Справа № 752/16859/13-ц

Провадження № 2/752/4671/13

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07 жовтня 2013 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Мирошниченко О.В.

при секретарі Павличенкові Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без дозволу та супроводу батька, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2013 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила надати дозвіл на виїзд за межі України, в тому числі, але не обмежуючись, в країни-члени Шенгенської угоди, а також до Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, Єгипту, Канади, Кіпру, Мексики, Об'єднаних Арабських Еміратів (ОАЕ), Королівства Таїланд, Тунісу, Індонезії, Малайзії, Сейшельських островів, Мальдівських островів, Турецької Республіки, Сполучених Штатів Америки, Хорватії, Чорногорії, Шрі-Ланки, Російської Федерації, Грузії, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у супроводі матері - ОСОБА_1, без згоди та супроводу батька - ОСОБА_2, на період перебування ОСОБА_1 за кордоном, до досягнення ОСОБА_3. 16-ти річного віку.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 11.05.2005 року шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_2 розірвано. У період шлюбу у сторін у справі народився син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу сторони у справі жодних стосунків не підтримують, відповідач про сина не піклується, не цікавиться розвитком дитини, станом його здоров'я та не намагається спілкуватись з сином. Позивач постійно виїжджає за кордон на відпочинок та оздоровлення, однак взяти з собою сина позбавлена можливості з об'єктивних причин, оскільки не може отримати дозвіл на виїзд дитини за кордон. Вказані обставини призводять до того, що дитина фактично позбавлена можливості на оздоровлення та відпочинок за кордоном.

Під час судового розгляду справи позивач уточнила позовні вимоги та просила суд надати дозвіл на виїзд за межі України, в тому числі, але не обмежуючись, в країни-члени Шенгенської угоди, а також до Австралії, Республіки Болгарія, Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, Єгипту, Канади, Кіпру, Мексики, Об'єднаних Арабських Еміратів (ОАЕ), Королівства Таїланд, Тунісу, Індонезії, Малайзії, Сейшельських островів, Мальдівських островів, Турецької Республіки, Сполучених Штатів Америки, Хорватії, Чорногорії, Шрі-Ланки, Російської Федерації, Грузії, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у супроводі матері - ОСОБА_1 та/або уповноважених нею осіб, без згоди та супроводу батька - ОСОБА_2, на період перебування ОСОБА_1 за кордоном, до досягнення ОСОБА_3 16-ти річного віку

У судовому засіданні представник позивача підтримала уточненні позовні вимоги та, посилаючись на викладені у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог обставини, просила суд задовольнити позов.

Відповідач у судове засідання відповідач ОСОБА_2 повторно не з'явився, про день, час та місце судового засідання був повідомлений судом у встановленому ст.ст. 74, 76 ЦПК України порядку.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації підтримала позовні вимоги та не заперечувала проти їх задоволення, враховуючи інтереси дитини.

Заслухавши пояснення представника позивача, думку представника третьої особи та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що підтверджується даними свідоцтва про народження, виданого 21.07.2001 року Відділом реєстрації актів про народження м. Сімферополь Автономної Республіки Крим, серія НОМЕР_1 (а.с. 6).

11 травня 2005 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано, про що в книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 215, що підтверджується даними свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого 14.06.2006 року Київським відділом реєстрації актів цивільного стану Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим, серія НОМЕР_2 (а.с. 7).

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходиться на повному утриманні матері - ОСОБА_1. Відповідач ОСОБА_2 самоусунувся від виконання обов'язку щодо утримання та виховання сина - ОСОБА_3, протягом тривалого часу не спілкується з сином, не піклується про нього та не цікавиться станом його здоров'я.

Відповідно до вимог частини третьої статті 313 ЦК України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними.

Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Законом України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» та Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57 із змінами та доповненнями.

Згідно частини другої статті 4 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», за відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Положеннями пункту третього Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57 із змінами та доповненнями, визначено, що перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16-річного віку, здійснюється лише за згодою обох батьків (усиновлювачів), та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку.

На виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків, згода другого з батьків не вимагається у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянина, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Відповідно до положень статей 3,6 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; держави-учасниці забезпечують у максимально мірі здоровий розвиток дитини.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

У відповідності до вимог ст.ст. 7, 155 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які визначені Конституцією України та Конвенцією України про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.

Таким чином, виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється лише за згодою обох батьків (усиновлювачів), та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Разом з тим, згода другого з батьків не вимагається у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянина, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків. Оцінюючи наведені вище обставини, враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 у зв'язку із об'єктивними обставинами не має можливості отримати згоду батька - ОСОБА_2 на виїзд дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за кордон, оскільки ОСОБА_2 тривалий час не спілкується з дитиною та самоусунувся від його виховання та утримання, а також приймаючи до уваги те, що додержання інтересів дітей, забезпечення їх гармонійного, духовного, морального розвитку та оздоровлення є пріоритетним, суд надходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, як обґрунтовані.

На підставі викладеного, керуючись ст. 154 СК України, ст. 313 ЦК України, ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», п.п. 3,4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57 із змінами та доповненнями, та стаття 10, 212-215, 292, 294 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про надання дозволу на виїзд неповнолітньої дитини за кордон без дозволу та супроводу батька, - задовольнити.

Надати дозвіл на виїзд за межі України, в тому числі, але не обмежуючись, в країни-члени Шенгенської угоди, а також до Австралії, Республіки Болгарія, Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, Єгипту, Канади, Кіпру, Мексики, Об'єднаних Арабських Еміратів (ОАЕ), Королівства Таїланд, Тунісу, Індонезії, Малайзії, Сейшельських островів, Мальдівських островів, Турецької Республіки, Сполучених Штатів Америки, Хорватії, Чорногорії, Шрі-Ланки, Російської Федерації, Грузії, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у супроводі матері - ОСОБА_1, та/або уповноважених нею осіб, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку, без згоди та супроводу батька - ОСОБА_2, на період перебування ОСОБА_1 за кордоном, до досягнення ОСОБА_3 16-ти річного віку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з моменту проголошення рішення суду до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: