Справа № 344/9884/13-ц

Провадження №22ц/779/3103/2013

Категорія 52

Головуючий у І інстанції Бойчук О.В.

Суддя-доповідач Соколовський В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого: Соколовського В.М.,

суддів: Меленко О.Є., Васильковського В.М.,

секретаря Лисак І.В.,

з участю: апелянта ОСОБА_2, представника відповідача Шкурашівського І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Гаркава Ніна Миколаївна, про поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франкіського міського суду від 05 листопада 2013 року,-

в с т а н о в и л а:

02 липня 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (надалі Івано-Франківське ОДОСП) про поновлення на роботі на посаді провідного юрисконсульта, стягнення невиплаченої заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 1969 грн. та моральної шкоди в розмірі 2000 грн.

Ухвалою суду від 05.11.2013 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, залучено т.в.о. генерального директора Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Гаркаву Ніну Миколаївну.

Рішенням Івано-Франкіського міського суду від 05 листопада 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Гаркава Ніна Миколаївна, про поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Зокрема апелянт вказує на те, що роботодавець повідомив її менше ніж за два місяці до звільнення, надіславши повідомлення про звільнення, яке вона отримала 07 квітня 2013 року.

Окрім того апелянт мала переважне право на залишення на роботі, однак при звільненні відповідач не взяв цієї законної вимоги до уваги.

З цих підстав апелянт просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні апелянт ОСОБА_2 підтримала вимоги своєї апеляційної скарги з вище наведених мотивів та просила задовольнити скаргу в повному обсязі.

Представник Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Шкурашівський І.Р. апеляційну скаргу не визнав із-за її безпідставності та просив залишити без задоволення, а рішення суду, як законне та обґрунтоване, - залишити без змін.

Вислухавши доповідача, пояснення апелянта і представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що при вирішенні даного спору встановлено відсутність обставин, на які посилається позивач у позові, які були б достатніми для визнання звільнення з посади ОСОБА_2 з 12 червня 2013 року згідно наказу № 76 за п.1 ч.1 ст.40 КзПП України незаконним та поновлення її на роботі з відповідними наслідками. Так, суд з'ясував наявність ряду обставин, що спростовують доводи позивача про незаконність її звільнення. Такими обставинами є, зокрема, належне дотримання відповідачем процедури звільнення ОСОБА_2 та наявність законних підстав для її звільнення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Так, відповідно до статей 3, 59, 60 ЦПК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається із матеріалів справи, 12 червня 2013 року наказом № 76 по Івано-Франківському обласному державному об'єднанню спиртової та лікеро-горілчаної промисловості було звільнено ОСОБА_2 з роботи за п.1 ч.1 ст.40 КзПП України у зв'язку з реорганізацією структурних підрозділів відповідача згідно нового штатного розпису, в якому відсутня посада провідного юрисконсульта служби безпеки.

Державним концерном спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (надалі Концерн «Укрспирт») у відповідності до Постанови № 672 від 28.07.2010р. Кабінету Міністрів України «Про утворення Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості» щодо проведення реорганізації державних підприємств спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики, згідно з додатком 1 і 2 шляхом приєднання до Державного підприємства «Укрспирт» та шляхом виділу майна, з використанням якого виготовляється підакцизна продукція, і передачі такого майна до Державного підприємства «Укрспирт», було надіслано Івано-Франківському обласному державному об'єднанню спиртової та лікеро-горілчаної промисловості листа № 16-01-6-3/22 від 11 травня 2012 року щодо вжиття заходів стосовно зменшення кількості штатних працівників цього підприємства (а.с.97).

20 березня 2013 року концерном «Укрспирт» видано наказ № 12 про заходи підготовки Івано- Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості до реорганізації та зобов'язано тимчасово виконуючу обов'язки генерального директора Івано-Франківського ОДОСП Гаркаву Н.М. в місячний термін здійснити аналіз відповідності діючої структури підприємства ринковим умовам сьогодення та привести штатний розпис працівників підприємства до економічно-обґрунтованої кількості, з урахуванням об'ємів виробництва та реалізації продукції у 2013 році (а.с.98).

04 квітня 2013 року тимчасово виконуючою обов'язки генерального директора Івано- Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Гаркавою Н.М. видано наказ № 57 «Про реорганізацію структурних підрозділів Івано- Франківського ОДОСП», яким наказано затвердити новий штатний розпис підприємства, провести реорганізацію структурних підрозділів підприємства згідно нового штатного розпису та зобов'язано відділ кадрів повідомити про даний наказ всіх працівників об'єднання під розписку (а.с.99).

Відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний у випадку скорочення чисельності або штату працівників.

Пленум Верховного Суду України в п.19 постанови від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (з наступними змінами) роз'яснив, що, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, зокрема, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення штату, чи додержано власником норм законодавства, що регулюють вивільнення працівників, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу. При цьому мається на увазі, що роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії, які може виконувати працівник, і не лише за місцем його роботи в певному структурному підрозділі, а всі вакансії, які є в юридичної особи.

Відповідно до штатних розписів підприємства з 01.01.2012 року та з 05.04.2013 року, наказів № 12 від 26 січня 2012 року та № 59 від 05 квітня 2013 року, у термін їх проведення та видачі відповідно в Івано-Франківському обласному державному об'єднанні спиртової та лікеро-горілчаної промисловості вакантні посади, які б могла виконувати ОСОБА_2 та які можна було б їй запропонувати на момент звільнення, - відсутні (а.с.101, 103-107).

Ухвалюючи рішення та відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, правильно виходив із того, що відповідачем при звільненні апелянта було дотримано порядок звільнення, а переведення на іншу роботу апелянту не було запропоновано, оскільки таких посад, які б відповідали її освітньо-кваліфікаційному та професійному рівню, не було.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними та відповідають матеріалам справи й вимогам закону.

У разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) підприємства, дія трудового договору продовжується, припинення якого можливе з ініціативи власника або уповноваженого ним органу лише в разі скорочення чисельності штату працівників.

Згідно положень статті 43 КзПП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини 1 ст. 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

Відповідно до витягу з протоколу № 8 від 11 вересня 2013 року засідання профспілкового комітету 28 травня 2013 року тимчасово виконуючою обов'язки генерального директора Івано- Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Гаркавою Н.М. подано на ім'я голови профкому підприємства подання № 01-1/338 про надання погодження на вивільнення працівників, зокрема, ОСОБА_2, а профспілковий комітет пропустив термін розгляду подання і не повідомив адміністрацію підприємства у триденний строк, у зв'язку з чим вважається, що профспілковий комітет дав свою згоду на вивільнення ОСОБА_2 (а.с.67-68).

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пунктом 9 Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що суд визначає розмір моральної шкоди в залежності від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав позивач. Зокрема враховуються належність та допустимість доказів існування обставин матеріальної шкоди.

За таких обставин твердження апелянта про неврахування судом першої інстанції всіх обставин по справі та невірним застосуванням норм матеріального і процесуального права є безпідставними, які заперечуються матеріалами справи.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено правовідносини, яким дана належна юридична оцінка на підставі діючого законодавства і досліджених доказів, а рішення постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Івано-Франкіського міського суду від 05 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий В.М. Соколовський

Судді: О.Є. Меленко

В.М. Васильковський