Справа № 1-289/11

1/559/12/2013

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

в особі судді Бобер К.Ф.,

при секретарі Антонюк І.В.

з участю прокурора Шарабара А.В.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

законного представника неповнолітнього ОСОБА_4 - батька ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, з неповною середньою освітою, судимого Дубенським міськрайонним судом 17 грудня 2009 року за ч.1 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі з застосуванням вимог ст..75 КК України і звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, 19 лютого 2010 року постановою цього ж суду до нього застосований захід виховного характеру у вигляді передачі його під нагляд батьків за вчинення суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, одруженого, працюючого,

за ч.2 ст. 187 КК України.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та жителя АДРЕСА_2, з середньою освітою, одруженого, працюючого, не судимого,

за ч.2 ст. 187 КК України.

ВСТАНОВИВ:

Підсудні неповнолітній ОСОБА_4, ОСОБА_7 5 квітня 2010 року біля 4 години 30 хвилин за попередньою змовою між собою з метою заволодіння майном, на вул.. Залізничній в м. Дубно здійснили напад на потерпілого ОСОБА_8, застосувавши до нього насильство, що є небезпечним для здоров»я потерпілого, наносячи удари, збили з ніг, спричинили тілесні ушкодження у вигляді крововиливів в повіки правого та лівого очей, крововиливу на спинці носа, саден на спинці носа, правій кисті, на передній поверхні правого лівого колінних суглобів, струсу головного мозку, перелому кісток носа, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров»я. Діючи при цьому злагоджено, спільно, об»єднаними зусиллями ОСОБА_4 та ОСОБА_7 заволоділи стільниковим телефоном «Нокіа 1600» вартістю 208 гривень та грішми в сумі 80 гривень, з місця пригоди зникли.

Своїми діями, які виразилися в нападі з метою заволодіння чужим майно, поєднаними із насильством, небезпечним для життя чи здоров»я особи, яка зазнала нападу, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 скоїли злочин, передбачений ч.2 ст. 187 КК України.

В суді підсудні ОСОБА_4, ОСОБА_7 своєї винуватості у вчиненні злочину не визнали. Проте зібраними та перевіреними доказами в сукупності суд прийшов до переконання, що вони вчинили злочин, передбачений ч.2 ст. 187 КК України.

Як ствердив в суді потерпілий ОСОБА_8 5 квітня 2010 року біля 4 години 10 хвилин він пішов до залізничного вокзалу, щоб зустріти дочку яка мала прибути о 4 годині 40 хвилин. Рухаючись по вул.. Грушевського він зауважив, що за ним з протилежної сторони вулиці йшло двоє хлопців, один з них вищий іншого. Пройшовши перехрестя вул.. Грушевського - Залізнична, знаходячись на вул.. Залізнична він відчув удар в ділянку голови ззаду від чого він упав на землю лівою частиною тіла. В правій руці, яка знаходилась в кишені куртки, він тримав стільниковий телефон «Нокіа 1600». Падаючи від удару, він витягнув руку з кишені з телефоном, який упав поряд з ним. Лежачи на землі він відчув, що один з цих хлопців нижчий на зріст обмацує його кишені в яких находилися 80 гривень. Він став перевертатися на спину, при цьому він бачив двоє хлопців біля себе. Щоб захиститися, відштовхнути ногою від себе одного з них, проте відчув удар ногою в обличчя. Він бачив як один з них підняв з землі стільниковий телефон. У нього відібрали стільниковий телефон та 80 гривень. Після пограбування ці хлопці зникли.

В даний час він з впевненістю стверджує що розбійний напад на нього здійснили саме підсудні ОСОБА_4 та ОСОБА_7

Підсудний ОСОБА_4 в суді своєї винуватості у вчинені злочину не визнав, показав, що він злочину не скоював, а на досудовому слідстві оговорив себе, визнавши, що приймав участь розбійному нападі на потерпілого ОСОБА_8 під тиском працівників міліції. ОСОБА_4 показав, що 5 квітня 2010 року після 4 години він з ОСОБА_7 поверталися додому. В районі сирзаводу в м. Дубно вони побачили ОСОБА_8, який йшов попереду з протилежної сторони дороги. ОСОБА_7 два-три рази пропонував йому здійснити напад та пограбувати ОСОБА_8, проте він йому в цьому відмовив. Біля повороту на вулицю Миру він розвернувся і пішов назад в сторону механічного заводу, а ОСОБА_7 пішов дальше в сторону вул.. Залізничної за ОСОБА_8 На зупинці «п»ята школа» він посидів на лавочці 30-40 хвилин і пішов до колишнього офіцерського кафе. Там він побачив ОСОБА_11, ОСОБА_12 ОСОБА_7 та ОСОБА_11 відійшли трохи в сторону і про щось розмовляли. Потім він побачив в ОСОБА_7 стільниковий телефон, який належав ОСОБА_7

Підсудний ОСОБА_7 показав, що 4 квітня 2010 року він зустрівся з ОСОБА_4, гуляли по м. Дубно. Він зателефонував ОСОБА_11 щоб позичити у нього гроші. Зустрівшись з ОСОБА_11, він позичив у нього гроші, а в заставу він дав йому свій стільниковий телефон, при умові, що на другий день він поверне гроші ОСОБА_11 Після 4 години він разом з ОСОБА_4 повертався з кафе «Едем» і повідомив його, що він має зустріти на залізничному вокзали дівчам, які мали прибути електропоїздом. Дійшовши до кафе «Сніжинка» в м. Дубно він став іти швидше, бо спізнювався, а ОСОБА_4 розвернувся і пішов додому. Зустрівши дівчат на вокзалі, він повертався додому. Біля магазину «Смачна курка» знову зустрів ОСОБА_4, який запропонував йому допомогти продати стільниковий телефон. Він зателефонував ОСОБА_11 і запропонував купити телефон. З ОСОБА_11 вони зустрілися біля бувшого клубу офіцерів. ОСОБА_4 запропонував йому купити стільниковий телефон «Нокіа» сірого кольору. ОСОБА_11 та ОСОБА_4 домовлялися про умови продажу телефону окремо.

Законний представник неповнолітнього підсудного ОСОБА_4 - ОСОБА_5 показав, що 19 квітня 2010 року працівники міліції його та сина привезли до Дубенського МВ УМВС України в Рівненській області. Сина ОСОБА_4 забрали до оперативних працівників, а він чекав біля чергового. Через 2- 3 години його покликали до сина, він намагався вияснити обставини справи, проте йому нічого не пояснивши, дали підписами яву з каяттям сина. Він її підписав не читаючи, проте сина не відпустили, а затримали.

Свідок ОСОБА_11 показав що 4 квітня 2010 року йому зателефонував ОСОБА_7 запропонував зустрітись. Зустрівшись біля кафе «Зодіак» з ОСОБА_7, останній позичив у нього 150 гривень і в заставу залишив йому стільниковий телефон «Нокіа», попередивши, що це його останній телефон. За домовленістю ОСОБА_7 мав повернути йому гроші наступного дня при зустрічі і розмові в той час був присутній ОСОБА_4 В той день він ще раз зустрічався з ОСОБА_7 та ОСОБА_4 в кафе «Едем» в м. Дубно, в якому знаходились до завершення його роботи. Приблизно в 2 год.30 хв. він ОСОБА_12 та двоє дівчат пішли до бувшого офіцерського клубу. Після 4 години до нього зателефонував ОСОБА_7, запропонував зустрітися з ним та розрахуватися. Через деякий час до них прийшли ОСОБА_7 з ОСОБА_4, відійшовши трохи в сторону ОСОБА_7 запропонував йому стільниковий телефон «Нокіа 1600», який оцінив в 110 гривень та гроші в сумі 40 гривень в замін свого телефону, що складало суму боргу 150 гривень. Даний стільниковий телефон «Нокіа 1600» він продав своєму знайомому ОСОБА_13

У відповідності до вимог п.2 ч.1 ст. 306 КК України судом оголошено показання свідка ОСОБА_13 Свідок ОСОБА_13 ствердив, що біля 22 години 5 квітня 2010 року за ініціативою ОСОБА_11 вони зустрілися біля магазину «Хмільники» в м. Дубно і ОСОБА_11 запропонував купити в нього стільниковий телефон «Нокіа 1600». Він придбав у ОСОБА_11 стільниковий телефон «Нокіа 1600» за 110 гривень, цей телефон з часом, 11 квітня 2010 року він продав ОСОБА_14 за 150 гривень. (т.1 а.с.49 т.2 а.с.192)

Свідок ОСОБА_14 показав, що 8 квітня 2010 року він зустрівся з ОСОБА_13, який запропонував купити у нього стільниковий телефон «Нокіа» за 150 гривень. Він погодився купити телефон коли у нього появляться гроші. Знайшовши гроші, він зателефонував ОСОБА_13, той приніс йому стільниковий телефон, за якого він заплатив 150 гривень. В подальшому саме цей телефон було вилучено працівниками міліції.

Свідок ОСОБА_15 показала, що, ІНФОРМАЦІЯ_5 їй виповнилося 55 років і на день народження мали приїхати поїздом дочка з дітьми. Вона попросила знайомого ОСОБА_26, який таксує, зустріти дочку з поїзда, який мав прибути приблизно о 4 годині 30 хвилин. Разом з тим зустрічати дітей пішов чоловік ОСОБА_8 Потім їй зателефонувала дочка, повідомила, що вона прибула на перон, проте батько їх не зустрів. Вона попросила, коли будуть їхати додому, то щоб по дорозі підібрали батька. Їй знову продзвонила дочка, щоб вона вийшла з будинку і забрала дітей. Вийшовши з будинку, вона побачила в автомобілі побитого чоловіка, якого дочка повезла в лікарню. Пізніше чоловік їй поясним, що коли він 5 квітня 2010 року ішов на залізничний вокзал зустрічати дітей, за ним ішло двоє хлопців, і коли той зайшов в темну частину вул.. Залізничній, на нього напали ці двоє хлопців і пограбували його, забравши стільниковий телефон і 80 гривень.

В подальшому, коли проводилось досудове слідство, до них додому приходила мати ОСОБА_7 пропонувала 7 тис. гривень, щоб чоловік забрав з міліції заяву про його пограбування.

Свідок ОСОБА_16 як начальник сектору карного розшук Дубенського МВ УМВС України в Рівненській області показав, що явку з каяттям про скоєння розбійного нападу у ОСОБА_4 20 квітня 2010 року відбирав ОСОБА_17 в присутності батька ОСОБА_5 без жодного психологічного тиску та уговорів.

Свідок ОСОБА_17, як ст. оперуповноважений сектору карного розшуку Дубенського МВ УМВС України в Рівненській області показав, що він 20 квітня 2010 року відбирав у ОСОБА_4 явку з каяття про скоєння ним з ОСОБА_7 розбійного нападу. До прибуття до міського відділу ОСОБА_4 йому фактичні обставини справи пограбування ОСОБА_8 відомі не були. ОСОБА_4 власноручно написав явку з каяттям, в якій стисло виклав обставини справи. Явка з каяттям написана ним без жодного стороннього впливу і тиску, в присутності батька ОСОБА_5 Протокол був підписаний як самим ОСОБА_4 так і батьком ОСОБА_5

Потім він в присутності батька відібрав по цих обставинах пояснення від ОСОБА_4, який більш детально розповів про обставини скоєного ними злочину. Жодного тиску з його сторони на свідчення ОСОБА_4 не було, показання записані з його слів без примусу.

Свідок ОСОБА_18 показала, що коли затримали її сина 20 квітня 2010 року вона з чоловіком прибули до міського відділу. Начальник сектору карного розшуку ОСОБА_16 повідомив, що їм потрібно на наступний день запросити адвоката, оскільки син підозрюється у вчиненні злочину. В подальшому їй стало відомо, що 5 квітня був напад на ОСОБА_8, вона ходила до нього, щоб вияснити обставини і правду про напад і причетності до цього її сина, проте ОСОБА_8 не став з нею розмовляти, грошей останньому вона не пропонувала.

За висновками судово-медичної експертизи на тілі потерпілого ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження у вигляді крововиливів в повіки правого та лівого очей, крововиливу на спинці носа, саден на спинці носа, правій кисті, на передній поверхні правого лівого колінних суглобів, струсу головного мозку, перелому кісток носа, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров»я. Ці висновки ствердив судовому засіданні судово-медичний експерт Нізніченко В.В. (т.1 а.с.158-159)

Оглядом місця події з участю потерпілого ОСОБА_8 встановлено місце скоєння розбійного нападу на ОСОБА_8 на вул.. Залізничній в м. Дубно 5 квітня 2010 року о 4 годині 30 хвилин.(т.1.а.с.14-15)

При відтворенні обстановки та обставин події потерпілий ОСОБА_8 розповів та показам про обставини розбійного нападу на нього та заподіяння йому тілесних ушкоджень. (т.1.а.с.103-107)

При відтворенні обстановки та обставин події підсудний ОСОБА_4 розповів і показав на місці про обставини розбійного нападу ним та ОСОБА_7 на ОСОБА_8 на вул.. Залізничній в м. Дубно 5 квітня 2010 року о 4 годині 30 хвилин. ОСОБА_4 показав, що ОСОБА_7 підбігши до ОСОБА_8 збив його з ніг, поваливши на землю і шукав речі в його кишені. В той час він побачив, що на землю впав стільниковий телефон і засвітився. Він підійшов до нього, підібрав цей телефон і обоє з місця події втекли. Ці обставини повністю співпали з обставинами проведеного огляду місця події від 08.04.2010 року та 23.04.2010 року, з місцем скоєння злочину, та з тими обставинами на які вказав потерпілий ОСОБА_8, а в цілому з обставинами скоєного злочину 5 квітня 2010 року. (т. 1 а.с. 108-113).

Оглядом місця події від 18 квітня 2010 року виявлено та вилучено у ОСОБА_14 як речовий доказ стільниковий телефон «Нокіа 1600», який впізнав потерпілий ОСОБА_8, як такий, що був у нього викрадений під час розбійного нападу 5 квітня 2010 року. (т.1.а.с.17-18, 42).

Щодо тверджень захисника підсудного ОСОБА_4 ОСОБА_1 , які підтримані підсудним ОСОБА_4. та його представником ОСОБА_5 про те, що явка з каяттям та пояснення у підсудного ОСОБА_4 відібрано 20 квітня 2010 року та інші показання ОСОБА_4,. в яких він вказував на те, що він та ОСОБА_7 здійснити розбійний напад 5 квітня 2010 року на потерпілого ОСОБА_8 і викрали у нього стільниковий телефон та гроші ( протоколи допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 20,22.04.2012 року, (т.1 а.с.73-76, 77-78), протокол відтворення обстановки та обставин події (т.1. а.с.108-113) добуті з порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства, зокрема без участи батька та під психологічним тиском правоохоронних органів не заслуговують на увагу.

Відповідно до вимог ч.1 ст.168 КПК України допит неповнолітнього свідка віком до чотирнадцяти років, а за розсудом слідчого - віком до шістнадцяти років проводиться за правилами ст. 167 цього кодексу в присутності педагога, а при необхідності - лікаря, батьків чи інших законних представників неповнолітнього.

Як видно з справи станом на 20 квітня 2010 року ОСОБА_4 виповнилось майже 16 років і дізнавачу не малося перешкод для відібрання у ОСОБА_4 явки з повинною та пояснення. Разом з тим свідки ОСОБА_17 ОСОБА_16 показали, що явка з повинною та пояснення від ОСОБА_4 відбиралися в присутності батька ОСОБА_10

Ця обставина узгоджується з показаннями свідка ОСОБА_22, яка засвідчила, що ОСОБА_5, 19 квітня 2010 року біля 21 години з сином прибув до Дубенського МВ УМВС України та показаннями ОСОБА_5, який показав, що сина запросили до дізнавача, а він, ОСОБА_5 чекав біля трьох годин у вестибюлі. Потім запросили його до сина і дали підписати і він підписав явку з каяттям та прояснення сина не читаючи документи.

Як зазначено в протоколі явки з каяттям, то вона відбиралася 20.04.2010 року о 00 годин 25 хвили по 00 годин 45 хвилин, якраз в той час коли ОСОБА_5 знаходився разом з сином кабінеті дізнавача.

Щодо допиту ОСОБА_4 20 квітня 2010 року, як підозрюваного, то він допитувався ст. слідчим Дубенського МВ УМВС України з участю захисника та законного представника. Йому було роз»яснино його права і він без жодного примусу дав слідчому розгорнути показання про обставини розбійного нападу на ОСОБА_8 Ці показання були зафіксовані слідчим в протоколі допиту. При тому, ОСОБА_4 показав, що ОСОБА_7 5 квітня 2010 року догнав ОСОБА_8, на вул.. Залізнричній збив його з ніг, однією рукою утримував його, а іншою шукав по кишенях цінні речі. Він побачив, що впав на землю стільниковий телефон, який засвітився і ОСОБА_7 дав команду забрати його.(т. а.с.73 -76).

Аналогічні розгорнуті показання ОСОБА_4, як підозрюваний, 22 квітня 2010 року дав Дубенському міжрайонному прокурору, при цьому зазначив, що відносно нього працівники міліції жодного тиску не чинили, не погрожували не били. До працівників міліції жодних претензій не має. (т.1.а.с 77-80.)

При відтворенні обстановки та обставин події від 22 квітня 2010 року ОСОБА_4 з участю учасників слідчої дії (в т.ч. захисник і законного представника) без жодного тиску, добровільно розповів і показав на місці про всі обставини розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_8 і обставини заволодіння його майном. (т.1 а.с.108-113)

Законний представник обвинуваченого ОСОБА_4- ОСОБА_5 звертався до Дубенського міжрайонного прокурора з скаргою на дії працівників міліції та тиск на сина при проведенні дізнання та досудового слідства. Із долученого до справи наглядового провадження вбачається, що ОСОБА_5 6 травня 2010 року звертався до прокурора з такою скаргою, скаргу перевірено, проте порушень при проведенні досудового слідства відносно ОСОБА_4 прокурором не встановлено, про що повідомлено скаржнику. Навпаки при проведенні перевірки цієї скарги ОСОБА_4 ствердив прокурору, що пояснення 20 квітня 2010 року у нього відбиралося в присутності батька.

Підсудний ОСОБА_7 показав, що 4 квітня 2010 року він з ОСОБА_4 ішли до залізничного вокзалу, де він мав зустріти своїх знайомих дівчат. Дійшовши до кафе «Сніжинка», що на вул.. Грушевського він став іти швидше, оскільки запізнювався до електропоїзда, а ОСОБА_4 повернувся і пішов додому. Зустрівши дівчат на Дубенському пероні, він з дівчатами пішов додому. По дорозі біля магазину «Смачна курка», його покликав ОСОБА_4, який запропонував йому допомогти продати стільниковий телефон. Він зателефонував ОСОБА_11 і запропонував купити стільниковий телефон. Зустрівшись біля бувшого будинку офіцерів з ОСОБА_11 ОСОБА_4 сам домовлявся про продаж телефону ОСОБА_11

Показання ОСОБА_7 проте, що в момент скоєння розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_8 він зустрічав знайомих дівчат на пероні вокзалу і не причетний до злочину спростовуються зібраними доказами. Зокрема, як встановлено судом розбійний напад на ОСОБА_8 ОСОБА_4 та ОСОБА_7 скоєно о 4 годині 30 хвилин, після чого вони розбіглися з місця події. Електропоїзд прибув до станції о 4 годині 47 хвили, про що впевнено ствердила свідок ОСОБА_24 на досудовому слідстві (т.1.а.с.57) та суді. Окрім того вона показала, що вона, ОСОБА_7, ОСОБА_25 пішли пішком в напряму міста і біля магазину «Смачна курка» ОСОБА_7 покликав якийсь хлопець і ОСОБА_7 відлучався з ним на деякий час. Враховуючи незначну відстань від місця події (біля залізничного вокзалу) до залізничного вокзалу та час вчинення злочину, ОСОБА_7 після скоєного злочину в повній мірі міг зустріти своїх знайомих на вокзалі.

Аналізуючи явку з каяттям, пояснення ОСОБА_4 від 20 квітня 2010 року, розгорнуті показання ОСОБА_4 від 20, 22 квітня 2010 року, відтворення обстановки та обставин події про обставини розбійного нападу 5 квітня 2010 року на потерпілого ОСОБА_8, пояснення ОСОБА_7 про його та ОСОБА_4 розбійний напад на ОСОБА_8(т.1 а.с.29) суд приходить до висновку, що вони повністю співпадають з показаннями потерпілого ОСОБА_8 про розбійний напад на нього та з фактичними обставинами скоєного злочину.

Показання підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_7 законного представника ОСОБА_5 в частині про непричетність до скоєння злочину ОСОБА_4, ОСОБА_7 та те, що до них застосовувався психологічний тиск, суд рахує такими, які направленні на уникнення від кримінальної відповідальності, підходить до них критично і до уваги не приймає.

Дослідивши і проаналізувавши зібрані докази в сукупності, суд впевненістю прийшов до висновку, що підсудні ОСОБА_4 та ОСОБА_7 за попередньою змовою скоїли розбійний напад на потерпілого ОСОБА_8 о 4 годині 30 хвилин 5 квітня 2010 року.

Досудовим слідством їх дії правильно кваліфіковано за ч.2 ст.187 КК України.

Обираючи міру покарання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, що злочин скоєно тяжкий, при цьому враховується розмір майнової шкоди, завданої злочином, яка частково відшкодована.

Суд враховує особу підсудних.

ОСОБА_4 задовільно характеризувався по місцю навчання в СЗОШ І-ІІІ ступенів №5 м. Дубно та Костопільському обласному ліцею-інтернаті спортивного профілю, в даний час працює, позитивно характеризується по місцю роботи, одружений, має на вихованні малолітню дитину. Суд враховує і те, що ОСОБА_4 засуджувався Дубенським міськрайонним судом 17 грудня 2009 року за ч.1 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі. Звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік і під час іспитового строку скоїв новий тяжкий злочин.

Обставинами, що пом»якшують відповідальність є скоєння злочину неповнолітнім. Обставин, що обтяжують відповідальність судом не встановлено.

ОСОБА_7 позитивно характеризувався по місцю навчання, позитивно характеризується по місцю проживання, засуджується вперше, одружений має на вихованні неповнолітню дитину, працює.

Обставин, що пом»якшують та обтяжують відповідальність судом не встановлено.

За таких обставин ОСОБА_4 та ОСОБА_7 слід призначити покарання достатнє для їх виправлення, перевиховання та запобігання скоєння нових злочинів.

В кримінальній справі потерпілим, цивільним позивачем ОСОБА_8 заявлено цивільний позов про відшкодування майнової та моральної шкоди відповідно 140 гривень та 100 000 гривень, 6 000 гривень витрат по наданню правової допомоги захисником в справі.

Як встановлено судом під час розбійного нападу ОСОБА_4 та ОСОБА_7 завдано потерпілому ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді крововиливів в повіки правого та лівого очей, крововиливу на спинці носа, саден на спинці носа, правій кисті, на передній поверхні правого лівого колінних суглобів, струсу головного мозку, перелому кісток носа, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров»я. (т.1 а.с.158-159). Проте доказів того, що він тратився на своє лікування суду не надав.

Суд приймає до уваги, що ОСОБА_8 терпів фізичну біль душевно страждав від скоєного відносно нього розбійного нападу. Суд враховує і ті обставиниё що було зіпсоване Пасхальне св»ято та св»яткування 5.04.2010 року ювілею від дня народження його дружини. Проте суд враховує тривалість та глибину моральних та душевних страждань, що розлад здоров»я був короткочасним. При відшкодуванні моральної шкоди суд враховує вимоги розумності та справедливості, а тому моральну шкоду зменшує.

Потерпілим ОСОБА_8 і його захисником надано прибутковий ордер на понесені на протязі тривалого часу витрати на послуги адвоката в розмірі 6 000 гривень. Суд рахує, що такі вимоги є обгрунтованими.

Керуючись ст..ст. 323,324 КПК України, ст..ст.22, 23, 1166,1167 ЦК України суд -,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим за ч. 2 ст. 187 КК України та обрати йому покарання у вигляді 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією ? частини його власного майна.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України ОСОБА_4 .частково приєднати не відбуту міру покарання за вироком Дубенського міськрайонного суду від 17 грудня 2009 року за ч.1 ст. 185 КК України і остаточну міру покарання визначити 7 ( сім) років 2 (два) місяці позбавлення волі з конфіскацією ? частини його власного майна.

При визначенні строку відбування покарання врахувати перебування ОСОБА_4 під вартою з моменту його затримання з 20 квітня 2010 року до звільнення з під варти 7 червня 2011 року(тринадцять місяців та18 днів).

ОСОБА_7 визнати винуватим за ч.2 ст.187 КК України та обрати йому покарання 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією ? частини його власного майна.

Цивільний позов задоволити частково. Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 80 гривень майнової, 50 000 гривень моральної шкоди та 6 000 гривень витрат на правову допомогу захиснику, а всього 56 080 гривень.

Речові докази: гарантійний талон до телефону «Нокіа 1600» та стільниковий телефон «Нокіа 1600» залишити потерпілому ОСОБА_8

Міру запобіжного заходу підписку про невиїзд залишити до вступу вироку в законну силу.

На вирок смок бути подано апеляцію до апеляційного суду Рівненської області протягом 15 днів через Дубенський міськрайонний суд.

Суддя :