У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 р. м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Соколовського В.М.

суддів: Вакарук В.М., Васильковського В.М.,

секретаря Лисак І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області до Товариства з додатковою відповідальністю «Дослідно-механічний завод «Карпати», третя особа на стороні відповідача ОСОБА_1, про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області на рішення Косівського районного суду від 19 червня 2013 року,-

в с т а н о в и л а:

В Косівський районний суд Івано-Франківської області з позовом звернулось Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області до Товариства з додатковою відповідальністю «Дослідно-механічний завод «Карпати» (надалі ТзДВ «Дослідно-механічний завод «Карпати»), третя особа на стороні відповідача ОСОБА_1, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна - АДРЕСА_1, укладеного 10.08.2012 року між ОСОБА_1 та ТзДВ «Дослідно-механічний завод «Карпати».

Свої вимоги Управління Пенсійного фонду обґрунтовувало тим, що договір не посвідчений нотаріально, а тому є нікчемним. Окрім того продавець майна знав, що у нього існує заборгованість перед Пенсійним фондом і що на час укладання оспорюваного договору існували судові рішення, по яких було видано виконавчі листи і на виконання яких були внесені відповідні записи до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Тому управління просило визнати договір недійсним.

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 19 червня 2013 року в задоволенні зазначеного вище позову Управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області відмовлено в зв'язку з тим, що оспорюваним договором купівлі-продажу не порушуються права та інтереси Управління пенсійного фонду.

На дане рішення Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області (надалі УПФУ) подало апеляційну скаргу, вказуючи, що рішення було прийнято без врахування всіх обставин по справі, не було дано правильної оцінки доказам, а також прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Апелянт вказує на те, що договір є недійсним, оскільки продавець не мав права відчужувати таке нерухоме майно, про що знав і не повідомив покупця. На момент спроби нотаріального посвідчення спірного договору вже існувала заборона відчуження даного нерухомого майна.

За таких обставин апелянт просив рішення суду першої інстанції скасувати і постановити нове рішення, яким визнати спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна недійсним.

В судове засідання сторони чи їх представники не прибули, хоча належно повідомлені про розгляд справи, що дає апеляційному суду підстави продовжувати розгляд справи за наявними у справі документами і без участі сторін.

Вислухавши доповідача, обговоривши мотиви і доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову УПФУ в Миколаївському районі Львівської області, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу, сторонами фактично виконані всі істотні умови цього договору, а тому договір є дійсним згідно ст. 220 ЦК України. Крім того, суд вважав, що сторонами у спорі є ОСОБА_1 та ТзДВ «Дослідно-механічний завод «Карпати», права та інтереси УПФУ в Миколаївському районі Львівської області не порушуються, а у разі існування боргів у товариства перед управлінням, то останньому слід звертатись до суду з окремим позовом.

Проте колегія суддів, погоджуючись із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову УПФУ, не може погодитись із мотивацією такого рішення, оскільки така є помилковою, однак не призводить до скасування рішення в цій частині.

Як вбачається із матеріалів справи, дане питання вже було предметом розгляду в апеляційному порядку. Згідно рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 серпня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. Позов управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 10 серпня 2012 року між ОСОБА_1 та ТДВ «ДМЗ «Карпати». У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено (а.с.141-142).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 13 листопада 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 серпня 2013 року в частині позовних вимог Управління Пенсійного фонду України у Миколаївському районі Львівської області скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ погодився з висновками апеляційного суду Івано-Франківської області, щодо відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, в цій частині рішення апеляційного суду відповідало вимогам закону.

Проте колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ не могла погодитись з рішенням апеляційного суду в частині вирішення зустрічного позову УПФУ у Миколаївському районі Львівської області.

Із обставин справи слідує, що 10 серпня 2012 року між ТзДВ «ДМЗ «Карпати» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є нерухоме майно - АДРЕСА_1, на земельній ділянці, яка не є власністю продавця.

Згідно з копією акту приймання-передачі, складеного у с. Шешори Косівського району Івано-Франківської області 15 серпня 2012 року, ТзДВ «ДЗК «Карпати» передало у власність, а ОСОБА_1 набув у власність АДРЕСА_1. Загальна вартість переданого за договором нерухомого майна становить 50 тис. грн.

Відповідно до копії платіжного доручення № 15 від 15 серпня 2012 року ОСОБА_1 оплатив ТзДВ «ДМЗ «Карпати» 50 тис. грн. за призначенням платежу «оплата за продаж нерухомого майна - АДРЕСА_1 згідно з договором від 10 серпня 2012 року».

За змістом ч.1 ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом; такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (ч.1 ст.210 ЦК України).

Пунктом 13 постанови пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Згідно зі ст. ст. 210, 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлено, що судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено. Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних нрав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п'ятої ЦК України.

Колегія суддів вважає, що спірний договір є неукладеним, а відповідно не можна застосувати наслідки недійсності правочину до правочину, який не вчинено.

З вищенаведеного вбачається, що позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області не підлягають до задоволення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог УПФУ в Миколаївському районі Львівської області, проте невірно мотивував підстави відмови у позові, що, на думку колегії суддів, не може бути наслідком скасування рішення суду першої інстанції в цій частині.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відхилення доводів апеляційної скарги в цій частині і залишення рішення в цій же частині без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області відхилити.

Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 19 червня 2013 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області до Товариства з додатковою відповідальністю «Дослідно-механічний завод «Карпати», третя особа на стороні відповідача ОСОБА_1, про визнання договору купівлі-продажу недійсним залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ріщення законної сили.

Головуючий В.М. Соколовський

Судді: В.М. Вакарук

В.М. Васильковський