АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________
Провадження № 22-ц/790/8200/13
Справа № 613/249/13-ц Головуючий 1 інстанції - Уварова Ю.В.
Доповідач-Пономаренко Ю.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого : Пономаренко Ю.А.,
суддів : Черкасова В.В., Кукліної Н.О.,
при секретарі Соколовій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 23 жовтня 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення шкоди,-
В С Т А Н О В И Л А :
ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просило стягнути з ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі 37859 грн. 53 коп. та судові витрати по справі. В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що 20.03.2008 року ОСОБА_2 був прийнятий на роботу до Харківського ГРУ «ПриватБанку» на посаду інкасатора. 27.03.2008 року між Харківським ГРУ «ПриватБанку» та відповідачем було укладено типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. 27.03.2009 року бригада інкасації Харківського ГРУ «ПриватБанку» проводила інкасацію згідно затвердженого графіку інкасації. В той день бригада складалася з старшого бригади - відповідача у справі, інкасатора - водія ОСОБА_3 та двох співробітників міліції ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Відповідно до графіку інкасування, інкасатори повинні були відвезти з відділення № 66 Харківського ГРУ «ПриватБанку» надлишкові кошти каси. Старшим бригади ОСОБА_2 було отримано в касі відділення № 66 у касира - операціоніста для вивезення 1888 ЄВРО та 2500 доларів США, після чого він відповідно до Інструкції розписався в прибутково - видаткових касових ордерах № 1 та № 2 про отримання зазначених коштів. Один екземпляр прибутково - видаткових касових ордерів були упаковані в інкасаторську сумку разом з коштами, а інший екземпляр залишився в касі відділення. Інкасаторський мішок з відділення №66 інкасатор забрав, але до каси перерахунку зазначений мішок доставлений не був. Оскільки старшим бригадиром був ОСОБА_2, та саме він отримував кошти під розпис, тому вважають, що саме він і повинен був особисто здати їх під розпис до каси перерахунку. Відповідно до п.1 типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 27.03.2008 року, укладеного між Харківським ГРУ «ПриватБанку» та ОСОБА_2, останній взяв на себе повну матеріальну відповідальність за безпеку довірених йому цінностей. Оскільки відповідач недбало віднісся до своїх службових обов'язків, внаслідок чого позивачу завдана шкода в розмірі 2500 доларів США та 1880 ЄВРО, що становить 39385 грн. 40 коп. Проте, враховуючи, що при остаточному розрахунку «ПриватБанк» утримав з ОСОБА_2 1525,87 грн., зазначена сума зменшена і складає 37859,53 грн.
Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 23 жовтня 2013 року у задоволенні позовних вимог ПАТ «ПриватБанк» відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду 1 інстанції ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило скасувати вказане рішення суду 1 інстанції та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Згідно зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Вислухавши думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи, судова колегія знаходить, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Матеріали справи містять дані про те, що справа була предметом перегляду в суді касаційної інстанції та ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 листопада 2012 року заочне рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 14 листопада 2011 року та ухвала апеляційного суду Харківської області від 08 лютого 2012 року про задоволення позовних вимог, скасоване, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд 1 інстанції, виконуючи ухвалу Вищого спеціалізованого суду України обґрунтовано виходив з того, що підстав для стягнення шкоди саме з відповідача ОСОБА_2 немає, оскільки не доведено його вини та наявність шкоди в саме зазначеному розмірі.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду, оскільки вони правильні, обґрунтовані та таки, що відповідають фактичним обставинам по справі та вимогам діючого законодавства.
Матеріали справи містять дані про те, що відповідно до наказу від 26.03.2008 року NЭ.НА - КП - 2008-192, ОСОБА_2 був прийнятий на роботу до Харківського ГРУ «ПриватБанку» на посаду інкасатора з 20.03.2008 року.
Суд 1 інстанції правильно зазначив, що до прийняття його на роботу, саме 28.02.2008 року між Харківським ГРУ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено Типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, згідно п.1 якого ОСОБА_2 взяв на себе повну матеріальну відповідальність за безпеку збереження довірених йому установою банку цінностей. При цьому відповідач пояснив в судовому засіданні, що дійсно спочатку, а саме 28.02.2008 року було укладено договір про повну матеріальну відповідальність і тільки майже через місяць - 20.03.2008 року він був офіційно прийнятий на роботу та приступив до своїх обов'язків.
Згідно графіка маршруту інкасації точок 27.03.2009року інкасатором ОСОБА_2, з Відділення № 66 здійснював вивіз надлишкових коштів та відповідно до копій прибутково-видаткових касових ордерів ОСОБА_2 отримав в Відділенні № 66 Харківського ГРУ «ПриватБанк» 2500 доларів США та 1880 євро.
Проведенням позивачем службового розслідування від 17.04.2009 року було встановлено, що 27.03.2009 року з відділення № 66 було здійснено вивіз коштів через інкасатора ОСОБА_2, згідно прибутково - видаткового ордера на суму 1880 ЄВРО та 2500 доларів США, але до каси Харківського ГРУ «ПриватБанк» кошти не надійшли. Після закінчення службового розслідування було вирішено звільнити інкасатора ОСОБА_2 за грубе порушення пунктів, закріплених в Типовому договорі про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, що потягло втрату - 1880 ЄВРО та 2500 доларів США - 21.04.2009 року з Банка - у зв'язку з втратою довіри ( на підставі п.2 ст.41 КЗпП України).
Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, нестача коштів була виявлена приблизно через два-три робочих днів після здачі мішків до каси - за допомогою програми SYBRIDGE.
Згідно п.1 ч.1 ст.134 КЗпП України, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в постанові від 29 грудня 1992 №14 «Про судову практику у справах про відшкодування шкоди підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» із змінами та доповненнями, виходячи з вимог ст. 15 ЦПК України, суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130,135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоді, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Якщо шкоду заподіяно кількома працівниками, в рішенні суду має бути зазначено, які конкретно порушення трудових обов'язків допустив кожен працівник, ступінь його вини та пропорційна їй частка загальної шкоди, за яку до нього може бути застосовано відповідний вид і межі матеріальної відповідальності.
Судова колегія погоджується з висновком суду 1 інстанції про те, що відповідно набувшего чинності рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 31 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до філії Харківського ГРУ ЗАТ КБ «ПриватБанк» про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу було встановлено, що втрата інкасаторського мішка з грошовими коштами сталась внаслідок халатних дій і інших працівників Харківського ГРУ ЗАТ КБ «ПриватБанк», та також було встановлено, що касир прийняла мішки з грошовими коштами від інкасатора ОСОБА_2 та інкасатора ОСОБА_3 та зазначила про те, що фактично передана сума збігається з даними програмного комплексу SYBRIDGE.
Колегія суддів погоджується з висновком суду 1 інстанції про те, що відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України дані обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили не доказуються при розгляді даної справи.
Між тим, відомості щодо службових розслідувань відносно інкасатора ОСОБА_3, касира ОСОБА_6 та інших працівників банку суду не надавались, клопотання про їх допит в судовому засіданні у якості свідків також не заявлялось.
Також судом 1 інстанції дана правильна оцінка, тому факту, що відповідно до п.п. 4,5 гл.3 розділу II Інструкції з організації перевезення валютних цінностей та інкасації коштів у банківських установах в Україні, під час виконання завдань з перевезення валютних цінностей та інкасації коштів відповідальність за роботу всієї бригади вкладається на старшого бригади інкасації. Проте в матеріалах справи відсутні будь-які письмові підтвердження щодо призначення саме ОСОБА_2 старшим бригади. А як вбачається з копії журналу обліку сумок і мішків з готівкою, мішки приймались від інкасаторів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, при цьому підписи інкасаторів про здачу у відповідній графі - відсутні.
Крім того, 12.06.09р. за фактом викрадення невстановленою особою грошових коштів із Харківського ГРУ ЗАТ КБ «ПриватБанк» Червонозаводським РВ ХМУ ДУМВС України в Харківській області було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України. Особу, яка вчинила вказаний злочин, не встановлено.
Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
З огляду на вищезазначене, враховуючи, що позивачем у відповідності до ст..60 ЦПК України не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів вини ОСОБА_2 у зникненні інкасаторських мішків, вина якого на теперішній час не встановлена, доказів вини відповідача у заподіянні шкоди позивачеві суду не надано, судова колегія погоджується з висновком суду 1 інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду 1 інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді 1 інстанції, визнає, що рішення судом першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для залишення його без змін.
Відповідно до ст.308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, судова колегія підстав для скасування рішення не вбачає.
Доводи наведені в апеляційній скарзі не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
Інші доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, п.1.ч.1 308, 313, 315,317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.
Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 23 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий :
Судді :