12.12.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-797/3149/2013р. Головуючий у першій

інстанції Гаврилова О.В.

Категорія 5 Доповідач у апеляційній

інстанції Єфімова В.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого: Єфімової В.О.,

суддів: Андрейченко А.А., Саліхова В.В.,

при секретарі: Сидорук М.А.,

за участю: відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 05 листопада 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування квартирою,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, у якому просив встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділивши у користування позивача жилу кімнату площею 17,4 кв.м. з прилеглим до неї балконом площею 0,8 кв.м., та виділивши у користування відповідача жилу кімнату площею 10,8 кв.м. з прилеглою до неї коморою площею 1,1 кв.м. Кухню площею 6,1 кв.м., туалет площею 1 кв.м., ванну кімнату площею 2,1 кв.м., коридор площею 6 кв.м. та 2-і комори площею по 0,3 кв.м. ОСОБА_4 просить залишити у загальному користуванні.

Вимоги позову мотивовані тим, що сторони по справі являються співвласниками названої вище квартири, частки кожного із них є рівними. Вказує, що з 1994 року відповідач у цій квартирі постійно не проживає, на відміну від позивача, якій займає жилу кімнату площею 17,4 кв.м., яку і просить виділити у його користування.

Заочним рішенням Гагарінського районного суду м.Севастополя від 05 листопада 2013 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено у повному обсязі.

Позивач з рішенням суду не погодився, подав апеляційну скаргу, у якій ставить питання про його скасування з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та ухвалення нового про задоволення позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що остання підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно ч.ч.1, 2, 3 ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 являються співвласниками квартири АДРЕСА_1, до складу якої входять дві ізольовані кімнати площами 17,4 кв.м. та 10,8 кв.м.

Розмір долі кожного із співвласників дорівнюється ? частці, на яку приходиться 14,1 кв.м житлової площі, отже виділення у користування позивача житлової кімнати площею 17,4 кв.м. з прилеглим до неї балконом площею 0,8 кв.м., є неможливим, оскільки таке виділення перевищує розмір часток у спільній частковій власності та порушує права інших співвласників.

Посилання позивача не те, що він є інвалідом І групи, потребує постійного стороннього догляду, а ОСОБА_3 являється спадкоємицею після смерті ОСОБА_5, судом обґрунтовано не прийняти до уваги, оскільки названі обставини не являються законними підставами для позбавлення чи обмеження відповідача у реалізації її прав у якості власника нерухомого майна.

Крім того, судом першої інстанції правильно враховано те, що позивачем не доведено належними доказами факт чинення йому відповідачем перешкод у користуванні тією або іншою кімнатою у спірному приміщені.

Навпаки, ОСОБА_3 під час засідання колегії суддів підтвердила доводи апеляційної скарги про те, що вона не проживає у спірній квартирі з 1994 року, та пояснила, що наміру вселятися у це приміщення вона не має, до того ж, ніколи не перешкоджала позивачу у користуванні ним якою-небудь із кімнат, належної їм на праві власності квартири.

Викладене суд першої інстанції оцінив правильно та дійшов обґрунтованого висновку про залишення без задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про встановлення порядку користування спірним майном.

Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, висновки суду не спростовують.

Рішення відповідає вимогам закону, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить, а тому воно відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303, 305, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Заочне рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 05 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законну силу з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня оголошення.

Головуючий: /підпис/ В.О.Єфімова

Судді: /підпис/ А.А.Андрейченко

/підпис/ В.В.Саліхов

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного

суду м.Севастополя В.О.Єфімова