УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 107/4724/13-кСуддя у І-й інстанції: Кухарський А.І.
Провадження №11-кп/191/144/13 Суддя-доповідач: Іванченко О. Ю.
15 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
Головуючого судді Гриценка Ю.Ф.
суддів: Іванченка О.Ю.
Белоусова Е.Ф.
при секретарі Хоружій О.А.
за участю: прокурора Лукача М.Я.
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії АР Крим апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні, на вирок Керченського міського суду АР Крим від 21 червня 2013 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 289 КК України, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Керчі, АР Крим, громадянина України, з неповною середньою освітою, який не працює, не одружений, проживає за адресою: АДРЕСА_1; раніше судимий:
1) 11 квітня 2001 року Керченським міським судом АР Крим за ч. 2 ст. 140 КК 1960 року до двох років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на один рік;
2) 16 травня 2002 року Керченським міським судом АР Крим за ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України, до чотирьох років позбавлення волі; 20 листопада 2004 року звільнений умовно-достроково;
3) 22 червня 2005 року Керченським міським судом АР Крим за ст. ст. 185 ч. 3, 263 ч. 1, 296 ч. 1, 262 ч. 1, із застосуванням ст. ст. 70, 71 КК України, до чотирьох років і шести місяців позбавлення волі; 30 жовтня 2008 року звільнений умовно-достроково;
4) 05 травня 2009 року Ленінським районним судом АР Крим за ст. 185 ч. 3, із застосуванням ст. 71 КК України, до чотирьох років позбавлення волі; 10 січня 2013 року звільнений умовно-достроково на два місяця і двадцять шість днів;
визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, та його виправдано за недоведеністю вчинення ним злочину.
Запобіжний захід відносно нього у виді арешту - скасовано.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 - залишено без розгляду.
Вирішено питання про речові докази в порядку ст. 100 КПК України, -
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Керченського міського суду АР Крим від 21 червня 2013 року ОСОБА_3 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, та його виправдано за недоведеністю вчинення ним злочину.
Згідно обвинувального акта ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що він, 14 квітня 2013 року о 04 годині, у стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, повторно, маючи намір на незаконне заволодіння транспортним засобом, знаходячись у дворі будинку АДРЕСА_2, через незачинену задню ліву двер проник у салон автомобіля ВАЗ 21013, 1981 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходився у дворі будинку АДРЕСА_2, вартістю 13 000 грн., що належить ОСОБА_5, вийняв дроти з роз'єму замка запалювання, з`єднав їх, внаслідок чого запустив двигун і почав рух. Однак керуючи автомобілем, не впорався з керуванням, у зв`язку з чим автомобіль зіткнувся з деревом та зупинився, ОСОБА_3 з місця вчинення кримінального правопорушення зник.
Приймаючи рішення про недоведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, суд дійшов висновку про те, що обвинувачений на момент вчинення злочину знаходився вдома разом з матір`ю ОСОБА_6 та сусідкою ОСОБА_7 і злочину не вчиняв та про те, що викладені в обвинувальному акті обставини щодо способу вчинення злочину суперечать даним протоколу огляду місця події від 14 квітня 2013 року та не відповідають показанням потерпілого ОСОБА_5 Крім того, суд визнав постанову судді Керченського міського суду АР Крим від 23 квітня 2013 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, на підставі ст. 88 КПК України, недопустимим доказом.
Не погодившись з виправдувальним вироком, прокурор, який брав участь у кримінальному провадженні, подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати і ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 289 КК України у виді семи років позбавлення волі, відповідно до ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно призначити покарання шляхом часткового складання невідбутої частини покарання за вироком Ленінського районного суду АР Крим від 05 травня 2009 року, у виді семи років і одного місяця позбавлення волі.
Свої вимоги мотивує тим, що під час судового розгляду судом першої інстанції допущена неповнота судового розгляду, яка мала істотне значення для ухвалення законного, обгрунтованого та справедливого судового рішення. Так, судом невмотивовано відхилено клопотання сторони обвинувачення про одночасний допит свідків ОСОБА_8, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, а також клопотання про дослідження постанови судді Керченського міського суду АР Крим від 23 квітня 2013 року у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Висновки суду першої інстанції невідповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки за наявності суперечливих доказів, що мають істотне значення для ухвалення законного судового рішення, у вироку не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, думку обвинуваченого, який не погодився з апеляційною скаргою прокурора, думку захисника, який вважав апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи виправданою зазначається формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Відповідно до вимог ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Завданням суду при цьому є забезпечення змагальності сторін у кримінальному процесі та сприяння повному, всебічному і об'єктивному розгляду кримінальної справи.
Відповідно до вимог статей 108 ч. 1 п. 5 та 371 ч. 4 КПК України ухвали, постановлені без виходу до нарадчої кімнати, заносяться секретарем судового засідання в журнал судового засідання.
Згідно з ч. 2 ст. 372 КПК України, в ухвалі, яку суд постановляє без виходу до нарадчої кімнати, оголошується висновок суду та мотиви, з яких суд дійшов такого висновку.
З журналу судового засідання від 07 червня 2013 року та журналу судового засідання від 20 червня 2013 року вбачається, що головуючим суддею відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про витребування адміністративного матеріалу відносно ОСОБА_3, а також відмовлено у повторному виклику та одночасному допиті свідків ОСОБА_8, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 (а.с.67, 77 зворотний бік). Проте відомості про мотиви, якими керувався суд при постановленні ухвал в порядку ч. 4 ст. 371 КПК України відсутні як в жураналах судового засідання, так і на технічному носії зі звукозаписом. Таким чином, висновки, до яких дійшов суд, не були обгрунтовані та вмотивовані.
Враховуючи, що обставини події кримінального правопорушення та вина особи підлягають обов'язковому доказуванню під час судового розгляду, а обов`язок доказування законодавчо покладено на сторону обвинувачення, колегія суддів приходить до висновку, що невмотивовано відхиляючи клопотання прокурора, суд позбавив сторону обвинувачення можливості доведення перед судом безпосередньо в судовому засіданні обставин події кримінального правопорушення та винуватості особи, у зв`язку з чим допустив неповноту судового розгляду та припустився процесуальних порушень.
Також, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що висновки суду про невинуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, не грунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах.
Так, потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні надав показання, в яких послався на те, що після викрадення автомобілю ВАЗ-2101 до нього приходив ОСОБА_8, який є свідком у даному кримінальному провадженні, і обіцяв відшкодувати шкоду.
В своїх показаннях свідок ОСОБА_8 пояснив, що він на прохання обвинуваченого ОСОБА_3 ходив до потерпілого та розмовляв з ним з приводу відшкодування шкоди за автомобіль. ОСОБА_3 сам йому розповів, що викрав автомобіль у дворі будинку, де вони проживають.
Вищевказані показання судом не перевірені та відкинуті без належного мотивування у вироку.
Разом з тим, судом прийняті та покладені в основу виправдувального вироку показання свідка ОСОБА_6, яка є близьким родичем обвинуваченого і не попереджена в судовому засіданні про кримінальну відповідальність, а також показання свідка ОСОБА_7, відомості щодо якої не відкриті стороні обвинувачення в порядку статті 290 КПК України та представлені в судовому засіданні з порушенням порядку подачі суду доказів.
Крім того, показання свідка ОСОБА_7 не оцінені у сукупності з іншими доказами, судом не звернуто уваги на те, що ОСОБА_7 зверталася до правоохоронних органів із заявою про її побиття ОСОБА_8, внаслідок чого між ними виникли неприязнені стосунки.
Показання свідка ОСОБА_6, яка є матір`ю обвинуваченого, належно не оцінені судом з огляду на те, що вона є близьким родичем обвинуваченого і в засіданні суду не попереджена про кримінальну відповідальність та 21 квітня 2013 року особисто звернулася до правоохоронних органів з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення її сином ОСОБА_3, про що у матеріалах кримінального провадження містяться дані рапорту начальника оперативно чергової частини штабу і ВМ Керченського міського управління МВС України в АР Крим від 21 квітня 2013 року щодо реєстрації у журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події заяви ОСОБА_6 зі змістом про те, що її син просить викликати міліцію та бажає повідомити, що викрав автомобіль (а.с.15).
Судом першої інстанції не усунуті сперечності в показаннях свідків ОСОБА_6, ОСОБА_8 і ОСОБА_7, та показання свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7 не оцінені на предмет їх достовірності, але були покладені в основу виправдувального вироку.
Поза увагою суду також залишилося те, що постанова судді про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ніким не оскаржена і набрала законної сили, а тому вона безпідставно не досліджена у суді першої інстанції.
Поряд з цим, судом першої інстанції не з`ясовані причини з яких обвинувачений ОСОБА_3 під час підготовчого судового засідання визнав свою вину у вчинені кримінального правопорушення, а в судовому засіданні змінив показання та повідомив, що злочину не вчиняв.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що постановлюючи вирок суд першої інстанції не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, та за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначив, чому він взяв до уваги одні докази і відкинув інші.
Отже, в умовах змагальності кожна із сторін, які мають рівні процесуальні права і можливості, а також суд виконують лише свою функцію. Суд за клопотанням сторін забезпечує можливість подання і дослідження доказів у судовому розгляді. В процесі доказування він виконує функцію оцінки представлених сторонами доказів.
Під час дослідження і оцінки представлених у кримінальному провадженні доказів, судом також допущено ряд процесуальних порушень, які, на думку колегії суддів, вплинути на законність і обґрунтованість судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду першої інстанції скасувати на підставі п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 409 КПК України через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, а також через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, частково задовольнивши вимоги апеляційної скарги прокурора, направити кримінальне провадження на новий судовий розгляд.
При новому розгляді кримінального провадження слід усунути виявлені порушення кримінального процесуального закону, викладені в мотивувальній частині ухвали та належним чином мотивувати вирок на підставі досліджених безпосередньо судом доказів.
Враховуючи, що за вироком Керченського міського суду АР Крим від 26 вересня 2013 року ОСОБА_3 обрана міра запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів вважає за можливе у даному кримінальному провадженні не обирати йому міру запобіжного заходу.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 410-412, 415, 419 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні, задовольнити частково.
Вирок Керченського міського суду АР Крим від 21 червня 2013 року - скасувати.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 289 КК України направити до Керченського міського суду АР Крим на новий судовий розгляд, в іншому складі суддів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
С У Д Д І :
Ю.Ф. Гриценко О.Ю. Iванченко Е.Ф. Белоусов