ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

Справа № 4-711/05/06                                                                              

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2006 року                                                                                                              м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Ліпського Д.В. -  головуючий,

Амєліна С.Є.   -   суддя-доповідач,

Гуріна М.І.,

Кобилянського М.Г.,

Юрченка В.В.,

при секретарі  Проценко О.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 серпня 2004 року та на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 09 грудня 2004 року в справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна -

в с т а н о в и л а :

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, позивачка ставить питання про скасування рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 серпня 2004 року та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 09 грудня 2004 року, якими частково задоволена її скарга - визнано неправомірною бездіяльність і зобов'язано начальника Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна надати позивачці відповідь на звернення від 28 січня 2004 року, відмовлено в задоволенні вимог про надання інформації стосовно реєстрації права власності на квартири у будинку АДРЕСА_1та щодо переведення закухонних кімнат у нежилий фонд.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 28 січня 2004 року позивачка звернулася до начальника Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна із заявою, щодо оформлення поповерхового плану квартири АДРЕСА_1, але відповіді від суб'єкта владних повноважень не отримала.

Вважаючи, що відносно неї порушені вимоги Закону України «Про звернення громадян», звернулася в березні 2004 року в суд зі скаргою в порядку, передбаченому главою 31-А ЦПК України 1963 року.

На процесуальні порушення при встановлені фактичних обставин справи в касаційній скарзі не вказується.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

При прийнятті рішень з урахуванням положень статей 15 й 20 Закону України «Про звернення громадян», які визначають порядок та термін розгляду звернень громадян, суди прийшли до правильного висновку про порушення суб'єктом владних повноважень прав позивачки ненаданням відповіді на її звернення і правомірно зобов'язали начальника Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна надати позивачці відповідь на її звернення від 28 січня 2004 року.

Щодо іншої частини вимог - стосовно надання інформації про реєстрацію права власності на квартири у будинку АДРЕСА_1та інформації щодо переведення закухонних кімнат у нежилий фонд, суди прийшли до правильного рішення про те, що ці вимоги не можуть бути задоволені, оскільки зазначені питання не ставилися позивачкою у заяві, поданій суб'єкту владних повноважень.

Правова оцінка, яку суди дали обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи касаційної скарги щодо їх неправильного застосування чи порушення неможна визнати обґрунтованими.

Судові рішення є законними і обґрунтованими й не можуть бути скасовані чи змінені з підстав, що наведені в касаційній скарзі.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 серпня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 09 грудня 2004 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття обставин.