25.12.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа №22ц-797/2881/20132р. Головуючий

в першій інстанції Пекарініна І.А.

Доповідач апеляційної

інстанції Клочко В.П.

Категорія 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Севастополя у складі:

головуючого судді - Клочка В.П.,

суддів - Володіної Л.В., Водяхіної Л.М.,

при секретарі: - Григорчук І.О.,

за участю - представника відповідача Соколова Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 23 жовтня 2013 р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про розірвання договору строкового вкладу, стягнення збитків у вигляді суми вкладу з нарахованими відсотками і пені за прострочення нарахування відсотків за строковим вкладом, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому, вточнивши свої позовні вимоги, просив суд розірвати договір зберігання строкового вкладу № 06337 від 19.03.1993 року, а також стягнути з відповідача збитки в вигляді суми вкладу з відсотками та пеню за неналежне виконання зобов'язань за вказаним договором. За період станом на 01.10.2013 року сума вкладу складає 71.570.686,37 грн. (з належне нарахованими процентами за час дії договору строкового вкладу з 19.03.1993 року по 17.10.2012 року виходячи з облікової ставки НБУ « 100% процентів на рік», що діяла на день укладення договору), пеня складає 281.670.203 грн. 65 коп. за прострочення неналежного нарахування процентів в період з 29.09.2012 року по 17.10.2013 року. Загальна сума позовних вимог складає 353.240.890 грн. 02 коп.

Вимоги позову мотивовані тим, що 19.03.1993 року у філії Ощадбанку №8398 Нахімовського району м. Севастополя між ОСОБА_6 та відповідачем був укладений договір строкового вкладу №06337 на суму 250000 крб., однак при наданні фінансових послуг по зберіганню грошових коштів Ощадбанком були допущені суттєві порушення умов договору щодо своєчасного нарахування відсотків по вкладу за ставкою річного відсотку на рівні облікової ставки Національного Банку України, яка, у відповідності до ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України від 11.01.1993 року за №1-93 «Про компенсацію громадянам України втрат від знецінення заощаджень в Ощадному банку України», на час укладення договору дорівнювала 100%. Рішенням Апеляційного суду м.Севастополя від 20.12.2007 року договір зберігання строкового вкладу №06337 від 19.03.1993 року розірвано не було, рішення у добровільному порядку належним чином не виконано, Ощадбанком перерахування відсотків по спірному вкладу не проведено, що є істотним порушенням його умов у односторонньому порядку та підставою для розірвання у судовому порядку. Крім того, ОСОБА_5, як спадкоємець і правонаступник за законом після смерті своєї матері, втратив інтерес до подальшого виконання цього договору банком та у зв'язку з порушенням зобов'язань за цим договором Ощадбанком, повинні бути стягнуті збитки у вигляді суми вкладу з відсотками, а також пеня.

Ухвалою суду від 23.10.2013 року закрито провадження в частині позовних вимог ОСОБА_5 до ПАТ «Державний Ощадний Банк України» про розірвання договору строкового вкладу № 06337 від 19.03.1993 року з підстав передбачених п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України.

Рішенням Нахімовського районного суду м.Севастополя від 23 жовтня 2013 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду від 23 жовтня 2013 року з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, заслухавши осіб, що з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову виходив з того, що відсутні правові підстави для його задоволення.

З даннимии висновками погоджується колегія суддів.

Відповідно до ч.1,5 ст.1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 19.03.1993 року ОСОБА_6 уклала з Ощадбанком договір строкового зберігання вкладу № 06337 на суму 250000 крб. у філії Ощадбанку №8398 Нахімовського району м. Севастополя без визначення строку його дії.

Відповідно до п.5 Декрету Кабінету Міністрів України від 11.01.1993 року №1-93 «Про компенсацію громадянам України втрат від знецінення заощаджень в Ощадному банку України» Ощадбанк був зобов'язаний встановлювати починаючи з 01.01.1993 року процентні ставки по вкладах населення, покладених на строк не менше 6 місяців, на рівні облікової ставки Національного банку України.

На момент укладення спірного договору строкового зберігання вкладу № 06337 на суму 250000 крб. 19.03.1993 року облікова ставка Національного банку України дорівнювала 100% річних.

Відсотки по вкладу ОСОБА_6 нараховані відповідно до ставок, встановлених Ощадбанком, що встановлено рішенням Апеляційного суду м. Севастополя від 20.12.2007 року по цивільній справі №22ц-1312/2007 за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_5 до Ощадбанку про розірвання договору зберігання вкладу, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Також рішенням Апеляційного суду м. Севастополя від 20.12.2007 року на Ощадбанк було покладено зобов'язання перерахувати ОСОБА_6 відсотки по вкладу за період з 19.03.1993 року по 20.12.2007 року відповідно до ставок Національного банку України за цей період.

Рішення Апеляційного суду м. Севастополя від 20.12.2007 року Ощадбанком виконане в суми 710,64 грн. шляхом відкриття в операційної частини філії №4548 в м. Севастополя рахунку 29818 (цивільна справа № 2-49/11 арк.с.53 т.1).

Відповідно до ст.ст.1218,1220,1228 ЦК України у зв'язку зі смертю ОСОБА_6 (цивільна справа № 2-49/11 арк.с.269 т.1) відкрилася спадщина, зокрема на суму вкладу № 06337 в розмірі 250000 крб. у філії Ощадбанку Нахімовського району м.Севастополя і нарахованих відсотків по цьому вкладу в сумі 710,64 грн., яку на підставі ч.2 ст.1223 ЦК України успадкував за законом ОСОБА_5

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив обставини справи, вимоги діючого законодавства та прийшов до обгрунтованогов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_5 в частині стягнення відсотків по вкладу за період 0 19.03.1993 року по 01.10.2013 року задоволенню не підлягають, оскільки є рішення апеляційного суду м.Севастополя від 20.12.2007 року, яке не скасоване та виданий виконавчий лист для його виконання в порядку п.4 ст.369 ЦПК України.

У апеляційній скарзі позивач посилається на ті обставини, що судом не вірно застосовано до спірних правовідносин ЗУ «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», бо ст.1 цього Закону встановлено зобов`язання держави перед громадянами України, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, поміщені в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України».

Колегія суддів не погоджується з данними доводами.

Так судом першої інстанції зазначається, що Згідно з Законом України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» від 21.11.1996 року № 537/96 - ВР, встановлюються зобов'язання держави перед громадянами України, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, поміщені в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери: облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні казначейські зобов'язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР.

Ч.2 ст.1 цього ж закону передбачено, що компенсації підлягають також заощадження громадян України, поміщені в установи Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992-1994 років і які знаходилися на рахунках зазначених установ не менше одного повного календарного року в період 1992-1995 року.

Крім того, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено, що питання відносно проіндексованих грошових заощаджень, поміщених в установи Ощадбанку, належить вирішувати, насамперед, виходячи із загального правила ст.2 Закону «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», які передбачають, що держава зобов'язується забезпечити збереження та відновлення реальної вартості заощаджень громадян і гарантує їх компенсацію у встановленому порядку.

Даним Законом визначено, що компенсація громадянам України втрат від знецінення грошових заощаджень проводиться виключно в грошовій формі за рахунок державного бюджету, починаючи з 1997 року.

Кошти для компенсації заощаджень громадян визначаються в Державному бюджеті України окремою статтею.Порядок перерахування коштів з Державного бюджету України установам Ощадбанку визначається Кабінетом Міністрів України. Заощадження повертаються поетапно, залежно від віку вкладника, суми вкладу, інших обставин у межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік.

Таким чином, виходячи з наведеного, судом першої інстанції вірно встановлено, що у данному випадку не може йти мова про відповідальність за невиконання або неналежне виконання укладеного між сторонами договору. В данному випадку підлягають поверненню лише відновлені у встановленому порядку заощадження - в розміру та межах, визначених Державним бюджетом.

У матеріалах справи відсутні жодні відомості, що позивачем було надано до установи Ощадбанка відповіне свідоцтве про своє право на спадщину у вигляді вкладу №06337, відсутні докази, що позивач звертався до відповідача з вимогами щодо виплати у встановленому законом порядку заощаджень та Банк відмовив.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції належним чином проаналізовано вимоги діючого законодавство, вірно встановлено, що позивач не є особою, якій у поточному році мали бути повернені проіндексовані заощадження, а тому вимоги позивача є такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1,4 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Враховуючі наведені норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до вимог ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду -залишенню без змін.

Керуючись викладеним, ст.ст. 303,304,307,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 23 жовтня 2013 р. залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.П. Клочко

Судді: Л.В. Володіна

Л.М. Водяхіна