Рішення
Іменем України
"25" грудня 2007 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Худякова A.M. ,
суддів Шярокової Л.В.
Косигіної Л.М.
при секретарі судового засідання Забеліній О.О. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 21 листопада 2006 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, Виконавчого комітету Бердичівської міської ради, Об'єднання співвласників "Каштан" про визнання недійсним рішення Бердичівського міськвиконкому, визнання недійсним в 1/2 частині свідоцтва про право власності, визнання права власності на 1/2 частину квартири, виселення ОСОБА_1, ОСОБА_2, вселення позивача в спірну квартиру,
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2003 року ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом. В обгрунтування вимог посилався на те, що з червня 1985 року перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_4У 1990 році на підставі рішення Бердичівського міськвиконкому йому була надана кооперативна квартираАДРЕСА_1на сім'ю з трьох осіб. Цього ж року він був прийнятий у члени житлово-будівельного кооперативу та у повному обсязі сплатив пайові внески за надане житло і квартира стала спільною власністю подружжя ОСОБА_3ів в якій він мав право на 1/2 її частки. У 2002 році він погодився на пропозицію відповідачки ОСОБА_4переоформити особовий рахунок на квартиру на її ім'я з метою сплати нею боргу за комунальні послуги. На той час, як зазначає позивач, між ним та відповідачкою почали виникати суперечки через заборгованість по сплаті комунальних послуг і він був змушений періодично проживати окремо від сім'ї, не в
Справа № 22ц/235 Головуючий в суді 1 ін ст. Потапова Т.М,
Категорія 12 Доповідач Худяков А.М,
квартирі, оскільки остання чинила перешкоди у цьому. Після переоформлення особового рахунку ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право власності на квартиру на своє ім'я та без його згоди продала вказану квартиру сім'ї ОСОБА_1 виписала його з квартири та виїхала з дочкою за кордон. За вказаних обставин ОСОБА_3 просив задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 21 листопада 2006 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано частково недійсним рішення виконкому Бердичівської міської Ради №508 від 22.08.2002 року "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна", доповнивши п.1 додатку 1 прізвищем співвласника ОСОБА_3 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1
Визнано частково недійсним в 1/2 частині свідоцтво про право власності на кооперативну квартиру АДРЕСА_1виданого 30.08.2002 року виконкомом Бердичівської міської Ради на ім'я ОСОБА_4 Визнано частково недійсним в 1/2 частині договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 від 29.08.2003 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5., сторони частково повернути в попередній стан. Стягнуто з ОСОБА_4на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2половину вартості квартири в сумі 4802 грн. 50 коп. Визнано за ОСОБА_3. право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 Вселено ОСОБА_3 у вказану квартиру.
Відмовлено в задоволенні позову в частині позовних вимог про виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2з вище зазначеної квартири. В решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю. Стягнуто з ОСОБА_4 ОСОБА_1, ОСОБА_2на користь ОСОБА_3 витрати по оплаті судового збору по 36 грн. 84 коп.3 кожного ( 51 + 51 + 8.50 = 110.50 грн.). Стягнуто з виконкому Бердичівської міськради та об'єднання співвласників "Каштан" на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору по 8 грн. 50 коп.3 кожного. Стягнуто з ОСОБА_4ОСОБА_1, ОСОБА_2Бердичівського міськвиконкому та об'єднання співвласників "Каштан" витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи по 6 грн. з кожного на користь ТУ ДСА в Житомирській області.
У апеляційній скарзіОСОБА_1. та ОСОБА_2порушують питання про скасування рішення суду першої інстанції в повному обсязі та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що суд порушив норми матеріального права та висновки суду не відповідають обставинам справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, рішення - скасуванню, з ухваленням нового про відмову у позові, виходячи з наступного.
Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що подружжя ОСОБА_3 в період шлюбу спільними коштами виплатили пайові внески за кооперативну квартиру АДРЕСА_1 і набули права спільної сумісної власності на цю квартиру відповідно до
ст. 16 закону України «Про власність». Вважаючи частки кожного подружжя у спільній сумісній власності рівними, суд визнав право власності за ОСОБА_3. на половину вказаної квартири, і тому, на підставі ст. 48 ЦК (в ред.1963 року) визнав частково недійсним договір купівлі-продажу належної відповідачамОСОБА_2квартири, оскільки вважав, що відчуження цієї квартири здійснено помимо волі ОСОБА_3, а тому його право власності порушено.
Проте такий висновок суду не відповідає встановленим фактичним обставинам справи, добутим доказам і не грунтується на законі.
Суд встановив, що сім'я ОСОБА_3 з 1988-го року перебувала на квартирному обліку, як така, що проживала у ветхому будинку АДРЕСА_2
Рішенням виконкому Бердичівської міської ради №398 від 26 липня 1990 року сім'ї ОСОБА_3 було надано двокімнатну квартируАДРЕСА_1 яка з 1964 року належала ЖБК-3 (а.с. 12, 14). Особовий рахунок був виданий на ім'я позивача ОСОБА_3. В подальшому, із згоди ОСОБА_3. , у зв'язку з боргами за комунальні послуги та по квартирній платі, рішенням загальних зборів співвласників особовий рахунок на квартиру був переоформлений на ОСОБА_4яка сплатила борги (а.с. 19, 26).
30 серпня 2002 року Бердичівською міською Радою видано свідоцтво про право власності на кооперативну квартиру на ім'я ОСОБА_4(a.c.ll), a 29 серпня 2003 року квартира була продана власником ОСОБА_4 подружжю ОСОБА_1 відповідачам у справі (а.с. 13) .
Статтею 15 Закону України «Про власність» передбачено, що член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру.
Відповідно до п.1 ст. 17 цього ж Закону, при внесенні паю в ЖБК за рахунок коштів, одержаних внаслідок сумісної праці сім'ї члена кооперативу, паєнагромадження, а після повного внесення паю - квартира є спільною сумісною власністю членів сім'ї. Інші особи права власності на пай та квартиру не набувають.
Як встановив суд спірна квартира належала ЖБК №3 ( в подальшому - об'єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку «Каштан»). Пайові внески за квартиру сплачувались членом кооперативу ОСОБА_6 з жовтня 1964 року по листопад 1980 року. Згідно довідки ЖБК квартира у листопаді 1980 року ОСОБА_7. була виплачена повністю (а.с. 14 ) .
Таким чином, подружжя ОСОБА_3 ніякого відношення до виплати паєнагромадження за дану квартиру не має.
Надана позивачем довідка в суді апеляційної інстанції, не може колегією суддів бути прийнята до уваги, оскільки вона видана з порушенням Інструкції по веденню діловодства. В довідці відсутній кутовий штамп, реєстраційний номер згідно журналу вихідної кореспонденції та невідомо коли довідка взагалі видана. Крім того, на довідці поставлена кругла
печатка об'єднання «Каштан» проте підпис здійснено не керівником цього об'єднання.
Як видно з матеріалів справи, згідно довідки БТІ право власності на спірну квартиру з 1980 року по 1990 рік (до прийняття рішення Бердичівським міськвиконкомом про передачу квартири сім'ї ОСОБА_3 , а. с. 12) ні за ким не реєструвалось.
Відтак, одержавши у 1990 році квартиру в будинку ЖБК, сім'я ОСОБА_3ів набула лише права користування нею, а не права власності.
Свідоцтво про право власності на квартиру ОСОБА_4видано відповідно до вимог чинного законодавства і не суперечить Закону «Про власність». Права позивача ОСОБА_3 не можна визнати порушеними, оскільки він добровільно знявся з реєстрації у квартирі, якою користувався, і вибув на інше постійне місце проживання, про що особисто зазначив у листку вибуття. Ці обставини не спростовані.
Відтак, ОСОБА_4уклала договір купівлі-продажу належної їй квартири відповідно до вимог закону і тому передбачених законом підстав для визнання договору недійсним, немає.
Враховуючи викладене, рішення суду відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з постановлениям нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скарги ОСОБА_1,ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 21 листопада 2006 року скасувати, ухваливши нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, Виконавчого комітету Бердичівської
міської ради, Об'єднання співвласників "Каштан" про визнання недійсним рішення Бердичівського міськвиконкому, визнання недійсним в 1/2 частині свідоцтва про право власності,
визнання права власності на 1/2 частину квартири, виселення ОСОБА_1, ОСОБА_2, вселення позивача в спірну квартиру - відмовити за
необґрунтованістю.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.