ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2013 року Справа № 5011-3/4062-2012-11/462-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Владимиренко С.В.

за участю представників:

Позивача: Тищенко О.І., дов. № 318 від 28.02.2013 року;

Відповідача -1: Гриценко О.В., дов. № 03/б/13 від 20.03.2013 року;

Відповідача -2: Цікала М.М., дов. № 18/09/13 від 18.09.2013 року;

Відповідача -3: не з'явився;

Відповідача -4: не з'явився;

Відповідача -5: не з'явився;

Відповідача -6: не з'явився;

Третьої особи: не з'явився;

розглянувши касаційні скарги приватного підприємства "Артбудінвест", товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Україна", публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" на рішення господарського суду міста Києва від 22.11.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2013 року

у справі № 5011-3/4062-2012-11/462-2012 господарського суду міста Києва

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська птахофабрика"

до відповідача -1 товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Україна"

відповідача -2 приватного підприємства "Артбудінвест"

відповідача -3 Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області

відповідача -4 приватного підприємства "Нива-В.Ш."

відповідача -5 товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецреалізація"

відповідача -6 Головного управління юстиції у Черкаській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -1 - публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії"

про визнання прилюдних торгів недійсними

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Черкаська птахофабрика" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Україна", приватного підприємства "Артбудінвест", Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області, приватного підприємства "Нива-В.Ш.", товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецреалізація", просило визнати недійсними прилюдні торги, які відбулися 17.11.2011 року, 18.11.2011 року та 29.12.2011 року з реалізації об'єктів нерухомого майна товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська птахофабрика"; скасувати протоколи проведення прилюдних торгів з реалізації вказаного нерухомого майна; скасувати акти державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області про реалізацію нерухомого майна від 23.11.2011 року, від 24.11.2011 року та відповідні свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна; визнати недійсними прилюдні торги з реалізації рухомого майна товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська птахофабрика", які були проведені у виконавчому проваджені ВП № 26117062; скасувати протоколи проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна відповідно до переліку, наведеного у виконавчому написі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бочкарьової А. В. від 17.05.2010 року № 1296 (т. 1, а.с. 6-15).

Позовні вимоги мотивовано посиланням на порушення під час вчинення вищеперелічених дій вимог ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Збільшивши позовні вимоги заявою від 18.04.2012 року, позивач просив скасувати акти державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області про реалізацію нерухомого майна від 11.01.2011 року; визнати недійсними аукціони від 17.02.2012 року та від 24.02.2012 року з реалізації арештованого рухомого майна товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська птахофабрика", які були проведені у ході виконавчого провадження ВП № 26117062 (т. 2, а.с. 59-67).

Крім того, заявою від 17.04.2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Черкаська птахофабрика" просило вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та заборони товариству з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Україна" та іншим особам вчиняти дії по відношенню до зазначеного майна, які б призвели до його відчуження; накладення арешту на рухоме майно, придбане приватним підприємством "Артбудінвест" на прилюдних торгах від 17.02.2012 року, від 24.02.2012 року та заборони приватному підприємству "Артбудінвест" та іншим особам вчиняти дії по відношенню до зазначеного майна, які б призвели до його відчуження (т. 2, а.с. 144-146).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.04.201 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -1 публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" (т. 3, а.с. 4-7).

Відповідач - приватне підприємство "Артбудінвест", заперечуючи проти позову послався на відсутність предмету спору (т. 3, а.с. 13).

Одночасно заявами від 24.04.2012 року відповідачі просили про передачу справи за підсудністю з посиланням на приписи ч. 2 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України (т. 3, а.с. 14-15, 16).

Також відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Україна" та третя особа - публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" клопотаннями просили про застосування строку позовної давності та про відмову у позові з цих підстав (т. 3, а.с. 18, 20-22).

У відзиві товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Україна" вважало правову позицію позивача незаконною та необгрунтованою (т. 3, а.с. 25-31).

Заявою від 26.04.2012 року публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" просило відмовити у позові, посилаючись на недоведеність неправомірності дій органів державної виконавчої служби при здійсненні виконавчих дій та реалізації майна (т. 3, а.с. 68-69).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.04.201 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 09.10.2012 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська птахофабрика" про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково шляхом накладення арешту на нерухоме майно та на майно, придбане приватним підприємством "Артбудінвест" на прилюдних торгах, які проводились Філією 24 приватного підприємства "Нива-В.Ш." від 17.02.2012 року та від 24.02.2012 року (т. 3, а.с. 96-102).

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.04.2012 року (суддя Сівакова В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2012 року (головуючий Куксов В.В., судді Авдеєв П.В., Коршун Н.М.) (т. 4, а.с. 256-275) позов задоволено частково. Визнано недійсними прилюдні торги, які відбулися 17.11.2011 року, 18.11.2011 року та 29.12.2011 року з реалізації об'єктів нерухомого майна товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська птахофабрика", що оформлені протоколами Філії 24 приватного підприємства "Нива-В.Ш.", протоколами товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Укрспецреалізація"; визнано недійсними прилюдні торги з реалізації рухомого майна товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська птахофабрика", які відбулись 17.02.2012 року та 24.02.2012 року у ході виконавчого провадження ВП № 26117062, що оформленні відповідними протоколами. В іншій частині провадження у справі припинено (т. 3, а.с. 105-120).

Постановою Вищого господарського суду України від 09.10.2012 року (головуючий Плюшко І.А., судді Кочерова Н.О., Самусенко С.С.) рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2012 року скасовано в частині задоволення позовних вимог, справу у вказаній частині передано на новий розгляд до місцевого господарського суду (т. 5, а.с. 263-271).

Отже, предметом нового розгляду спору у справі № 5011-3/4062-2012-11/462-2012 залишись вимоги про визнання недійсними прилюдних торгів, які відбулись 17.11.2011 року, 18.11.2011 року та 29.12.2011 року з реалізації об'єктів нерухомого майна товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська птахофабрика", що оформлені протоколами Філії 24 приватного підприємства "Нива-В.Ш.", протоколами товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Укрспецреалізація"; визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації рухомого майна товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська птахофабрика", які відбулись 17.02.2012 року та 24.02.2012 року у ході виконавчого провадження ВП № 26117062, що оформленні відповідними протоколами.

Заявою від 06.11.2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Черкаська птахофабрика" просило відновити пропущений строк для звернення з позовом (т. 6, а.с. 26-29).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Україна" заявою від 05.11.2012 року просило про застосування строку позовної давності та про відмову у позові з цих підстав (т. 6, а.с. 49-52).

Клопотанням від 07.11.2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Константа-Агро" просило залучити його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (т. 6, а.с. 53-55), однак, у задоволенні клопотання оскарженим актом було відмовлено.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.11.2012 року (суддя Смирнова Ю.М.) позов задоволено (т. 6, а.с. 92-103).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 року залучено до участі у справі іншого відповідача Головне управління юстиції у Черкаській області (т. 8, а.с. 115-118).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2013 року (головуючий Коротун О.М., судді Корсакова Г.В., Гончаров С.А.) рішення господарського суду міста Києва від 22.11.2012 року в частині вимог до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області скасовано, провадження у вказаній частині припинено. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 22.11.2012 року залишено без змін (т. 9, а.с. 227-245).

Не погодившись з постановленими судовими актами, приватне підприємство "Артбудінвест", товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Україна" та публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, просили оскаржені судові акти скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити (т. 10, а.с. 9-18, 53-60, 108-117).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.10.2013 року відновлено приватному підприємству "Артбудінвест", товариству з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Україна" та публічному акціонерному товариству "Дочірній банк Сбербанку Росії" строк подання касаційних скарг, касаційні скарги прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.11.2013 року (т. 10, а.с. 7-8).

Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати № 02-05/921 від 18.11.2013 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плюшко І.А., судді Кочерова Н.О., Самусенко С.С. (т. 10, а.с. 173).

Ухвалою Вищого господарського суду України 19.11.2013 року розгляд касаційних скарг відкладено на 26.11.2013 року (т. 10, а.с. 181-182).

Ухвалою Вищого господарського суду України 26.11.2013 року розгляд касаційних скарг відкладено на 03.12.2013 року (т. 10, а.с. 195-196).

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 08.03-04/1515 від 02.12.2013 року призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з відпусткою судді Самусенко С.С. (т. 10, а.с. 201).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.12.2013 року касаційні скарги приватного підприємства "Артбудінвест", товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Україна", публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.12.2013 року (т. 5, а.с. 202-204).

Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України № 02-05/972 від 17.12.2013 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К., судді Алєєва І.В., Владимиренко С.В.

У судове засідання 23.12.2013 року представники відповідачів - Головного управління юстиції у Черкаській області, приватного підприємства "Нива-В.Ш.", товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецреалізація", не з'явились, причин неявки суду не повідомили.

Від представника третьої особи - публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" надійшло клопотання про відкладення справи.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників відповідачів - приватного підприємства "Нива-В.Ш.", товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецреалізація", Головного управління юстиції у Черкаській області, третьої особи - публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії", відхиливши заявлене останнім клопотання.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська птахофабрика", відповідачів - товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Україна", приватного підприємства "Артбудінвест", обговоривши доводи касаційних скарг, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між закритим акціонерним товариством "Банк НРБ", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" та товариством з обмеженою відповідальністю "Черкаська птахофабрика" було укладено іпотечні договори від 16.03.2007 року та від 25.04.2007 року з предметом іпотеки за даними договорами та договір застави від 25.04.2007 року, предметом застави за яким є основні засоби (обладнання та інші основні засоби ІІ та ІІІ груп балансу), які належать заставодавцю на праві власності згідно переліку в додатку № 1 до договору застави.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В. вчинено виконавчі написи 14.05.2010 року № 1276 та 17.05.2010 року № 1296 про звернення стягнення на нерухоме майно, що належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю "Черкаська птахофабрика", на користь публічного акціонерного товариства "Дочірній банк "Сбербанку Росії" щодо погашення наявної частини кредитної заборгованості.

22.04.2011 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 26292523 про примусове виконання виконавчого напису № 1276 від 14.05.2010 року.

26.04.2011 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 26117062 про примусове виконання виконавчого напису № 1296 від 17.05.2010 року.

17.11.2011 року Філією 24 приватного підприємства "Нива-В.Ш." проведено прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна (предмету іпотеки), яке належить товариству з обмеженою відповідальністю "Черкаська птахофабрика", переможцем яких було визначено товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Україна", за результатами яких 24.11.2011 року державним виконавцем складено акти про реалізацію нерухомого майна.

18.11.2011 року товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Укрспецреалізація" проведено прилюдні торги з реалізації нерухомого майна, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю "Черкаська птахофабрика, переможцем яких було визначено товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Україна", за результатами яких 23.11.2011 року державним виконавцем складено акт про реалізацію нерухомого майна.

21.11.2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В. вчинено виконавчий напис № 2927 про звернення стягнення на нерухоме майно.

22.11.2011 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 29986475 про примусове виконання виконавчого напису № 2927 від 21.11.2011 року.

29.12.2011 року товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Укрспецреалізація" проведено прилюдні торги з реалізації нерухомого майна, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю "Черкаська птахофабрика", переможцем визначено товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Україна".

17.02.2012 року та 24.02.2012 року Філією 24 приватного підприємства "Нива-В.Ш." було проведено прилюдні торги з реалізації арештованого рухомого майна, яке належить позивачу, переможцем яких стало приватне підприємство "Артбудінвест".

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що ухвалою господарського суду міста Києва від 30.09.2009 року порушено провадження у справі № 44/610-б про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська птахофабрика".

Зазначеною ухвалою судом введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; заборонено посадовим особам боржника або власнику його майна чи уповноваженому ним органу або іншим особам вчиняти певні дії щодо майнових активів боржника; введено процедуру розпорядження майном боржника.

Постановою господарського суду міста Києва від 20.12.2011 року у справі № 44/610-б-43/145 товариство з обмеженою відповідальністю "Черкаська птахофабрика" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру (т. 1, а.с. 16-24).

Вищезгадана постанова була скасована постановою Київського апеляційного господарського суду України від 15.02.2012 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.03.2012 року постанову господарського суду міста Києва від 20.12.2011 року у справі № 44/610-б-43/145 залишено в силі (т. 1, а.с. 25-31).

Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що позивач вважає вказані прилюдні торги такими, що відбулись з порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Скасовуючи прийняті у справі судові акти, Вищий господарський суд України у постанові від 09.10.2012 року зазначив про порушення судами попередніх інстанцій приписів ст. 257 Цивільного кодексу України та ст. 48 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ст. 48 Закону України від 05.06.2003 року № 898-IV "Про іпотеку" іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна.

Згідно п. 3.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" передбачений статтею 48 Закону України "Про іпотеку" тримісячний строк для оскарження в суді прилюдних торгів за своєю правовою природою є спеціальною (скороченою) позовною давністю стосовно відповідних позовних вимог осіб, зазначених у цій нормі (іпотекодержателя, іпотекодавця, боржника, іншого учасника прилюдних торгів).

Як зазначалось вище, заявою від 05.11.2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Україна" просило про застосування строку позовної давності та про відмову у позові з цих підстав.

Враховуючи вищезазначене, суди попередніх інстанцій у порушення вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 09.10.2012 року не дослідивши, чи є визначений у ст. 48 Закону України "Про іпотеку" строк присічним, визнали поважними причини його пропуску та відновили пропущений процесуальний строк для звернення з позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно п. 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК України. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Отже, звертаючись до суду, заявник повинен довести наявність порушеного права у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Однак, у порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України позивач не надав, а суд не витребував належних доказів на підтвердження права власності позивача на нерухоме та рухоме майно, яке було реалізоване на прилюдних торгах, дійсність яких є предметом спору.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (в редакції, чинній станом на 30.09.2009 року) державна реєстрація обмежень речових прав на нерухоме майно проводиться органом державної реєстрації прав на підставі ухвали суду про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (в редакції, чинній станом на 30.09.2009 року) публічне обтяження підлягає реєстрації в порядку, встановленому цим Законом протягом п'яти днів із дня винесення відповідного рішення, на підставі якого воно виникає. Обов'язок щодо здійснення реєстрації покладається на уповноважений орган або на особу, зазначену в рішенні уповноваженого органу.

Частиною 2 ст. 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (в редакції, чинній станом на 30.09.2009 року) передбачено, що реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте, воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

Суди попередніх інстанцій на вказані норми матеріального права уваги не звернули та не встановили, чи було внесене публічне обтяження (ухвала господарського суду міста Києва від 30.09.209 року у справі № 44/610-б) до відповідних державних реєстрів та, чи було таке обтяження чинним у відносинах з третіми особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України від 05.06.2003 року № 898-IV "Про іпотеку" (в редакції, чинній станом на 17.11.2011 року) за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно ч. 1, 3 ст. 33 Закону України від 05.06.2003 року № 898-IV "Про іпотеку" (в редакції, чинній станом на 17.11.2011 року) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною 1 ст. 41 Закону України від 05.06.2003 року № 898-IV "Про іпотеку" (в редакції, чинній станом на 17.11.2011 року) реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України від 21.04.1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України від 05.06.2003 року № 898-IV "Про іпотеку" законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно п. Прикінцевих положень Закону України від 14.05.1992 року № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" зазначено, що згідно з частиною третьою статті 23 Закону України від 18 листопада 2003 р. N 1255-IV "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", частиною другою статті 33 Закону України від 5 червня 2003 р. N 898-IV "Про іпотеку" у разі порушення провадження у справі про банкрутство заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави, який є майном боржника, незалежно від настання строку виконання забезпеченого заставою зобов'язання.

За відсутності суперечностей у змісті норм судам слід застосовувати положення Закону в системному взаємозв'язку з приписами інших законів.

У випадках колізії нормативних приписів Закону та співвідносних норм інших законів судам слід керуватися роз'ясненнями Конституційного Суду України (далі - КСУ), викладеними в пункті 3 мотивувальної частини його Рішення від 3 жовтня 1997 р. N 4-зп про набуття чинності Конституції України. Зазначеним Рішенням роз'яснено, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше. Відповідні роз'яснення КСУ слід застосовувати і до інших законів, приписи яких інакше, ніж Закон, мають протягом визначеного в них строку регулювати окремі питання.

У порушення приписів ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України та вказівок постанови Вищого господарського суду України від 09.10.20012 року суди попередніх інстанцій не з'ясували співвідношення Законів України "Про іпотеку", "Про виконавче провадження" та "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Крім того, слід зазначити, що у постанові від 19.09.2011 року у справі № 21-120а11 Верховний Суд України зазначив, що згідно з частиною четвертою статті 12 Закону N 2343-XII мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства. Умови і порядок звернення стягнення на майно за рішеннями судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлено Законом N 606-XIV. Відповідно до частини шостої статті 64 цього Закону у разі порушення судом провадження у справі про банкрутство боржника - юридичної особи державний виконавець виносить постанову про зупинення виконавчого провадження, крім виконання провадження по зверненню стягнення на заставлене майно.

Відповідно до п. 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" господарські суди повинні дотримуватись передбаченої статтями 84, 86 ГПК України структури та послідовності викладення рішення (вступна, описова, мотивувальна та резолютивна частини).

Згідно ч. 7 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України якщо у справі беруть участь кілька позивачів або відповідачів, у рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Місцевим господарським судом було порушено приписи вищенаведеної норми процесуального права та не зазначено у резолютивній частині, як саме вирішено спір щодо відповідачів у справі - товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Україна", приватного підприємства "Артбудінвест", Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області, Головного управління юстиції у Черкаській області.

На вказане порушення вимог процесуального закону апеляційна інстанція уваги не звернула.

Стосовно скасування рішення місцевого господарського суду в частині вимог, заявлених до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області та припинення провадження у цій частині на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акту державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Згідно ж п. 4.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за наявності відомостей про припинення діяльності суб'єкта господарювання, який є стороною у справі, господарському суду слід враховувати таке. Відповідно до частини сьомої статті 59 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Отже, при вирішенні питання щодо припинення провадження у справі на підставі пункту 6 частини першої статті 80 ГПК господарський суд повинен перевірити відповідні відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У справах про визнання недійсним акта, раніше виданого ліквідованим органом, господарський суд вправі замінити його іншим органом, на який покладено видання відповідних актів.

Апеляційна інстанція при винесенні рішення вищезазначене не врахувала.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна.

Згідно ч. 1, 4 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

Рішенням місцевого господарського суду визнано недійсними прилюдні торги, які були проведені у м. Черкаси та оформлені протоколами Філії 24 приватного підприємства "Нива-В.Ш.".

Суди попередніх інстанцій не з'ясували, чи вказана філія є уповноваженим відособленим підрозділом приватного підприємства "Нива-В.Ш." та не врахували, що нерухоме майно знаходилось саме у м. Черкаси.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно п. 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Апеляційна інстанція, встановивши, що місцевим господарським судом порушено процесуальний закон (ст. 22 ГПК України), зазначила, що це порушення не є підставою для скасування в порядку ч. 2 ст. 104 ГПК України судового рішення, оскільки спір по суті вирішено правильно.

Проте, судова колегія з висновками апеляційної інстанції погодитись не може, оскільки місцевий господарський суд розглянув саме вимоги, які були заявлені з порушенням ст. 22 ГПК України.

Крім того, матеріали справи містять копії документів (т. 2, а.с. 16-24; т. 3, а.с. 44-57; т. 4, а.с. 70-86, 151-173, 205; т. 6, а.с. 42-46, 74-82; т. 7, а.с. 94-95, 99-101, 103; т. 8, а.с. 2-8, 35, 66-109; т. 9, а.с. 11-14, 18-21, 28-46, 49-50, 52, 56-58, 60, 63-66, 69, 74, 76-77, 80-82, 90, 126-132, 151-161, 215-218), не засвідчених належним чином, відповідно до п. 5.27 Вимог до оформлення документів ДСТУ 4163-2003, затверджених наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 року № 55 та ст. 36 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, прийняті у справі судові рішення грунтуються на неналежних доказах.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Згідно п. 1.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ГПК України передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін (стаття 27 ГПК України). Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.

Враховуючи те, що ухвалою господарського суду міста Києва від 27.04.2012 року про забезпечення позову було встановлено, що частина спірного майна була передана в іпотеку публічному акціонерному товариству "Промінвестбанк", місцевому та апеляційному господарським судам слід було обговорити питання про необхідність залучення до участі у справі публічного акціонерного товариства "Промінвестбанк".

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009 року № 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що господарським судам підвідомчі на загальних підставах господарські справи зі спорів, пов'язаних з визнанням недійсними угод (правочинів, договорів), укладених шляхом проведення у порядку здійснення виконавчого провадження прилюдних торгів, а так само актів про проведення відповідних торгів. Розгляд відповідних справ здійснюється господарськими судами за правилами ГПК України.

Згідно п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008 року № 01-8/164 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" в останньому абзаці пункту 3 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 N 04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" зазначено, зокрема, що в господарських судах мають вирішуватися усі спори, що виникають з господарських договорів між суб'єктами господарювання і органами державної влади, включаючи угоди, які укладаються шляхом проведення конкурсу, біржових торгів, аукціонів тощо.

Щодо доводів заявників касаційних скарг про необхідність розгляду спору в порядку цивільного судочинства з посилання на постанову Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9, то такі доводи є хибними з огляду на суб'єктний склад сторін та приписи ст. 12 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Пунктом 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що, відповідно до частини першої статті 47 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 1119 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки оскаржені судові акти прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права, як рішення місцевого господарського суду, так і постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Артбудінвест" задовольнити частково.

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Україна" задовольнити частково.

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 22.11.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2013 року у справі № 5011-3/4062-2012-11/462-2012 скасувати.

Справу № 5011-3/4062-2012-11/462-2012 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

С.В. Владимиренко