ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

Справа № 4-420/05/06                                                                              

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2006 року                                                                                                              м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Ліпського Д.В. -  головуючий,

Амєліна С.Є.   -   суддя-доповідач,

Гуріна М.І.,

Кобилянського М.Г.,

Юрченка В.В.,

при секретарі  Проценко О.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Рівненської області від 11 травня 2004 року справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Рівне -

в с т а н о в и л а :

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, позивач ставить питання про скасування рішення Апеляційного суду Рівненської області від 11 травня 2004 року, яким скасоване рішення Рівненського міського суду від 30 грудня 2003 року про визнання неправомірними дій та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в місті Рівне здійснити з 14 лютого 2003 року перерахунок пенсії державного службовця у бік збільшення і про стягнення її не отриманої частини. Оскарженим рішенням відмовлено в задоволенні позовних вимог. Просить залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що перед виходом на пенсію позивач займав посаду начальника відділу правового забезпечення Державної податкової адміністрації в Рівненській області і з 2000 року як пенсіонер із числа державних службовців одержує пенсію на підставі Закону України «Про державну службу» та вимагає перерахувати пенсію з урахуванням надбавок за особливі умови роботи, кваліфікацію та інтенсивність праці, які встановлені Указом Президента України від 20 червня 2002 року №575/2002 “Про посилення соціального захисту працівників органів державної податкової служби”, за рахунок яких збільшився розмір заробітної плати державних службовців після звільнення позивача з державної служби.

На процесуальні порушення при встановлені фактичних обставин справи в касаційній скарзі не вказується.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з тих підстав, що надбавки, запроваджені нормативно-правовим актом, що вказаний позивачем, відносяться до додаткових видів грошового забезпечення й приймаються в розрахунок при нарахуванні пенсії лише особам, які отримували такі надбавки під час роботи на посадах, що віднесені до категорії посад державних службовців, та були звільнені з роботи після їх запровадження.

Тому відповідно до вимог статті 37-1 Закону України “Про державну службу”, що набула чинності з 4 лютого 2003 року й визначає порядок і умови перерахунку пенсій державних службовців, немає правових підстав для перерахунку пенсії у бік збільшення.

Правова оцінка, яку суди дали обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а  доводи касаційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судові рішення є законними і обґрунтованими й не можуть бути скасовані чи змінені з підстав, що наведені в касаційній скарзі.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Апеляційного суду Рівненської області від 11 травня 2004 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття обставин.