УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/1423/13Головуючий суду першої інстанції:Дмитрієв Т.М.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.

"24" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С.,

СуддівСамойлової О.В., Приходченко А.П.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» Совєтського району АР Крим, третя особа - Міжрайонне управління Держземагенства в Нижньогірському та Совєтському районах АР Крим, про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації, повернення земельної ділянки, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Совєтського районного суду АР Крим від 02 вересня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до СТОВ «Злагода» Совєтського району АР Крим, у якому просить визнати недійсним договір оренди землі, укладений 28 квітня 2009 року між ОСОБА_7 та СТОВ «Злагода», скасувати державну реєстрацію вказаного договору від 21 грудня 2009 року за № 040902000181, зобов'язати СТОВ «Злагода» передати ОСОБА_6: земельну ділянку площею 0, 5975 га у межах згідно з планом на території Некрасовської сільської ради Совєтського району АР Крим (кадастровий номер 0125285500050010806), що належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Совєтської державної нотаріальної контори 13 листопада 2012 року, зареєстрованого у реєстрі за № 1344; земельну ділянку площею 0,9101 га у межах згідно з планом на території Некрасовської сільської ради Совєтського району АР Крим (кадастровий номер 0125285500050010807), що належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Совєтської державної нотаріальної контори 13 листопада 2012 року, зареєстрованого у реєстрі за № 1346; земельну ділянку площею 2,4368 га у межах згідно з планом на теріторії Некрасовської сільської ради Совєтського району АР Крим (кадастровий номер 0125285500040010064), що належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Совєтської державної нотаріальної контори 13 листопада 2012 року, зареєстрованого у реєстрі за № 1345.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є спадкоємцем, який прийняв та оформив спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 Остання за життя 28 квітня 2009 року з СТОВ «Злагода» уклала договір оренди земельної ділянки площею 3,9444 га, яка належала їй на праві власності, строком на 7 років. Позивач вважає, що договір оренди земельної ділянки укладений з порушенням вимог діючого законодавства, а саме: у договорі відсутня суттєва умова про передачу в заставу та внесення в уставний фонд права оренди земельної ділянки, також в спірному договорі не має чіткого визначення об'єкта оренди та його місцезнаходження. Крім того, в акті прийому передачі об'єкта оренди відсутні дата його підписання та відомості про стан земельної ділянки на момент її передачі.

Рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 02 вересня 2013 року у позові відмовлено.

Додатковим рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 01 жовтня 2013 року стягнуто з ОСОБА_6 в дохід держави судовий збір у розмірі 2343,09 грн.

Не погодившись з рішенням суду від 02 вересня 2013 року, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення її позову у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи, зокрема суд не врахував при ухваленні рішення, що оспорюваний договір не містить чіткого визначення об'єкту оренди землі (не містить повної інформації про об'єкт оренди), оскільки в договорі зазначена площа земельної ділянки 3,9444 га, однак згідно державного акту на праві власності належало ОСОБА_7 три земельних ділянки, кожна із яких має площу та кадастровий номер.

Суд першої інстанції не зазначив в рішенні про наявність або відсутність порушень прав позивачки внаслідок відсутності в договорі однієї із суттєвих умов, а також порушень вимог 4 - 6, 11, 17, 19 ЗУ «Про оренду землі».

Також в апеляційній скарзі йдеться про помилковість висновку суду першої інстанції про пропуск позивачем позовної давності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 на підставі рішення Совєтської районної державної адміністрації АР Крим № 759-р від 20 вересня 2004 року був виданий державний акт серії КМ № 009542 про право власності на земельну ділянку площею 3,9444 га, розташовану на території Некрасівської сільської ради Совєтського району АР Крим (а.с. 15).

28 квітня 2009 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Злагода» та ОСОБА_7 був укладений договір оренди вищезазначеної земельної ділянки, строком на 7 років, який зареєстрований у Совєтському відділені КРФ Центр Державного земельного кадастру 21 грудня 2009 року за № 040901000181 (а.с. 16-19). Між сторонами до договору оренди від 28 квітня 2009 року складений акт прийому-передачі вказаної земельної ділянки (а.с.14)

ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла.

Спадщину, до складу якої увійшла зазначена спірна земельна ділянка, прийняла та оформила у встановленому порядку ОСОБА_6

У зв'язку з цим у останній виникло право власності на: земельну ділянку площею 0, 5975 га у межах згідно з планом на території Некрасовської сільської ради Совєтського району АР Крим (кадастровий номер 0125285500050010806), на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Совєтської державної нотаріальної контори 13 листопада 2012 року, зареєстрованого у реєстрі за № 1344; земельну ділянку площею 0,9101 га у межах згідно з планом на території Некрасовської сільської ради Совєтського району АР Крим (кадастровий номер 0125285500050010807), на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Совєтської державної нотаріальної контори 13 листопада 2012 року, зареєстрованого у реєстрі за № 1346; земельну ділянку площею 2,4368 га у межах згідно з планом на теріторії Некрасовської сільської ради Совєтського району АР Крим (кадастровий номер 0125285500040010064), на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Совєтської державної нотаріальної контори 13 листопада 2012 року, зареєстрованого у реєстрі за № 1345 (а.с. 6-12).

Вищезазначені обставини не оспорюються сторонами.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що спірний договір оренди землі не містить однієї з істотних умов, визначених ст. 15 ЗУ «Про оренду землі», а саме: умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, що відповідно до вказаної норми закону є підставою для визнання правочину недійсним. Однак, оскільки позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду, на застосуванні наслідків якого наполягав відповідач, у задоволенні позову відмовлено за спливом позовної давності.

З таким висновком погоджується колегія суддів виходячи з такого.

Згідно ч. 8 ст. 93 Земельного кодексу України, відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Волевиявлення сторін спірного договору оренди землі від 28 квітня 2009 року визначено їх змістом на час підписання правочинів.

Згідно зі ст. 15 ч. 1 Закону України «Про оренду землі» (у редакції чинної на момент укладення договору) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Таким чином, суд першої інстанції правильно зазначив, що відсутність у договорі оренди землі умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки відповідно до ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» є підставою для визнання його недійсним.

Ст. 1 ЦПК України встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст. 3 ЦПК України, ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Між тим, існує строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу - позовної давності (ст. 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки (ст. 257 ЦК України).

Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У абзаці 2 пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року передбачено, що перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого про особу, яка його порушила.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 при укладенні договору оренди землі 28 квітня 2009 року була ознайомлена з умовами договору і власноруч його підписала, отже про відсутність у договорі умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки їй було відомо 28 квітня 2009 року. За своє життя ОСОБА_7 погоджувалася з усіма істотними умовами договору, які були визначені сторонами на момент підписання договору і після внесення змін до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (які набули чинності з 14.10.2008 року), і до дня смерті (ІНФОРМАЦІЯ_1 року) не ставила питання про визнання його недійсним, умови договору між сторонами виконувалися.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Виходячи з того, що перебіг позовної давності для сторін договору оренди щодо оспорення його дійсності, почався з 29 квітня 2009 року, а позивач є правонаступником орендодавця - ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, ОСОБА_6 звернувшись до суду з позовом 24 липня 2013 року пропустила строк позовної давності, встановлений законом.

З клопотанням про поновлення строку ОСОБА_6 не зверталася, обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку, позивачем не наведено.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, враховуючи, що відповідач заявив клопотання про застосування позовної давності та з огляду на відсутність підстав для застосування ч. 5 ст. 267 ЦК України, суд першої інстанції правильно та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову за спливом позовної давності.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги про те, що перебіг позовної давності за вимогами про визнання правочину недійсним почався з часу отримання ОСОБА_6 свідоцтва про право на спадщину - 13.11.2012 року та помилковість висновку суду першої інстанції щодо спливу позовної давності не можна визнати обґрунтованими. Зокрема, не спростовує правильність висновку суду першої інстанції посилання апелянта на ст. 262 ЦК України, за положеннями якої заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Твердження апелянта про те, що при вирішенні спору, суд першої інстанції не врахував, що оспорюваний договір не містить чіткого визначення об'єкту оренди землі (не містить повної інформації про об'єкт оренди), оскільки в договорі зазначена площа земельної ділянки 3,9444 га, однак згідно державного акту на праві власності належало ОСОБА_7 три земельних ділянки, кожна із яких має площу та кадастровий номер, є неспроможними за тих підстав, що вони спростовуються змістом договору та матеріалами справи.

Так, невід'ємною частиною договору оренди землі на підставі ч. 4 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" є план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 2 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого Постановою від 25 грудня 1998 року № 2073, державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Згідно із п. 5 зазначеного Порядку для державної реєстрації договорів оренди юридична або фізична особа (заявник) подає до відповідного державного органу земельних ресурсів: заяву про державну реєстрацію договору оренди; договір оренди; план (схему) земельної ділянки, яка надається в оренду; копію державного акта на право власності на землю, що перебуває у власності фізичних або юридичних осіб. Крім зазначених документів до заяви додаються: акт перенесення меж земельної ділянки, яка надається в оренду, на місцевість у разі не визначення їх у натурі; проект відведення земельної ділянки у разі надання її в оренду зі зміною цільового призначення.

Як вбачається з матеріалів реєстраційної справи з державної реєстрації договору оренди земельних ділянок (а.с.35-50), наданою органом, здійснивши реєстрацію договору, до договору оренди земельної ділянки, укладеного між СТОВ «Злагода» та ОСОБА_7, приєднані копія державного акту ОСОБА_7, за яким остання має право власної на земельну ділянку площею 3,9444 га, в планах меж земельних ділянок зазначені три земельні ділянки з зазначенням план-схем кожної земельної ділянки та їх кадастрових номерів, акт прийому-передачі земельної ділянки з зазначенням площі та трьох кадастрових номерів, кадастровий план кожної земельної ділянки та план встановлення меж земельних ділянок.

Таким чином, не можна вважати обґрунтованим твердження апелянта про те, що сторонами не була погоджена така істотна умова договору як об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки) і договір не містить повної інформації щодо об'єкту оренди, що робить неможливим ідентифікацію об'єкту оренди за договором.

Також не є підставою для визнання недійсним спірного договору оренди землі факт відсутності в акті прийому-передачі дати та відомостей щодо стану земельної ділянки на момент передачі, оскільки законодавець не пов'язує дійсність договору оренди землі із вказаними обставинами.

Не можуть бути взяті до уваги доводи апеляційної скарги про відсутність висновку суду першої інстанції щодо дотримання вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 ЗУ «Про оренду землі» при укладені спірного договору, оскільки позовні вимоги, на підставі вказаних вимог закону ОСОБА_6 не заявлялись, тому не були предметом розгляду суду першої інстанції.

Також не містять підстав для скасування рішення суду доводи ОСОБА_6 про те, що дотепер відповідач не скористався правом внесення змін до вказаного договору. До того ж, як випливає з пояснень представника відповідача у договір, який був укладений особисто з позивачем такі зміни були внесені, від внесення у спірний договір змін позивач відмовилася.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, також не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не містять правових підстав для скасування чи зміни рішення суду.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і правильно встановив обставини справи, належно оцінив докази, надані сторонами та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, що відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення без змін рішення суду.

На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Совєтського районного суду АР Крим від 02 вересня 2013 року - відхилити.

Рішення Совєтського районного суду АР Крим від 02 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів.

Судді:

Т.С. Авраміді А.П. Приходченко О.В. Самойлова