АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________
Провадження № 22ц/790/7464/13
Справа № 2/632/495/13 Головуючий 1 інст. - Рубіжний С.О.
Категорія : трудові Доповідач - Пономаренко Ю.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого : Пономаренко Ю.А.,
суддів : Черкасова В.В.,
Кукліної Н.О.,
при секретарі Соколовій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Первомайського міськрайонного суду м. Харкова від 08 жовтня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Первомайської міської ради Харківської області, треті особи - ОСОБА_3, Первомайська міська рада Харківської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, -
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Первомайської міської ради Харківської області, в якому просить поновити її на роботі на посаді завідувача відділенням соціальної допомоги вдома Територіального центру соціального обслуговування з дня звільнення, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день поновлення на роботі та стягнути завдану їй моральну шкоду в розмірі 2000 грн. Вимоги обґрунтовує тим, що на підставі наказу № 216-к від 29.12.2012 року вона була звільнена з роботи за згодою сторін відповідно до п.1 ч.1 ст. 36 КЗпП України. Зазначає, що вона не подавала заяву про звільнення, також їй не надали копії наказу та заяви про звільнення. Тільки після звернення до Міського голови їй видали відповідні копії документів, з яких вона дізналась, що від її імені була подана заява, яку вона не підписувала та не подавала. Вимоги обґрунтовує тим, що директор Територіального центру соціального обслуговування ОСОБА_3 запропонував їй та іншим 32 працівникам подати заяви про надання відпустки на вказаний період без збереження заробітної плати, але при цьому виходити на роботу та виконувати трудові обов'язки.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду м. Харкова від 08 жовтня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду 1 інстанції апелянт ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення та задовольнити її позовні вимоги, вважає вищевказане рішення безпідставним та постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Просить рішення суду 1 інстанції скасувати та постановити нове по суті позовних вимог, яким поновити її на роботі на посаді завідувача відділенням соціальної допомоги вдома територіального центру обслуговування з дня звільнення. Стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з дня звільнення по день поновлення її на роботі., стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 5000 грн. та стягнути з відповідача на її користь безпідставно невиплачену їй заробітну плату у сумі 509,46 грн., а також середній заробіток за весь час невиплати заробітної плати о день фактичної виплати з розрахунку заробітної плати 104,22 грн.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов'язки доказування і подання доказів кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2, суд 1 інстанції правильно виходив з того, що позивача було звільнено на законних підставах, відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін.
Судова колегія вважає, що такий висновок суду першої інстанції є правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.
Матеріали справи містять дані про те, що на підставі наказу № 102-к від 28.09.2000 року ОСОБА_2 прийнято на роботу до територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Первомайської міської ради Харківської області на посаду соціального робітника.
Згідно до наказу від 29.12.2012 року № 216-К ОСОБА_2 було звільнено на підставі п. ст.36 КЗпП України відповідно до наданої нею власноручно написаною заявою про звільнення саме за угодою сторін (заява від 24.12.2012 року). На виконання наказу від 29.12.2012 року № 216-К остання провела передачу матеріальних цінностей, які за нею числились, згідно акту прийома-передачі та з нею був проведений повний розрахунок, відповідно до норм діючого трудового законодавства. ОСОБА_2 від підпису в наказі про її звільнення відмовилась, про що було складено відповідний акт.
Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9 роз'яснено, що в разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 ст.36 КЗпП (угода сторін) договір припиняється в строк визначений сторонами.
Працівник не може бути звільнений за п.1 ст.36 КЗпП без взаємної угоди сторін, або якщо одна із сторін не дає згоди на припинення трудового договору за цим пунктом або не було досягнуто домовленості про дату звільнення.
Судова колегія погоджується із висновком суду 1 інстанції про те, що домовленість між позивачем і відповідачем про звільнення за п.1ст.36 КЗпП України була досягнута.
Дана обставина відповідає фактичним обставинам по справі та наданим доказам. Так, оригінал заяви ОСОБА_2 про звільнення за угодою сторін, яка була власноруч написана позивачем, знаходиться у відповідача. Твердження позивача в суді апеляційної інстанції, що заява про звільнення була написана не нею, а також підпис в заяві також виконано не нею не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду, також були проведені в межах кримінального та цивільного судочинства експертизи.
Під час розгляду справи була призначена судово-почеркознавча експертиза, за результатами розгляду якої, згідно висновку, вказано, що « 1. Підпис, розміщений під рукописним текстом навпроти цифрового запису « 24.12.2012» у заяві від 24.12.2012 р. від імені ОСОБА_2 на ім'я директора тер центра ОСОБА_3, - виконаний рукописним способом кульковою ручкою без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів. 2. Рукописний текст у заяві від 24.12.2012 від імені ОСОБА_2 на ім'я директора тер центра ОСОБА_3, - виконаний рукописним способом кульковою ручкою без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів. 3. Підпис, розміщений під рукописним текстом навпроти запису « 24.12.2012» у заяві від 24.12.2012 від імені ОСОБА_2 на ім'я директора ОСОБА_3, - виконаний самою ОСОБА_2 4. Рукописний текст у заяві від 24.12.2012 р від імені ОСОБА_2 на ім'я директора ОСОБА_3, - виконаний самою ОСОБА_2».
Доказів зворотного позивачем ані суду 1 інстанції, ані суду апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України надано не було.
Таким чином, суд 1 інстанції правильно дійшов висновку, що між сторонами було досягнуто згоди щодо підстави припинення трудових відносин за угодою сторін саме за п.1 ст.36 КЗпП України і тому позивача було звільнено на законних підставах.
У зв'язку з тим, що судова колегія не вбачає правових підстав для поновлення ОСОБА_2 на роботі, оскільки позивача було звільнено на законних підставах, відсутні підстави для задоволення позовних вимог та скасування рішення.
Відповідно до ст.308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
При такому положенні судова колегія вважає, що суд повно та всебічно дослідив усі обставини по справі, дав їм належну оцінку і постановив законне та обґрунтоване рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального закону.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Судова колегія, керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Первомайського міськрайонного суду м. Харкова від 08 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий -
Судді -