АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Провадження №22-ц/790/6445/13 Головуючий 1-ї інстанції - Бобко Т.В.

Справа №2-2755/10 Доповідач - Довгаль А.П.

Категорія: право власності

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Довгаль А.П.

суддів - Коваленко І.П., Коровіна С.Г.

при секретарі - Щегельському Д.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2010 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Шафран» ЛТД до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Шафран» ЛТД (надалі - ТОВ фірма «Шафран» ЛТД або фірма) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третьої особи: ОСОБА_3, в якому просило витребувати нежитлову будівлю, площею 1663,3кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з володіння відповідача ОСОБА_1 шляхом визнання права власності на зазначену будівлю за позивачем.

Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що ТОВ фірма «Шафран» ЛТД є власником зазначеної нежитлової будівлі на підставі договору купівлі-продажу №389 від 29.01.1996року, посвідченого Восьмою Харківською державною нотаріальною конторою за реєстровим №1-733, акту передачі майна від 04.04.1996року та свідоцтва про право власності, виданого 02.04.1997року Фондом державного майна України по Харківській області. Також, право власності за фірмою 02.04.1997року зареєстровано в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «ХМБТІ»). 14 квітня 2010 року, а саме після звернення до КП «ХМБТІ» за виготовленням технічного паспорту, позивач дізнався, що спірна нежитлова будівля вибула з його володіння на підставі рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28.05.2009року, згідно якого право власності на вищевказану будівлю було визнано за ОСОБА_3 При цьому позивач зазначає, що це рішення було ухвалено на підставі підробленого документу - біржового контракту від 15.08.1998року, який нібито укладено на Універсальній товарній біржі «Харків». Але, як з'ясувалося, що цей біржовий контракт на Універсальній товарній біржі «Харків» не укладався та не реєструвався. У подальшому, ОСОБА_3 на підставі цього рішення суду зареєстрував на своє ім'я право власності на вищевказану нежитлову будівлю, а потім позичив у ОСОБА_1 грошову суму під заставу спірної будівлі, про що був укладений договір позики від 15.07.2009року. Замість повернення боргу, між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений договір про задоволення вимог іпотекодержателя, за яким спірна будівля перейшла у власність відповідача.

У судове засідання суду першої інстанції позивач не з'явився, надав заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність, заявлені вимоги підтримав та не заперечував проти ухвалення у справі заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_3 не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлявся судовими повістками у визначеному законом порядку.

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2010 року позов ТОВ фірма «Шафран» ЛТД - задоволено.

Визнано за ТОВ фірма «Шафран» ЛТД право власності на нежитлову будівлю літ. «Ы-1» площею 1663,3 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати і ухвали нове рішення, яким визнати право власності на вказане приміщення за ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, на неповне з'ясування обставин справи, які суд вважав встановленими, та на неналежну оцінку наданим доказам.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що на час звернення ТОВ фірма «Шафран» ЛТД право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_1, тому необхідно витребувати це майно з незаконного володіння відповідача шляхом визнання права власності за позивачем.

Але, погодитися з таким висновком не можна, оскільки суд дійшов його без повного та всебічного з'ясування фактичних обставин справи, прав і обов'язків сторін у даних правовідносинах, з неправильним тлумаченням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Так, відповідно до вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із змісту законодавства.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Оскаржуване в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону не відповідає.

Так, судовим розглядом встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що на підставі договору №389 купівлі-продажу державного майна цілісного майнового комплексу магазину №115 і складу №11 від 29.01.1996року, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області, з одного боку, та членами трудового колективу магазину №115 і складу №11 структурного підрозділу орендного підприємства «Вікторія» об'єднання «Харківплодоовоч», з іншого боку, викупили (приватизували) спірні нежитлові приміщення, що розташовані по АДРЕСА_1. Вказаний договір був посвідчений Восьмою Харківською державною нотаріальною конторою за реєстровим №1-733. 02.04.1997року товариством покупців членів трудового колективу магазину №115 і складу №11 структурного підрозділу орендного підприємства «Вікторія» об'єднання «Харківплодоовоч» було отримано свідоцтво про право власності за реєстровим №499 (а.с. 6-16).

У подальшому, товариство покупців членів трудового колективу магазину №115 і складу №11 структурного підрозділу орендного підприємства «Вікторія» об'єднання «Харківплодоовоч» було перереєстровано у ТОВ фірму «Шафран» ЛТД. Так, згідно з п.10 Статуту цього товариства його статутний фонд складається із грошових та майнових внесків учасників, де вартість майнового внеску - складу №11 структурного підрозділу орендного підприємства «Вікторія» об'єднання «Харківплодоовоч», який належить учасникам на підставі договору купівлі-продажу №389 від 29.01.1996року, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області, становить - 16 603,33грн.

Згідно бухгалтерської довідки ТОВ фірма «Шафран», у них на балансі з 29.07.1996року рахується нежитлове приміщення, площею 1663,3кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17).

Як свідчать матеріали справи, рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 травня 2009 року було задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5, Харківської міської ради про визнання правочину - договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нежитлову будівлю. Цим рішенням за ОСОБА_3 визнано право власності на нежитлову будівлю площею 1663,3кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Пізніше, ОСОБА_3 на підставі вищенаведеного рішення суду, зареєстрував за собою право власності на спірні нежитлові приміщення, після чого позичив у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 800 000,00грн. під заставу цих приміщень, про що 15.07.2009року в простій письмовій форму між ними був укладений договір позики. Але, замість повернення боргу, ОСОБА_3 10.08.2009року, тобто вже через 25 днів, уклав з ОСОБА_1 договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який було посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 і за яким будівля по АДРЕСА_1 перейшла у власність ОСОБА_1 в рахунок погашення боргових зобов'язань. Право власності за ОСОБА_1 зареєстровано в КП «ХМБТІ» на підставі цього договору - 15.10.2009року.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 травня 2010 року було скасовано рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 травня 2009 року за нововиявленими обставинами і ця справа внесена на новий судовий розгляд.

Ухвалою цього ж суду від 06 вересня 2010 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5, Харківської міської ради про визнання договору купівлі-продажу та визнання права власності на нежитлову будівлю залишено без розгляду (а.с.89).

Таким чином, на момент винесення Фрунзенським районним судом м. Харкова оскаржуваного рішення - на 28 вересня 2010 року право власності на спірні нежитлові приміщення за ОСОБА_3 було скасовано, а тому всі послідуючі правочини втратили свою чинність.

Згідно ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до положень ч.1 ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власнику має право витребувати це майно від набувача лише у разі якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У судовому засіданні апеляційного суду представники позивача не заперечували того факту, що спірними нежитловими приміщеннями ТОВ фірма «Шафран» ЛТД користується постійно, тобто увесь час коли ухвалювалися вищеназвані судові рішення та укладалися договори.

Отже, витребувати майно на підставі ст.388 ЦК України можливе лише коли власник його фактично позбувся. В даному же випадку ТОВ фірма «Шафран» ЛТД продовжує цим майном користуватися, володіти та розпоряджатися. Окрім того, цією статтею не передбачено право власника на витребування майна шляхом визнання за ним права власності.

Так, статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, вибраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права є неправильним та помилковим.

На теперішній час правовстановлюючий документ - свідоцтво про право власність на спірне нерухоме майно за ТОВ фірма «Шафран» ЛТД не скасовано і не визнано недійсним.

Якщо ТОВ фірма «Шафран» ЛТД вважає, що винесеними судовими рішеннями чи укладеними договорами порушується їхні права як власника вказаних нежитлових приміщень, то вони не позбавлені можливості оскаржити їх у визначеному законом порядку.

Що стосується твердження представника апелянта стосовно того, що за ОСОБА_3 на підставі рішення суду було визнано право власності зовсім на інші нежитлові приміщення, тобто не на ті, на які претендує позивач, оскільки існує різниця в назві літери будинку та розміру площі, колегією суддів не приймаються. Із відповіді КП «ХМБТІ» від 16.04.2010року за №2097 вбачається, що у зв'язку з уточненням при поточній інвентарізації було виявлено, що при первинній інвентарізації площа будівлі була помилково вказана 1456,8кв.м замість 1663,3кв.м, а також уточнена літровка нежитлової будівлі, яка змінилася з літ. «Ы-1» на літ. «А-1».

Окрім того, вимоги апеляційної скарги про визнання за ОСОБА_1 права власності на спірні нежитлові приміщення не ґрунтуються на вимогах закону.

У ст.303 ЦПК України визначені межі розгляду справи апеляційним судом. Відповідно до ч.1 цієї статті під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскільки вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на спірні нежитлові приміщення у суді першої інстанції не заявлялось, тому апеляційний суд не вправі виходити за межі позову.

Згідно п.п.3),4)ч.1ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 307ч.1п.2), 309ч.1п.п.3),4), 313, 314ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким в позові товариству з обмеженою відповідальністю Фірма «Шафран» ЛТД до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -