АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________
Провадження № 22-ц/790/8299/13
Справа № 641/4935/13-ц Головуючий 1 інстанції - Боговський Д.Є.
Доповідач-Пономаренко Ю.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого : Пономаренко Ю.А.,
суддів : Черкасова В.В.,
Кукліної Н.О.,
при секретарі Соколовій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2013 року по цивільній справі за позовом Публічого акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агенство «Верус» в особі філії «Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агенство «Верус» у Комінтернівському районі м. Харкова, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором, зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічого акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агенство «Верус» в особі філії «Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агенство «Верус» у Комінтернівському районі м. Харкова, 3-я особа - Національний Банк України, -
В С Т А Н О В И Л А :
ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за договором б/н від 15.09.2008 в сумі 27055,84 грн., солідарно стягнути з ТОВ «УФА «Верус» в особі філії «ТОВ«УФА «Верус» у Комінтернівському районі м. Харкова та ОСОБА_3 суму 200,00 грн., відшкодувати судові витрати.
В обґрунтування своїх позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» зазначав, що 15.09.2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладено договір, відповідно до умов якого останньому надано в розпорядження кредитні кошти в розмірі 10000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Зобов'язання ОСОБА_3 за кредитним договором забезпечено порукою, а саме Договором поруки від 22.03.2011р., укладеним банком із поручителем - ТОВ «УФА «Верус». Взяті на себе зобов'язання ОСОБА_3 вчасно не виконував, внаслідок чого станом на 31.01.2013 року виникла заборгованість в розмірі 27255,84 грн., з яких 9329,80 грн. - заборгованість за кредитом, 12008,07 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4143,88 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, нарахований штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 11274,09 грн.
ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив стягнути з ПАТ КБ«Приватбанк» та ТОВ « УФА «Верус» солідарно в порядку відшкодування моральної шкоди у зв'язку із порушенням зобов'язань за договором в розмірі 30000 грн.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12.11.2013 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 15.09.2008 в розмірі 27055,84 грн. Стягнуто солідарно з ТОВ «УФА «Верус» в особі філії «ТОВ«УФА«Верус» у Комінтернівському районі м. Харкова та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» суму 200 грн. Стягнуто в рівних частинах з ТОВ «УФА «Верус» в особі філії «ТОВ«УФА«Верус» у Комінтернівському районі м. Харкова та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судовий збір в сумі 272,56 грн.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, залишено без задоволення.
Не погодившись з рішенням суду 1 інстанції апелянт ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив скасувати вказане рішення суду 1 інстанції та постановити нове, яким відмовити в задоволенні вимог банку та задовольнити його зустрічні позовні вимоги.
Вислухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Матеріали справи містять дані про те, що 15.09.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір б/н, який складається з заяви позичальника та умов і правил банківських послуг, відповідно до умов якого останньому надано в розпорядження кредитні кошти в розмірі 10000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» виконав своєчасно та повністю, надавши ОСОБА_3 грошові кошти за договором.
В порушення умов договору ОСОБА_3 зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 31.01.2013 року виникла заборгованість в розмірі 27255,84 грн., з яких 9329,80 грн. - заборгованість за кредитом, 12008,07 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4143,88 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, нарахований штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 11274,09 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.
Судова колегія погоджується з висновком суду 1 інстанції про те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» строк позовної давності не був пропущений, оскільки відповідно до ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, а п. 9.12 кредитного договору встановлено, що цей договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання, якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про його розірвання, він автоматично лонгується на той же строк.
Судом також правильно встановлено, що оскільки ОСОБА_3 бажав розірвати кредитний договір, а тому він продовжує діяти, тому судом обґрунтовано стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором в сумі 27055,84грн.
Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов'язки доказування і подання доказів кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом 1 інстанції правильно відмовлено в задоволенні щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, оскільки відповідно до п. 5.4, п. 5.5 розділу 5 умов та правил надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною кредитного договору, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк», клієнт - ОСОБА_3 дав згоду на передачу та отримання банком від бюро кредитних історій інформації про себе, а саме доступ до своєї кредитної історії, як для укладення договору про надання банківських послуг, так і на період його дії.
Факт згоди підтверджується підписом у заяві, тому банк має право будь-яким способом доводити до відома третіх осіб інформацію про заборгованість за цим договором, про наявність або відсутність та стан майна, переданого в забезпечення виконання зобов'язань, у випадку порушення будь-якого з зобов'язань за цим договором.
Інформація, що становить банківську таємницю, визначається ст. 1076 ЦК України та ст. 60 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», відповідно до якої Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю, та надає роз'яснення щодо застосування таких актів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність», а також п. 3.1 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Правління Національного банку України від 14.07.2006 за № 267, інформація щодо фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками з письмового дозволу власника такої інформації.
З підстав наведеного, судова колегія погоджується з висновками суду 1 інстанції, що ОСОБА_3 в порушення вимог ст. 10, 60 ЦПК України не надано належних доказів факту розповсюдження відповідачем інформації про фінансовий стан щодо нього і тому відсутні підстави для задоволення зустрічних позовних вимог.
Відповідно до ст.308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
При такому положенні судова колегія вважає, що суд повно та всебічно дослідив усі обставини по справі, дав їм належну оцінку і постановив законне та обґрунтоване рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального закону.
Інші доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
Судова колегія, керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий -
Судді -