Справа №350/879/13-ц
Провадження №22ц/779/2969/2013
Категорія 56
Головуючий у 1 інстанції Бейко А.М.,
Суддя-доповідач Шалаута Г.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2013 року м.Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої-судді: Шалаути Г.І.,
суддів: Ковалюка Я.Ю., Девляшевського В.А.,
секретаря: Петріва Д.Б.,
з участю сторін: представника апелянта - ОСОБА_2,
представника позивача - ОСОБА_3,
представника відповідача - Гуменюк Б.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до ТОВ Науково-виробничого підприємства "Інтернафта", відділу ДВС Рожнятівського РУЮ, третьої особи - ОСОБА_6 про визнання права власності та виключення майна з акту опису, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 28 жовтня 2013 року, -
встановила:
14 березня 2013 року ОСОБА_5 звернулася в суд з позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що актом опису та арешту майна від 08.04.2013 року, складеним державним виконавцем відділу ДВС Рожнятівського РУЮ накладено арешт на наступне майно: апарат опалення газ(позиції в акті опису 1, 2, 3, 4), електрощитова (8), клапан відсікач тиску(9), конденсатор-холодильник (10), котельня К1К2 62 (11), котельна К4К3 (12), насос ВС (16), насос К-90 (17), пальник блочний (18, 19), прилад ТЦ 02ТЕ (20), реактор К 1-4 з колонкою (21-24), резервуар наземний (25), резервуар наземний парк нафти, мазуту (26), резервуар (наземний парк продуктів (27). Зазначила, що вказане майно належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 29.08.2012 року між нею та ОСОБА_7. У відповідача ТОВ "НВП "Інтернафта" вказане майно знаходилося на зберіганні згідно договору зберігання, укладеного 09.08.2012 року між нею та відповідачем. Посилаючись на наведене позивач просила визнати за нею право власності на зазначене майно та виключити його з акту опису та арешту.
Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 28 жовтня 2013 року позов ОСОБА_5 до ТОВ НВП "Інтернафта", відділу ДВС Рожнятівського РУЮ, третьої особи - ОСОБА_6 про визнання права власності та виключення майна з акту опису задоволено частково. Виключено з акту опису та арешту майна від 08.04.2013 року про примусове виконання виконавчого листа Луцького міськрайонного суду від 08.10.2011 року №2-6742 про стягнення з ТОВ НВП "Інтернафта" боргу, майно, що належить ОСОБА_5, зазначене в пунктах 1, 2, 3, 4,8, 9, 10, 11, 12, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27.
Стягнуто з ТОВ НВП "Інтернафта" та відділу ДВС Рожнятівського РУЮ в солідарному порядку сплачений ОСОБА_5 судовий збір в розмірі 114 грн. 71 коп.
В решті позову відмовлено.
На зазначене рішення третя особа - ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Апелянт зазначив, що за його заявою як стягувача 08.05.2012 року державним виконавцем ВДВС Рожнятівського РУЮ Озар М.І. було накладено арешт на все рухоме майно боржника - ТОВ НВП "Інтернафта", що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №35952549 від 08.05.2012 року, згідно якого зареєстровано публічне обтяження щодо заборони відчуження всього рухомого майна боржника ТОВ НВП "Інтернафта". Судом порушено норми матеріального права - не застосовано ч.3 ст.9 та ч.1 ст.10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", яка підлягала застосуванню до даних правовідносин та якою визначено, що, якщо майно продавця ТОВ НВП "Інтернафта" було обтяжено діючим публічним обтяженням, то при його відчуженні таке обтяження переходить до нового набувача майна (в даному випадку -до ОСОБА_7 та до ОСОБА_5, а тому таке майно не може бути звільнене з-під арешту. Судом не застосовано ч.2, 3 ст.57 Закону України "Про виконавче провадження», які в даному спорі підлягали застосуванню, що призвело до помилкового висновку суду про незаконність накладення арешту на майно ТОВ НВП "Інтернафта". Апелянт стверджує, що суд застосував ч.1 ст.60 Закону України "Про виконавче провадження", яка не підлягала застосуванню та виключив з-під арешту майно, зазначене в акті опису та арешту майна боржника - ТОВ НВП "Інтернафта", як таке, що належить ОСОБА_5, а саме майно: позиції 8, 11 і 12 в акті опису та арешту майна від 08.04.2013 року, не зазначивши, що це за майно. Між тим у поясненнях до акту опису та арешту майна від 08.04.2013 року директор ТОВ НВП "Інтернафта" Сінельніков О.Л. уточнив, що згідно технічного паспорта Єдиного технологічного комплексу з переробки нафтопродуктів, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, котельня К1К2, зазначена в акті опису як позиція 11 згідно техпаспорту технологічного комплексу є цех «А» та позиція в акті опису під №12 зазначена як котельня для К4К3 згідно технічного паспорту є цех під літерою "Б" та електрощитова - позиція в акті опису №8 згідно технічного паспорту є диспетчерська, тобто є об'єктами нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано за відповідачем в Івано-Франківському ОБТІ 22.05.2005 року, реєстраційний номер №1478748 та видано свідоцтво про право власності на виробничі приміщення: цех А площею 42,4 м.кв., цех Б площею 42 м.кв., електрощитові - диспетчерська площею 19,8 м.кв. ТОВ НВП "Інтернафта". Неповне з'ясування судом обставин справи полягає в тому, що судом не дано належної оцінки доводам ОСОБА_6 про порушення законодавства при укладенні договору купівлі-продажу рухомого майна, укладеного 26.06.2012 року між ТОВ НВП "Інтернафта" та ОСОБА_7, розташованого за адресою АДРЕСА_1 та договору купівлі-продажу рухомого майна, укладеного 09.08.2012 між ОСОБА_7 та ОСОБА_5, а саме, що на відчужене майно за цими договорами було накладено публічне обтяження і такі договори відчуження майна боржника ТОВ НВП "Інтернафта" повинні були укладатися за погодженням з ним як стягувачем і оскільки вони укладені без такого погодження, то суперечать закону і є нікчемними. Суд не дав правової оцінки цим договорам та частково задовольнивши позов ОСОБА_5, порушив п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009 року, в якому роз'яснено, що суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати правову оцінку такому правочину. Крім того, апелянт зазначає, що судом порушено норми процесуального права - ст.212, ч.3 ст.213, ч.1 п.3 ст.215 ЦПК України, що призвело до неправильного вирішення справи. З цих підстав апелянт просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, та відшкодувати понесені ним судові витрати за рахунок позивача.
В судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та пояснив, що відповідач, знаючи про виконавчі листи та про стягнення боргу уклав нікчемні угоду про відчуження майна ОСОБА_7, а останній уклав угоду про подальше відчуження його ОСОБА_5, яка в свою чергу уклала угоду про передачу такого майна на зберігання боржнику-ТОВ НВП "Інтернафта". Представник апелянта вважає, що рішенням суду порушено права стягувача ОСОБА_6, так як незаконно виключено з акту опису та арешту майна боржника від 08.04.2013 року позиції 8, 11, 12 - як рухоме майно ОСОБА_5, яке насправді є нерухомим майном - приміщення диспетчерської, цех "А","Б", що належать на праві власності боржнику ТОВ НВП "Інтернафта", про що підтвердив сам директор ТОВ НВП "Інтернафта"Сінельніков О.Л.
Представник ТОВ НВП "Інтернафта" апеляційної скарги не визнав, заперечення мотивував тим, що договори купівлі-продажу рухомого майна, укладені між ТОВ НВП "Інтернафта" та ОСОБА_7 від 26.06.2012 року та між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 від 29.08.2012 року є чинними, так як не визнані в судовому порядку не дійсними. Представник зазначив, що арешт був накладений не на все майно боржника, а в межах боргу 189600 грн. згідно виконавчого листа №2-6639/11, виданого 09.11.2011 року, хоча не заперечив, що в даний час борг ТОВ НВП "Інтернафта"перед ОСОБА_6 становить більше 1 млн грн. Однак, оскільки згідно акту опису майна від 08.04.2013 року державний виконавець описав майно, яке боржнику ТОВ НВП "Інтернафта" не належить, а належить ОСОБА_5 просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Представник ОСОБА_5 апеляційної скарги не визнав, просив її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши їх доказами, колегія знаходить апеляційну скаргу обґрунтованою та знаходить підстави для скасування рішення першої інстанції, виходячи з таких доводів.
Відповідно до вимог ст.ст.213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та відображати відповіді на питання про те, чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення сторін та якими доказами вони підтверджуються чи є інші фактичні дані, які мають значення для правильного вирішення справи та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають з встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Рішення суду зазначеним вище вимогам не відповідає: суд не правильно встановив обставини справи, не встановив, які правовідносини виникли між сторонами, якими правовими нормами вони регулюються, застосував не ті норми права, що підлягають застосуванню та постановив рішення, яке не відповідає нормам процесуального та матеріального права. А тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в позові з таких мотивів.
Колегією встановлено, що Луцьким міськрайонним судом видано 09.11.2011 року виконавчий лист №2-6639\2011 про стягнення з ТОВ НВП "Інтернафта" в користь ОСОБА_6 189600 грн. заборгованості. Державний виконавець ВДВС Рожнятівського РУЮ Озар М.І. 17.11.2011 року виніс постанову про відкриття виконавчого провадження(а.с.66). За заявою стягувача ОСОБА_6 той же державний виконавець постановою про накладення арешту №29898787 від 08.05.2012 року наклав арешт на все рухоме майно боржника - ТОВ НВП "Інтернафта" із забороною його відчуження, що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (а.с.55) про реєстрацію публічного обтяження рухомого майна боржника, зареєстрованого 08.05.2012 року в реєстрі за №12473889.
11.11.2011 року Луцьким міськрайонним судом було видано виконавчий лист №2-6742/2011 про стягнення з ТОВ НВП "Інтернафта" в користь ОСОБА_6 996746 грн. 27 коп. заборгованості за договором позики. Державний виконавець ВДВС Рожнятівського РУЮ Озар М.І. 13.08.2012 року виніс постанову у виконавчому провадженні №33833541 про відкриття виконавчого провадження. (а.с.71). По заяві стягувача ним же винесено постанову 13.08.2012 року про арешт нерухомого майна боржника, на підставі якої у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено запис 13.08.2012 року про публічне обтяження всього нерухомого майна боржника із забороною його відчуження та зареєстровано під №12861256 .
Зазначені обтяження майна боржника є діючими, не змінені і не скасовані.
Незважаючи на публічне обтяження рухомого майна боржника від 08.05.2012 року та існуючу заборону його відчуження, боржник - ТОВ НВП "Інтернафта" 26.06.2012 року відчужив рухоме майно (автомат 3-х фазний, апарат опалення газ, газорегуляторний пункт, клапан відсікач газу, конденсатор-холодильник та ін., що є основними засобами єдиного технологічного комплексу з переробки нафтопродуктів, розташованого у виробничому приміщенні в АДРЕСА_1 вартістю 81800 грн. ОСОБА_7 за договором купівлі-продажу від 26.06.2012 року, нотаріально посвідченим нотаріусом Рожнятівського районного нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрованим в реєстрі під №1509(а.с.40).
До складу відчуженого за цим договором рухомого майна ввійшла також і частина нерухомого майна згідно технічного паспорту на виробничий будинок, розташований в АДРЕСА_1(котельня К4К3, зазначена в договорі, є приміщенням цеху під літерою "Б" площею 42 м.кв. згідно техпаспорту, котельня К1К2 згідно технічного паспорту є приміщенням цеху «А» площею 42,4 м.кв., електрощитова, зазначена в договорі є приміщення диспетчерської згідно техпаспорту площею 19,8 м.кв. (а.с.75-79). Зазначені обставини підтвердив у своїх поясненнях директор ТОВ НВП "Інтернафта" Сінельніков О.Л. в акті опису та арешту майна від 08.04.2013 року. Виробничий будинок, розташований в АДРЕСА_1, зареєстрований в Івано-Франківському ОБТІ на праві власності в цілому за боржником-ТОВ НВП "Інтернафта" по даний час.
ОСОБА_7 в свою чергу відчужив придбане ним по договору купівлі-продажу від 26.06.2012 року майно у ТОВНВП "Інтернафта" ОСОБА_5, уклавши з нею договір купівлі-продажу рухомого майна від 09.08.2012 року. Цей договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_11
Державним виконавцем ВДВС Рожнятівського РУЮ Озар М.І. 08.04.2013 року при примусовому виконанні виконавчого листа №2-6742/2011, виданого на підставі рішення Луцького міськрайонного суду про стягнення з ТОВ НВП "Інтернафта" в користь ОСОБА_6 996746 грн. 27 коп. заборгованості за договором позики склав акт проведення опису та арешту майно боржника з метою його подальшої реалізації на погашення боргу. В акті опису майна зазначено 29 позицій :апарат опалення газ(позиції 1, 2, 3, 4), електрощитова (8), клапан відсікач тиску(9), конденсатор-холодильник (10), котельня К1К2 62 (11), котельна К4К3 (12), насос ВС (16), насос К-90 (17), пальник блочний (18, 19), прилад ТЦ 02ТЕ (20), реактор К 1-4 з колонкою (21-24), резервуар наземний (25), резервуар наземний парк нафти, мазуту (26), резервуар (наземний парк продуктів (27).
ОСОБА_5 просила визнати за нею право власності на майно, зазначене в позиціях 1-4, 8-12, 16-27 та виключити його з акту опису, а також зняти з нього арешт.
Оскільки на все рухоме майно боржника ТОВ НВП "Інтернафта" було накладено арешт 08.05.2012 року та зареєстровано публічне обтяження на нього в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за №12473889 (а.с.55), ще до укладення договорів купівлі-продажу майна між боржником та ОСОБА_7 в червні 2012 року та між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 в серпні 2012 року, то спірні правовідносини, які виникли між сторонами врегульовано ст.9 та ч.1 ст.10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", яку в порушення норм матеріального права не застосував суд першої інстанції.
У ч.1 ст.9 цього закону зазначено, що предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом чи договором. Однак, на момент укладення договору купівлі-продажу між ТОВ НВП "Інтернафта"та ОСОБА_7 №1509 від 26.06.2012 року, та між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 від 09.08.2012 року діяло публічне обтяження від 08.05.2012 року, яке забороняло відчуження майна боржника.
Ст.10 цього закону передбачено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором вважається його добросовісним набувачем згідно зі ст.388 ЦК України за умови відсутності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна.
З огляду на викладене, колегія приходить до висновку, що боржник ТОВ НВП "Інтернафта" не мав права відчужувати, забезпечене публічним обтяженням рухоме майно, а покупці такого майна ОСОБА_7 та ОСОБА_5 не є його добросовісними набувачами, оскільки купили майно з обтяженням та забороною відчуження такого майна, яке діє до 2017 року.
Крім того, колегією встановлено, що за договорами купівлі-продажу рухомого майна №1509 від 26.06.2012 року та від 09.08.2012 року до ОСОБА_7 та ОСОБА_5 перейшло також і нерухоме майно - окремі приміщення виробничого будинку, розташованого в АДРЕСА_1, а саме: котельня К4К3, зазначена в договорі, є приміщенням цеху під літерою "Б" площею 42 м.кв. згідно техпаспорту цього будинку, котельня К1К2, зазначена в договорі, згідно техпаспорту є приміщенням цеху «А» площею 42,4 м.кв., електрощитова, зазначена в договорі, є приміщенням диспетчерської згідно техпаспорту площею 19,8 м.кв.(а.с.75-79). На ці виробничі приміщення видано свідоцтво про право власності, а саме на цех "А" 42,4 м.кв., цех "Б" 42,0 м.кв., електрощитову-диспетчерську 19,8 м.кв. 12.07.2005 року на ТОВ НВП "Інтернафта" та вони зареєстровані в державному реєстрі за ТОВ НВП "Інтернафта".
Колегія не приймає до уваги заперечення представника ТОВ НВП "Інтернафта" про те, що арешт був накладений 08.05.2012 року не на все майно боржника, а лише в межах боргу ТОВ НВП "Інтернафта" перед ОСОБА_6 за виконавчим листом №2-6639\2011 на суму 189600 грн., оскільки воно спростовується накладенням публічного обтяження на все майно, яке не скасовувалося, не змінювалося і є чинним(а.с.55).
Крім того, вартість відчуженого майна боржника ТОВ НВП "Інтернафта" ОСОБА_7 за договором купівлі-продажу №1509 від 26.06.2012 року становить 81800 грн., така ж вартість відчуженого майна ОСОБА_7 ОСОБА_5 згідно договору купівлі-продажу №1537 від 09.08.2012 року, яка аж ніяк не перевищує борг у 189600 грн.
Також такі заперечення спростовуються ч.3 ст.57 Закону України "Про виконавче провадження", яка передбачає, що постановами державного виконавця може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, як на все майно боржника, так і на окремі його частини. Таким чином, дії державного виконавця по накладенню арешту на все майно боржника постановою від 08.05.2012 року колегія вважає правомірними.
Колегією також встановлено, що позиції 8, 11, 12 акту опису та арешту майна від 08.04.2013 року є позиціями нерухомого майна, власність на яке згідно ч.1 ст.657 ЦК України набувається не з моменту укладення письмового договору чи його нотаріального посвідчення, а з моменту державної реєстрації такого майна, яке не було зареєстровано ні за ОСОБА_7, ні за ОСОБА_5 Зазначене майно зареєстровано на праві колективної власності за боржником ТОВ НВП "Інтернафта" (реєстраційний номер майна11478748 станом на 22.03.2013 року навіть після його віджуження). Отже, ОСОБА_5, не будучи власником майна, не вправі ставити вимогу про виключення його з акту опису. Щодо інших позицій рухомого майна, зазначених в акті опису, то ОСОБА_5 не є добросовісним набувачем такого майна, оскільки отримала його з обтяженням від такого ж недобросовісного набувача - ОСОБА_7, який отримав майно за договором купівлі-продажу №1509 від 26.06.2012 року вже з діючим обтяженням та не вправі був таке майно відчужувати без згоди обтяжувача - ВДВС Рожнятівського РУЮ та стягувача ОСОБА_6, а тому таке майно теж не підлягало виключенню з акту опису та арешту майна від 08.04.2013 року.
Ч.3 ст.9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжував надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу такого виду рухомого майна. Такі випадки у даному спорі відсутні.
Укладені правочини купівлі-продажу боржником рухомого майна колегія розцінює, як нікчемні, такі, що вчинені з порушенням вимог ст.ст.9, 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", за якими боржником відчужено майно з публічним обтяженням та забороною відчуження до 08.05.2017 року, та під виглядом відчуження рухомого майна за договорами купівлі-продажу насправді відчужено частину вищевказаного нерухомого майна(а.с.75-79). Загальна вартість відчуженого рухомого майна разом з нерухомим оцінена продавцем у 81800 грн. є теж нікчемною, оскільки не відповідає ринковій вартості навіть одного з елементів переліченого відчуженого нерухомого майна, крім того зазначене нерухоме майно після його відчуження надалі залишилося зареєстрованим на праві власності за боржником - ТОВ НВП "Інтернафта".
За таких обставин, встановивши порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню на підставі ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі ч.3 ст.57 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст.9, 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 323-325 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 28 жовтня 2013 року скасувати. Ухвалити нове рішення. В позові ОСОБА_5 до ТОВ Науково-виробничого піприємства "Інтернафта", відділу ДВС Рожнятівського РУЮ, третьої особи - ОСОБА_6 про визнання права власності на майно та виключення майна з акту опису відмовити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 114,70 грн. сплаченого судового збору.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.
Судді Г.І.Шалаута
Я.Ю.Ковалюк
В.А.Девляшевський