АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________
Провадження №-22-ц/790/8411/2013 Головуючий 1 інстанції - Золотарьова Л.І.
Доповідач - Міненкова Н.О
Справа № 640/10652/13ц
Категорія - право власності.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 грудня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :
Головуючої судді - Міненкової Н.О.
Суддів - Гальянова І.Г. Костенко Т.М.
Секретар - Галушко Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на частку квартири, -
в с т а н о в и л а
в червні 2013 року у суд звернулись позивачі з вищевказаними позовними вимогами. В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що згідно зі свідоцтвом про право власності №-2-А-00-195546 від 10.03.2000 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_2 приватизували квартиру АДРЕСА_1
За договором міни від 11.11. 2003 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обміняли між собою належну ОСОБА_2 1/3 частину квартири на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_2 що належала ОСОБА_3 Тобто, починаючи з листопада 2011 року співвласниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
З 2002 року по вересень 2010 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проживали спільно однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а починаючи з вересня 2010 року вони посварились і припинили спільне проживання. Між співвласниками склалися дуже неприязні стосунки, які призводили до того, що для їх вирішення необхідно було викликати міліцію. Такі випадки були неодноразові.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був пред'явлений позов до ОСОБА_3 про визначення порядку користування квартирою, виділ частки із спільної часткової власності. По справі була проведена судова будівельно - технічна експертиза, за висновком якої запропоновано один варіант порядку користування, з відступом від ідеальних часток та зазначено, що розподіл квартири неможливий. Ринкова вартість квартири становила на час проведення експертизи 364429,00 грн. Позов був залишений без розгляду.
Користування квартирою з відступом від ідеальних часток позивачів не влаштовує, так як це порушує їх права. Позивачі вважають, що єдиною можливістю вирішити житлове питання є припинення права на частку у спільному майні. Вони згодні виплатити частку відповідачки у спільному майні
Відповідачка проти позову заперечувала, посилаючись на те, що за договором міни, укладеного в нотаріальній конторі, вона стала власницею 1/3 частини спірної квартири, яка складається з трьох кімнат. Усі роки вона сплачувала комунальні послуги за квартиру, сплатила борги. Пізніше їй стало відомо, що позивачі в договорі міні взагалі не зазначені, своєї згоди на укладення договору не давали. Договір міни не зареєстрований в реєстрі прав власності. Протягом семи років склався порядок користування квартирою, згідно з яким вона проживала в кімнаті 16,7 кв.м., її донька в кімнаті 11,7 кв.м., ОСОБА_2 займав кімнату 11,1 кв.м.. ОСОБА_1 в квартирі не проживала так як мала власний будинок в АДРЕСА_3 Після того, як відносини з ОСОБА_2 погіршилися вона стала займати кімнату пл. 16,7 кв.м. Не згодна з оцінкою 1/3 частини квартири, так як вона проведена пів року тому і не відповідає дійсній вартості. Крім іншого, вважає, що докази щодо створення нею перешкод у користуванні квартирою та надання до суду постанов про відмову в порушенні кримінальної справи не є свідченням того, що вона займає усю квартиру. В квартирі вона займає одну кімнату пл. 16,7 кв.м. , інші кімнати зачинені позивачами. Іншого житла вона не має, а тому відсутні підстави для задоволення позову про припинення права часткової власності на квартиру.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодились апелянти з рішенням , в апеляційній скарзі просять його скасувати, посилаючись на те, що вони позбавлені права користуватися своєю власністю, вони користувалися квартирою значно раніше, коли власником стала відповідачка, виконали умову про внесення вартості частки на депозит суду. І хоча відповідачка не має іншого житла, вона має можливість його придбати.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши сторони, судова колегія не знаходить підстави для задоволення апеляційної скарги.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дав належну оцінку усім зібраним по справі доказам, доводам сторін по справі, прийшов до правильного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.
Судовим розглядом було встановлено і ці обставини не заперечували сторони, що ОСОБА_3 на підставі договору міни, посвідченому нотаріально, обміняла належний їй житловий будинок в АДРЕСА_2 на частину спірної квартири і протягом майже десяти років проживала в квартирі, була зареєстрована в ній разом зі своєю донькою. На теперішній час іншого житла відповідачка не має. Суду не були надані докази, які підтверджують те, що відповідачка перешкоджає позивачам користуватися усією квартирою. Питання щодо поновлення порушеного права та вселення в квартиру ними не ставилося. Останні підтвердили, що проживають в приватному будинку в АДРЕСА_2.
У силу положень ст.ст. 21,24,41 Конституції України, ст.ст. 319,358 ЦК всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.
Виходячи із цих положень, правовий режим спільної часткової власності визначається гл.26 ЦК з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння , користування і розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права. Статтею 364 ЦК передбачено, що компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Відповідачка, відмовляючись отримати компенсацію, зазначала те, що немає іншого житла, а розмір компенсації, який їй пропонують виплатити, не вирішить питання щодо отримання нею житла. Між іншим, зазначала, що в квартирі користується лише однією кімнатою і права інших співвласників на користування квартирою не порушує.
Судова колегія вважає, що судом першої інстанції надана належна оцінка зібраним по справі доказам, доводам сторін, висновки суду не протирічать їм. Рішення відповідає вимогам ст.ст. 213,214 ЦПК України є обґрунтованим і законним.
Керуючись ст.ст.303,304,307,308,317,319 ЦПК України судова колегія,
у х в а л и л а
апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий суддя -
Судді -