12.12.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-797/2505/2013р. Головуючий у першій

інстанції Єзерський П.О.

Категорія 27 Доповідач у апеляційній

інстанції Єфімова В.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого: Єфімової В.О.,

суддів: Андрейченко А.А., Моцного М.В.,

при секретарі: Сидорук М.А.,

за участю: представника позивача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» - Бадрєтдінової Ю.В., представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 22 липня 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Севастопольської філії до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа ОСОБА_6, про визнання недійсним договору поруки,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2010 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_4, у якому просило стягнути солідарно з відповідачів на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість у сумі 4 654 901 грн. 50 коп., яка складається з несплаченої суми кредиту у розмірі 1 438 807 грн. 34 коп., заборгованості по сплаті процентів у розмірі 532 679 грн. 33 коп., пені за прострочку оплати основного боргу, процентів за період з 12 січня 2011 року по 12 січня 2012 року у розмірі 2 683 414 грн. 83 коп.), та вирішити питання про судові витрати.

Вимоги позову мотивовані неналежним виконанням ОСОБА_6 своїх зобов'язань у якості позичальника за кредитним договором, укладеним між ним та позивачем, та неналежним виконанням своїх зобов'язань ОСОБА_4 у якості поручителя за Договором поруки № 480/07-МК/п-2, укладеним 22 травня 2007 року між нею та банком з метою забезпечення кредитних зобов'язань позичальника за названим вище кредитним договором.

ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа ОСОБА_6, у якому просила визнати недійсним Договір поруки № 480/07-МК/п-2, укладений 22 травня 2007 року між нею та банком, мотивуючи вимоги тим, що цей договір вона не підписувала.

Також із зустрічним позовом до суду звернувся ОСОБА_6, пред'явивши до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Севастопольської філії вимоги про розірвання кредитного договору, зменшення розміру пені, який ухвалою Нахімовського районного суду м.Севастополя від 22 липня 2013 року визнаний неподаним.

Рішенням Нахімовського районного суду м.Севастополя від 22 липня 2013 року позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Севастопольської філії задоволений частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Севастопольської філії 3 921 476 грн. 67 коп. та судові витрати у розмірі 3 339 грн., а всього 3 924 815 грн. 67 коп. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

Представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 з рішенням суду не погодились подали апеляційні скарги, у яких ставлять питання про його скасування з підстав порушення норм матеріального і процесуального права. Просять ухвалити по справі нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову банку. Крім того, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просить задовольнити зустрічний позов його довірителя.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційних скарг вважає, що останні підлягають відхиленню з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.1054, ч.1 ст.553, ч.1, 2 ст.554 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 22 травня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_6 укладений Кредитний договір № 480/07-МК (із доповненнями та змінами від 21 серпня 2008 року), відповідно до умов якого позивач відкрив позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості та повернення, строковості, платності відновлювальну кредитну лінію у сумі 200 000 доларів США зі сплатою 14% річних строком до 19 травня 2017 року (т.1 а.с.12,17).

З метою забезпечення виконання ОСОБА_6 кредитних зобов'язань між банком, позичальником та ОСОБА_4 22 травня 2007 року був укладений Договір поруки № 480/07-МК/п-2, відповідно до умов якого остання зобов'язалась відповідати перед кредитором у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за названим вище кредитним договором. Так, у п.2.1. названого договору зазначено, що у випадку невиконання боржником кредитних зобов'язань, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (т.1 а.с.21).

Умови кредитного договору ОСОБА_6 виконував неналежно, суми кредиту та відсотків за користування своєчасно не вносив, в наслідок чого у останнього виникла заборгованість, розмір якої станом на 12 січня 2012 року склав суму 4 654 901 грн. 50 коп., в тому числі несплачена сума кредиту у розмірі 1 438 807 грн. 34 коп., заборгованість по сплаті процентів у розмірі 532 679 грн. 33 коп., та пеня за прострочку оплати основного боргу, процентів за період з 12 січня 2011 року по 12 січня 2012 року у розмірі 2 683 414 грн. 83 коп.

Розрахунок заборгованості судом першої інстанції проведений вірно, сумнівів у колегії суддів не викликає.

Визначаючи остаточну суму заборгованості, суд врахував клопотання представника ОСОБА_4 про зменшення розміру пені, та на підставі ч.3 ст.551 ЦК України зменшив розмір пені до 1 949 990 грн., оскільки її розмір значно перевищує розмір залишку заборгованості по кредиту та відмовив у задоволенні клопотання представника ОСОБА_4 про зменшення розміру неустойки до рівня подвійної облікової ставки НБУ, оскільки Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розповсюджується на договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових кошті щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами вказаних правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Той факт, що станом на 2007 рік ОСОБА_4 мала реєстрацію у якості фізичної особи-підприємця, не надають підстави для застосування норм названого закону, оскільки договір поруки був укладений ОСОБА_4 у якості фізичної особи, а не у якості фізичної особи-підприємця. Крім того, слід зазначити, що наявність у фізичної особи реєстрації у якості фізичної особи-підприємця не перешкоджає реалізації нею її прав та обов'язків як фізичної особи.

Викладене також спростовує і доводи апеляційної скарги про непідвідомчість спору суду загальної юрисдикції у частині позовних вимог банку до ОСОБА_4

Такий висновок суду колегія суддів вважає правильним, оскільки він не суперечить матеріалам справи та вимогам матеріального закону.

Отже, розмір кредитної заборгованості, який підлягає відшкодуванню на користь банку, з урахуванням зменшеного розміру пені, складає суму 3 921 476 грн. 67 коп.

Викладене, а також те, що згідно умов кредитного договору (п.3.4.) порушення строків повернення кредитної заборгованості та процентів є підставою для вимоги дострокового повернення кредиту, суд першої інстанції оцінив правильно та обґрунтовано ухвалив рішення про стягнення суми боргу з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 солідарно.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_6 кредитні кошти не отримував, колегією суддів до уваги прийняти бути не можуть, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, а саме заявами на видачу готівки № 3 від 23 травня 2007 року на суму 1 010 000 грн., № 9 від 27 червня 2007 року на суму 12 170 грн. 50 коп., № 2 від 26 червня 2008 року на суму 46 072 грн. 15 коп., № 7 від 15 вересня 2008 року на суму 16 926 грн. 54 коп., у яких у графі «зміст операції» зазначено «видача кредиту через касу відповідно до Кредитного договору № 480/07-МК від 22 травня 2007 року». Копії цих заяв, у яких міститься підпис ОСОБА_6, долучені до матеріалів справи (т.4 а.с.183,184).

Не можуть бути прийняти до уваги і доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 про припинення поруки ОСОБА_4 з підстав, передбачених ч.1 та ч.4 ст.559 ЦК України, оскільки з матеріалів справи видно, що Договором про внесення змін від 21 серпня 2008 року були внесені зміни тільки номер рахунку, на який підлягало оплаті комісійне винагородження, що передбачено п.7.7. кредитного договору. Крім того, комісійне винагородження являється платою за надання траншу, яка підлягає сплаті до надання траншу. Отже, посилання на збільшення об'єму відповідальності поручителя є безпідставними.

Також, з матеріалів справи видно, що у п.5 договору поруки передбачено, що порука припиняється якщо кредитор протягом шести місяців із дня настання строку виконання зобов'язання по кредитному договору не пред'явить вимоги до поручителя.

У п.3.2. кредитного договору визначено, що повне погашення кредиту має буди здійснено до 19 травня 2017 року, а тому враховуючи те, що 09 жовтня 2009 року банк звертався до позичальника та 12 листопада 2009 року до поручителя із вимогами про дострокове повернення кредиту, а 30 грудня 2009 року банк звернувся до суду із відповідним позовом, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для визнання поруки припиненою (т.1 а.с.22,23,25,26,34).

Також, не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги про пропуск позивачем строку спеціальної позовної давності, передбаченої ч.2 ст.258 ЦК України, оскільки з матеріалів справи видно, що із даним позовом позивач звернувся до суду 30 грудня 2009 року зокрема із вимогами про стягнення пені за період, що не перевищує одного року.

Таким чином, підстав для скасування, зміни рішення суду у названій частині колегією суддів не вбачається, оскільки останнє не суперечить вимогам ч.1 ст.1054, ч.1 ст.553, ч.1, 2 ст.554 ЦК України.

Ухвалюючи рішення у частині залишення без задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що позивач за зустрічним позовом не довела належними доказами ті обставини, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З матеріалів справи видно, що по справі за клопотанням представника ОСОБА_4 була проведена судова почеркознавча експертиза № 2/217 від 26 грудня 2012 року, висновками якої встановлено, що підпис від імені ОСОБА_4 у Договорі поруки № 480/07-МК/п-2 від 22 травня 2007 року, укладеному між банком, позичальником та ОСОБА_4, виконаний ОСОБА_4 Ознак наслідування і ознак використання технічних способів підробки і попередньої технічної підготовки при виконання підпису у названому договорі не виявлено (т.3 а.с.230-233).

На підставі викладеного, а також враховуючи те, що інші належні докази, які б свідчили про не вчинення позивачем за зустрічним позовом підпису у спірному договорі, суду представлені не були, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання Договору поруки № 480/07-МК/п-2 від 22 травня 2007 року недійсним з мотивів наведених у зустрічному позові.

Доводи апеляційної скарги про те, що експертиза була призначена неповноважним суддею, до уваги колегією суддів прийняти бути не можуть з наступних підстав.

З матеріалів справи видно, що судова почеркознавча експертиза у даній справи була призначена ухвалою Нахімовського районного суду м.Севастополя від 19 червня 2012 року за голованям судді Пекарініної І.А. (т.3 а.с.159).

Ухвалою Нахімовського районного суду м.Севастополя від 01 березня 2013 року задоволено заяву представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 про відвід судді Пекарініної І.А з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.20 ЦПК України, оскільки названа суддя приймала участь під час попереднього вирішення цієї справи у судовому процесі як секретар судового засідання (т.3 а.с.254).

Розпорядженням Нахімовського районного суду м.Севастополя від 04 березня 2013 року призначено проведення повторного авторозподілу справи, за результатами якого справу передано у провадження судді Єзерського П.О. (т.4 а.с.1,2).

Частиною 1 ст.25 ЦПК України передбачено, що у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею.

Отже, у випадку задоволення заяви про відвід судді процесуальний закон не вимагає, повторного проведення ані-будь яких процесуальних дій, вчинених по справі, а передача справи у провадження іншого судді не впливає на результати експертизи, призначеної попереднім головуючим по справі, перевірка та оцінка висновків якої здійснюється за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.

Клопотання про призначення додаткової або повторної експертизи ні позивачем за зустрічним позовом ні її представником у суді першої інстанції не заявлялись. Посилання на інші обставини які б свідчили про неналежність або недопустимість висновків експерту у якості доказу по справі названими особами також не заявлялись.

Рішення відповідає вимогам закону, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, колегія не знаходить, а тому воно відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303, 305, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 22 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законну силу з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня оголошення.

Головуючий: /підпис/ В.О.Єфімова

Судді: /підпис/ А.А.Андрейченко

/підпис/ М.В.Моцний

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного

суду м.Севастополя В.О.Єфімова