УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №: 22-ц/191/1715/13Головуючий суду першої інстанції:Захарова К.П.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.
"24" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:
Головуючого суддіАвраміді Т.С.,
СуддівСамойлової О.В., Приходченко А.П.,
При секретаріБогданович О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до виконавчого комітету Керченської міської ради АР Крим, ОСОБА_7 про визнання свідоцтва про право власності недійсним, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 22 листопада 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Керченської міської ради АР Крим, ОСОБА_7, у якому просить: визнати недійсним свідоцтво від 27 квітня 1994 року про право власності на квартиру АДРЕСА_1 видане на ім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_7; зобов'язати виконавчий комітет Керченської міської ради АР Крим видати свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 лише на її ім'я.
Позовні вимоги мотивовані тим, що під час приватизації квартири АДРЕСА_1 працівники виконавчого комітету Керченської міської ради АР Крим не роз'яснили, що приватизація розповсюджується також на її неповнолітню доньку - ОСОБА_7 Крім того, позивач вважає, що вказаною приватизацією порушені права її молодшої доньки, яка народилась після видачі свідоцтва про право власності на вказану квартиру.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 22 листопада 2013 року у позові відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі йдеться про необґрунтовану відмову у позові та неналежне повідомлення ОСОБА_7 про час та місце розгляду справи. Також апелянт посилається на те, що відповідачка ОСОБА_7 визнала вимоги, заявлені позивачем, однак суд не врахував це при вирішенні спору.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 27 квітня 1994 року в порядку приватизації державного житлового фонду за розпорядженням органу приватизації №256 квартира АДРЕСА_1. передана у спільну часткову власність ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (на той час ОСОБА_8 та ОСОБА_9.) (а.с.27). На підставі вказаного розпорядження Фондом комунального майна виконавчого комітету Керченської міської ради АР Крим видано свідоцтво про право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1. Частка кожної з них складає ?.(а.с.28).
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що приватизація квартири АДРЕСА_1 проведена з дотриманням вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», що стало підставою для відмови у задоволенні позову.
З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з такого.
Відповідно до положень ст. 3 ЦПК України, ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ст. 21 ЦК України).
Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання визначені у ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» (надалі Закон).
Метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.
Приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України (ст. 1 Закону).
До об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму (ст. 2 Закону).
Статтею 8 Закону визначено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.
Тобто приватизації підлягає квартира, мешканці якої є членами однієї сім'ї та обов'язково дали свою письмову згоду на її приватизацію. Згідно із вищезгаданим Законом до членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають у квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло. При цьому відповідно до ст. 64 Житлового кодексу Української РСР до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки.
При цьому за змістом ст. 14 ЦК Української РСР (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) батьки є законними представниками своїх неповнолітніх дітей і вчиняють правочини від їх імені.
З матеріалів справи вбачається, що на момент приватизації квартири АДРЕСА_1 у ній постійно проживали ОСОБА_6 та ОСОБА_7.(а.с.25) Вказані обставини сторонами не оспорюються.
12 квітня 1994 року позивач звернулася до виконкому Керченської міської ради АР Крим із заявою про приватизацію квартири АДРЕСА_1 у якій зазначила розподілити частки між членами сім'ї по ?? кожному, зазначивши у якості члена сім'ї доньку - ОСОБА_9 (ОСОБА_9) (а.с.24).
За розпорядженням органу приватизації №256 квартира АДРЕСА_1. передана у власність ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (на той час ОСОБА_8 та ОСОБА_9О.) (а.с.27).
Таким чином, квартира АДРЕСА_1 була передана у власність ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в порядку приватизації з дотриманням вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» і відсутні порушення, які б стали підставою для визнання недійсним спірного свідоцтва про право власності на житло.
За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим та законним рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про визнання свідоцтва про право власності на житло недійсним, та як наслідок і про відмову у задоволенні вимог про зобов'язання видати свідоцтво про право власності на квартиру лише на позивача, оскільки вони є похідними від перших.
Посилання ОСОБА_6 на народження другої дитини одразу після видачі вказаного свідоцтва, права якої на житло порушуються такою приватизацією, є неспроможними, оскільки правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється з смертю (ст. 9ЦК Української РСР).
Не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_6 про те, що працівниками виконкому не було роз'яснені наслідки приватизації, оскільки юридична недбалість та неграмотність особи не є підставою для визнання недійсними правочинів та правових актів. До того ж позивач власноруч написала заяву про приватизацію квартиру, що свідчить про її волевиявлення на отримання у власність квартири в порядку її приватизації.
Також не заслуговують на уваги посилання ОСОБА_6 на виникнення спору між нею та ОСОБА_7 щодо порядку користування вищезазначеною квартирою, оскільки вказані обставини не мають правового значення для вирішення даної справи.
Доводи апеляційної скарги про неналежне повідомлення ОСОБА_7 про час та місце розгляду справи не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, оскільки такі обставини мають значення лише за апеляційної скарги особи, яку не було повідомлено про розгляд справи (Пленум Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку»).
Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції при вирішенні спору не врахував той факт, що відповідач ОСОБА_7 визнавала заявлений позов, не можна визнати обґрунтованими, з рахуванням того, що визнання нею позову суперечить закону.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, також не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не містять правових підстав для скасування чи зміни рішення суду.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і правильно встановив обставини справи, належно оцінив докази, надані сторонами та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, що відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення без змін рішення суду.
На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 22 листопада 2013 року - відхилити.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 22 листопада 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів.
Судді: Т.С. Авраміді А.П. Приходченко О.В. Самойлова