У Х В А Л А

Справа № 183/9850/13-ц

№ 2/183/4573/13

23.12.2013 року м. Новомосковськ

Суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Парфьонов Д.О., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області 23.12.2013р. надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Твоя кімната-Дніпропетровськ» в особі керівника - ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «АВВ-ГРУП» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч.3 ст.122 ЦПК України направлено запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання фізичної особи - відповідача.

В позовній заяві позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якому позивач просить накласти арешт на майно, що належить ОСОБА_2 - квартиру АДРЕСА_1

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд вважає за необхідне відмовити в його задоволенні та повернути позивачеві з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 151, 152 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Ставлячи питання про накладення арешту на належне відповідачам майно, позивач вказує, що існує можливість невиконання рішення суду.

Однак, заявляючи вимогу про накладення арешту, позивач не надає доказів на підтвердження можливості невиконання рішення суду. До того-ж, заявляючи вимогу про накладення арешту на майно та кошти відповідачів, заявник не наводить доказів щодо належності майна відповідачу, вартості майна, на яке позивач просить накласти арешт, що позбавляє суд можливості визначити співмірність виду забезпечення позову заявленим позивачем вимогам.

Крім того, позивачем, в порушення ч.4 ст.151 ЦПК України не додано документу, що підтверджує сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову. Більш того обґрунтування необхідності застосування саме арешту, як виду забезпечення позову, в порушення п.2 ч.2 ст.151 ЦПК України не подано.

Відповідно до ч.8 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 ЦПК України, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 151, 152 ЦПК України, суддя, -

у х в а л и в:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернути заявнику.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міжрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 5-ти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Д.О. Парфьонов