УХВАЛА

Іменем   України

09 січня 2008 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді                               Франовської К.С.

суддів                                                      Широкової Л.В.

Худякова A.M.

при секретарі судового

засідання                                                 Чичирко В.А.

з участю                           адвоката       ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 16 жовтня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3та ОСОБА_2 ,  ОСОБА_5( треті особи ОСОБА_6.,  ОСОБА_7) про виділення частки домоволодіння в натурі та усунення перешкод в користуванні належною частиною будинку,  -

встановила:

У лютому 2006 р. ОСОБА_4 звернулася до суду з даним позовом,  просила поділити належну їй та відповідачам 1/2 частину жилого будинку в натурі по АДРЕСА_1 виділивши в її користування приміщення 3-1 площею 14, 6 м ,  3-2 площею 17, 4 м2,  1/2 частину тамбуру,  1/2 частину сараю та зобов'язати відповідачів не чинити їй перешкод в користуванні належною їй 1/4 частиною будинку. На обгрунтування позову ОСОБА_4 посилалась на те,  що на підставі договору дарування їй на праві власності належить 1/2 частина домоволодіння за вказаною адресою,  а відповідачі є власниками,  відповідно,  1/12 та 1/6 цього ж домоволодіння. Посилаючись на те,  що відповідачі без погодження з нею самовільно переобладнали кімнату 3-3 площею 23, 7 м2,  та розділили на дві частини з двома входами тамбур,  а також здійснюють надбудову другого поверху ,  перешкоджаючи їй користуватись належною часткою у домоволодінні,  позивач просила виділити належну їй частку домоволодіння в натурі,  з приміщеннями 3-1, 3-2 та половиною сараю і тамбура.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 16 жовтня 2006 р. позов задоволено частково. Виділено ОСОБА_4 її частку в спадковому майні в натурі,  яка складається з жилої кімнати 3-1 площею 14, 6 м2,  жилої кімнати 3-2 площею 17, 4 м2,  1/2 тамбура,  1/2 сараю „Г" будинку АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_4. на користь ОСОБА_3. 6352 грн. компенсації за 6, 5/100 ідеальної частки. В решті позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з даним рішенням,  відповідачі ОСОБА_3. та ОСОБА_2. подали

Справа № 22ц/149/08                                                        Головуючий у суді 1 -ї інстанції Котік Т.С.

Категорія 2                                                                         Суддя-доповідач Франовська К.С.

апеляційні скарги,  посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповне з'ясування обставин,  які мають значення для справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3. рішення суду першої інстанції просить скасувати,  а справу направити на новий розгляд.

Так,  зазначає,  ОСОБА_3.,  суд не врахував,  що вона,  позивач ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_2 мають рівні частки у домоволодінні,  і безпідставно зменшив їх частки на користь ОСОБА_4. із стягненням мізерної грошової компенсації без їх згоди. Вважають,  що ухваленням оскаржуваного рішення порушені її права власника.

На думку ОСОБА_3. суд допустив і ряд процесуальних порушень,  зокрема,  безпідставно відмовив її представнику у призначенні повторної судово-технічної експертизи,  а крім того,  протягом розгляду справи вона жодного разу не була належним чином повідомлена про день розгляду справи,  чим порушено її процесуальні права.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2. просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове,  яким відмовити в задоволенні позову з тих підстав,  що висновок суду щодо збільшення його частки за рахунок ОСОБА_3. в результаті переобладнання кімнати 3-3 не відповідає фактичним обставинам справи,  а рішення ухвалено судом за неповного з»ясування обставин справи та необгрунтованого висновку експертизи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг,  колегія суддів приходить до висновку про те,  що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення ,  виходячи з наступного.

Як встановив суд,  домоволодіння поАДРЕСА_1належить на праві спільної часткової власності:

у  1/4  і д. ч.   -    позивачці ОСОБА_4 за договором дарування (а.с. 5 )

y l/6  і д. ч  -    відповідачу ОСОБА_2. в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_8 (а.с. 8,  51, 112) у 1/8 і д. ч. -  третій особі ОСОБА_6 за договором дарування (а.с. 51) у 1/12 і д. ч.-   відповідачці ОСОБА_3 в порядку спадкування після смерті матері

ОСОБА_9. (а.с. 47, 51) у 3/8 і д. ч. -   домоволодіння зареєстровано за померлим у 1995 році ОСОБА_7

спадкові права не оформлені (а.с. 39) Співвласник   ОСОБА_4звернулась   з   позовом   про   виділ   належної  їй   частки   в домоволодінні в натурі.

За змістом  ст. 364 ЦК співвласник має право на виділ в натурі частки з майна,  що є у спільній частковій власності,  якщо виділ в натурі є можливим і якщо немає перешкод для поділу спільної речі без втрати її цільового призначення.

Задовольняючи позов ОСОБА_4. про виділ їй частки домоволодіння в натурі,  суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права. Так,  суд не звернув уваги на те,  що позовні вимоги ОСОБА_4. містять дві різні вимоги : про поділ будинку та одночасно про виділ частки будинку в натурі. Поділ та виділ є різними правовими поняттями у цивільному праві,  тому позивач повинна була уточнити позовні вимоги.

Суд також не врахував,  що відповідно до вимог  ст. 364 ЦК виділ співвласнику його частки в натурі із спільного майна фактично призводить до припинення права спільної часткової власності між співвласником,  якому виділяється частка майна в натурі,  та іншими співвласниками,  між якими продовжують існувати відносини права спільної часткової власності,  але вже щодо зменшеного об»єкта власності. Саме це положення вимагає участі у вирішенні спору всіх співвласників майна з правами сторони у процесі,  оскільки їх права безпосередньо зачіпаються . Суд помилково розглянув спір з участю співвласників,  процесуальне положення яких визначено як «треті особи» (ОСОБА_6.).

Відтак,  і висновки судово-будівельної експертизи мали б грунтуватись на дослідженні цілого об»єкту права спільної часткової власності,  а не лише його половини.

Крім того,  як встановив суд,  домоволодіння співвласниками частково перебудовано,  проте суд не з»ясував,  чи мають правову реєстрацію такі перебудови,  оскільки виділ частки можливий тільки після правової реєстрації перебудов ( добудов та ін.).

В процесі розгляду справи позивач заявила клопотання про виключення ОСОБА_5 з числа відповідачів з тих підстав,  що остання спадщину не приймала і не є співвласником частини будинку (а.с. 175). Проте суд жодної ухвали з порушеного клопотання,  як і рішення за позовом до цієї відповідачки,  не постановив.

Ухвалюючи рішення про виділ частки домоволодіння в натурі із стягненням з ОСОБА_4. на корись ОСОБА_3. грошової компенсації за надлишково одержану частку (6/100),  суд не взяв до уваги роз»яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 4.10.91року «Про практику застосування судами законодавства,  що регулює право власності громадян на жилий будинок»,  які вказують,  що «...виділ в натурі часток можливий,  якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру) чи за наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири...». Суд,  вирішуючи спір,  так і не з»ясував,  чи є технічно можливим виділ в натурі частини домоволодіння відповідно до ідеальної частки у праві власності,  належній ОСОБА_4 з утворенням ізольованої квартири. Не звернув суд увагу і на правильність розрахунків ідеальних часток у експертному висновку. Відповідно до чинного законодавства,  ідеальна частка має бути визначена,  як правило,  простими дробами,  а визначення її частково десятковими,  а частково простими дробами,  як це вказав експерт,  є неправильним.

За таких обставин ухвалене судом рішення не може бути визнано законним та обгрунтованим,  а тому воно підлягає скасуванню з поверненням справи на новий розгляд.

Керуючись  ст.   ст.  303-304,  307,  311 п.4 ,  313-315 ЦПК України,  колегія суддів,  -

ухвалила:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3

задовольнити частково.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 16 жовтня 2006 року

скасувати,  справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.