Справа № 466/1296/13 Головуючий у 1 інстанції: Білінська Г.Б.

Провадження № 22-ц/783/5144/13 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

Категорія: 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Приколоти Т.І.

суддів Богонюка М.Я., Федоришина А.В.

з участю секретаря Цар М.М.

з участю ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Кредитної спілки «Християнська злагода» на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 16 квітня 2013 року по справі за позовом Кредитної спілки «Християнська злагода» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а:

Кредитна спілка «Християнська злагода» звернулась з позовом про стягнення з відповідачів заборгованості в сумі 55 850,37 грн. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що Кредитна спілка «Християнська злагода» надала ОСОБА_3 кредит в сумі 13 000 грн. відповідно до кредитного договору від 3 листопада 2006 року строком на 24 місяці із сплатою 60 % річних. Для забезпечення зобов'язань за вказаним кредитним договором укладено договір поруки з ОСОБА_4 Позичальник свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, станом на 13 лютого 2013 року його заборгованість складає 55 850,37 грн. Просить позов задовольнити.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 16 квітня 2013 року в позові відмовлено за спливом строку позовної давності.

Рішення оскаржила Кредитна спілка «Християнська злагода». В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповно з'ясованих обставинах справи. Не погоджується з тим, що позивач пропустив строк позовної давності. Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, оскільки суд першої інстанції зробив свої висновки без належних підстав, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, встановленим на підставі повної і всебічної перевірки доказів, їх дослідження і правильної оцінки; тому з висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. На підставі ст.ст. 10, 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Рішення вважається обґрунтованим, якщо воно ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення цим вимогам не відповідає.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Встановлено, що 3 листопада 2006 року між сторонами укладеного договір № 385 про надання кредиту. За умовами цього договору позивач надав ОСОБА_3 кредит в сумі 13 000 грн. строком на 24 місяці із сплатою 60% річних, який позичальник зобов'язався повернути. ОСОБА_4 виступила поручителем за цим договором кредиту (а.с.7-9,11).

Відповідно до видаткового касового ордеру від 3 листопада 2006 року позичальник отримав вказану в договорі суму коштів (а.с.10).

Відповідач виконував свої зобов'язання за кредитним договором неналежним чином та допустив заборгованість по тілу кредиту в сумі 12 996,71 грн. та по відсотках - 42 853,66 грн., всього-55 850,37 грн. (а.с.14).

Позивач звертався до відповідачів з вимогою повернення одержаних за договором кредиту коштів (а.с.19,69). Своєю заявою від 20 вересня 2011 року до позивача ОСОБА_3 визнав наявність заборгованості за кредитним договором, яку зобов'язався ліквідувати (а.с.71). На виконання своїх кредитних зобов'язань позичальник вносив в касу позивача кошти 15 вересня, 3 листопада, 9,29 грудня 2010 року,5 серпня, 13 вересня, 25 жовтня, 15 листопада, 27 грудня 2011 року, 9 лютого 2012 року (а.с.14,93-102). Такі дії ОСОБА_3 свідчать про визнання ним своїх боргових зобов'язань, а також переривання перебігу позовної давності.

З позовом до суду позивач звернувся 20 лютого 2013 року (а.с.1).

У зв'язку з подачею апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір в сумі 130 грн., що стверджується відповідною квитанцією (а.с.76).

Відповідно до ст.ст. 1054,1056-1 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредити і сплатити проценти, визначені у договорі.

Згідно зі ст.ст. 553,554,555,629,526 цього Кодексу за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, поручитель і боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання має виконуватись належним чином.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ст. 264).

Не можна погодитись з висновками суду про відмову в позові за спливом позовної давності, виходячи з того, що ОСОБА_3 вчинив дії, що свідчать про визнання ним боргу. Відтак, перебіг позовної давності перервано.

Стаття 214 ЦПК України вимагає від суду під час ухвалення рішення об'єктивно вирішити всі питання щодо обставин, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та визначити якими доказами вони підтверджувалися.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, висновки суду першої інстанції, викладені у оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи, що полягає у неправильній оцінці встановлених судом фактичних обставин і помилковому визначенні юридичних наслідків цих обставин. Таким чином, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову та стягнення з відповідачів заборгованості солідарно.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідачів підлягає стягненню сплачений апелянтом при подачі апеляційної скарги судовий збір в сумі 130 грн.

Керуючись ст.ст. 88, 303, п. 2 ч.1 ст.307, ст. ст. 309, 313, ч.2 ст. 314, ст.ст. 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Кредитної спілки «Християнська злагода» задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 16 квітня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Кредитної спілки «Християнська злагода» задовольнити. Стягнути в користь Кредитної спілки «Християнська злагода з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 солідарно заборгованість за договором про надання кредиту № 385 від 3 листопада 2006 року в сумі 55 850,37 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят грн. 37 коп.) та 130 (сто тридцять) грн.. судових витрат.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскарженим у касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис)

Судді:(підписи)

З оригіналом згідно:

Суддя Т.І. Приколота