стаціонарне лікування у Львівській обласній психіатричній лікарні з 24 березня по 20 травня 2003 року з діагнозом легка розумова відсталість з психопатизацією особи та порушенням поведінки. Даний підсудний ніде не працює та не навчається, освіту має неповну середню, є неодруженим, за місцем проживання та колишнього навчання у Червоноградській школі-інтернаті та Навчально-реабілітаційному центрі інтенсивної педагогічної корекції «Мрія»характеризується негативно (т. 3 а. с. 156), є сиротою, виховувався у занедбаних житлово-побутових умовах дідом, а з 1998 року навчався у Червоноградській школі-інтернаті, де надалі і проживав.

Під час вивчення особи ОСОБА_2 встановлено, що він раніше судимий, має неповну вищу освіту, не одружений, не працюючий, за місцем проживання характеризується нейтрально, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, знаходиться на військовому обліку військовозобов'язаних запасу як судима особа.

Вивчаючи особу ОСОБА_3. встановлено, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, має середню технічну освіту, одружений, має на утриманні малолітню дитину, непрацездатну матір, не працює.

При призначенні підсудним покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, які з урахуванням положень ст. 12 ч. 4 КК України є тяжкими, особи винних у цих посяганнях, а стосовно ОСОБА_1 і умови його виховання.

Обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 суд не вбачає. Обставина, яка обтяжує покарання підсудному ОСОБА_2 є вчинення злочину повторно. При цьому, суд не враховує як обтяжуючу обставину, заначену органом досудового слідства, вчинення злочину ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в стані алкогольного сп'яніння, оскільки така не знайшла свого підтвердження в ході розгляду справи. Щодо обставин, які пом'якшують покарання слід врахувати щире каяття у скоєному ОСОБА_1 та ОСОБА_2, вчинення злочину неповнолітнім щодо ОСОБА_1

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що покарання слід обрати в межах санкцій статтей, за якими кваліфіковано злочини, у вигляді позбавлення волі. Крім цього, відносно ОСОБА_2 слід застосувати положення ст.70 КК України, оскільки встановлено, що після постановлення вироку від 30.01.2009 року Першотравневим районним судом м. Чернівці по подіях, що мали місце 05.02.08р., ОСОБА_2 винен ще і в іншому злочині вчиненому ним до постановлення даного вироку. Відтак, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_2 слід остаточно призначити покарання за сукупністю злочинів та згідно ч. 4 ст. 70 КК України зарахувати покарання відбуте частково за попереднім вироком.

При цьому, додаткове покарання -конфіскація майна передбачене ст. 187 ч.3 КК України підлягає застосуванню лише ОСОБА_2 та ОСОБА_3, оскільки ОСОБА_1 вчинив злочин у віці до 18 років, тому як неповнолітньому відповідно до ст. 98 КК України йому не може бути призначене додаткове покарання у виді конфіскації майна. Враховуючи сімейний стан ОСОБА_3., наявність у нього на утриманні малолітньої дитини, суд вважає за можливе призначити йому конфіскацію не всього майна, а 1/3 частини належного йому на праві власності майна.

Цивільний позов ПАТ КБ «ПриватБанк»від 15.03.2010 (т. 7 а.с. 81), позовні вимоги якого уточнені відповідно до заяви позивача від 13.08.2010 р. (а.с. 104 т. 7) на суму 34200 грн. слід задовольнити в підстав, передбачених ст. 1166 ЦК України, оскільки вище наведеними доказами зібраними у справі підтверджено його підставність та розмір завданої шкоди злочинними діями підсудних. Відповідно до ст. 1179 ЦК України ОСОБА_1, хоч і вчинив злочин у неповнолітньому віці несе цивільно-праовову відповідальність на загальних засадах.

Речові докази по справі, які знаходяться у камері зберігання Городоцького РВ ГУМВС України у Львівській області - картонна коробка, три відрізки картону, вельветова кепка чорного кольору, дві бейсболки чорного кольору, куски трикотажу сірого кольору - слід знищити (т.5 а.с.10,15,19,23,27).

Речові докази по справі, які знаходяться у камері зберігання Городоцького РВ ГУМВС України у Львівській області - 2 квитанції, контрольний талон банку - слід повернути Городоцькому відділенню № 2 ЗГРУ «ПриватБанк»(т.5 а.с.10).

Речовий доказ по справі, який знаходиться у камері зберігання Шевченківського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області - пневматичний пістолет чорного кольору -слід знищити (т. 6 а.с.248).

Згідно вимог ст. 93 КПК України судові витрати за проведення дактилоскопічних і балістичних експертиз слід покласти на кожного з підсудних, та стягнути такі в користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Львівській області виходячи із ступіня вини та майнового стану кожного.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд ,-

з а с у д и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів передбачених ст. ст. 185 ч.3,186 ч.2, 187 ч.3 КК України та призначити покарання :

- за ст. 185 ч.3 КК України у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

- за ст. 186 ч.2 КК України у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

- за ст. 187 ч.3 КК України у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі.

У відповідності до ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_1 рахувати з часу його фактичного затримання -01 листопада 2008 року.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 187 ч.3 КК України та призначити покарання у вигляді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією майна, належного йому на праві власності.

У відповідності до ч.1, ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 30 січня 2009 року, яким засуджено ОСОБА_2 за ст. 187 ч.3 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, більш суворим призначити ОСОБА_2 остаточне покарання у вигляді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією майна, належного йому на праві власності, зарахувавши в строк остаточного основного покарання частково відбуте покарання за попереднім вироком.

За ст. 304 КК України (в редакції чинній на час вчинення діяння) ОСОБА_2 - виправдати.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_2 рахувати з часу його фактичного затримання -05 грудня 2008 року.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 187 ч.3 КК України та призначити покарання у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією 1/3 частини майна, належного йому на праві власності.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_3 рахувати з часу його фактичного затримання -05 листопада 2008 року.

Цивільний позов ПАТ КБ «ПриватБанк»задовольнити. Стягнути солідарно з засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь цивільного позивача ПАТ КБ «ПриватБанк»34 200 грн. завданої злочином матеріальної шкоди.

Речові докази по справі, які знаходяться у камері зберігання Городоцького РВ ГУМВС України у Львівській області - картонна коробка, три відрізки картону, вельветова кепка чорного кольору, дві бейсболки чорного кольору, куски трикотажу сірого кольору - знищити.

Речові докази по справі, які знаходяться у камері зберігання Городоцького РВ ГУМВС України у Львівській області - 2 квитанції, контрольний талон банку -повернути Городоцькому відділенню № 2 ЗГРУ «ПриватБанк».

Речовий доказ по справі, який знаходиться у камері зберігання Шевченківського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області - пневматичний пістолет чорного кольору -знищити.

Стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Львівській області судові витрати, пов'язані з проведенням експертиз та досліджень, в розмірі 1787,35 грн.

Стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Львівській області судові витрати, пов'язані з проведенням експертиз та досліджень, в розмірі 329,52 грн.

Стягнути з засудженого ОСОБА_3 на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Львівській області судові витрати, пов'язані з проведенням експертиз та досліджень, в розмірі 329,52 грн.

Запобіжний захід засудженим до вступу вироку в законну силу залишити попередньо обраний -тримання під вартою.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Львівської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення через Личаківський районний суд м.Львова, а засудженими, які перебувають під вартою, - в той же строк з моменту вручення їм копії вироку.

Суддя: Леньо С. І.