Справа № 764/1591/13-ц

Проевадження2/764/1292/2013

Категорія 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2013 року Ленінський районний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Кукурекіні К.В.,

при секретарі - Яцук Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Севастополі цивільну справу за позовом Приватного пsдприємства «Українська верстатобудівна компанія «Салвер» в особі ліквідатора Солдаткіна Сергія Вячеславовича до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними правочинів, суд-,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до суду до відповідачів, в якому просить визнати недійсним договір дарування квартири від 05.11.2009р., посвідчений приватним нотаріусом СМНО ОСОБА_5 за реєстровим №2119, укладений між дочірним підприємством «Маріна» та ОСОБА_3, визнати недійсним договір дарування купівлі- продажу від 16.10.2010р., посвідчений приватним нотаріусом СМНО ОСОБА_6 за реєстровим №2193, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, стягнути з відповідачів судові витрати. Вимоги позову мотивовані тим, що згідно вказаних правочинів відповідачі здійснили відчуження на свою користь майна юридичної особи- Дочірнього підприємства «Маріна», а саме за договором дарування квартири від 05.11.2009р., посвідченим приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_5. за реєстровим №2119, дарувальник (ДП «Маріна» в особі директора Ільєнко А.В. безоплатно передав у власність ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1. Відповідно до договору купівлі- продажу від 16.10.2010р. відповідач ОСОБА_3 продала другому відповідачу ту саму квартиру. Вказує на те, що вказані правочини вчинені з порушенням інтересів ДП «Маріна», оскільки договір дарування суперечит інтересам юридичної особи, її статутним цілям та меті створення.

Представник позивача у судове засіданні не з'явився, про час та місце судового засідання сповіщався. Надали до суду заяву про розгляд справи за відсутністю позивача.

Відповідачі до судового засідання не зяились, про час та місце судового засідання сповіщались, поважність причин відсутності до суду не надали.

Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до постанови Господарського суду м.Севастополі від 08.04.2010р. по справ №6/33-10 ліквідатором банкрута Приватного підприємства «Українська Верстатобудівна Компанія «Салвер» було призначено арбітражного керуючого Солдаткина С.В. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців дочірне підприємсто «Маріна» є юридичною особою та його засновником є ПП «Українська Верстатобудівна Компанія «Салвер».

Відповідно до договору дарування квартири від 25 листопада 2009р., посвідченого приватним нотаріусом СМНО та зареєстрованого в реєстрі за №2119 Дочірне приватне підприємство «Маріна» в особі директора Ільєнко Алли Василівни яка діє на підставі Статуту Дочірнього підприємства «Марія», посвідченого Янковою Є.О., державним нотаріусом Глухівської міської державної нотаріальної контори Сумської області 20 червня 2008 року за реєстровим №1777-17779 та зареєстрованого Нахімовською районною державною адміністрацією у м.Севастополі від 25.06.2008р., наказу №5 від 01.02.2009р. подарувала, а ОСОБА_3 прийняла у дар квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до договору купівлі- продажу від 16 жовтня 2010р. , посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 2193, вказана квартира була продана ОСОБА_3 покупцю ОСОБА_4.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статуту Дочірнього підприємства «Маріна» (нова редакція) підприємство здійснює господарську діяльність на підставі права власності на свій розсуд, володіє, користується та розпоряджається майном що йому належить, в т.ч. має право передавати майно іншим суб'єктам користування на правах власності, праві господарського володіння або праві оперативного управління. (п.3.3.). Вищим органом управління підприємства є Власник, який реалізує своє право через рішення, що приймає (п.5.1.)

Основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління (ч.1 ст.133 ГК України).

Відповідно до чч.1,2 ст.145 ГК України майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, а зміна правового режиму майна суб'єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Цивільна дієздатність юридичної особи визначається ст. 92 ЦК України, відповідно до якої юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

За правилами частини другої ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Єдиним органом юридичної особи ДП «Маріна» який відповідно до Статуту міг прийняти рішення про укладення Договору купівлі-продажу від 05.11.2009р., є власник а саме позивач. Оскільки таке рішення не приймалось, Договір купівлі-продажу від 05.11.2009р. був укладений поза волею позивача, відтак, договір є недійсним.

Враховуючи наведене, при укладенні спірного договору купівлі-продажу мало місце вчинення правочину особою без необхідного обсягу цивільної дієздатності (дефект суб'єктного складу) та за відсутності відповідного волевиявлення юридичної особи (дефект волі) що є підставою недійсності такого правочину відповідно до частин другої та третьої ст.203, ст.215 Цивільного кодексу України.

Так, згідно із Цивільним кодексом України особа, яка вважає, що її речові права порушені, має право звернутися до суду як з позовом про визнання відповідної угоди недійсною (ст.ст. 215-235 ), так і з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння. (ст.ст. 330, 338 ).

Отже на правочин, укладений із порушенням вимог закону, не поширюється загальне правило про наслідки недійсності правочину (двостороння реституція), якщо сам закон передбачає інші наслідки такого порушення.

Відповідно до ст.330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.388 цього кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Пунктом 3 ч.1 ст.388 ЦК України передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна із чужого незаконного володіння (віндикація).

Таким чином, право особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого ст.ст.215, 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст.388 ЦК України, які дають право витребувати майно в добросовісного набувача.

Таким чином визнання договору купівлі- продажу недійсним від 16.10.2010р. не вимагається, а квартира АДРЕСА_1 має бути витребувана від ОСОБА_4 на користь позивача.

На підставі вкладеного, ст.ст. 16, 203, 315 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Севастополя, шляхом подачі апеляційної скарги в Ленінський районний суд м. Севастополя протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя - підпис

З оригіналом згідно.

Суддя Ленінського районного

суду міста Севастополя К.В.Кукурекін