ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
26 грудня 2013 року Справа № 913/2885/13
Провадження №28н/913/2885/13
За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Містки Сватівського району Луганської області,
до Сватівської районної державної адміністрації Луганської області, м. Сватове Луганської області,
за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - громадянина ОСОБА_2, с. Містки Сватівського району Луганської області,
про визнання недійсним розпорядження голови Сватівської районної державної адміністрації №399 від 16.08.2013.
Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,
при секретарі судового засідання Скоковій К.Л.,
в присутності учасників розгляду спору:
від позивача - представник не з'явився;
від відповідача - представник не з'явився;
від третьої особи - представник не з'явився, -
розглянувши матеріали справи, -
ВСТАНОВИВ:
суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним розпорядження голови Сватівської районної державної адміністрації (далі - РДА) №399 від 16.08.2013 "Про скасування розпорядження голови райдержадміністрації від 15.12.2009 за №847/1".
Позов мотивовано посиланням на порушення вказаним розпорядженням охоронюваних законом прав позивача.
У зв'язку з надходженням позовної заяви господарським судом Луганської області порушено провадження у справі за №913/2885/13, розгляд якої за результатами розподілу автоматизованою системою документообігу суду (ст.21 ГПК України) було доручено судді Семендяєвій І.В.
На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 07.11.2013 до 26.11.2013 - у зв'язку з неявкою сторін та невиконанням ними вимог суду в частині надання витребуваних документів та доказів.
11.11.2013 відповідач, поштою, надіслав до суду клопотання від 07.11.2013 за вих.№35 (а.с.21), згідно якому просить суд зупинити провадження у даній справі, посилаючись на те, що Сватівським місцевим районним судом Луганської області 25.10.2013 порушено провадження у цивільній справі №426/2053/13-ц за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1) до Сватівської районної державної адміністрації Луганської області - про визнання недійсним розпорядження голови Сватівської РДА (а.с.21), - спір по якій, на його думку, по суті є ідентичним спору у справі господарського суду Луганської області №913/2885/13.
У зв'язку з неподанням відповідачем документального підтвердження вищезгаданого клопотання, його розгляд та вирішення по суті відкладено до наступного судового засідання.
26.11.2013 відповідно до приписів ст.21 ГПК України автоматизованою системою документообігу суду був здійснений повторний розподіл цієї справи, за результатами якої її для подальшого розгляду передано судді господарського суду Луганської області Середі А.П.
У судовому засіданні, яке відбулося 26.11.2013, відповідач не підтримав вищезгадане клопотання (про зупинення провадження у справі), повідомивши суд про те, що мається ухвала Сватівського районного суду Луганської області від 07.11.2013 у цивільній справі №426/2053/13-ц - про залишення без розгляду позову СПД ОСОБА_1 до Сватівської районної державної адміністрації Луганської області про визнання недійсним розпорядження голови Сватівської РДА - у зв'язку з відмовою від позову, але копію цієї ухвали відповідач до справи не надав.
З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги обставини справи, керуючись ст.22 ГПК України, суд дійшов висновку, що відмова відповідача від згаданого клопотання є його правом та узгоджується з приписами чинного законодавства.
Незважаючи на позицію відповідача щодо зазначеного клопотання, суд вважає, що підстави для зупинення провадження у даній справі (№913/2885/13) відсутні з огляду на таке.
Провадження у справі господарського суду порушено 23.10.2013, в той час як провадження у цивільній справі №426/2053/13-ц Сватівським райсудом відкрито 25.10.2013, - тобто пізніше.
За таких обставин питання про зупинення провадження у справі підлягало б вирішенню не господарським судом Луганської області, а Сватівським районним судом Луганської області, оскільки на час відкриття останнім провадження у цивільній справі №426/2053/13-ц у провадженні господарського суду уже перебувала справа №913/2885/13.
У цьому ж судовому засіданні відповідач заявив усне клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - громадянина ОСОБА_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, та з яким 28.12.2004 РДА був укладений договір оренди водоймища, державна реєстрація від 30.12.2004 №040441700137, - тобто до укладення нею ж договору оренди землі та водного об'єкту від 30.12.2009 з позивачем у даній справі.
Розглянувши це клопотання, враховуючи обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.43,47,22,27 та 75 ГПК України, суд задовольнив його та ухвалою від 26.11.2013 залучив до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - громадянина ОСОБА_2 (а.с.54-55).
На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 26.11.13 року до 12.12.13 року - у зв'язку з неявкою позивача, невиконанням відповідачем вимог ухвали в частині надання витребуваних документів та залученням до участі у справі третьої особи; з 12.12.2013 до 26.12.2013 - у зв'язку з неявкою позивача та третьої особи та невиконанням ними вимог суду про надання документів та доказів.
20.12.2013, поштою, від відповідача надійшло клопотання про долучення до справи низки доказів, а також про розгляд останньої за відсутності його представника (вих. №7/39-3836 від 18.12.2013).
Позивач до судового засідання, призначеного на 26.12.2013 (а також до жодного з інших (попередніх) судових засідань у справі), не з'явився без пояснення причин, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;18;20;26;54-55;56;83-84).
Судом взято до уваги, що станом на день розгляду цього спору по суті від позивача не надійшла заява про зміну позову або про відмову від нього.
Відповідач до судового засідання, призначеного на 26.12.2013, не з'явився з огляду на подання вищезгаданого клопотання (вих. №7/39-3836 від 18.12.2013); згідно запереченню на позов (без номеру та без дати, - до справи надано 26.11.2013) позов не визнав, вважаючи його незаконним, необґрунтованим та таким, що не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Третя особа (громадянин ОСОБА_2) відзив (пояснення) на позов та витребувані судом документи не надала, до судового засідання не з'явилася без пояснення причин, хоча належним чином була поставлена до відома про дату, час та місце судових слухань, що підтверджується матеріалами справи (а.с.54-55;57;83-84).
При вирішенні питання щодо підсудності цієї справи суд виходить з наступного.
З обставин справи вбачається, що, на думку позивача, спірне розпорядження може вплинути на його право на тимчасове платне користування земельною ділянкою та водним об'єктом, яке він отримав, уклавши з відповідачем - Сватівською РДА - 30.12.2009 договір оренди землі та водного об'єкту, державна реєстрація від 13.01.2010 №041541700020.
Відповідач вважає, що цей спір є непідсудним та непідвідомчим господарським судам України з мотивів, наведених у запереченні на позов (а.с.27-28).
Суд не погоджується з такою думкою з огляду на приписи статей 1,2,12 та 16 ГПК України, а також на правові позиції, викладені у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду спорів, що виникають із земельних відносин" (далі - Постанова №6).
Так, згідно п. 1.1 цієї постанови питання про те, чи підвідомча господарському суду справа у спорі, що виник із земельних правовідносин, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі статті 1 Господарського процесуального кодексу України.
З цією метою господарським судам слід аналізувати предмет позову, підстави позову і зміст позовних вимог.
У п.1.2 постанови зазначено, що господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.
Як відомо з обставин справи, предметом спору є розпорядження РДА як органу виконавчої влади.
Відповідно до пункту 1.2.2 Постанови №6 з положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197, 283 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.
Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.
Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам. ДА Р
Саме у такій якості у даному випадку виступила РДА, видаючи спірне розпорядження, а тому згідно роз'ясненню, викладеному у абзаці 11 пункту 1.3 Постанови №6, - за правилами господарського судочинства підлягають розгляду інші спори, пов'язані з правами і охоронюваними законом інтересами суб'єктів господарювання та інших юридичних осіб на земельні ділянки.
Отже, даний спір є підвідомчим та підсудним господарському суду Луганської області.
З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.43,22,27,32-34,36,43 та 75 ГПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду спору по суті за відсутності його учасників, - на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши останні, суд встановив наступні фактичні обставини справи.
28.12.2004 між Сватівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та громадянином ОСОБА_2 (орендар) у простій письмовій формі був укладений договір оренди водоймища, відповідно до якого орендодавець на підставі розпорядження РДА від 08.04.2004 №168 (а.с.61) надає, а орендар терміном на 50 років (п.8) приймає у строкове платне користування земельну ділянку під водоймищем несільськогосподарського призначення (п.1), площею 54,4 га (п.2), нормативною грошовою оцінкою 422254,98 грн. (п.5), яка знаходиться на території Містківської сільської ради Сватівського району (п.1).
Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у сумі 1266,76 грн. на рік (п.9).
Земельна ділянка передається в оренду для вирощування риби (п.15), її цільове призначення - землі водного фонду (п.16).
Зі змісту договору вбачається, що сторони досягли домовленості щодо усіх інших його істотних умов.
Державна реєстрація договору здійснена 30.12.2004 за №040441700137 (а.с.59-60).
15.12.2009 Сватівської РДА було видано розпорядження №874/1 "Про дострокове припинення права користування земельною ділянкою під існуючим водним об'єктом, яка знаходиться на території Містківської сільської ради", - відповідно до якої та з посиланням на рішення Сватівського районного суду Луганської області у цивільній справі №2-461/2009 було достроково припинено право орендаря - громадянина ОСОБА_2 на строкове платне користування вищезгаданою земельною ділянкою (п.1), а останню передано до земель державної власності (п.2) (а.с.29).
29.12.2009 Сватівською РДА було видано розпорядження №954 "Про надання земельної ділянки в оренду ОСОБА_1", - відповідно до п.1 якої ОСОБА_1 надано у довгострокове користування на умовах оренди терміном на 49 років, земельну ділянку під існуючим водним об'єктом загальною площею 54,4 га, розташовану за межами населених пунктів, яка за даними державного земельного кадастру враховується на території Містківської сільської ради; цільове використання - для рибогосподарських та інших потреб (п.1) (а.с.49).
На підставі цього розпорядження 30.12.2009 між РДА (орендодавець) та громадянином ОСОБА_1 (орендар) у простій письмовій формі був укладений договір оренди землі та водного об'єкту, відповідно до якого орендодавець згідно розпорядження РДА від 29.12.2009 №954 (а.с.49) надає, а орендар приймає у довгострокове користування на умовах оренди (п.1) терміном на 49 років (п.8) ділянку земель водного фонду, з розташованим на ній водним об'єктом (водоймищем) (п.1), площею 54,4 га (п.2), нормативною грошовою оцінкою 517669,08 грн. (п.5), яка знаходиться на території Містківської сільської ради (п.1); мета передачі земельної ділянки в оренду - для іншого сільськогосподарського призначення, - п.2.7 згідно додатку №1 УКЦВЗ (п.14); цільове призначення орендованої ділянки земель водного фонду та водойми - для рибогосподарських потреб (п.15).
Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у сумі 15685,37 грн. на рік (п.9).
Зі змісту договору вбачається, що сторони досягли домовленості щодо усіх інших істотних його умов.
Державна реєстрація договору здійснена 13.01.2010 за №041541700020 (а.с.11-14).
Цей спір виник з наступних підстав.
Як вбачається з наявних у справі доказів та про що сказано вище, рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 21.10.2009 у цивільній справі №2-461/2009 за позовом Сватівської РДА до ОСОБА_2 - про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки, зобов'язання передати земельну ділянку до земель державної власності (а.с.32-35), залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 14.12.2009 (а.с.42-43), - позов задоволено повністю, а саме: розірвано договір оренди водоймища від 28.12.2004, реєстраційний №040441700137 від 30.12.2004; відповідача зобов'язано передати земельну ділянку під водним об'єктом до земель державної власності.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.10.2011 вищезгадані рішення районного суду та ухвалу апеляційного суду скасовано, справу спрямовано до суду першої інстанції на новий розгляд (а.с.42-43).
За результатами нового розгляду рішенням Сватівського районного суду від 24.04.2012 у цивільній справі №2-737-11 2012 р. за позовом Сватівської РДА до ОСОБА_2 - про дострокове розірвання оренди земельної ділянки (а.с.36-38), залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 27.08.2012 (а.с.44), - позов задоволено повністю, - при цьому зміст рішення є цілком аналогічним рішенню у вищезгаданій цивільній справі №2-461/2009.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.11.2012 вищезгадані рішення районного суду та ухвалу апеляційного суду скасовано, справу спрямовано до суду першої інстанції на новий розгляд (а.с.45-47).
За результатами нового розгляду рішенням Сватівського районного суду від 06.06.2013 у цивільній справі №1225/2325/2012 за позовом Сватівської РДА до ОСОБА_2 - про дострокове розірвання оренди земельної ділянки (а.с.39-41) - у задоволенні позову відмовлено.
Рішенням колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Луганської області від 21.11.2013 у цивільній справі №1225/2325/2012 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову про розірвання договору оренди земельної ділянки, але з інших правових підстав.
Отже, станом на час розгляду по суті господарським судом Луганської області даної справи (№913/2885/13) вищезгаданий договір оренди водоймища, укладений 28.12.2004 між РДА (орендодавець) та гр-м ОСОБА_2 (орендар), державна реєстрація від 30.12.2004 №040441700137 (а.с.59-60), - є чинним.
В силу приписів частини 4 ст. 35 ГПК України господарський суд при вирішенні спору у цій справі (№913/2885/13) даний факт вважає встановленим та таким, що не потребує повторного встановлення.
Як вбачається з обставин справи, з метою приведення правовідносин між РДА та гр-м ОСОБА_2 щодо оренди згадуваної у цьому рішенні земельної ділянки у відповідність із вищезгаданими рішеннями судів загальної юрисдикції (у т.ч. - рішенням Сватівського районного суду від 06.06.2013 у цивільній справі №1225/2325/2012) головою Сватівської РДА 16.08.2013 було видано розпорядження №399 "Про скасування розпорядження голови райдержадміністрації від 15 грудня 2009 року №847/1", - відповідно до якого останнє розпорядження РДА скасовано (а.с.10).
Розпорядження РДА №399 від 16.08.2013 стало предметом спору у даній справі господарського суду.
Господарським судом при вирішенні цього спору звернуто увагу на те, що у спірному розпорядженні №399 від 16.08.2013 мова йде про розпорядження райдержадміністрації від 15 грудня 2009 року №847/1 "Про дострокове припинення права користування земельною ділянкою під існуючим водним об'єктом, яка знаходиться на території Містківської сільської ради", - а не про розпорядження Сватівської РДА від 15 грудня 2009 року №874/1 "Про дострокове припинення права користування земельною ділянкою під існуючим водним об'єктом, яка знаходиться на території Містківської сільської ради".
Сторонами у справі не звернуто увагу на зазначену обставину та не надано їй правової оцінки.
Крім того, в ході вирішення даного спору господарським судом встановлено, що розпорядження Сватівської РДА від 29.12.2009 №954 "Про надання земельної ділянки в оренду ОСОБА_1", на підставі якого останній 30.12.2009 уклав вищезгаданий договір оренди землі та водного об'єкту, державна реєстрація від 13.01.2010 №041541700020 (а.с.11-14), - було предметом судового спору, за результатами вирішення якого воно визнане недійсним та скасоване за таких обставин.
Перший заступник прокурора Луганської області звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Сватівської РДА - про визнання недійсним та скасування розпорядження (справа №1н/5014/1347/2012).
Рішенням господарського суду від 23.07.2012 у названій справі (а.с.62-67), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.08.2012 (а.с.68-73) та постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2012 (а.с.74-77), - позов задоволено повністю, а саме: розпорядження РДА від 29.12.2009 №954 "Про надання земельної ділянки в оренду ОСОБА_1" - скасовано.
Це рішення набрало законної сили, - з урахуванням чого станом на час розгляду господарським судом Луганської області даної справи (№913/2885/13) позивач ОСОБА_1 не має достатніх правових підстав для користування земельною ділянкою під існуючим водним об'єктом загальною площею 54,4 га, розташованою за межами населених пунктів, яка за даними державного земельного кадастру враховується на території Містківської сільської ради; цільове використання - для рибогосподарських та інших потреб.
Викладене у попередньому абзаці цього рішення надає суду право дійти висновку, що за таких обставин позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, не довів, що спірне розпорядження може вплинути на його право оренди земельної ділянки та водного об'єкту, яке він отримав згідно договору від 30.12.2009, укладеного відповідачем, державна реєстрація від 13.01.2010 №041541700020.
Господарський суд, вирішуючи цей спір (№913/2885/13), також дійшов висновку, що факт скасування Судовою палатою з розгляду цивільних справ апеляційного суду Луганської області рішення Сватівського районного суду Луганської області від 06.06.2013 у цивільній справі №1225/2325/2012 за позовом Сватівської РДА до ОСОБА_2 - про дострокове розірвання оренди земельної ділянки (а.с.39-41), - та прийняття натомість нового рішення, яким з інших правових підстав відмовлено у задоволенні позову про розірвання договору оренди земельної ділянки, - не впливає на законність та обґрунтованість спірного розпорядження райдержадміністрації.
Підставою для звернення позивача з цим позовом до суду стало його припущення про те, що спірне розпорядження може вплинути на його право на тимчасове платне користування земельною ділянкою та водним об'єктом, яке він отримав, уклавши з відповідачем - Сватівською РДА - 30.12.2009 договір оренди землі та водного об'єкту, державна реєстрація від 13.01.2010 №041541700020.
Відповідач позов не визнав.
Дослідивши та оцінивши обставини справи та наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З обставин справи відомо, що відповідач як орган державної влади, видаючи спірне розпорядження, реалізував свої права як власник земельної ділянки та учасник цивільно-правових відносин щодо оренди земельної ділянки.
Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ст.2 Закону України від 09.04.1999 року №586-ХІУ "Про місцеві державні адміністрації" місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня; законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян, а відповідно до ст. 3 цього Закону до числа основних засад діяльності райдержадміністрацій належать верховенство права та законність.
Частинами 1 та 2 ст. 6 цього Закону встановлено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, щорічного послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, які, у разі прийняття їх у межах компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
В силу пункту 2 ст. 21 названого Закону, з якою кореспондуються пункт а) ч.1 ст. 17 та частина 3 ст. 122 Земельного кодексу України 2001 року (далі - ЗК України), райдержадміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що спірне розпорядження РДА видане у межах чинного законодавства та встановленого державою правопорядку.
З урахуванням предмету спору суд під час вирішення справи виходив з того, що ст.16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено у частині 2 цієї статті, до числа яких, зокрема, віднесено при цьому до їх числа віднесено визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п.10).
Зі статтею 16 ЦКУ кореспондується ст. 20 Господарського кодексу України.
Оскільки цей спір виник з земельних правовідносин, суд при його вирішенні в частині способів захисту порушеного права керується приписами ст. 152 Земельного кодексу України як спеціального закону, частиною 3 якої також визначено способи захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (п.г).
Вирішуючи цей спір, суд керується правовою позицією, викладеною у абз. 3 п.2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають з земельних правовідносин", а саме: суди мають враховувати, що способи захисту прав юридичних та фізичних осіб на земельні ділянки, визначені статтею 152 ЗК України, положення якої у відповідних правовідносинах підлягають переважному застосуванню перед нормами ЦК України та ГК України.
Статтею 155 Земельного кодексу України встановлено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Збитки, завдані власникам земельних ділянок внаслідок видання зазначених актів, підлягають відшкодуванню в повному обсязі органом, який видав акт.
Відповідно до частини 3 ст. 43 Закону України від 09.04.99 року № 586-ХІУ "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.
Відповідно до частини 1 ст. 158 Земельного кодексу земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Враховуючи вищевикладене, суд при вирішенні цього спору виходить з наступного.
Позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, не довів, що оспорюване ним розпорядження:
1)видане з порушенням чинного законодавства, - тобто що воно суперечить Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами;
2)порушує його охоронювані законом права та інтереси.
В силу статті 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Статтею 32 цього Кодексу встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами:
письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;
поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, - при цьому суд згідно ст. 34 названого Кодексу приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач не довів наявність обставин, які б повністю або частково звільняли його від обов'язку доказування у даній справі.
Дослідивши та оцінивши його доводи, згідно яким позивач свої позовні вимоги обґрунтовує посиланням на те, що діяльність відповідача регулюється законодавством про місцеве самоврядування, суд вважає, що вони не узгоджуються з фактичними обставинами справи та суперечать чинному законодавству, а тому при вирішенні спору не приймає їх до уваги.
З урахуванням викладеного позов не підлягає задоволенню з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.
Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд сплату судового збору покладає на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43,47,22,27,32-36,43,44,49,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області -
В И Р І Ш ИВ :
1.У задоволенні позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Сватівської районної державної адміністрації Луганської області - про визнання недійсним розпорядження голови Сватівської районної державної адміністрації №399 від 16.08.2013, - відмовити.
2.Судові витрати покласти на позивача.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 26.12.2013 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.
Рішення складено у повному обсязі та підписано - 30 грудня 2013 року.
Суддя А.П.Середа
Помічник судді В.О.Маркєлова
30.12.2013