Справа № 123/12630/13-а
Провадження № 2-а/123/365/2013
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.11.2013 року м. Сімферополь
Суддя Київського районного суду м.Сімферополя АР Крим ОСОБА_1, розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду Київського району м.Сімферополя про визнання дій противоправними та зобов’язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в:
Суддя у відставці ОСОБА_2 в листопаді 2013 року заявив позов до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя (далі Управління), згідно з яким просив визнати неправомірними дії Управління щодо відмови здійснити перерахунок та нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді, зобов’язати Управління провести такий перерахунок з 01.11.2013 року виходячи з 90% заробітної плати працюючого судді, відповідно до довідок Державної судової адміністрації України в АР Крим, та стягнути з Управління недоплачене утримання за 2012р в сумі 74325 грн. 60 коп. та за 10 місяців 2013 року в сумі 106041 грн.
Позов обґрунтовано збільшенням заробітної плати працюючого судді, що на думку позивача, має пропорційно відобразитись на розмірі його довічного грошового утримання, що нараховується йому Управлінням.
Судом встановлено таке.
В лютому 2011 року суддя Поєдинок А.О. вийшов у відставку.
Під час роботи суддею, йому призначено щомісячне довічне грошового утримання, відповідно Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року, в розмірі 90% середнього заробітку.
Нарахування утримання та забезпечення його виплати на даний час здійснює Управління.
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про статус суддів», який діяв на час призначення утримання, гарантії незалежності судді, включаючи заходи його правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, передбачені цим Законом, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами України і Автономної Республіки Крим.
Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у статі 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту ( заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання, тощо), надання їм у майбутньому статусу судді у відставці, право якого на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих судців.
Згідно з ч.4 ст.43 Закону України «Про статус суддів» (у редакції, яка діяла на момент призначення позивачу довічного грошового утримання), судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу". Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу.
Пункт 1 постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року №2863-ХП передбачає, що у разі зміни заробітної плати суддів, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці обчислюється виходячи з нового розміру заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді.
Визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці у відсотковому відношенні до заробітної плати (суддівської винагороди) судді працюючого на відповідній посаді збережено і в ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року.
Розмір суддівської винагороди починаючи з 01.01.2012 року періодично збільшується. Зокрема суддівська винагорода на відповідній ОСОБА_2 посаді, на даний час, складає 19499 грн., на що вказує довідка Апеляційного суду АР Крим.
У зв’язку з цим позивач звернувся до Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим із заявою про відповідний перерахунок щомісячного довічного грошового утримання.
Проте, в перерахунку рішенням Управління від 11.11.2013р. №372 було відмовлено, за підстав того, що такий перерахунок чинним законодавством не передбачений.
Згідно з абзацом 3 пункту 1 постанови Верховної Ради України від 15 грудня 1992 року N 2863-XII «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів» в редакції від 19.03.1996 року, яка діяла на час звільнення ОСОБА_3 з посади судді, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в разі зміни заробітної плати суддів обчислюється виходячи з нового розміру заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді.
Відповідно до ч.3 ст. 11 Закону України «Про статус суддів» гарантії незалежності судді, включаючи заходи його правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, передбачені цим Законом, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами України і Автономної Республіки Крим. Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у статі 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання, тощо), надання їм у майбутньому статусу судді у відставці, право якого на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-УІ ( пункт 63 розділу II) абзац третій пункту 1 Постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про статус суддів" виключено.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" пункт 63 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" названого закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
При цьому, Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. Однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування (частина друга статті 22 Конституції України) чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів (частина третя статті 22 Конституції України).
Конституція і закони України повинні гарантувати незалежність і недоторканність суддів.
До таких конституційних гарантій віднесено обов'язок держави забезпечувати фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
Звернувшись до Конституційного Суду України Верховний Суд України зазначав, що зміна порядку призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям знизила досягнутий рівень гарантій їх незалежності і може призвести до суттєвої диспропорції у грошовому забезпеченні працюючих суддів і суддів у відставці.
Виключення Законом абзацу третього пункту 1 Постанови Верховної Ради України від 15 грудня 1992 року N 2863-ХП і встановлення, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці переглядається в разі зміни заробітної плати працюючого судді, виходячи з її нового розміру, означає скасування існуючого порядку призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям і звужує зміст і обсяг права судді, яке він мав, та обмежує його конституційні гарантії незалежності. Тому в цій частині положення пункту 63 розділу II Закону не узгоджується зі статтею 22, частиною першою статті 126 Конституції України.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Тому, суд вважає, що обчислення щомісячного довічного грошового утримання позивачу як судді у відставці повинно здійснюватися виходячи із заробітній плати судді, який працює на відповідній посаді і має відповідний стаж роботи.
Наведена правова позиція узгоджується з частиною 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» в редакції від 01.01.2011 року, яка передбачає, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Крім того, слід зазначити, що Закон України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року та Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року не передбачають визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, виходячи із заробітної плати, яку суддя отримував до виходу у відставку.
Між тим, рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу II „Прикінцеві та перехідні положення" Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", статті 138 Закону України „Про судоустрій і статус судців" (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) від 03.06.2013 року №3-рп/2О13 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними) - частину третю, перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-УІ у редакції Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-УІ; статтю 2 Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-УІ в частині поширення її дії на Закон України „Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-УІ; абзац другий пункту 2 розділу II „Прикінцеві та перехідні положення" Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-УІ, зі змісту якого вбачається, що виплата суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої, третьої статті 42 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-ІУ та без проведення інших перерахунків, передбачених законодавством.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
З аналізу наведеного в сукупності, суд приходить до висновку, що відмова відповідача в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача суперечить закону, а тому відповідне рішення слід визнати незаконним і таким, що підлягає скасуванню.
Визначаючи шлях поновлення порушеного права суд погоджується з позивачем, що в даному випадку слід зобов’язати відповідача провести перерахунок спірної виплати та зобов’язати провести виплату недоплачених сум, що виявляться в наслідок такого перерахунку.
При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про відсутність правового механізму проведення такого перерахунку, оскільки такий механізм встановлений абзацом 3 пункту 1 постанови Верховної Ради України від 15 грудня 1992 року N 2863-XII «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів» в редакції від 19.03.1996 року.
Разом з тим, суд вважає зайвими вимоги позивача про стягнення з Управління недоплаченого утримання, і вважає, що за обставин справи буде достатнім зобов’язати відповідача виплатити позивачу суму недоплаченого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що виявиться в наслідок вказаного перерахунку.
Отже, позов підлягає задоволенню частково.
На підставі наведених в постанові норм закону, керуючись ст.ст. 10, 11, 71, 122, 159-163, 167 КАС України, суддя
п о с т а н о в и в:
Позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду Київського району м.Сімферополя про визнання дій противоправними та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати неправомірним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду Київського району м.Сімферополя від 11.11.2013р. №372 про відмову ОСОБА_2 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь АР Крим провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що призначено і виплачується ОСОБА_2, виходячи з 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та має відповідний стаж роботи, відповідно до довідок Державної судової адміністрації України в АР Крим, починаючи з 01.01.2012 року, без обмеження граничного розміру утримання.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь АР Крим виплатити ОСОБА_2 суму недоплаченого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що виявиться в наслідок вказаного перерахунку.
В задоволенні решти вимог позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Сімферополя АР Крим у десятиденний строк з дня отримання її копії.
Головуючий М.Ф. Сенько