Справа №592/8232/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Хитров Б. В.

Номер провадження 22-ц/788/2520/13 Суддя-доповідач - Лузан Л. В.

Категорія - 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2013 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Лузан Л. В.,

суддів - Дубровної В. В., Сибільової Л. О.,

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 жовтня 2013 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а :

Рішенням суду від 17 жовтня 2013 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволені.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" суму заборгованості за кредитним договором № 225935-сгеd від 07 травня 2008 року у розмірі 43308,74 грн.

Вирішено питання про судові витрати у справі.

В апеляційній скарзі ставиться питання про часткове скасування рішення суду і постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 з тих підстав, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що у справі не були доведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що висновки суду не відповідають обставинам справи та що судом були порушені норми матеріального і процесуального права .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

07 травня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 225935- cred, відповідно до умов якого їй був наданий кредит шляхом перерахунку кредитних коштів на картковий рахунок №НОМЕР_1 в сумі 50000 грн. 00 коп. на строк до 07 травня 2009 року зі сплатою за користування кредитом 30 % річних (а.с.11-18).

Факт отримання зазначеної суми кредиту ОСОБА_4 не заперечує (а.с. 19).

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 07 травня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 225935 cred, відповідно до умов якого Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов'язань ОСОБА_4 по кредитному договору № 225935- cred в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків ;

- у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед Банком як солідарні боржники ( п.4 договору поруки) ;

- у випадку невиконання Боржником будь-якого зобов'язання, передбаченого п.1 цього Договору, Кредитор направляє на адресу Поручителя письмову вимогу з зазначенням невиконаного зобов'язання ( п.5 договору поруки) (а.с. 20).

ПАТ КБ "Приватбанк" надав докази на підтвердження своїх доводів про те, що ОСОБА_4 зобов'язання за кредитним договором не виконувала - відсотки за користування кредитом та інші платежі в обсязі, передбаченому договором, не сплачувала.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, станом на 06 червня 2013 року заборгованість за кредитним договором № 225935-сгеd від 07 травня 2008 року становить 43308 грн. 74 коп., з яких:

0 грн. - заборгованість за кредитом,

43308 грн. 74 коп.- заборгованість за відсотками.

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Будь-які доводи щодо незаконності рішення суду в частині вирішення питання про розмір суми заборгованості в апеляційній скарзі ОСОБА_3 відсутні. ОСОБА_4 рішення суду в цій частині також не оскаржує.

Враховуючи зазначене та виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України апеляційним судом перевіряється обгрунтованість та законність рішення суду лише в частині задоволених позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості як з поручителя.

Колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення позову ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_3, висновки суду в цій частині не відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому в цій частині рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. При цьому виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 червня 2009 року по справі №2-1861/2009 р. був задоволений позов ЗАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості :

стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь ЗАТ "ПриватБанк" заборгованість, яка утворилась станом на 13 січня 2009 року, у розмірі 29257,43 грн. за спірним кредитним договором №225935 cred від 07.05.2008 р., з яких :

сума заборгованості по основному боргу - 18107,41 грн.;

сума заборгованості по простроченому кредиту - 8370,77 грн.;

сума заборгованості по нарахованим відсоткам -1279,67 грн.;

сума заборгованості по простроченим відсоткам -485,94 грн.,

штраф 1013,64 грн. ( ас. 51).

При виконанні названого рішення суду від 25 червня 2009 року ОСОБА_3 24 грудня 2011 року сплатив заборгованість за кредитним договором №225935 cred від 07.05.2008 р. в розмірі 29257,43 грн. , у зв'язку з цим -

28 грудня 2011 року державний виконавець виніс постанову про закриття виконавчого провадження про стягнення на користь ПАТ "ПриватБанк" боргу у сумі 29257,43 грн. ( ас. 45).

05 серпня 2013 року ПАТ "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом про стягнення на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 заборгованості за цим же кредитним договором № 225935-сгеd від 07 травня 2008 року. Уточнивши свої позовні вимоги під час розгляду справи, Банк просив суд стягнути заборгованість у розмірі 43308,74 грн. ( ас. 1, 55, 64). Названий позов був предметом розгляду у даній справі.

У своїх запереченнях на позов, як на підставу для відмови у його задоволенні, ОСОБА_3 посилався на те, що укладений ним з ПАТ "ПриватБанк" договір поруки від 07 травня 2008 року в силу ч.4 ст. 559 ЦК України припинився.

Колегія суддів вважає, що названі доводи ОСОБА_3 заслуговують на увагу, при цьому виходить з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

З роз'яснень, наданих у п.24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" вбачається наступне :

"Відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати".

Таким чином, рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 червня 2009 року по справі №2-1861/2009 р. був задоволений позов ЗАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості :

стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь ЗАТ "ПриватБанк" заборгованість, яка утворилась станом на 13 січня 2009 року, у розмірі 29257,43 грн. за кредитним договором №225935 cred від 07.05.2008 р.

З розрахунку заборгованості, яка була предметом спору у даній справі, вбачається, що після 13 січня 2009 року Банк продовжував нараховувати відсотки за кредитним договором як до дня настання строку виконання основного зобов'язання ( 07.05.2009 р.), так і після цієї дати ( ас. 67).

За таких обставин колегія суддів вважає переконливими доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про припинення поруки, оскільки протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання Банк не пред'явив до нього вимоги щодо сплати заборгованості, яка утворилась після 13 січня 2009 року.

Колегія суддів вважає, що сам по собі факт, що під час дії кредитного договору Банк пред'являв вимоги до поручителя про погашення заборгованості, яка утворилась станом до 13 січня 2009 року, не звільняє Банк від виконання вимог ч. 4 ст. 559 ЦК щодо необхідності пред'явлення вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання ( 07.05.2009 р.) у разі бажання Банку отримати від поручителя заборгованість за кредитним договором, яка утворилась після 13 січня 2009 року.

Слід також зазначити про те, що обов'язок Банку щодо надіслання поручителю письмової вимоги з зазначенням розміру невиконаного зобов'язання передбачений і п. 5 укладеного сторонами договору поруки ( ас. 54).

З матеріалів справи вбачається, що ні після настання строку виконання основного зобов'язання (07.05.2009 р.), ні після сплати 24.12.2011 р. 29257,43 грн. (заборгованості, яка утворилась до 13.01.2009 р.) протягом шести місяців Банк не пред'являв вимоги до поручителя щодо погашення заборгованості, яка утворилась після 13.01.2009 р. Вперше така вимога була пред'явлена поручителю 18.06.2013 р., тобто з пропуском шестимісячного строку, про який йдеться у ч. 4 ст. 559 ЦК ( ас. 6-8).

Приймаючи до уваги наведене колегія суддів вважає, що позов ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 43308,74 грн. не підлягає задоволенню у зв'язку з припиненням поруки.

У своїх запереченнях на апеляційну скаргу представник ПАТ КБ "ПриватБанк" посилається на положення п.п.10, 11 укладеного сторонами договору поруки :

п. 10 даний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання зобов'язань по кредитному договору;

п. 11 сторони домовились, що строк, в межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, встановлюється на протязі 5 років ( ас. 54).

Щодо названих заперечень колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.251 ЦК строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1 ст.252 ЦК ).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч.2 ст. 251 та ч.2 ст. 252 ЦК ).

З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (п.10) про його дію до повного виконання боржником зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч.1 ст.251 та ч.1 ст.252 ЦК, тому в цьому разі підлягає застосуванню ст.559 ЦК про те, зокрема, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Крім того, у кредитному договорі строк виконання основного зобов'язання чітко визначений - строк повного погашення кредиту є 07.05.2009 р.(п.1.4).

За таких обставин у ПАТ КБ "ПриватБанк" виникло право пред'явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення кредиту, починаючи з 07.05.2009 р. протягом наступних шести місяців. Таку вимогу до поручителя банк пред'явив лише 18.06.2013 р., тобто вже після спливу встановленого ч.4 ст. 559 ЦК шестимісячного строку (постанови ВСУ від 18 липня 2012 р. N 6-78цс12, від 21 травня 2012 р. N 6-48цс11, від 23 травня 2012 р. N 6-33цс12).

Положення п. 11 договору поруки щодо домовленості сторін про 5-річний строк, протягом якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав, не виключає обов'язку сторін дотримуватись вимог ч.4 ст.559 ЦК України. При цьому слід зазначити, що 5-річний строк у п.11 договору поруки та 6-місячний строк, про який йде мова у ч.4 ст. 559 ЦК, являються різними строками за своєю правовою природою : перший - є позовною давністю, другий - є однією з умов, за яких порука припиняється.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ПАТ КБ "ПриватБанк" підлягає стягненню на користь ОСОБА_3 216 грн.94 коп. в рахунок повернення витрат на судовий збір, сплачений при поданні апеляційної скарги.

Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст.307, пп.2, 3, 4 ч.1 ст.309, ст.ст.313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 жовтня 2013 року в частині вирішення позову до ОСОБА_3 скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.

Відмовити Публічному акціонерному товариству комерційному банку "ПриватБанк" у задоволенні позову до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 225935-cred від 07 травня 2008 року у розмірі 43308,74 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО № 305299) на користь ОСОБА_3 216 грн. 94 коп. в рахунок повернення витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий -

Судді -