Справа № 2-1828/11

                                                                       Провадженя№ 2/266/878/13

                                         РІШЕННЯ

                     ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2013                                                                                  м. Маріуполь

Приморський районний суд у складі:

головуючого – судді Лузана В.В.

                                         при секретарі – Турій К.В.

з участю позивачів – №1 ОСОБА_1, №2 ОСОБА_2, №3 ОСОБА_3,

представника позивачів – адвоката ОСОБА_4,

відповідачки № 1 - ОСОБА_5,

представника відповідачки – ОСОБА_6,

відповідача № 2 – ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_7, Універсальної товарної біржі «Гарант-Україна», Олександрійської універсальної біржі про поновлення строку позовної давності, визнання біржових контрактів недійсними, відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні житлом, визнання біржового контракту дійсним, -

В С Т А Н О В И В:

18 жовтня 2011р. ОСОБА_1, Н.В., С.А. звернулися до суду з даним позовом до відповідачів, який мотивували тим, що їм трьом на праві спільної власності належить квартира АДРЕСА_1 (надалі – квартира…). З метою займу грошових коштів, через важке матеріальне становище вони звернулися до відповідачки № 1 (надалі – ОСОБА_8), (яка в подальшому змінила прізвище на ОСОБА_5), яка 12 грудня 2001р. позичила їм ці кошти, як вони вважали, за договором позики під заставу квартири... В подальшому борг повернули в повному розмірі на вимогу ОСОБА_7, у якого на той час знаходились документи на квартиру… Останній в 2011р., заявивши, що він є власником квартири…, почав вимагати звільнити квартиру..., що явилось підставою для звернення до суду з вимогами про поновлення їм строку позовної давності та визнання недійсними біржових контрактів та стягнення моральної шкоди.

ОСОБА_1 позов підтримав у повному обсязі та пояснив, що квартира… належить йому з дружиною та сином в рівних частках на підставі свідоцтва про право власності, виданого в 1995р. По об’яві на вуличному стовбі, він дізнався про можливість отримання грошей в борг від раніше не знайомої ОСОБА_8 та 11 грудня 2001р. познайомився з останньою, яка пообіцяла надати гроші під заставу квартири… Маючи метою позику грошових коштів у доларах США через термінову потребу в них для оформлення документів для роботи на судні у закордонному плаванні, він за вимогою ОСОБА_8 передав їй документи на квартиру, наступного дня поїхав з нею в БТІ, де ОСОБА_8 отримала довідку-характеристику, потім на біржу, де підписав документи, а ввечері 12 грудня 2001р. отримав від ОСОБА_8 1200 доларів у борг, половину з яких повернув їй в якості процентів за користування грошима на її вимогу. При цьому, документи на квартиру… залишились на зберіганні у ОСОБА_8 до остаточного розрахунку. Приблизно через два роки зі слів дружини дізнався, що ОСОБА_7 став вимагати повернути борг йому, стверджуючи, що право на квартиру… належить йому. Він через сина передав дружині заработану в закордонному рейсі валюту в розмірі 1000 доларів, яка розрахувалась з ОСОБА_7, після чого цим питанням не займався, вважаючи, що борг погашений. Однак на початку 2011р. ОСОБА_7 став висувати їм претензії з приводу звільнення квартири…, заявляючи про свою власність на неї. Після звернення в середині 2011р. за правовою допомогою, йому стало відомо, що 12.12.2001р. між ним, дружиною та сином було укладено на Універсальній товарній біржі «Гарант-Україна» біржовий контракт № 549 купівлі-продажу їх квартири… Також виявилось, що у цей же день ОСОБА_8 на Олександрійській товарній біржі уклала з ОСОБА_7 інший біржовий контракт про купівлю-продаж квартири… № АЦ-44. Стверджував, що дані угоди є недійсними, оскільки вони укладені без додержання вимог щодо нотаріального посвідчення договорів. Крім того, ОСОБА_8, яка безпосередньо займалась оформленням всіх необхідних документів, ввела його в оману, т.я. наміру на продаж своєї квартири... в нього не було, він з родиною продовжував в ній мешкати, не передаючи ключів та продовжуючи сплачувати всі витрати по її утриманню та про подальший перепродаж квартири… ОСОБА_7 не знав. Цими діями відповідачів №1 та №2 йому завдано моральну шкоду в сумі 2000 грн. кожним, яку обґрунтовував спричиненими душевними хвилюваннями з приводу втрати права на квартиру… внаслідок омани та наступними тривалими діями по поверненню йому квартири… Вимоги в частині поновлення строку позовної давності для звернення з позовом до суду обґрунтовував тим, що до середини 2011р. не мав достовірної інформації конкретні про угоди, укладені відносно квартири…, вважав, що борг погашений повністю. Крім того, протягом п’яти років не було інформації про результатами розгляду кримінальної справи відносно ОСОБА_8 по обвинуваченню її в шахрайстві при купівлі його квартири… за заявою, яку подавала в міліцію його дружина.

Позивачка №2 ОСОБА_2 позов підтримала в повному обсязі та пояснила, що ніхто з членів її родини не мав наміру продавати квартиру… ОСОБА_8. Остання позичила гроші чоловіку в її, ОСОБА_2, присутності для оформлення необхідних документів для роботи моряком за кордоном. Гроші ОСОБА_8 передавала в їх квартирі… 12.12.2001р. в сумі, яка була між ними узгоджена – 1200 доларів США, 600 з яких отримала, як відсотки за користування позикою. Квартира… явилась заставою повернення боргу та оформленням документів займався чоловік, який передав документи на квартиру ОСОБА_8. Вона, ОСОБА_2, в БТІ та на біржі присутня не була та біржовий контракт не підписувала. Приблизно в середині 2002р. з нею зв’язався ОСОБА_7, заявивши, що документи на квартиру… знаходяться в нього та показав їй технічний паспорт на квартиру… та став вимагати 1000 доларів в рахунок повернення боргу, отриманого від ОСОБА_8. Ці гроші передав їй чоловік з закордонного рейсу та вона віддала їх ОСОБА_7 в своїй квартирі… без розписки. Через декілька років їй стало відомо, що ОСОБА_8 притягнута до кримінальної відповідальності за шахрайство з квартирами. У травні 2005р. вона також написала заяву в міліцію, за якою проводилось розслідування та судовий розгляд в суді, про наслідки якого їй було невідомо до 2011р. В цьому ж році ОСОБА_7 став пред’являти вимоги про оплату за житло, що змусило їх трьох звернутися за юридичною допомогою, при наданні якої виявилось, що квартира двічі продана за біржовими контрактами в один день 12.12.2001р. При цьому, вона з чоловіком та сином постійно мешкали в цій квартирі…, оплачували комунальні послуги, а гроші, взяті в борг, повернули як ОСОБА_8 в якості відсотків, так і ОСОБА_7 на його вимогу про перехід боргу до нього. Про результати кримінального переслідування відносно ОСОБА_8 по епізоду з їх квартирою… не знають до теперішнього часу. Ці обставини заволодіння документами та квартирою… є підтвердженням омани з боку відповідачів при заволодінні їх квартирою… шляхом оформлення біржових контрактів. Цими діями ОСОБА_8 та ОСОБА_7 їй завдано моральну шкоду в сумі 2000 грн. кожним, яку, також як і чоловік, обґрунтовувала спричиненими душевними хвилюваннями з приводу заволодіння квартирою… відповідачами та наступними тривалими діями по спонуканню відповідачів повернути їй квартиру… Необхідність поновлення пропущеного строку обґрунтовувала такими ж доводами, як позивач №1. Крім того, як на момент пред’явлення позову до суду, так і на теперішній час, їй невідомо про результати розслідування кримінальної справи відносно ОСОБА_8 та прийняте за її цивільним позовом у тій справі рішенні.

Позивач №3 ОСОБА_3 позов підтримав та пояснив, що його батькові були потрібні гроші в валюті для оформлення документів на роботу на судні за кордоном, які погодилась надати в борг раніше не знайома їм ОСОБА_8. За пропозицією батька у грудні 2001р. він їздив з ним на біржу, де підписав документи, як заставу повернення грошей. При цьому, наміру продавати свою частку квартири… не мав та питання продажу в родині не обговорювались. Вони продовжували мешкати в ній та нести всі витрати по її утриманню. Приблизно через два роки батько передав йому 1000 доларів, які заробив у закордонному рейсі, для розрахунку з ОСОБА_7, який в його, позивача, присутності отримав ці гроші в їх квартирі…, як повернення боргу. Про те, що їх квартира… була продана двічі протягом одного дня дізнався під час судового процесу в Орджонікідзевському районному суді по обвинуваченню ОСОБА_8 в 2007р. Доводи в частині моральної шкоди та поновлення строку позовної давності підтримав з тих же підстав, як і батьки.

Представник позивачів за договором – адвокат ОСОБА_4 підтримала їх вимоги в повному обсязі та просила задовольнити позов з урахуванням того, що остаточні обставини переходу квартири… у власність ОСОБА_8, а потім ОСОБА_7 ОСОБА_3 стали відомі тільки в середині 2011р. До цього часу також не було закінчено розслідування кримінальної справи відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_7 за заявою ОСОБА_2 в міліцію про заволодіння квартирою шляхом шахрайства та не вирішений наявний у тій справі цивільний позов. Стверджувала, що на дату оформлення біржового контракту на біржі «Гарант-Україна» ніхто з позивачів не мав наміру відчужувати квартиру шляхом її продажу раніше незнайомій ОСОБА_8, не отримував грошові кошти за її продажу в тій сумі, яка зазначена в контракті, а саме 7930 грн., позивачі продовжували мешкати в квартирі та користуватися нею протягом тривалого часу, очікуючи прийняття рішення слідчими органами та судом за її заявою про шахрайство, яке на час звернення з позовом до суду в 2011р. та на теперішній час не прийнято. Моральну шкоду обґрунтовувала неправомірними діями при переоформленні квартири на біржі відповідачами, які скористувалися правовою неусвідомленістю позивачів та без дотримання чинного на той час порядку відчуження квартир шляхом обману заволоділи їх власністю.

Відповідачка №1 ОСОБА_5 позов не визнала та пояснила, що позивачі за спільною згодою 12 грудня 2001р. продали їй квартиру через біржу, а грошей не позичали, що підтвердили відповідними розписками, які надані ними власноруч. Вона, як приватний підприємець в ту же дату перепродала цю квартиру… ОСОБА_7 через другу біржу на законних підставах з метою отримання доходу. Своїми діями моральної шкоди позивачам не спричиняла, тому позов в цілому вважала не обґрунтованим та просила відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідачки №1 за договором - адвокат ОСОБА_6 позов не визнала та пояснила, що строк для пред’явлення позову у ОСОБА_2 сплив у грудні 2004р. та доказів наявності поважних причин для його поновлення при зверненні з позовом у 2011р. до суду ними не надано. Документальні докази по справі, а саме: заява позивачів у БТІ для видачі довідки-характеристики; їх підписи на біржовому контракті; розписки про відсутність претензій за квартиру, яка ними продана, підтверджують той факт, що була укладена угода купівлі-продажу квартири…, а не позика грошей, тому підстав для поновлення строку, визнання двох біржових контрактів недійсними не має, також як і для стягнення моральної шкоди. Просила в задоволенні позову відмовити.

Відповідач №2 ОСОБА_7 позов не визнав та пояснив, що позивачі були повідомлені про здійснення угоди купівлі-продажу квартири… від 12 грудня 2001р. через біржу, що підтверджується їх власноручними підписами на біржовому контракті, один примірним якого вони отримали. Крім того, з тексту цього контракту, який оспорюється ОСОБА_3, слідує, що їм було роз’яснено вимоги ст.ст. 48,56,57,58 ЦК України щодо недійсності угоди, яка не відповідає закону, у тому числі внаслідок омани, насилля, погрози, уявної угоди, що вони підтвердили своїми підписами. Перед зверненням на біржу вони подали заяву в БТІ про видачу довідки-характеристики на відчуження квартири… та отримали цю довідку. Також позивачі власноруч написали розписки ОСОБА_8 про продаж квартири… останній, у якої він купив квартиру на законних підставах та є добросовісним набувачем. В травні 2005р. ОСОБА_2 подала заяву в міліцію про заволодіння їх квартирою… шляхом обману, тобто знала про продаж квартири..., однак за захистом своїх прав позивачі до 2011р. не звертались. Строк звернення до суду пропущений ними без поважних причин, тому підстави для його поновлення відсутні. У 2004р. за його, ОСОБА_7, як приватного підприємця, позовом Господарським судом прийнято рішення про спонукання БТІ зареєструвати його право власності на квартиру…, яка придбана за другим біржовим контрактом та на теперішній час це рішення не скасовано, тому він, як добросовісний набувач за другим біржовим контрактом не повинен відшкодовувати моральну шкоду позивачам, а вони – не будучи стороною за біржовим контрактом № АЦ-44, не вправі вимагати його розірвання, у зв’язку з чим просив відмовити в задоволенні їх позову в повному обсязі.

Від представника відповідача №3 генерального директора Універсальної товарної біржі «Гарант-Україна» ОСОБА_9 надійшла заява про розгляд справи та прийняття рішення без його участі.

Від представник відповідача №4 директора Олександрійської універсальної біржі ОСОБА_10 надійшла заява про розгляд справи та прийняття рішення без її участі на розсуд суду.

17 листопада 2011р. ОСОБА_7 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8, в якому просив визнати перших трьох відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням в спірній квартирі…, виселити їх з неї з зняттям з реєстраційного обліку, вселити його у вказану квартиру… та визнати дійсним договір купівлі-продажу від 12.12.2001р. (біржовий контракт № 549) квартири…, укладений між відповідачами.

У судовому засіданні в обґрунтування своїх вимог зазначив, що він згідно договору купівлі-продажу - біржового контракту № АЦ-44 12.12.2001р. придбав спірну квартиру… на Олександрійській універсальній товарній біржі. Ця угода, яка укладена на біржі, не підлягала нотаріальному посвідченню згідно ст. 15 Закону України «Про товарну біржу». В подальшому в 2004р. він зареєстрував своє право власності в БТІ за рішенням господарського суду, що підтверджується відповідним свідоцтвом. Протягом декількох років відповідачами порушується його право як власника зазначеної квартири…, оскільки він не може нею користуватись, тому просив задовольнити його позов щодо визнання відповідачів такими, що втратили право користування квартирою…, виселення та вселення його до цієї квартири… Позов в частини, яка відноситься до вимог про зняття відповідачів з реєстрації в спірній квартирі… та визнання дійсним без нотаріального посвідчення біржового контракту № 549 від 12.12.2001р. не підтримав та просив вирішити на розсуд суду.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представник зустрічний позов не визнали, стверджуючи, що належну їм квартиру… не продавали ОСОБА_8 та до 2011р. не знали про те, що остання перепродала її на іншій біржі ОСОБА_7.

ОСОБА_1 пояснив, що після того, як взяв у борг гроші у ОСОБА_8, пішов у закордонний рейс, в якому знаходився близько 9 місяців. На прохання дружини передав частину заработаної валюти для виплати боргу ОСОБА_7, з яким особисто не спілкувався та обставин повторного перепродажу квартири не знав, тому виселятися з квартири та вселяти туди позивача наміру не має. Просив у зустрічному позові відмовити.

ОСОБА_2 пояснила, що про повторний продаж квартири… не знала до того моменту, поки від сусідів не отримала записку ОСОБА_7, в якій були його контактні телефони, після чого зустрілась з ним в приміщенні одної з міських установ відповідно адреси, зазначеної в цій записці, де з його слів дізналась про те, що в нього знаходяться документи на їх квартиру…, тому борг ОСОБА_8 слід повернути йому. За вимогою ОСОБА_7 передала йому, як відшкодування боргу, 1000 доларів у себе в квартирі…, які передав чоловік з закордонного рейсу, однак розписку, яку він обіцяв надати, не отримала. Коли в травні 2005р. дізналась, що ОСОБА_8 притягнута до кримінальної відповідальності за шахрайські дії з квартирами, також написала заяву в міліцію, давала показання у слідчого. Одночасно в кримінальній справі пред’явила цивільний позов про повернення права на квартиру…, якою ОСОБА_8 та ОСОБА_7 заволоділи шляхом шахрайства. При розгляді справи в суді підтвердила свої вимоги, однак рішення суду за її заявою до 2011р. прийнято не було. Тоді ж ОСОБА_7 став пред’являти вимоги про виплату грошей або звільнення квартири, після чого вони пред’явили свій позов у суді. Просила відмовити в задоволенні зустрічного позову.

ОСОБА_3 позов не визнав та дав аналогічні пояснення, підтвердивши той факт, що привозив з одного з портів України, куди приходило судно, на якому працював батько, 1000 доларів США, переданих батьком для виплати боргу ОСОБА_7, які матір передала останньому в його присутності.

Відповідачка ОСОБА_5 та її представник зустрічний позов ОСОБА_7 визнали та просили вирішити його на розсуд суду.

Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, у тому числі позивача №3 ОСОБА_3, як свідка, дослідивши матеріали справи, інші письмові докази, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, а зустрічний позов задоволенню не підлягає, як необґрунтований з урахуванням наступних норм закону та встановлених судом обставин справи.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи, розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Правовідносини щодо захисту права власності шляхом визнання недійсними договорів, які виникли між сторонами, регулюються положеннями глави 3, а також глави 20 ЦК УРСР (в ред. 1963р.), які діяли на дату здійснення угоди – 12.12.2001р., а правовідносини щодо діяльності товарних бірж на території України – законом від 10.12.1991р. «Про товарну біржу» (з відповідними змінами в редакції, що діяла на той час). Відносини щодо застосування позовної давності та відшкодування моральної шкоди регулюються нормами глави 5 та ст. 4401 ЦК УРСР та нормами глави 19 ЦК України та ст. 23 цього Кодексу відповідно, т.я. виникли після введення його в дію.

Статтею 47 ЦК УРСР передбачено обов’язкове нотаріальне посвідчення угод у випадках, зазначених в законі. Недодержання нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч.2 ст. 48 цього Кодексу, тобто недійсність угоди, яка не відповідає вимогам закону.

Згідно ст. 56 цього кодексу угода, укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, може бути визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки.

Згідно ст. 57 цього кодексу угода, укладена внаслідок обману…, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого.

Статтею 227 ЦК УРСР передбачено, що договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідченим, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин. Недотримання цієї вимоги тягне недійсність договору.

У відповідності з роз’ясненнями, які містяться в п.п.2, 4, 11, 12 постанови Пленуму ВСУ №3 від 28.04.1978р. (з наступними змінами) «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», яка діяла на момент укладення договору, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом, а саме: з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави; купівлі-продажу (в тому числі при придбанні на біржових торгах) міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини; з підстав помилки – під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб’єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, при відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена; з підстав обману – під обманом слід розуміти умисне введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди, що укладається.

Інструкцією Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України «Про порядок державної реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб», затвердженої наказом № 121 від 09.06.1998р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.1998р. № 399/2839) (надалі – інструкція…) встановлений порядок здійснення реєстрації права власності. Додатком 1 до цієї інструкції… встановлено перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об’єкти нерухомого майна в кількості 17-ти видів, одним з яких є договір купівлі-продажу, зареєстрований біржею. У відповідності до Роз’яснень по застосуванню в практичній діяльності бюро технічної інвентаризації інструкції…, які затверджені Держбудом України 08.09.1998р., у разі, якщо однією зі сторін у договорі відчуження об’єктів нерухомого майна є фізична особа, то такий договір підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню.

Відповідно до норми, яка зазначена в пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в ред. 2003р.) до цивільних правовідносин, які виникли до набрання чинності цим Кодексом і продовжують існувати після набрання ним чинності, застосовуються положення цього Кодексу.

Такі самі правила відносно порядку купівлі-продажу квартири передбачені і у відповідних статтях Цивільного кодексу України.

Згідно із положеннями ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. За приписами ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

З роз’яснень, викладених у п.п.1,19 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009р., який діє на момент вирішення спору, вбачається, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилялася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Згідно положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав у випадках, передбачених цією статтею, а також договором або спеціальним законом.

Статтею 257 ЦК України передбачена загальна позовна давність, тобто строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права тривалістю у три роки, а ст. 267 ЦК України передбачена можливість поновлення строку позовної давності з поважних причин, а також застосування позовної давності за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Судом при розгляді основного позову ОСОБА_3 шляхом допиту сторін, свідка, дослідження документів та матеріалів інвентарної справи БТІ та кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_8 встановлено, що квартира… належить позивачам на праві спільної власності на підставі свідоцтва на право власності на житло від 14.02.1995р. в рівних частках, тобто по 1/3 кожному (справа № 1-15/07 а.с. 281). Згідно біржового контракту № 549 від 12.12.2001р., укладеного на Універсальній товарній біржі «Гарант-Україна» ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 продали ОСОБА_8, належну їм квартиру… за 7930 грн. (том 1 а.с. 35). Обставини, за яких укладений контракт, наступні: до 11 грудня 2001р. позивачі з ОСОБА_8 ні в яких відносинах не знаходились, т.я. були незнайомі. За ствердженням позивача №1 причиною звернення до відповідачки №1 була об’ява про надання грошей в борг з зазначеним в ній контактним телефоном, по якому він зв’язався з ОСОБА_8 та вона приїхала на зустріч в спірну квартиру. Це ствердження не спростовано відповідачкою в ході розгляду справи, тому приймається судом як достовірне. При першій зустрічі було досягнуто згоду про позику грошей під заставу квартири…, документи на яку були передані відповідачці. Протягом наступного дня в Маріупольському БТІ ОСОБА_8 була отримана довідка-характеристика на квартиру… для її відчуження (том 1 а.с.87, том 2 а.с.131). При цьому вихід техніка БТІ на адресу квартири… для її обстеження, як це було передбачено діючою на той час Інструкцією…, не здійснювався, що не оскаржували ОСОБА_3 та ОСОБА_8 в судовому засіданні та підтвердила свідок ОСОБА_11, яка працювала у той час в БТІ. Після цього на біржі «Гарант-Україна» укладено контракт № 549 (том 1 а.с.35), по якому представниками сторін виступали брокери ОСОБА_9 та ОСОБА_12 Ціна квартири…, яка продавалась за зазначеним контрактом – 7930 грн. відповідала інвентаризаційній оцінці – 7930 грн., які за текстом контракту передавались готівкою від покупця продавцю в момент передачі договору купівлі-продажу. За ствердженням позивачів №1, №2, №3, які також не спростовані відповідачкою, яка відмовилась в суді назвати ціну угоди, ввечері 12 грудня 2001р. ОСОБА_8 в спірній квартирі… передала ОСОБА_3 гроші в валюті США, а саме 1200 доларів, з яких половину він повернув їй як відсотки за користування позикою, а другу половину залишив собі та використав для особистих потреб при оформленні документів для уходу в закордонний рейс. Передача грошей була оформлена розписками.

Крім того, з досліджених судом документів встановлено, що в той же день контракт № 549 був зареєстрований відповідачкою в Маріупольському БТІ за № 34925 (том 1 а.с.35). У той же день ОСОБА_8 отримана довідка-характеристика БТІ від 12.12.2001р. на її, ОСОБА_8, ім’я № 14180 (том 1 а.с.90). При цьому, другий вихід техніка БТІ на адресу квартири… для її обстеження також не здійснювався та заява відповідачки №1 в БТІ про видачу довідки-характеристики не зареєстрована (том 1 а.с.88). У той же день, 12.12.2001р., на Олександрійській універсальній товарній біржі ОСОБА_8 при посередництві тих же брокерів ОСОБА_12 та ОСОБА_9 оформила біржовий контракт № АЦ-44 (том 1 а.с.34), за яким продала спірну квартиру… за 7930 грн., як зазначено в тексті, ОСОБА_7 на підставі правовстановлюючого документу – біржового контракту № 549 УТБ «Гарант-Україна» від 12.12.2001р.

Оцінюючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що спірна квартира придбана відповідачкою №1 без дотримання встановленого на той час законом порядку купівлі-продажу квартир, а саме – процедури нотаріального оформлення такої угоди, як це було передбачено ст. 227 ЦК УРСР та діючою на той час нотаріальною практикою, основаною на роз’ясненнях Пленуму ВСУ №3 від 28.04.1978р., що тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч.2 ст. 48 ЦК УРСР. Крім того, фактичні обставини, за яких укладався біржовий контракт, підтверджують пояснення позивачів у той частині, що власність вийшла з їх володіння поза їх волі через того, що ОСОБА_8 скористалася їхньою довірою та ввела в оману при оформленні біржового контракту. Цей висновок підтверджується тим, що:

-          в матеріалах справи відсутні дані про те, що ОСОБА_8 була зареєстрована станом на 2001р. як приватний підприємець та мала право здійснювати купівлю-продаж нерухомості;

-          як слідує з прилученого до справи вироку Орджонікідзевського районного суду 23 квітня 2007р. по обвинуваченню ОСОБА_8 за ст. 190ч.4 КК України та іншим статтям, починаючи з грудня 2001р. остання розміщувала в засобах масової інформації об’яви про надання позики під заставу майна та на біржах оформлювала угоди по купівлі-продажу квартир громадян – біржові контракти, у тому числі на своє ім’я шляхом шахрайства, оформивши таким чином до червня 2004р. близько десяти угод, по двом з яких перепродала квартири ОСОБА_7, за що засуджена та судимість не погашена (том 2 а.с.43-58);

-          як слідує з постанови того ж суду від 17.04.2007р. по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_8 за ст. 190ч.4 КК України та іншим їй, крім інших епізодів шахрайства, органом досудового слідства пред’являвся в вину епізод по заволодінню шляхом обману та зловживання довірою права на квартиру АДРЕСА_2, належну ОСОБА_3. Цей епізод виділений в окреме провадження та справа направлена для проведення додаткового розслідування, результати якого на час розгляду цієї справи ОСОБА_3 не відомі (том 1 а.с.12-15);

-          з досліджених судом матеріалів кримінальної справи № 1-15/2007 у відношенні ОСОБА_8 (а.с.254,296,297) встановлено, що 04.05.2005р. ОСОБА_2 зверталась з заявою в Приморський РВ про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за заволодіння шляхом шахрайства квартири, а також пред’явила цивільний позов до ОСОБА_8 та ОСОБА_7 про відшкодування шкоди, спричиненої злочином у вигляді повернення права власності на спірну квартиру, після чого була визнана цивільним позивачем та остаточне рішення за її заявою та позовом не прийнято (том 2 а.с.139-140, 144);

-          з досліджених судом матеріалів цієї ж справи встановлено, що оригінал біржового контракту № 549 був вилучений органом досудового слідства на підставі постанови слідчого від 06.04.2005р. в УТБ «Гарант-Україна» за протоколом виїмки та огляду від 08.04.2005р. та прилучений до матеріалів справи (а.с. 271, 274, 275, 279) та за наслідками розгляду судом кримінальної справи оригінали документів виділені в окреме провадження та направлені органу досудового слідства для проведення додаткового розслідування;

-          з наданого працівником БТІ ОСОБА_11 журналу прийому заказів на видачу документів за 11.12.2001р. слідує, що за отримання довідки-характеристики 12 грудня 2001р. на квартиру… розписався не ОСОБА_1, а підписи двох інших позивачів відсутні (том 2 а.с.131);

-          з прилучених до справи документів БТІ відносно видачі двох довідок-характеристик (том 1 а.с.85-90) слідує, що в даному випадку ці довідки були видані без дотримання встановленого інструкцією… порядку обстеження об’єкту нерухомості;

-          з наданих позивачами довідок (том 1 а.с.66-67) слідує, що вони зареєстровані та мешкають в спірній квартирі…;

-          з досліджених судом копій розписок ОСОБА_1, які долучені до справи (том 1 а.с. 75-77), встановлено, що в них не міститься відомостей відносно суми отриманих позивачами коштів з зазначенням їх статусу, що на підставі ч.1 ст. 64 ЦПК України надає підстави суду визнати ці розписки неприпустимим доказом;

-          з прилученої до справи за клопотанням позивачки №2 записки з прізвищем, ім’ям, по-батькові, контактними телефонами та місцем розташування відповідача №2 слідує, що питання про долю квартири… ініціював ОСОБА_7, з яким позивачі раніше знайомі не були (том 2 а.с.152).

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання біржового контракту № 549 купівлі-продажу квартири… недійсним на підставі недодержання передбаченої законом форми, а також такого, який укладений внаслідок помилки та обману (з урахуванням вимог ч.4 ст. 10 ЦПК України щодо сприяння судом всебічному і повному з’ясуванню обставин справи), є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Доводи позивачів, які наведені в обґрунтування поважності причин пропуску строку для звернення до суду з урахуванням тих дій, які здійснені ними по поверненню боргу відповідачам, звернення до правоохоронних органів за захистом своїх прав при розслідуванні кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_8 в шахрайстві та відсутності остаточного рішення, суд вважає достатніми для поновлення пропущеного ними строку для захисту своїх прав.

Заперечення відповідачів в тій частині, що відчуження приватизованої квартири без нотаріального оформлення на підставі норми закону про біржу не суперечить чинному законодавству судом до уваги не приймається, оскільки у відповідних нормах ЦК УРСР був чітко визначений порядок відчуження житла, до якого за аналогією права, наряду з житловим будинком, законодавства про власність відносило приватизовані квартири.

Статтями 215, 216 ЦК України (який діє на час розгляду спору) передбачені правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону, у тому числі зобов’язання кожної з сторін повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Оскільки такі вимоги позовною стороною не заявлені, а спірна квартира продана повторно третій особі, то питання застосування положень цих статей закону судом не розглядається.

Вирішуючи позов ОСОБА_1 в частині визнання біржового контракту № АЦ-44 недійсним та стягнення з відповідачів моральної шкоди, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до роз’яснень, які містяться в п.10 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009р. № 9 слідує, що реституція як спосіб захисту цивільного права (ч.1 ст. 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв’язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред’явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма ч.1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача – з підстав, передбачених ч.1 ст. 388 ЦК України.

Як слідує з правових позицій, висловлених Судовою палатою у цивільних справах ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ у І півріччі 2011р. по праву власності: права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого ст.ст. 215, 216 ЦК України, якщо особа не була стороною договору. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Добросовісне придбання, відповідно до ст. 388 ЦК України, можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

При розгляді справи встановлено, що позивачі не були сторонами другого біржового контракту, на підставі якого право власності перейшло до відповідача №2, тому таким чином та на тих підставах, які викладені в їх позові, він задоволенню не підлягає та спір відносно цього контракту може бути вирішений в залежності від того, яким буде остаточне рішення по першому біржовому контракту. Крім цього на цей час є діючим рішення господарського суду про зобов’язання БТІ зареєструвати за ОСОБА_7 право власності на спірну квартиру на підставі контракту № АЦ-44 від 12.12.2001р. та БТІ проведена така реєстрація (том 1 а.с.122-123), яка у встановленому порядку не скасована. На цій підставі у визнанні недійсним контракту № АЦ-44 суд відмовляє.

Розглядаючи позов в частині відшкодування моральної шкоди, суд приймає до уваги, що нормами ст. 4401 ЦК УРСР, а також ст.ст. 23, 1167 ЦК України, які регулюють ці правовідносини на час розгляду справи, та спеціальними законами не передбачено відшкодування моральної шкоди, яка витікає з угод, як у даному випадку - з біржового контракту, який оспорюється позивачами, тому відмовляє у задоволенні позову ОСОБА_1 у цій частині.

Оскільки позивачі не заявляють вимог про відшкодування судових витрат, то це питання судом не розглядається.

Вирішуючи зустрічний позов ОСОБА_7, суд приймає до уваги, що позивач послався в ньому на норми житлового законодавства, якими правовідносини щодо квартири, як об’єкту права приватної власності не регулюються. Крім того, у зв’язку з висновком суду відносно визнання біржового контракту № 549 недійсним за основним позовом ОСОБА_1, право ОСОБА_7 на квартиру… є спірним, тому підстави для задоволення його позову відсутні, у зв’язку з чим суд відмовляє в позові в повному обсязі, у тому числі в частині вимог щодо визнання дійсним біржового контракту № 549, стороною за яким ОСОБА_7 не являвся.

Керуючись ст. 15, 60, 196, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 47, 48, 56, 57, 227 ЦК УРСР (в ред. 1963р.), ст.ст. 23, 229, 261, ч.5 ст. 267 ЦК України, ст.ст. 71, 150, 155, 158 ЖК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково, поновивши їм строк позовної давності для звернення до суду.

Визнати недійсним біржовий контракт (договір купівлі-продажу) № 549 від 12.12.2001р., укладений на Універсальній товарній біржі «Гарант-Україна» про купівлю-продаж квартири АДРЕСА_3 між ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_8

В задоволенні позову про визнання недійсним біржового контракту № АЦ-44 від 12.12.2001р., укладеного на Олександрійській універсальній товарній біржі про купівлю-продаж квартири АДРЕСА_3 між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 – відмовити.

В задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 моральної шкоди – відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні житлом, визнання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 такими, що втратили право користування в квартирі АДРЕСА_3, визнання реєстрації припиненою, виселення та вселення в зазначену квартиру ОСОБА_7 – відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання біржового контракту купівлі-продажу № 549 від 12.12.2001р. дійсним – відмовити.

На рішення може бути подано апеляцію до апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.           

Суддя:                                                                                          Лузан В. В.