Справа № 362/3323/13-к Головуючий у І інстанції Воробйова В.М.

Провадження № 11-кп/780/631/13 Доповідач у 2 інстанції Авраменко

Категорія 34 30.12.2013

УХВАЛА

Іменем України

25 грудня 2013 року колегія судів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Авраменка М.Г.,

суддів - Капічон О.М., Костенко І.В.,

при секретарі - Журавель К.Б.,

з участю прокурора - Скрипки І.М.,

потерпілого - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження внесене до ЄРДР під № 12013100140000382 за апеляційними скаргами обвинуваченого та потерпілого на вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2013 року, яким, -

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Вишневе, Київської області, українця, громадянина України, проживаючого АДРЕСА_1, раніше судимого:

02.10.2012р., Шевченківський районним судом м. Києва, за ч. 1 ст.309, ч. 1 ст. 307 КК України до 5 років позбавлення волі та звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки.

- засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до 4 (чотирьох) років

позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком і визначено остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з відбуванням покарання у кримінально -виконавчій установі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

З ОСОБА_2 на користь держави стягнуто витрати понесені НДЕКЦ за проведення експертизи транспортного засобу № 111А від 05.03.2013р. в сумі 978,88 грн., транспортно -трасологічної експертизи № 110А від 05.03.2013р. в сумі 978,88 грн., авто технічної експертизи № 254А від 07.05.2013р., в сумі 489 грн.

Цим же вироком вирішено питання, щодо речових доказів.

В С Т А Н О В И Л А:

Судом встановлено , що ОСОБА_2 04.02.2013 року близько 16 год. 10 хв. керуючи технічно справним автомобілем марки Toyota Corolla, д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись на 58 кілометрі автодороги «Київ-Одеса», неподалік смт. Гребінки, Васильківського району, Київської області у напрямку м. Києва, під час руху невірно оцінив дорожні умови та дорожню обстановку, що позбавило його змоги постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, рухаючись в умовах мокрого асфальту покриття проїзної частини дороги, невірно обрав швидкість руху, після чого не впорався з керуванням і допустив виїзд на смугу зустрічного руху, де на правій смузі руху допустив зіткнення з автомобілем Toyota Corolla, д.н.з. НОМЕР_2.

В результаті дорожньо -транспортної пригоди пасажир автомобіля Toyota Corolla, д.н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Порушення водієм ОСОБА_2 вимог п. п. 1.3, 1.5, 11.2, 12.1 Правил дорожнього руху знаходяться в прямому причинному зв'язку із дорожньо -транспортною пригодою та наслідками, що настали.

На вирок суду подали апеляційні скарги обвинувачений та потерпілий.

Обвинувачений ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі не погоджується з вироком суду у зв'язку невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину і особі засуджено внаслідок суворості.

Обвинувачений вважає, що суд першої інстанції, в порушення вимог закону при наявності клопотання потерпілого про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, відомостей про повне відшкодування обвинуваченим завданої шкоди, пославшись на відсутність інших нічим не передбачених доказів про факт беззаперечного примирення, безпідставно відмовив в задоволенні його клопотання, як потерпілого та постановив відносно ОСОБА_2 обвинувальний вирок.

Також зазначає, що судом при розгляді справи допущено неповноту судового слідства та неправильне застосування кримінального закону, оскільки суд розглянув справи у відсутність потерпілого та не врахував положення Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті.» При призначені йому покарання за ст. 286 КК України суд повинен врахувати не тільки наслідки , що настали , а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до цього осіб , а також обставини, що обтяжують або пом'якшують покарання та особу винного. З вироку суду вбачається, що судом не було дотримано цих положень.

Також судом не було враховано характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину даних про особу винного, а саме, те що потерпілий ОСОБА_1 є його другом, він повністю визнав свою вину, має позитивну характеристику за місцем проживання, у нього є постійне місце проживання та місце роботи, кримінальне правопорушення вчинив не умисно. Не враховано той факт, що потерпілий просив суд не карати підсудного суворо, оскільки шкода завдана злочином повністю відшкодована і у потерпілого жодних претензій до нього не має.

Обвинувачений зазначає, що у справі відсутні будь -які докази того що розрив селезінки, який і став причиною тяжких тілесних ушкоджень у потерпілого знаходиться у причинному зв'язку із вказаною ДТП.

В судове засідання не був викликаний потерпілий, допит якого в судовому засіданні на думку обвинуваченого є обов'язковим.

Просить вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25.09.2013 року, щодо ОСОБА_2 - скасувати, а справу направити на новий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину й особі засудженого внаслідок через мірної суворості.

Потерпілий ОСОБА_1 не погоджується з вироком суду вважає, що призначене ОСОБА_2 покарання не відповідає тяжкості злочину і особі обвинуваченого. Міра покарання призначена для ОСОБА_2 є явно несправедливою, оскільки останній повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, відшкодував йому всю шкоду і у потерпілого до нього ніяких претензій не має.

Вказує, що судове слідство є неповним, оскільки судом не взято до уваги його покази, як потерпілого про тілесні ушкодження які він отримав внаслідок ДТП.

Зазначає, що його, як потерпілого не було належним чином повідомлено про час і дату розгляду справи, а він має намір, щоб його допитали в суді першої інстанції, оскільки його покази можуть мати значення для правильного вирішення справи, тому просить вирок скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого та потерпілого, які підтримали вимоги своїх апеляційних скарг та просили скасувати вирок суду, думку прокурора, який заперечив апеляційні карги обвинуваченого і потерпілого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів підстав для їх задоволення не знаходить, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, висновок суду першої інстанції про доведеність обвинувачення ОСОБА_2 в порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому ОСОБА_1 тяжкі тілесні ушкодження ґрунтується на зібраних у справі доказах, які всебічно перевірені в судовому засіданні і яким суд дав належну оцінку.

Дії засудженого відповідно до встановлених фактичних обставин правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України .

У вироку з належною мотивацією наведено достатньо доказів на підтвердження обвинувачення ОСОБА_2 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинили тяжкі наслідки обвинуваченому.

При призначенні засудженому покарання, суд врахував дані про особу підсудного, характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого, тяжкість наслідків, що настали, пом'якшуючі відповідальність обставини, скоєння злочину, що відноситься до категорії необережних, думку потерпілого та призначив покарання у вигляді позбавлення волі.

Доводи апеляційних скарг обвинуваченого і потерпілого про неправильне застосування судом першої інстанції норм кримінально-процесуального закону та неповноту досудового слідства є необґрунтованими, оскільки під час вивчення колегією суддів матеріалів справи таких даних не встановлено.

Призначене ОСОБА_2 покарання на думку колегії суддів відповідає характеру і ступеню тяжкості вчиненого злочину й даних про особу засудженого і є необхідним для виправлення останнього та запобігання новим злочинам.

Підстав для застосування більш м'якого покарання України колегія суддів не вбачає.

Даних, які указували б на необ'єктивність, виявлену при судовому розгляді справи не встановлено.

На думку колегії суддів не має й підстав вважати, що при розгляді справи допущено істотне порушення кримінального процесуального закону, яке тягне скасування судового рішення, оскільки потерпілий повідомлявся, належним чином, про час і місце розгляду справи і 11.09.2013 року звернувся до суду із заявою про розгляд справи без його участі (а.с. 30), а тому підстав для направлення справи на новий розгляд не має.

Враховуючи викладене і керуючись ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2013 року, щодо ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України залишити -без змін.