ЛАДИЖИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 2-а-105/2007 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2007 року м. Ладижин
Ладижинський міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Сушко О.О.,
за участю:
секретаря Бойко С. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ладижин адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради про виплату недосплачених сум щорічної разової допомоги за 2007 рік, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1. звернулась з позовом в суд до Управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради про виплату недосплачених сум щорічної разової допомоги за 2007 рік та просила зобов'язати відповідача сплатити їй суми недосплаченої разової допомоги за 2007 рік у розмірі 1175 грн.
На обґрунтування позовних вимог повідомила, що згідно з посвідченням серії НОМЕР_1, виданого 21.12.1998 року Гайсинським УПСЗН Вінницької області, вона є учасником Великої Вітчизняної війни і має право на пільги, встановлені законодавством України як учаснику війни.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» їй, як учаснику війни, щорічно до 5-го травня, повинна виплачуватися разова грошова допомога у розмірі 3 мінімальних пенсій за віком.
Однак, всупереч вимогам ст. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ч.3 ст. 22 Конституції України, разова грошова допомога, розмір якої встановлений ст. 14 вищевказаного закону, у 2007 році виплачувалась їй не в повному обсязі.
В судове засідання ОСОБА_1. не з'явилась, надавши суду заяву, в якій просила справу розглянути в її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради в судове засідання не з'явився, надавши суду заяву в якій просили справу розглянути в їх відсутність, позов не визнали, надавши свої письмові заперечення.
Дослідивши докази та давши їм належну юридичну оцінку, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з таких підстав.
Правовідносини сторін ґрунтуються на вимогах ст. ст. З, 8, 22, 55 Конституції України та ст. ст. 2, 14, 17і, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Судом встановлені такі факти:
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_1, виданого 21.12.1998 року Гайсинським УПСЗН Вінницької області, ОСОБА_1. є учасником Великої Вітчизняної війни і має право на пільги, встановлені законодавством України як учаснику війни.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» їй, як учаснику війни, щорічно до 5-го травня, повинна виплачуватися разова грошова допомога у розмірі 3 мінімальних пенсій за віком.
Статтею 17і Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що виплата разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 вказаного Закону, здійснюється управлінням праці та соціального захисту населення.
Однак, всупереч вимогам ст. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ч.3 ст. 22 Конституції України, разова грошова допомога, розмір якої встановлений ст. 14 вищевказаного Закону, у 2007 році виплачувалась позивачеві не в повному обсязі.
Так, у 2007 році, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», їй було виплачено 55 грн. щорічної разової допомоги.
Мінімальна пенсія за віком у 2007 році, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 749-5 від 13.03.2007 року, складала 410 грн.
Таким чином, відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», сума виплати щорічної разової допомоги мала складати: - у 2007 році - 410, 00 грн. х 3 = 1230, 00 грн.
Розмір недоплаченої щорічної грошової допомоги за 2007 роки склав:
1230, 00 - 55, 00 = 1175, 00
Оскільки пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня ( ст. 48 Конституції України), який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч.3 ст. 46 Конституції України), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається.
Отже, зменшення розміру щорічної грошової допомоги, встановленого ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (для учасників війни), суперечить вимогам ст. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», згідно з якою права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни; нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Крім того, положення ст. 44 Закону України «Про Державний бюджет на 2004 рік», відповідно до якої у 2004 році було обмежено розмір щорічної разової допомоги ветеранам війни, рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року (справа № 1-27/2004) визнано неконституційним. Положення Закону України, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення.
На підставі ст. ст. 2, 4, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 17, 158, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, керуючись ст. ст. 3, 8, 22, 55 Конституції України та ст. ст. 2, 14, 17і, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради сплатити ОСОБА_1 суми недосплаченої разової допомоги за 2004-2006 роки у розмірі 1175 грн.
Постанова може бути оскаржена до Київського адміністративного апеляційного суду через Ладижинський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її оголошення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.