Справа № 2-197/11

№ 2/183/47/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

25.12.2013 року

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої Крохмалюк І.П.

секретаря Лавроненко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - виконавчий комітет Спаської сільської ради Новомосковського району, про визнання права власності на домоволодіння, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2О, третя особа - виконавчий комітет Спаської сільської ради Новомосковського району, в якому позивачка просить суд визнати право власності на домоволодіння.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилалася на те, що 29.10.2001 року померла її бабуся ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина, розташована по вул. Омельченко, 41 в с. Спаське Новомосковського району Дніпропетровської області. Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26.09.1995 року позивач є власником домоволодіння № 41, розташованого по вул. Омельченко в с. Спаське Новомосковського району Дніпропетровської області. За згодою з померлою ОСОБА_3 в період з 1994 року по 2001 рік на її земельній ділянці позивачем разом з її батьком було почато будівництво житлового будинку, яке було завершено незадовго до смерті ОСОБА_3 Право власності на знов створене нерухоме майно позивачем не було прийнято. Сторони розірвали шлюб 26.11.2008 року. Договір між ОСОБА_1, померлою ОСОБА_3 та батьком позивача ОСОБА_4 про створення загальної спільної власності вказаного будинку не підписувався. Відповідач участі в будуванні будинку не приймав. Позивач в порядку спадкування отримала ділянку, на якій нею було зведено спірне домоволодіння, тому вона вважає, що має право власності на нього. Зведення нового житлового будинку не змінило розмір земельної ділянки та цільового призначення. Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26.09.1995 року позивач прийняла у власність земельну ділянку, розташовану за адресою: вул. Омельченко, 41, с. Спаське Новомосковського району Дніпропетровської області, з об’єктами нерухомості, розташованими на ній. Але, оскільки знов створене нерухоме майно не було введено до експлуатації, державний нотаріус не вписав його до переліку успадкованого майна. ОСОБА_1 вважає, що, оскільки спадщина складається з окремих частин, то, отримавши одну частину, вона фактично отримала і всі інші, так як спадщина приймається не у частці, а у цілому згідно принципу всебічності переходу прав та обов’язків спадкодавця. Отримавши у спадщину домоволодіння, ОСОБА_1, на її думку, отримала й право на все нерухоме майно, яке на час відкриття спадщини належало спадкодавці, чи яким фактично володіла спадкодавця. Також, спору з померлою ОСОБА_3 з приводу будівництва позивачем домоволодіння не було, до суду ні вона, ні позивач з приводу визнання права власності на знов збудоване нерухоме майно не зверталися, тобто відбулося відчуження шляхом успадкування всієї садиби. Відповідач чинить ОСОБА_1 перешкоди в користуванні нею домоволодінням та всіляко порушує її права власника, зараз відповідач є позивачу чужою людиною, але продовжує мешкати без її згоди в успадкованому нею домоволодінні.

Позивач в судове засідання не з’явилася, надавши суду заяву про розгляд справи за її відсутності, згідно якої позивач підтримує свої позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач та представник третьої особи в судове засідання також не з’явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України, суд з погодження позивача прийняв рішення заочно розглянути справу на підставі доказів, що маються у справі.

У зв’язку з неявкою сторін в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом при розгляді справи встановлено, що після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належні їй на підставі свідоцтва про право власності від 24.03.1987 року домоволодіння № 40, розташоване по вул.. Омельченко в с. Спаське Новомосковського району Дніпропетровської області, а також земельну ділянку, розташовану на території вказаного домоволодіння.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26.09.1995 року ОСОБА_1 є власницею вищезазначеного домоволодіння. Позивач ОСОБА_1 разом з її батьком збудували жилий будинок на земельній ділянці, але право власності на знов створене нерухоме майно не було оформлене ОСОБА_1

Відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 прийняла у власність земельну ділянку, розташовану за адресою: вул.. Омельченко, 40, с. Спаське Новомосковського району Дніпропетровської області, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 26.09.1995 року, однак знов створене нерухоме майно не було введено до експлуатації.

Згідно ст. 1218 ЦК України До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до ч. 2 ст. 375 ЦК України, власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Також, на підставі ст. 381 ЦК України, садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, судом встановлено, що спору у ОСОБА_1 з померлою ОСОБА_3 з приводу будівництва позивачем домоволодіння не виникало, до суду вони не зверталися щодо визнання права власності на знов збудоване нерухоме майно, тобто є підстави вважати, що відчуження відбулося шляхом успадкування вказаної садиби.

Ч. 2 ст. 57 Сімейного кодексу України визначає, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте дружиною, чоловіком за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Аналізуючи вищевикладене, суд вважає даний позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі, визнавши за позивачем право власності в порядку спадкування за заповітом на новостворене нерухоме майно: житловий будинок № 41, розташований по вул.. Омельченко в с. Спаське Новомосковського району Дніпропетровської області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 5, 6, 7, 8, 57, 60, 88, 212, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. 375, 376, 381, 1218 ЦК України, ст. 57 СК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - виконавчий комітет Спаської сільської ради Новомосковського району, про визнання права власності на домоволодіння задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на новостворене нерухоме майно: житловий будинок № 41, розташований по вул. Омельченко в с. Спаське Новомосковського району Дніпропетровської області.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя І.П. Крохмалюк