АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого, судді Стуковенкової Т.Г.

суддів - Капелюхи В.М., Васецької В.В.

за участю секретаря Звягіної Е.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальне провадження № 12013040150000299 за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_1 в інтересах потерпілого ОСОБА_2 на вирок Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2013 року відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю обвинуваченого, стосовно якого винесено обвинувальний вирок ОСОБА_3, представника потерпылого - адвоката ОСОБА_4, прокурора Брусенцової І.В.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_1, який діє в інтересах потерпілого ОСОБА_2, просить вирок суду відносно ОСОБА_3 змінити у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.

При цьому просить призначити обвинуваченому покарання у виді 2 років позбавлення волі з відбуттям покарання у виправній установі.

Мотивуючи свої вимоги, представник потерпілого посилається на те, що за весь час досудового розслідування і судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_3 не приймав ніяких мір до примирення з потерпілим, а навпаки, перебуваючи у нетверезому стані, намагався викликати потерпілого ОСОБА_2 з дому для з'ясування відносин, пошкодивши при цьому вхідні двері квартири ОСОБА_2, про те, матеріальну шкоду потерпілому не відшкодував. Поведінка обвинуваченого свідчить про те, що на шлях виправлення він не став, не зробив відповідних висновків, що свідчить про його суспільну небезпечність, а тому повинен бути ізольований від суспільства.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_3 судом першої інстанції ухвалено обвинувальний вирок, яким останній засуджений за ч.3 ст. 185 КК України до трьох років шести місяців позбавлення волі, з випробуванням, з іспитовим строком на два роки. У відповідності з п.п. 3,4 ч.1 ст. 76 КК України на нього покладені обов'язки: періодично зявлятися у кримінально-виконавчу інспекцію для реєстрації; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

За вироком суду ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за те, що 26.04.2013 року приблизно о 00:30 годин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, через відчинену кватирку вікна, проник до житлового приміщення квартири АДРЕСА_2, звідки таємно викрав майно, яке належить ОСОБА_2 на загальну суму 4211 грн., після чого з місця вчинення злочину з викраденим зник та розпорядився ним на власний розсуд.

При розгляді справи судом апеляційної інстанції представник потерпілого адвокат ОСОБА_1 апеляційні вимоги підтримав частково і, з врахуванням відшкодування шкоди потерпілому, просив визначити покарання ОСОБА_3 на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_3 завірив, що відшкодував шкоду потерпілому в повному обсязі, досяг з ним примирення і просив залишити вирок без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Прикурор, який приймав участь у розгляді даного кримінального провадження судом апеляційної інстанції, не підтримала апеляційну скаргу, просив залишити вирок без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників судового провадження, вислухавши судові дебати та останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали справи, вивчивши і проаналізувавши аргументи, що містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Подія злочину, доведеність винуватості засудженого ОСОБА_3 у його учиненні, кримінально-правова оцінка діяння за ч.3 ст.185 КК України, відповідно до вимог ст.404 КПК України , колегією суддів не перевірялись, оскільки законність і обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржувались.

Що стосується доводів представника потерпілого - адвоката ОСОБА_1 про невідповідність покарання тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення внаслідок його м'якості, то вони, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.

Відповідно до ст.65 КК України при призначенні покарання суду необхідно врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається з матеріалів справи, при вирішенні питання про можливість звільнення ОСОБА_3 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням, суд у повній мірі дотримався вимог зазначеного закону.

Зокрема, суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, що відповідно до ст.12 КК відноситься до тяжких, дані про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується посередньо, а за місцем роботи - позитивно, має постійне місце роботи та проживання, щиро розкаявся, визнав свою вину та активно сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував потерпілому матеріальну шкоду, спричинену правопорушенням, визнавши вказані обставини такими, що пом'якшують покарання обвинуваченого.

За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 без реального відбування ним основного покарання за умови встановлення йому іспитового строку, передбаченого ч.3 ст.75 КК, та контролю за його поведінкою з боку органів кримінально-виконавчої інспекції.

Призначене йому покарання відповідає вимогам ст.65 КК, вчиненому та особі ОСОБА_3,є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів з його боку.

Обставини, на які посилається представник потерпілого, виходять за межі обвинувачення, об'єктивно матеріалами провадження не підтверджуються і не можуть бути враховані при призначенні покарання ОСОБА_3

Крім того, покарання, про призначення якого просить представник потерпілого, виходить за межі мінімального покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст.185 КК., у відповідності з якою за даний вид кримінального правопорушення передбачено покарання від трьох до шести років.

Поставивши, фактично, питання про призначення обвинуваченому покарання більш м'якого, чим передбачено законом, апелянт свої доводи належним чином не мотивував і не навів обставин, які, на його думку, пом'якшують покарання обвинуваченого і не враховані судом при його призначенні, та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

З урахуванням викладеного, апеляцію представника потерпілого - адвоката ОСОБА_4 не може бути задоволено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах потерпілого ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Вирок Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2013 року відносно ОСОБА_3 - без змін.

судді:

Т.Г. Стуковенкова В.В. Васецька В.М. Капелюха

провадження № 11-кп/774/561/13 Головуючий у 1 інстанції Борцова А.А.

Категорія ч.3 ст.185 КК України Доповідач Стуковенкова Т.Г.