2
Справа №354/571/13-ц
Провадження №22-ц/779/3091/2013
Категорія 41
Головуючий у 1 інстанції Гандзюк Д.М.
Суддя-доповідач Шалаута Г.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2013 року м.Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої-судді: Шалаути Г.І.,
суддів: Ковалюка Я.Д., Горблянського Я.Д.,
секретаря: Петріва Д.Б.,
з участю сторін: апелянта ОСОБА_2,
представника апелянта - ОСОБА_3,
представника третьої особи - Панчака І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: орган опіки та піклування - виконавчий комітет Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради та виконавчий комітет Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, про позбавлення права користування житловим приміщенням та зняття особи з реєстрації місця проживання, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 30 жовтня 2013 року, -
встановила:
У червні 2013 року ОСОБА_5 звернулась в суд з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1, у якому з 2010 року зареєстровані відповідачі по справі: її племінник - ОСОБА_2, його дружина - ОСОБА_6 та їхній син - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Зазначила, що відповідачі у її будинку ніколи не проживали та не проживають, що підтверджується актом обстеження складеним депутатом сільської ради від 06.06.2013 року, цю обставину можуть підтвердити також свідки. Відповідачі проживають у своєму власному будинку по сусідству з нею. Знятися з реєстрації відмовляються. Посилаючись на наведене просила позбавити відповідачів права користування житловим приміщенням та зняти їх з реєстрації місця проживання у її будинку.
Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 30 жовтня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено. Позбавлено ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 права користування житловим приміщенням у будинку АДРЕСА_1 та знято їх з реєстрації місця проживання у зазначеному будинку.
На зазначене рішення представник відповідача ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що суд неповно, не всесторонньо дослідив обставини справи, зазначив у рішенні, що відповідачі перейшли на проживання в інший будинок, але там не зареєструвалися, не перевіривши можливість такої реєстрації, також суд зазначив, що вони порушують права позивачки, однак, такі висновки не відповідають дійсності. Вважає необґрунтованим висновок суду про втрату ним з сім'єю права на користування спірним будинком на підставі ч.2 ст.405 ЦК з підстав, що понад рік вони не проживають у спірному будинку та без посилання на докази, які підтверджують такі обставини. Суд не застосував ст.168 ЖК України, ст.18 Закону України «Про охорону дитинства", які повинен був застосувати. Суд не звернув увагу на висновки органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення малолітнього ОСОБА_7 права користування житлом. З цих підстав просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В судовому засіданні апелянт ОСОБА_2 та його представник доводи апеляційної скарги підтримали. Апелянт пояснив, що зі згоди позивачки, яка доводиться йому тіткою, з 2010 року проживав із своєю сім'єю:дружиною ОСОБА_6, сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 у будинку по АДРЕСА_1, який на праві власності належить позивачці, допомагав їй у господарстві та зареєстрований там. За погодженням з позивачкою на земельній ділянці для будівництва та обслуговування зазначеного вище будинку розпочав будівництво нового будинку, який ще не прийнято в експлуатацію через невпорядкованість питання про поділ земельної ділянки, яке знаходиться в даний час на вирішенні у Яремчанській міській раді. Апелянт пояснив, що в новозбудованому будинку став проживати з осені 2012 року, на час подачі позову рік не минув, прав позивачки не порушує, також пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року в нього народилася дочка ОСОБА_8, дружина знаходиться у відпустці по догляду за нею, в новому будинку зареєструватися поки що не може, а зняття з реєстрації у спірному будинку позбавить її права на отримання соціальної допомоги на дитину, видача якої пов'язана з наданням довідок з місця реєстрації. Просить рішення суду першої інстанції скасувати. Постановити нове рішення, яким в позові відмовити.
Представник третьої особи - органу опіки і піклування - Панчак І.М. апеляційну скаргу вважає обґрунтованою. Просить її задовольнити.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про день і час розгляду справи, а тому її неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, апелянта ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши їх доказами, а також оцінивши додані докази про вирішення питання розподілу земельної ділянки між позивачкою та відповідачем, колегія знаходить доводи апеляційної скарги обґрунтованими, такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.ст.213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та відображати відповіді на питання про те, чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення сторін та якими доказами вони підтверджуються чи є інші фактичні дані, які мають значення для правильного вирішення справи та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають з встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Рішення суду зазначеним вище вимогам не відповідає: суд неповно, невсесторонньо дослідив обставини справи, зробивши висновки про те, що відповідачі понад рік у спірному будинку не проживають та вибувши на інше місце проживання, не зареєструвалися там, чим порушили вимоги закону, суд не послався на докази, які обґрунтовують такі факти, не встановив, які правовідносини виникли між сторонами, якими правовими нормами вони регулюються, та зробив висновки, які не відповідають обставинам справи та постановив рішення, яке не відповідає нормам як процесуального, так і матеріального права.
Колегією встановлено, що ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 зі згоди позивачки ОСОБА_5, яка доводиться ОСОБА_2 тіткою, з 2010 року поселилися у будинок АДРЕСА_1, який з 2005 року належить на праві власності позивачці та проживали в ньому на правах членів сім'ї та зареєстровані в цьому будинку. Між позивачкою та ОСОБА_2 існувала усна домовленість про те, що з присадибної земельної ділянки для обслуговування цього будинку, ОСОБА_5 виділить частину, на якій ОСОБА_2 побудує новий будинок, в якому буде проживати із своєю сім'єю.
ОСОБА_2 розпочав самовільно спорудження нового будинку, в який перейшов проживати з вересня 2012 року, однак зареєструватися в ньому не може через відсутність належного погодження та закріплення за ним земельної ділянки для будівництва. Про існуючу домовленість між сторонами свідчить нотаріально завірена заява, підписана від імені ОСОБА_5, як неписьменної її братом - ОСОБА_9 04.10.2013 року, якою підтверджується, що ОСОБА_5 просить поділити земельну ділянку площею 0,1186 га. (присадибну) на дві: площею 0,0887 га та 0,0300 га.
З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 21.11.2013 року вбачається, що на земельну ділянку площею 0,03 га. виготовляється технічна документація щодо встановлення її меж в натурі.
Подавши позов про втрату права відповідачів на житло у спірному будинку з підстав непроживання останніх у ньому понад рік, позивачка посилалася на акт від 06.06.2013 року, однак, зазначеним актом такий факт не стверджується. Зі змісту акту(а.с.10) вбачається, що на 06.06.2013 року ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в будинку не проживають. Інших доказів судом не здобуто.
Частиною 2 ст.405 ЦК України, на яку послався суд, передбачено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним та власником житла.
Колегією встановлено, що відповідачі на момент подачі позову - червень 2013 року не проживали у спірному будинку менше року та що між сторонами існувала інша домовленість щодо проживання та реєстрації, а саме про виписку зі спірного будинку після завершення будівництвом нового, який на даний час є незавершеним, оскільки не прийнятий в експлуатацію.
Крім того позивачка не зазначила які її права, як власника будинку, порушено відповідачами, оскільки реєстрація їх у будинку не створює для них права власності на нього та не перешкоджає праву позивачки, як власнику, розпоряджатися ним.
За таких обставин, зважаючи на допущені судом першої інстанції порушення, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду підлягає скасуванню згідно ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі ч. 2 ст.405 ЦК України, керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 323-325 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 30 жовтня 2013 року скасувати. Ухвалити нове рішення. В позові ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: орган опіки та піклування - виконавчий комітет Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради та виконавчий комітет Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, про позбавлення права користування житловим приміщенням та зняття особи з реєстрації місця проживання відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.
Судді Г.І.Шалаута
Я.Ю.Ковалюк
Я.Д.Горблянський