Справа № 764/10247/13-ц

Провадження № 2/764/4386/2013

Категорія 55

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" листопада 2013 р. Ленінський районний суд міста Севастополя у складі:

головуючого судді – Рубан М.В.,

при секретарі – Бурчуладзе С.І..,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Севастополі цивільну справу за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до СУ УМВС України в м. Севастополі, ОСОБА_1 про зняття арешту з майна,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся 30.09.2013 року до суду з позовною заявою, в якій просить зняти арешт з нежитлового приміщення: магазину непродтоварів, офісу, загальною площею 40,00 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Севастополь, вул. Леніна, 48, що належить ОСОБА_1 на праві власності. Свої вимоги позивач мотивує тим, що між позивачем та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, згідно з умовами якого останньому були надані грошові кошти в сумі 80240,00 доларів США зі сплатою 12,5% річних та кінцевим строком повернення до 08.01.2027 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором був укладений іпотечний договір, предметом якого стала квартира АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві власності. Однак у наслідок накладення арешту постановою слідчого СУ УМВС України в м. Севастополі від 15.01.2010 року позивач позбавлений можливості внести зміни в договір іпотеки у зв'язку із здійсненням реструктуризації заборгованості та переведенням позичальником предмету іпотеки у нежитловий фонд.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі, підтвердила всі обставини, викладені в позові, наполягала на його задоволенні, пояснила, що невнесення вказаних змін в договір іпотеки у подальшому можливо ускладнить виконання рішення суду у разі звернення стягнення на предмет іпотеки.

Представник відповідача СУ УМВС України в м. Севастополі в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву з проханням розглянути справу у його відсутність.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов визнав у повному обсязі та підтвердив всі обставини викладені в ньому.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.01.2007 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 6/07-МИВ (далі –Договір №1), згідно з умовами якого останньому були надані грошові кошти в сумі 80240,00 доларів США зі сплатою 12,5 % річних та кінцевим строком повернення до 08.01.2027 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 10.01.2007 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір (далі – Договір№2), предметом якого стала квартира АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 10.01.2007 року.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 29.01.2009 року вказана квартира була переведена у нежитловий фонд, внаслідок чого було створене нежитлове приміщення магазину непродтоварів, офісу, загальною площею 40,00 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Севастополь, вул. Леніна, 48.

У наслідку укладення 29.03.2013 року додаткової угоди між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1, були внесення зміни до Договору № 1 щодо реструктуризації боргу, та в Договір №2 також повинні були внесенні відповідні зміни.

Також судом встановлено, що постановою слідчого СУ УМВС України в м. Севастополі від 15.01.2010 року у зв'язку із розглядом кримінальної справи № 691198 з метою забезпечення заявлених у майбутньому цивільних позовів, було накладено арешт на нежитлове приміщення магазину непродтоварів, офісу, загальною площею 40,00 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Севастополь, вул. Леніна, 48, що належить ОСОБА_1 на праві власності.

Згідно з ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу).

Отже, іпотекодержатель не є ані власником іпотечного майна, ані його володільцем. Право володіння та користування іпотечним майном належить іпотекодавцю.

Відповідно до ч. 6, 7 ст. 3 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Відповідно до ч.1,2 ст. 14 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

На підставі наведеного, суд доходить висновку, що права іпотекодержателя при наявності інших обтяжень спірного майна задовольняються не шляхом звільнення цього майна з-під арешту, а пріоритетом задоволення його вимог.

За таких обставин вбачається, що права позивача як іпотекодержателя не пов'язані ні з правом власності на майно, ні з правом володіння ним, враховуючи, що накладення арешту на майно не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки він має першочергове право на задоволення такої вимоги. Отже, вимоги позивача фактично зводяться до незгоди із накладенням арешту на предмет іпотеки на підставі постанови СУ УМВС України в м. Севастополі, яка до того ж не оскаржувалася, що підтвердили сторони.

Крім того, відповідно до ст. 60 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до ч. 1, 4, 8 ст. 54 ЗУ «Про виконавче провадження» звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Позивач не є власником вказаного майна, звернення стягнення на спірне майно на підставі постанови слідчого СУ УМВС України в м. Севастополі в порядку виконавчого провадження не відбувається, що підтвердили представник позивача та відповідач, отже, суд вважає, що вимога про звільнення з-під арешту вказаного майна, застосованого на підставі постанови слідчого СУ УМВС України в м. Севастополі від 15.01.2010 року, у зв'язку з необхідністю внесення змін в договір іпотеки про реструктуризацію боргу та переведення предмету іпотеки з житлового в нежитловій фонд є необґрунтованою та безпідставною, оскільки права позивача, якій не є власником спірного майна, не порушуються накладенням арешту на майно слідчим СУ УМВС України в м. Севастополі, при цьому, як сама підтвердила представник позивача, не внесення таких змін в договір іпотеки не є безумовною перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки у разі застосування іпотекодержателем такого права. Отже, за таких обставин позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи вимоги ст. 88 ЦПК України, суд залишає судові витрати за позивачем, оскільки в позові відмовлено в повному обсязі.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 61, 88, 155, 179, 212-215, 294 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до СУ УМВС України в м. Севастополі, ОСОБА_1 про звільнення нежитлового приміщення: магазину непродтоварів, офісу, загальною площею 40,00 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Севастополь, вул. Леніна, 48, що належить ОСОБА_1, з-під арешту, накладеного на підставі постанови СУ УМВС України в м. Севастополі від 15.01.2010 року - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Севастополя шляхом подачі апеляційної скарги до Ленінського районного суду м.Севастополя протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -