Головуючий суду 1 інстанції - Космінін С. О.

Доповідач - Медведєв А. М.

Справа № 2/1203/3256/2011

Провадження № 22ц/782/5258/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - Медведєва А. М.,

суддів: Заіки В. В., Лозко Ю. П.,

при секретарі - Івасенко І. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 22 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя, посилаючись на те, що з 10 вересня 1988 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2, який був розірваний рішенням Артемівського районного суду м. Луганська, після чого 10 квітня 2009 року нею було отримано свідоцтво про розірвання шлюбу. Під час шлюбу за спільні кошти 26 травня 1997 року ними була придбана за договором купівлі-продажу двокімнатна квартира АДРЕСА_3, а 21 листопада 2007 року - автомобіль (мікроавтобус пасажирський) Mersedes Benz білого кольору, державний номер НОМЕР_1, 1999 року випуску. У зв'язку з тим, що зазначене майно є спільним майном подружжя, вона просила суд розділити між нею та відповідачем двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 та автомобіль (мікроавтобус пасажирський) Mersedes Benz білого кольору, державний номер НОМЕР_1, 1999 року випуску, визнавши за кожним із них право власності на 1/2 частку вказаного майна. Оскільки у неї є ще інше житло, квартира АДРЕСА_4, яку вона отримала у спадщину після смерті батька, вона просила суд виділити ОСОБА_2 в натурі квартиру АДРЕСА_3 та автомобіль (мікроавтобус пасажирський) Mersedes Benz білого кольору, державний номер НОМЕР_1, 1999 року випуску, зобов'язавши ОСОБА_2 сплатити їй 1/2 частку вартості зазначених квартири та автомобілю.

У жовтні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя, в якому після уточнення позовних вимог посилався на те, що з 10 вересня 1988 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 Під час шлюбу за спільні кошти, крім двокімнатної квартири АДРЕСА_3 та автомобіля (мікроавтобуса пасажирського) Mersedes Benz білого кольору, державний номер НОМЕР_1, 1999 року випуску, ними у липні 2009 року була придбана і квартира АДРЕСА_2, яка була зареєстрована на ім'я ОСОБА_3 У 1999 році шлюб між ними був розірваний та для оформлення квартири по АДРЕСА_2, як сумісного майна, позивачка-відповідачка ОСОБА_3 сказала йому отримати свідоцтво про розірвання шлюбу для подальшої повторної реєстрації. Однак, після отримання ним свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_3 відмовилася знову реєструвати шлюб та придбала квартиру АДРЕСА_2 на своє ім'я. На момент придбання зазначеної квартири вони продовжували спільно проживати однією сім'єю, разом витрачали сімейні кошти, а згодом у цій квартирі він зробив ремонт. З урахуванням того, що він працює водієм і фактично проживає у квартирі АДРЕСА_3, просив суд виділити йому в особисту приватну власність двокімнатну квартиру АДРЕСА_3, вартістю 281 482 грн., та автомобіль (мікроавтобус пасажирський) Mersedes Benz білого кольору, державний номер НОМЕР_1, 1999 року випуску, вартістю 116 327 грн. 72 коп., на загальну суму 397 809 грн. 72 коп., а позивачці-відповідачці ОСОБА_3 в особисту приватну власність виділити чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_2, вартістю 487 937 грн., і стягнути з останньої на його користь грошову компенсацію його частки у праві спільної сумісної власності на майно в розмірі 45 063 грн. 64 коп.

Оскаржуваним рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 22 листопада 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково. Суд визнав за кожною зі сторін право власності на 1/2 частку двокімнатної квартири АДРЕСА_3 та автомобіля (мікроавтобуса пасажирського) Mersedes Benz білого кольору, державний номер НОМЕР_1, 1999 року випуску. У задоволенні решти позовних вимог відмовив за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 з рішенням суду не згоден, просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його зустрічні позовні вимоги, а у задоволенні первісного позову ОСОБА_3 відмовити, посилаючись на те, що суд першої інстанції спотворив обставини, не дав належної оцінки наданим доказам та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідача, осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу ОСОБА_2 такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;

4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживания у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів i кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні відповідно до розміру внеску є його особистою приватною власністю.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Статтею 61 СК України передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ст. 69 СК України дружина i чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно зі ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У відповідності до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, cпip може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 10 вересня 1988 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 05 квітня 2001 року, а 10 квітня 2009 року позивачкою було отримано свідоцтво про розірвання шлюбу, відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 10 квітня 2009 року, зареєстрованого та виданого Артемівським Відділом РАЦС Луганського МУЮ, актовий запис № 140 (Т. 1, а. с. 9).

26 травня 1997 року під час шлюбу за спільні кошти ОСОБА_3 та ОСОБА_2 придбали двокімнатну квартиру АДРЕСА_3, що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири серії ААІ № 975283 від 26 травня 1997 року, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу, за реєстром № 478 (Т. 1, а. с. 5-6).

Також сторонами під час шлюбу 21 листопада 2007 року був придбаний автомобіль (мікроавтобус пасажирський) Mersedes Benz білого кольору, державний номер НОМЕР_1, 1999 року випуску.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що шлюбні відносини між сторонами фактично були припинені у 2001 році, тобто після розірвання шлюбу за рішенням суду, а також з того, що відповідачем-позивачем ОСОБА_2 не надано доказів того, що він своїми особистими коштами приймав участь у придбанні 29 липня 2009 року квартири АДРЕСА_2, а тому дійшов висновку, що зазначена квартира була придбана ОСОБА_3 під час роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбних відносин і належить їй на праві особистої приватної власності. З зазначених підстав ця квартира не може бути включена до обсягу спільної сумісної власності подружжя і поділена між сторонами. Суд виходив також і з того, що під час шлюбу сторонами були придбані лише двокімнатна квартира АДРЕСА_3 та автомобіль (мікроавтобус пасажирський) Mersedes Benz білого кольору, державний номер НОМЕР_1, 1999 року випуску, а тому дійшов висновку, що обсягом спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, яке підлягає поділу, є тільки зазначені вище квартира АДРЕСА_3 та автомобіль (мікроавтобус пасажирський) Mersedes Benz білого кольору, державний номер НОМЕР_1, 1999 року випуску.

Проте, з такими висновками суду погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідно до п. п. 23, 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділу спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року, вирішуючи спору між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання. Якщо за час окремого проживання подружжя після фактичного припинення шлюбних відносин спільне майно його членами не придбавалося, суд відповідно до ч. 6 ст. 57 СК України може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте кожним з них за цей період та вказаних обставин, і провести поділ тільки того майна, що було їхньою спільною власністю до настання таких обставин.

Згідно зі ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або у будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу, яка регулює право спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Не зважаючи на те, що шлюбні відносини між сторонами були припинені у 2001 році, суд включив до обсягу спільного майна подружжя і автомобіль (мікроавтобус пасажирський) Mersedes Benz білого кольору, державний номер НОМЕР_1, 1999 року випуску, який був придбаний у 2007 році. При цьому, суд у своєму рішенні зазначив, що цей автомобіль був придбаний сторонами під час шлюбу.

В порушення п. п. 23, 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділу спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року суд не встановив і не зазначив у своєму рішенні, коли фактично сторонами було припинене спільне проживання та ведення спільного господарства, не з'ясував у ОСОБА_3 джерело набуття грошових коштів у розмірі 45 500 доларів США, за які була придбана квартира АДРЕСА_2, а тому поспішно дійшов висновку, що до обсягу спільно нажитого майна подружжя підлягають включенню лише квартира АДРЕСА_3 та автомобіль (мікроавтобус пасажирський) Mersedes Benz білого кольору, державний номер НОМЕР_1, 1999 року випуску.

У суді апеляційної інстанції позивач-відповідач ОСОБА_3 пояснила, що фактичне проживання і ведення спільного господарства з ОСОБА_2 було припинено 10 квітня 2009 року, але допитані у суді першої інстанції свідки з її сторони: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пояснили, що з квітня 2008 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не проживали однією сім'єю, не вели спільного господарства і в них був роздільний бюджет, що суперечить поясненням самої ОСОБА_3

Крім цього, у своїй позовній заяві (Т. 1, а. с. 2), яка була подана до суду у серпні 2011 року, ОСОБА_3 зазначила, що останнім часом між нею та ОСОБА_2 стали виникати розбіжності щодо спільного майна та його поділу, що свідчить про те, що фактичні шлюбні відносини і ведення спільного господарства між сторонами мали місце і після розірвання шлюбу, майже до звернення ОСОБА_3 до суду з зазначеним позовом, що співпадає з посиланням ОСОБА_2 та поясненнями свідків: ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 про припинення фактичних шлюбних відносин і ведення спільного господарства саме з грудня 2010 року.

Пояснення свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про припинення фактичних шлюбних відносин і ведення сторонами спільного господарства у 2008 році спростовуються поясненнями самої ОСОБА_3 у суді апеляційної інстанції; договором дарування від 09 лютого 2009 року (Т. 1, а. с. 64), з якого вбачається, що у цей день ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 38/100 часток адміністративної будівлі у АДРЕСА_5 і зазначене майно на праві приватної власності було зареєстровано за ОСОБА_3 (Т. 1, а. с. 65); фотознімками (Т. 1, а. с. 79-82), з яких вбачається, що крім інших осіб та самої ОСОБА_3 був присутній і ОСОБА_2, щодо яких сама ОСОБА_3 у суді апеляційної інстанції пояснила, що на цих знімках відображено святкування її ювілею, яке відбувалося 18 серпня 2010 року; фотознімками (Т. 1, 84-89), з яких вбачається, що крім запрошених осіб та ОСОБА_2 була присутня і ОСОБА_3, щодо яких у суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 не заперечувала, що на цих знімках відображено святкування дня народження ОСОБА_2, яке відбувалося 01 квітня 2010 року; поясненнями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які в суді першої інстанції пояснили, що ОСОБА_3 і ОСОБА_2 до грудня 2010 року проживали однією сім'єю, мали спільний бюджет і спільно придбали також і квартиру АДРЕСА_2.

Із розписки (Т. 2, а. с. 30) видно, що за придбану квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_3 передала ОСОБА_10 45 500 доларів США. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 зазначила, що вона тривалий час працювала у Росії та отримувала дохід, а тому мала частину коштів для придбання цієї квартири, а решту коштів зайняла у своїх знайомих, однак не змогла пояснити де, ким і який час вона працювала, не вказала розмір отриманого нею доходу і на підтвердження своїх пояснень не надала суду належних доказів про її працю в Росії, розмір отриманого доходу, а також фактів займу решти грошових коштів у інших осіб для придбання квартири. В той же час із наданих ОСОБА_2 доказів вбачається, що він є суб'єктом підприємницької діяльності і за І квартал 2008 року отримав дохід у розмірі 15 200 грн., за ІІІ квартал 2008 року - 93 000 грн., за IV квартал 2008 року - 155 500 грн., за І квартал 2009 року - 21 300 грн., за ІІІ квартал 2009 року - 54 000 грн., за IV квартал 2009 року - 56 800 грн. (Т. 1, а. с. 99-104).

Разом із цим, судова колегія враховує і те, що після звернення ОСОБА_2 з зустрічним позовом до суду ОСОБА_3 не ставила питання про визнання чотирикімнатної квартири АДРЕСА_2 її особистою приватною власністю, тобто таким майном, що було набуте нею за особисті кошти за час окремого проживання і після припинення з ОСОБА_2 фактичних шлюбних відносин.

З перелічених підстав, а також враховуючи те, що обставини (факт) придбання ОСОБА_3 АДРЕСА_2 під час роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбних відносин не знайшли свого підтвердження як у суді першої, так і апеляційної інстанцій, судова колегія приходить до висновку, що АДРЕСА_2 була придбана сторонами в період спільного проживання і за їх спільні кошти, а тому підлягає включенню до обсягу спільної сумісної власності подружжя і поділу між ними разом із АДРЕСА_3 та автомобілем (мікроавтобусом пасажирським) Mersedes Benz білого кольору, державний номер НОМЕР_1, 1999 року випуску, з визнанням за кожним із них права власності на 1/2 частку вказаного майна.

Загальна вартість спільно нажитого сторонами майна, яке підлягає поділу: АДРЕСА_3, автомобіля (мікроавтобусу пасажирського) Mersedes Benz білого кольору, державний номер НОМЕР_1, 1999 року випуску, та АДРЕСА_2, відповідно до проведених експертиз складає 885 746 грн. 72 коп. (Т. 1, а. с. 155-158, 207-211, 213-226). 1/2 частка цієї суми становить 442 873 грн. 36 коп.

Двокімнатна квартира АДРЕСА_3 та автомобіль Mersedes Benz фактично знаходяться у користуванні ОСОБА_2, який має посвідчення водія і використовує даний автомобіль для підприємницької діяльності. У своєму позові ОСОБА_3 не заперечувала, щоб саме це майно було виділено в натурі ОСОБА_2 З цих підстав судова колегія вважає, що зазначене майно на суму 397 809 грн. 72 коп. підлягає виділенню в натурі саме ОСОБА_2, а ОСОБА_3 в натурі підлягає виділенню квартира АДРЕСА_2 вартістю 487 937 грн., що більше її 1/2 частки на 45 063 грн. 64 коп.

Загальна вартість квартири АДРЕСА_3 та автомобіля (мікроавтобусу пасажирського) Mersedes Benz, які підлягають виділенню ОСОБА_2 в натурі, становить 397 809 грн. 72 коп., що менше його 1/2 частки на 45 063 грн. 64 коп., тому зазначена сума підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2

На підставі ст. ст. 60, 61, 69, 70, 71 СК України, керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 22 листопада 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя задовольнити частково, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя задовольнити повністю.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_3, вартістю 281 482 грн., автомобіль (мікроавтобус пасажирський) Mersedes Benz білого кольору, державний номер НОМЕР_1, 1999 року випуску, вартістю 116 327 грн. 72 коп. та чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_2, вартістю 487 937 грн., визнавши за кожним із них право власності на 1/2 частку вказаного майна.

Поділити спільне сумісне майно ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

Виділити двокімнатну квартиру АДРЕСА_3, вартістю 281 482 грн., та автомобіль (мікроавтобус пасажирський) Mersedes Benz білого кольору, державний номер НОМЕР_1, 1999 року випуску, вартістю 116 327 грн. 72 коп., на загальну суму 397 809 грн. 72 коп., в натурі ОСОБА_2, визнавши за ним право особистої приватної власності на зазначене майно, а чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_2, вартістю 487 937 грн., виділити в натурі ОСОБА_3, визнавши за нею право особистої приватної власності на зазначену квартиру.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію його частки у праві спільної сумісної власності на майно в розмірі 45 063 грн. 64 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги протягом 20-ти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: