ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2013 р. Справа № 804/12950/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О.

при секретарі судового засіданняБезрученко К.В.

за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Березнякова К.О. Завадська О.І. Немченко К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «ОРТМЕДТЕХ» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003512204 від 23.09.2013р., -

ВСТАНОВИВ:

02.10.2013р. Приватне підприємство "ОРТМЕДТЕХ» звернулося з позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003512204 від 23.09.2013р. відносно ПП «Ортмедтех» винесеного Лівобережною міжрайонної ДПІ Дніпропетровської області повністю.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач вважає вищевказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню посилаючись на те, що відповідач безпідставно посилається як на підстави для проведення позапланової перевірки на п.п.78.1.1 ст.78 ПК України, оскільки позивачем на запит податкової інспекції були надані усі первинні документи, що підтверджують здійснення господарських правовідносин з контрагентами позивача - ТОВ «Діксі Буд» та ТОВ «Авіс Фарм». Також, на думку позивача, податковий орган безпідставно посилається на висновки актів перевірок ТОВ «Авіс Фарм» та ТОВ «Діксі Буд» від 22.01.2013р., так як господарська діяльність між позивачем та вказаними юридичними особами здійснювалася у липні, серпні, вересні 2012 році та станом на січень 2013р. позивач уже не знаходився у господарських відносинах із вказаними контрагентами. Факти реальності господарських операцій з вказаними контрагентами підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які були надані для перевірки податковій інспекції, придбані послуги у вказаних контрагентів були використані позивачем у своїй господарській діяльності. Позивач також зазначає, що висновки про нереальність здійснення позивачем господарської операції з вказаними контрагентами та донарахування позивачеві грошового зобовязання у зв'язку з відсутністю контрагентів за місцем реєстрації не може свідчити про порушення саме позивачем норм діючого законодавства України, оскільки Податковий кодекс України не містить норм які б ставили у залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів або зобов'язували платника податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. За викладеного, позивач вважає, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі необґрунтованих висновків відповідача, які не створюють будь-яких юридичних наслідків.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив в його задоволенні відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що оспорюване податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам чинного законодавства та прийняте за результатами проведеної податкової інспекцією документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі п.п.75.1.2 п.75 ст. 75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК України згідно до отриманих у встановленому порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок контрагентів позивача проведених ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська в ході якої було встановлено незаконне формування позивачем податкового кредиту за наслідками господарських операцій, що відбулися з контрагентами позивача - ТОВ «Діксі Буд» та «ТОВ « Авіс Фарм» на підставі договорів укладених без мети реального настання правових наслідків, при цьому, зазначає, що згідно до п.83.1 ст. 83 ПК України для посадових осіб податкової інспекції підставами для висновків є, зокрема, податкова інформація, експертні висновки, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. У свою чергу, відповідач отримав від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача - ТОВ «Діксі Буд» та ТОВ «Авіс Фарм» від 22.01.2013р. за якими встановлено не знаходження вказаних юридичних осіб за юридичною адресою, зазначеною у статутних документах, відсутність необхідних умов для здійснення фінансово-господарської діяльності, а саме: необхідних дозволів (ліцензій), відсутність трудових,виробничих ресурсів, неможливість ведення бухгалтерського та податкового обліку та фіксацією господарських операцій у зв'язку з чим на думку відповідача матеріали вказаних перевірок свідчать про відсутність фактичної можливості надання послуг ТОВ «Авіс Фарм» та ТОВ «Діксі Буд» на адресу контрагентів-замовників. За викладеного, відповідачем у акті перевірки зроблено висновок, що господарські операції між позивачем та вищевказаними контрагентами не містять у своїй суті економічної та ділової мети, не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 25960 грн. за рахунок включення до його складу податку на додану вартість, що призвело до заниження підприємством суми грошового зобов'язання з ПДВ на вказану суму.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 27.11.2013р.

Судом у ході судового розгляду справи встановлені наступні обставини у справі.

Приватне підприємство «ОРТМЕДТЕХ» 01.04.2005р. зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Космонавта Волкова, будинок 6-Д, перебуває на обліку у Лівобережній МДПІ Дніпропетровської області з 08.04.2005р., є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією виписки з ЄДРПОУ від 04.04.2013р., копією довідки статистики від 08.04.2013р., копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с.88-91).

У період з 02.09.2013р. по 03.09.2013р. органами державної податкової служби на підставі наказу №270 від 02.09.2013р., відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Ортмедтех» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Діксі Буд» за період липень, серпень 2012р. та ТОВ «Авіс Фарм» липень, серпень, вересень 2012р. за результатами якої складено акт від 03.09.2013р. №447/22-04/33473869 за висновками якого було встановлено:

- нереальність здійснення господарських відносин ПП «ОРТМЕДТЕХ», а саме: встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ПП «ОРТМЕДТЕХ» операцій по ланцюгу з постачальниками ТОВ «Діксі Буд» за період липень, серпень 2012 року,ТОВ «Авіс Фарм» за період липень,серпень, вересень 2012 року;

- порушення п.198.2, п.198.3,п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 25960,00 грн.(а.с.23-37).

В подальшому, на підставі вищевказаного акту перевірки, податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 23.09.2013р. №0003512204 за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 38940,00 грн. ( основний платіж - 25960 грн., штрафні (фінансові) санкції - 12980 грн.)- (а.с.45).

Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій , зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг - п.198.1 ст. 198 ПКУ.

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного вище Кодексу, визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.4, 201.6 статті 201 ПКУ податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з аналізу наведених норм можна дійти висновку про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, яка повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Із довідки статистики та наявних в матеріалах справи документів видно, що основним видом діяльності позивача у перевіряємому періоді є оптова торгівля парфумами та косметичними товарами (а.с.89)

Так, як вбачається із наявних в матеріалах справи документів, які також були досліджені і у ході перевірки посадовою особою податкової інспекції, між позивачем та ТОВ «Діксі Буд» був укладений договір суборенди нежитлового приміщення №22-06/12 від 22.06.2012р. за умовами якого позивач як орендар, а ТОВ «Діксі Буд» як орендодавець передав, а позивач прийняв у тимчасове користування нежитлове приміщення площею 220 кв.м. за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Наб.Заводська, 9, яке було передано позивачеві за актом прийому передачі від 22.06.2012р. (а.с.66-69).

Факт реальності здійснення господарських операцій за вищевказаним договором підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: копією відповідного договору, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), копіями податкових накладних, а також копією платіжного доручення про оплату позивачем за оренду приміщення за вказаним договором, де у складі вартості оренди приміщення (наданих послуг) позивачем, у тому числі було сплачено і суми ПДВ (а.с. 66-74).

Як встановлено в судовому засіданні, зазначене нежитлове приміщення використовувалося позивачем у своїй господарській діяльності для зберігання придбаного товару, що не спростовано представником відповідача у ході судового розгляду справи.

Також, між позивачем та ТОВ «АВІС ФАРМ» були укладені два договори, а саме:

- договір №2-07/12 про надання юридичних послуг від 02.07.2012р. (а.с.57-59);

- договір №25-06/12 про надання послуг по створенню дизайну від 25.06.2012р. (а.с.47-49).

Факти реальності здійснення господарських операцій за вищевказаними договорами підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: копіями відповідних договорів, копіями актів здачі-приймання робіт (надання послуг), копіями податкових накладних, копіями актів прийому-передачі виконаних робіт щодо надання юридичних послуг, копіями звітів про складання зовнішньоекономічних контрактів за результатами надання та отримання позивачем юридичних послуг, а також звіти щодо надання юридичної консультації за відповідним переліком питань, копіями етикеток, виготовлених за результатами розробленого дизайну на виконання договору про створення дизайну, копією подорожнього листа на перевезення товару на склад позивача, копіями видаткових накладних, а також копіями виписки банку та копіями платіжних доручень про оплату за придбаний товар (послуги), де у складі вартості товару (послуг) позивачем сплачено і суму ПДВ (а.с.47-79,124-230).

Також, із наявних в матеріалах справи документів, вбачається, що контрагенти позивача мали право виписувати податкові накладні у 2012р., оскільки були зареєстрованими як платники ПДВ, що підтверджується копіями свідоцтв про реєстрацію платників податку на додану вартість(а.с.80-81).

Зазначені вище первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст.ст.1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є належними доказами виконання господарської операції та не визивають у суду сумнівів щодо їх недостовірності.

Незважаючи на те, що вищевказані первинні бухгалтерські документи були досліджені у ході перевірки, посадовою особою органу державної податкової служби зроблено висновки у акті від 03.09.2013р. про те, що відповідачем були отримані акти від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача - ТОВ «Діксі Буд» та ТОВ «АВІС ФАРМ» від 22.01.2013р., якими встановлено відсутність вказаних контрагентів за юридичною адресою, зазначеною у статутних документах, відсутність необхідних умов для здійснення фінансово-господарської діяльності, а саме: необхідних дозволів (ліцензій), відсутність трудових ресурсів, виробничих ресурсів, неможливість ведення бухгалтерського та податкового обліку та фіксацією господарський операцій, у зв'язку з чим податковим інспектором відповідача зроблено висновок про те, що операції з поставки по ланцюгу: ТОВ «Діксі Буд», ТОВ «АВІС ФАРМ» - ПП «ОРТМЕДТЕХ» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків(а.с.29-35).

Однак, такі висновки органу державної податкової служби є помилковими та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, виходячи з наступних обставин.

Статтею 20 Податкового кодексу України податковим органам надано право, зокрема, для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; під час проведення перевірок вимагати виготовлення і надання копій первинних документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою), які свідчать про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та отримувати їх у платників податків у порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 (далі - Порядок № 984) визначено, що акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі із посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Проте, як вбачається зі змісту акту перевірки від 03.09.2013р., останній містить посилання на первинні бухгалтерські документи, які були досліджені податковим інспектором у ході перевірки, однак жодних порушень у їх оформленні чи будь-яких інших порушень, які б давали підстави для сумніву у реальності господарських операцій за вказаними договорами зміст акту перевірки не містить, а в основу даного порушення позивача вимог податкового законодавства України покладено висновки актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача - ТОВ «ПП «Діксі Буд» та ТОВ «Авіс Фарм», які фактично є актами перевірок та містять висновки про наявність порушень, що суперечить нормам ст. 73 Податкового кодексу України та вищевказаного Порядку № 984.

Окрім того, відповідач, зробивши висновок у акті перевірки від 03.09.2013р. про нереальність господарських операцій на підставі актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, що фактично є актами перевірок, не міг керуватися лише припущеннями щодо нереальності укладених договорів, його позиція про ймовірність нереальності господарських операцій з контрагентом позивача не підкріплена належними доказами.

При цьому, відповідачем не надано відповідних доказів, що податковий орган після проведення відповідної перевірки, та маючи сумнів у реальності виконання сторонами вищевказаних договорів посадовою особою відповідача були вчинені дії щодо звернення з відповідними службовими документами до податкової міліції та відносно посадових осіб позивача відкрито кримінальне провадження з приводу ухилення від сплати податків.

Також, слід зазначити, що акт перевірки фактично не містить посилань на відсутність документів бухгалтерського обліку та порушення саме позивачем будь-яких норм чинного податкового законодавства України.

Отже, актом перевірки не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту у перевіряє мий період.

Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування податку на додану вартість в залежність від факту підтвердження реальності здійснення своїх зобов'язань позивачем або його контрагентами.

У відповідності до вимог ст. 61 Конституції України юридична відповідальність носить індивідуальний характер.

Статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р.(«Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Отже, якщо контрагенти позивача - ТОВ «Діксі Буд» та ТОВ «Авіс Фарм» не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для них та така відповідальність не може бути покладена на позивача.

Також є безпідставними і посилання відповідача на не знаходження контрагентів позивача за юридичними адресами, зазначеними у статутних документах, відсутність у контрагентів необхідних умов для здійснення фінансово-господарської діяльності як на підставу порушення позивачем норм податкового законодавства, оскільки жодними нормами податкового законодавства України не передбачено, що не знаходження контрагентів за юридичною адресою може бути підставами для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту та ця обставина є підставою для донарахування позивачеві грошових зобов'язань з ПДВ.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Представником відповідача не було надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного та перевіривши правомірність прийняття оспорюваного повідомлення-рішення згідно до вимог ч.3 ст.2 вказаного вище Кодексу, суд приходить до висновку, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому його слід визнати протиправним та скасувати.

В той же час, судом не приймаються доводи позивача про порушення відповідачем під час організації та проведення документальної невиїзної перевірки вимог Податкового кодексу України, зокрема, посилання відповідача як на підставу для проведення перевірки згідно п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК України з огляду на те, що судом не встановлено будь-яких порушень в цій частині з урахуванням направлення податковою інспекцією запиту від 29.07.2013р. до позивача щодо надання документів на підтвердження здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами, надання позивачем на вказаний запит 06.08.2013р. витребуваних податковою інспекцією документів, що свідчить про те, що позивач погодився з такими діями податкової інспекції, та 02.09.2013р. було прийнято наказ про проведення перевірки № 270 та складено відповідне повідомлення від 02.09.2013р. №5439, що свідчить про дотримання відповідачем під час організації проведення невиїзної перевірки норм Податкового кодексу України, зокрема, і посилання відповідача на п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК України як на підставу для проведення позапланової невиїзної перевірки є правомірним.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Виходячи з норм ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи, що позивачем при поданні позову за платіжними дорученнями № 451 від 25.09.2013р. сплачено судовий збір у розмірі 389 грн. 40 коп.(а.с.3), то зазначені судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Приватного підприємства «ОРТМЕДТЕХ» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003512204 від 23.09.2013р., - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області №0003512204 від 23.09.2013р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «ОРТМЕДТЕХ»(49112, м. Дніпропетровськ, вул.Космонавта Волкова, буд.6-д, код ЄДРПОУ 33473869) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 389 грн. 40 коп. (триста вісімдесят дев'ять грн. 40 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 12.12.2013р.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 12.12.2013р. СуддяС.О. Конєва С.О. Конєва