Справа № 354/779/13-ц
Провадження № 22ц/779/3197/2013
Категорія 25
Головуючий у І інстанції Марчак Ю.І.
Суддя - доповідач Соколовський В.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«23» грудня 2013 р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Соколовського В.М.,
суддів: Проскурніцького П.І., Васильковського В.М.,
секретаря Гавриляк Є.М.,
з участю: представника апелянта ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» до ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Яремчанського міського суду від 20 листопада 2013 року,-
в с т а н о в и л а:
Рішенням Яремчанського міського суду від 20 листопада 2013 року задоволено позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» до ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» 5921 грн. 54 коп. (п'ять тисяч дев'ятсот двадцять одну гривню 54 копійки) страхового відшкодування та 229 грн. 40коп. оплаченого судового збору.
На дане рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, вказуючи, що рішення є необґрунтованим, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом неправильно досліджено та оцінено докази.
Зокрема апелянт зазначає, що судом не взято до уваги того факту, що письмове повідомлення про страховий випадок було надано страховику 16.03.2012 року, тобто на дев'ятий день після настання страхового випадку, а інформацію про вчинення страхового випадку на гарячу лінію страховика в телефонному режимі було передано 07.03.2012 року, тобто в день скоєння дорожньо-транспортної пригоди. При цьому суд не прийняв до уваги те, що на повідомленні про настання страхового випадку та про виплату страхового відшкодування від імені страховика відсутні підпис та посада особи, яка прийняла заяву та дата прийняття заяви, що є значним порушенням та потягло за собою подальші необгрунтовані дії позивача.
Також апелянт вказує на ту обставину, що свідок ОСОБА_3 на момент вчинення ДТП і на даний час являється страховим агентом позивача, саме ним від імені позивача було укладено угоду про страхування цивільної відповідальності з ОСОБА_2 та саме він був присутній на місці вчинення дорожньо-транспортної пригоди 07.03.2012 року та брав участь в оформленні всіх належних документів.
За таких обставин апелянт просив скасувати рішення Яремчанського міського суду від 20 листопада 2013 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 підтримав вимоги апеляційної скарги з наведених вище мотивів та просив задовольнити скаргу в повному обсязі.
Інші сторони в судове засідання не прибули, хоча належно повідомлені про розгляд справи.
Вислухавши доповідача, пояснення представника апелянта на підтримку скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги і перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт», суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не надав письмового повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до вимог чинного законодавства, а тому у страховика виникло право на відшкодування шкоди в порядку регресу за рахунок страхувальника ОСОБА_2
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Як вбачається із матеріалів справи, 07.03.2012 року в с. Микуличин Яремчанської міської ради на вул. Шкільна відбулась дорожньо-транспортна пригода, в якій мало місце зіткнення автомобіля марки «ВАЗ-210994», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 з автомобілем марки «ВYD», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4
Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №28-0901-12-0023, ОСОБА_2 застрахував свою цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну третіх осіб.
Відповідно до ст.980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: 1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Постановою Яремчанського міського суду від 26.03.2012р., справа № 0917/227/2012, ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, а саме за те, що з його вини 07.03.2012 року в с. Микуличин Яремчанської міської ради на вул. Шкільна відбулась дорожньо-транспортна пригода.
Згідно ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Зі звіту про оцінку вартості матеріального збитку , завданого власнику колісного транспортного засобу №21/03/12, вбачається, що вартість матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП власнику автомобіля марки «ВYD», реєстраційний номер НОМЕР_2, становить 7990 грн. 08 коп. Відповідно до страхового акту №3ска-1371, акту №172-139/12цв від 18.07.2012року про розрахунок суми страхового відшкодування, платіжного доручення №10261 від 07.11.2012року страхове відшкодування у розмірі 5921 грн. 54 коп. позивачем-Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Український страховий стандарт» в порядку регресу було сплачено Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Українська страхова група».
Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до цієї норми до страховика переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки про відшкодування шкоди, лише в разі виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.
Згідно статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди), страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов, в тому числі до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону. Тобто зазначена норма статті передбачає наявність права у страховика на пред'явлення регресного позову.
Згідно з підпунктом 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 зазначеного вище Закону (у редакції, чинній на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди) учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.
Пунктом 33.1.4. даного Закону передбачено, що невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, страхувальник зобов'язаний письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Статтею 1187 ЦК України визначено, що під джерелом підвищеної небезпеки розуміють діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для осіб, які цю діяльність здійснюють, та інших осіб.
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями та шкода завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення речі.
Отже доводи апелянта про належне і вчасне повідомлення свого страховика у письмовому виді нічим не підтверджене, а навпаки встановлено матеріалами справи, що повідомлення у письмовому виді було надано страховій компанії від ОСОБА_2 тільки 16 березня 2012 року без наведення поважності причин пропуску цього строку, який встановлений законом у три дні з дня вчинення ДТП, що і дало правові підстави страховику для стягнення страхового відшкодування із страхувальника ОСОБА_2, який винен у ДТП.
За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції належним чином проведено оцінку та дослідження доказів по справі, а рішення постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до вимог ч.2 ст.303 ЦПК України суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку.
Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення та скасування рішення колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Яремчанського міського суду від 20 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий В.М. Соколовський
Судді: П.І. Проскурніцький
В.М. Васильковський