23.12.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц/797/3159/2013р. Головуючий у першій

інстанції Батурін А.С.

Доповідач у апеляційній

інстанції Володіна Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Володіної Л.В.,

суддів - Клочка В.П., Єфімової В.О.,

секретар - Сидорук М.А.,

за участю:

представника відповідача

ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Севастополі цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Муссон" до ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах і в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, Кримської республіканської профспілкової організації професійної спілки працівників радіоелектроніки та машинобудування України про визнання рішення недійсним, виселення, за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства „Муссон" на рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 20 грудня 2010 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

В грудні 2005 року ВАТ „Мусон" звернулося з позовом до відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_3, просило виселити відповідачів з неповнолітним сином із кімнат №№НОМЕР_1, НОМЕР_2 гуртожитку по АДРЕСА_1. За час розгляду справи ОСОБА_6 в добровільному порядку виселився із гуртожитку і відповідач ОСОБА_3 разом з неповнолітнім ОСОБА_5 виселилися із кімнати № НОМЕР_2 гуртожитку. Позивач, уточнивши позовні вимоги, просив виселити ОСОБА_3 з неповнолітнім ОСОБА_5 з кімнати № НОМЕР_1 гуртожитку АДРЕСА_1, визнати недійсним спільне рішення адміністрації ВАТ „Муссон" та профспілкового комітету № 44 від 31.05.2000 р. Свої вимоги мотивував тим, що зазначений гуртожиток перебуває на балансі ВАТ „Муссон", відповідач і члени її сім'ї ніколи не перебували у трудових відносинах з позивачем, а також на квартирному обліку як особи, що потребують поліпшення житлових умов, спільне рішення про надання ОСОБА_6 і ОСОБА_3 кімнати у гуртожитку прийнято з порушенням житлового законодавства.

Справа розглядалась неодноразово.

Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 18.05.2007 р. в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Севастополя від 04.10.2007 р. рішення суду скасовано, ухвалено нове про часткове задоволення позову. ОСОБА_6 виселено з кімнати № НОМЕР_2 гуртожитку АДРЕСА_1, в задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Ухвалою Верховного суду України від 09.07.2008 р. рішення судів першої і апеляційної інстанції скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 20 грудня 2010 року з врахуванням ухвали від 23.09.2011 р. про виправлення описки в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ВАТ „Муссон" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи сповіщений належним чином (а.с. 382), надав заяву з проханням розглянути справу у його відсутності, апеляційну скаргу підтримав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, якій просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості.

З такими висновком погоджується колегія суддів з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи, що згідно свідоцтва про право власності на будівлю, виданого Управлінням майна СМДА 30.05.2003 р., на час звернення до суду з цим позовом власником будівлі АДРЕСА_1 було ВАТ „Муссон" (в подальшому перейменовано на Публічне акціонерне товариство „Муссон") (а.с. 4).

Відповідно до ордеру № 12 серії 15 від 31.05.2000 р., виданого на підставі спільного рішення адміністрації та профкому ВАТ „Муссон" № 44 від 31.05.2000 р., ОСОБА_6 разом з дружиною ОСОБА_3 надано право зайняття жилої площі в кімнаті № НОМЕР_1 гуртожитку АДРЕСА_1 (а.с. 250). В кімнаті проживають відповідач ОСОБА_3 з неповнолітнім ОСОБА_5

В матеріалах справи знаходиться копія витягу з протоколу сумісного засідання адміністрації і ради голів ВАТ „Муссон" № 44 від 31.05.2000 р., яким надано згоду на перепрописку сім'ї працівника ВАТ „Муссон" ОСОБА_6 разом з дружиною ОСОБА_3 в кімнату № НОМЕР_1 гуртожитку по АДРЕСА_1 (а.с. 258). Оригінал протоколу було втрачено при передачі документації по веденню квартирного обліку від ДП „Муссон-Геліос" до ВАТ „Муссон", тому він судом першої інстанції не досліджувався.

Враховуючи, що в матеріалах справи знаходиться лише витяг з протоколу № 44 від 31.05.2000 р. стосовно відповідачів, позивачем заявлена вимога про скасування всього протоколу, оригінал якого втрачено, що може порушити права інших осіб, суд відмовив в задоволенні вимоги про визнання протоколу сумісного рішення недійсним.

Доводи позивача про підробку протоколу та підробку ордеру судом обґрунтовано не прийняті до уваги як недоведені. Ордер № 12 серії 15 від 31.05.2000 р. зазначений у картці форми № 16 як підстава прописки відповідача ОСОБА_3 з неповнолітнім сином у кімнату № НОМЕР_1 гуртожитку (а.с. 86).

Враховуючи, що відповідачі вселені в кімнату № НОМЕР_1 гуртожитку АДРЕСА_1 на підставі ордеру, те, що відповідач є одинокою особою, яка виховує неповнолітню дитину, суд першої інстанції, враховуючи положення ст.125 ЖК УРСР, обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

Погоджуясь з висновком суду першої інстанції колегія суддів також зазначає, що відповідно до системного аналізу ст. 132 ЖК УРСР при виселенні із гуртожитку громадян, які заселені по спеціальному ордеру, але які не перебувають в трудових відносинах з підприємством, установою, організацією - власником гуртожитку і не є обслуговуючими його працівниками і службовцями і членами їх сімей, необхідно відповідно до ст. 59 ЖК УРСР вирішувати питання про визнання недійсним ордера на зайняття жилої площі в гуртожитку з настанням наслідків, передбачених ст.117 ЖК УРСР. Вимоги про визнання ордеру недійсним позивачем не заявлені.

Доводи апеляційної скарги про підробку протоколу спільного рішення, ордеру та про розбіжність в зазначених документах колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду, оскільки з зазначених підстав вимоги про визнання ордеру недійсним позивачем також заявлені не були.

Враховуючи вимоги ст.ст.59, 117 ЖК УРСР, колегія суддів вважає, що позивачем вибраний неправильний спосіб захисту своїх прав.

Крім цього, колегія суддів враховує, що відповідно до рішення Севастопольської міської Ради № 4184 від 20.05.2008 р., розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 489-р від 01 липня 2008 року по акту приймання-передачи від 26.11.2008 р. гуртожиток АДРЕСА_1 від ПАТ „Муссон" (в тому числі кімната № НОМЕР_1) прийнятий у комунальну власність територіальної громади м. Севастополя, переданий на баланс КП „Жилсервіс-15", тому на час ухвалення рішення судом першої інстанції ПАТ „Муссон" не було належним позивачем по справі (а.с. 384,386,388-389).

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду немає.

Керуючись ст.ст. 132, 59, 117, 125 ЖК УРСР, ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, п.1 ч.1 ст.314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Муссон" відхилити.

Рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 20 грудня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - Л.В. Володіна

Судді - В.П. Клочко

- В.О. Єфімова