Справа № 1-428/08 року

                                                     ВИРОК

                                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2008 року

Зарічний райсуд м.Суми в складі:

головуючого - судді Шелєхової Г. В.

при секретарі - Коваленко І.І.

з участю прокурора - Кулініч Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Суми справу про обвинувачення:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,    уродженця    АДРЕСА_1

АДРЕСА_1, українця, громадянина

України,    освіта   середня,    не  одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого вироком Ватутінського районного суду м. Києва від 25.09.1995 року за ст. 141 ч.2 КК України до двох років позбавлення    волі, постановою Шосткінського райсуду м. Суми від 26.10.1996 року умовно-достроково звільнений на 8 місяців 6 днів,                                   

за ст. 189 ч.2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Наприкінці  березня 1997 року працівник міліції ОСОБА_2, розмовляючи з особами, які займалися підприємницькою діяльністю на центральному ринку в м. Суми, дізнався, що житель м. Суми ОСОБА_3 заборгував гроші в розмірі 300 грн. торгуючим підприємцям ОСОБА_4 га ОСОБА_5 за отриманий від них товар для реалізації.

               ОСОБА_2 вирішив скористатися даною ситуацією, встановив місце проживання та роботи ОСОБА_3

              За даними, наданими ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 відправилися до місця проживання ОСОБА_3.  Прибувши на місце, почали вимагати у нього в рахунок сплати боргу ОСОБА_5 і ОСОБА_4 50 доларів США або 100 гривень. Оскільки грошей у ОСОБА_3 не було, вони запропонували їх запозичити, а решту боргу віддати пізніше. Однак запозичити гроші не вдалося, тому ОСОБА_1 витребував у присутності ОСОБА_6 передачі грошей в 12.00 годин наступного дня, а в задаток забрав у ОСОБА_3 золоту обручальну каблучку.

Наступного дня в 12.00 годин суму в розмірі 100 гривень ОСОБА_1 забрав у ОСОБА_3 разом з ОСОБА_6 і ОСОБА_7. біля кафе "Ліка" в м. Суми. Після цього всі троє витребували в нього передачі грошей через два тижні в сумі 350 доларів США.

Зібрати до встановленого строку зазначену суму ОСОБА_3 не зміг, через що у визначені час і місце не з'явився.

В середині квітня 1997 року ОСОБА_1, ОСОБА_7 і ОСОБА_6 зустріли на вул. Добровільній в м. Суми ОСОБА_3. ОСОБА_1 почав вимагати передачі грошей в сумі 600 доларів США. ОСОБА_3 висловили незадоволення з приводу того, що він у раніше вказаний час не прибув для передачі грошей, після чого йому запропонували сісти в машину, де ОСОБА_1 вдарив його по голові пляшкою з під "Кока-Коли", а ОСОБА_6 наніс йому один удар в груди. Після розмови, отримавши від ОСОБА_3 відповідь про неможливість передати гроші у зв'язку, з їх відсутністю, незважаючи на волю ОСОБА_3, всі троє привезли його, виказуючи погрози фізичної розправи до будинку по вул. Добровільній в м. Суми, де знаходився ОСОБА_2 Дізнавшись від ОСОБА_3, що грошей немає, ОСОБА_2 вимагав від нього передачі 600 доларів США через два тижні. При цьому ОСОБА_2 показав ОСОБА_3 список товару, за яким він повинен був сплатити гроші. ОСОБА_3 в свою чергу показав свій список товару. При цьому списки не співпадали, оскільки у списку перелік товарів, наданий ОСОБА_2, був завищений, також при висуненні вимог передачі грошей ОСОБА_2 на адресу ОСОБА_3 висловлював погрози фізичної розправи.

       Допитаний в судовому засіданні підсудний винним  себе в інкримінуємому злочині визнав повністю, та пояснив, що навесні 1997 року тимчасово проживав у свого знайомого ОСОБА_6 поАДРЕСА_3, при цьому ніде не працював, грошей не було.

 Наприкінці березня знайомий ОСОБА_6 - ОСОБА_2, запропонував їм допомогти забрати борг у його знайомого - ОСОБА_3, на що вони погодилися та разом з ОСОБА_7. почали вимагати у ОСОБА_3 під загрозою застосування фізичного насильства гроші. Так, вони їздили до нього додому та вимагали, щоб він віддав їм гроші, яку суму, вже не пам'ятає, але не заперечує, що це сума, яка вказана в обвинуваченні, також після цього зустрічалися з ОСОБА_3 на вул. Харківській м. Суми, де він давав їм гроші.

Крім цього, неодноразово зупиняли ОСОБА_3 в різних місцях міста, коли він працював на маршрутному таксі та вимагали від нього гроші, погрожуючи фізичною розправою, якщо не дасть їх. ОСОБА_3 віддавав гроші частинами, які вони передавали ОСОБА_2, а частину грошей залишали собі. При вимаганні у ОСОБА_3 грошей, фізичною розправою погрожували лише йому, членам його родини не погрожували. Чи винен був насправді ОСОБА_3 гроші ОСОБА_2, ОСОБА_1 не знав, але особисто ОСОБА_1 ОСОБА_3 нічого не був винен. Після скоєного, у жовтні 1997 року ОСОБА_1 уїхав з м. Суми у м. Чернігів, а потім у м. Миколаїв, де прожив близько 8 років. Приїхавши у АДРЕСА_2 АДРЕСА_1 до родичів, був затриманий працівниками міліції та доставлений у м. Суми.

У скоєному щиро розкаюється, просить суворо не наказувати.

Таким чином, суд вважає, що вина підсудного встановлена в повному обсязі, його дії слід кваліфікувати за ч.2 ст. 189 КК України, оскільки він повторно вимагав гроші у потерпілого ОСОБА_3

Призначаючи покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.

До обставин, що пом'якшують відповідальність, суд відносить щире каяття, те, що тяжких наслідків від скоєного не настало.

Обставин, що обтяжують  відповідальність, суд не вбачає.

За таких даних про особу винного суд вважає за необхідне призначити останньому покарання у вигляді позбавлення волі.

Оскільки ОСОБА_1 вироком Ватутінського районного суду м. Києва від 25.09.1995 року за ст. 141 ч.2 КК України до двох років позбавлення    волі, постановою Шосткінського райсуду м. Суми від 26.10.1996 року умовно-достроково звільнений на 8 місяців 6 днів, тобто скоїв злочин за даною справою в період умовно-дострокового звільнення, суд вважає за необхідне застосувати вимоги ст. 71 КК України.

 Запобіжний захід залишити у вигляді утримання під вартою. Строк відбування покарання обраховувати з 01.04.2008 року.

Судові витрати відсутні.

Цивільні позови не заявлені.

 Керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд,  -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1  визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189  КК України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців.

На підставі ст. 71 КК  України шляхом  часткового приєднання  невідбутої частини покарання за вироком Ватутінського районного суду м. Києва від 25.09.1995 року та остаточно призначити покарання у вигляді 3 років 8 місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід залишити у вигляді  утримання під вартою. Строк відбування покарання обраховувати з 01.04.2008 року.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Сумської області через Зарічний райсуд м.Суми протягом 15 діб з моменту його проголошення, засудженому - з моменту  його отримання.

             Суддя