ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2006 року                                                      м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого:                судді Фадєєвої Н.М.

суддів:        Гордійчук М.П.,  Бим М.Є., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.

при секретарі:                Кулеші А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 березня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 22 червня 2004 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної Ради м. Чернігова,

встановила:

У лютому 2004 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на неправомірні дії Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної Ради м. Чернігова. Просила зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення надати суду рішення про припинення виплати їй соціальної допомоги, скасувати це рішення як таке, що не відповідає вимогам Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям», виплатити призначену їй з 01 листопада 2003 року допомогу та притягнути до відповідальності за порушення чинного законодавства керівника управління. Одночасно просила постановити ухвалу про проведення атестації державних службовців на предмет відповідності їх займаним посадам.

Свої вимоги  мотивувала тим, що 10 листопада 2003 року вона подала суб'єкту оскарження відповідні документи на перерахунок розміру державної соціальної допомоги, але в порушення вищезазначеного Закону їй не тільки не було перераховано розмір допомоги, але й неправомірно припинено її виплату як малозабезпеченій сім'ї.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 березня 2004 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 22 червня 2004 року, ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні скарги.

Не погоджуючись з судовими рішеннями по справі, скаржниця подала касаційну скаргу, в якій ставить питання про їх скасування, оскільки вважає, що судами не було перевірено інформацію, яка була покладена в основу рішень та не були з'ясовані всі обставини справи, що мають значення для її розгляду.

В судове засідання касаційної інстанції сторони не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Розглянувши касаційну скаргу та перевіривши її доводи за матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність її часткового задоволення та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції..

Згідно вимог ст. 227 КАС України підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення судами норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Із матеріалів справи та рішень судів вбачається, що, приймаючи рішення про відмову в задоволенні скарги, суди керувалися вимогами Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям», Постановою Кабінету Міністрів України № 1091 від 21 серпня 2001 року «Про деякі питання надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям», Порядком призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, але при цьому неповно з'ясували обставини справи у зв'язку з чим дали невірну оцінку доказів без належної їх перевірки.

Суб'єкт оскарження в основу свого рішення про припинення виплати державної соціальної допомоги сім'ї ОСОБА_1 поклав припущення, а не перевірену інформацію, про що свідчать обставини, встановлені судами.

Суди при постановлені рішень керувалися доказами, які надав суб'єкт оскарження, але їх достовірність не перевірили.

Крім того, суди також не звернули уваги на наступне.

Пунктом 12 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям передбачено, що підставою для припинення виплати соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям є навмисне подання недостовірних відомостей чи приховання відомостей, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на соціальну допомогу та визначення її розміру особами, які входять до складу сім'ї.

Із матеріалів справи та рішень судів вбачається, що надана скаржницею довідка про доходи її чоловіка ОСОБА_2, який працював у Товарстві з обмеженою відповідальністю «АВЕ-УНІЯ», суперечить інформації в цій частині, отриманій Управлінням праці та соціального захисту населення, згідно якої за цей період у нього не було доходів.

Суди не звернули уваги на те, що надана скаржницею довідка, навпаки стосувалась збільшення доходів її сім'ї, а не зменшувала їх, а також на те, що дійсна інформація про доходи  ОСОБА_2 за липень-жовтень 2003 року буде опрацьована фінансовими органами в першому кварталі 2004 року.

За таких обставин, без з'ясування належним чином всіх обставин справи, а також відсутності вини ОСОБА_1 в наданні недостовірних даних про доходи членів її сім'ї, правомірних підстав для відмови їй в задоволенні скарги, у судів не було.

Враховуючи, що при розгляді справи по суті суди неповно з'ясували обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи і це не може бути усунено судом касаційної інстанціі, оскільки суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, постановлені по справі рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

          При цьому слід мати на увазі, що згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Керуючись ст.ст. 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

     Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 березня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 22 червня 2004 року скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.   

     Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Судді: