ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

 

                                                        

 

 

                                            

У Х В А Л А

 

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

 

 14 червня 2006 року                                                           м. Київ

 

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

    Головуючого - судді  Ліпського Д.В. ,

    суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.І., Юрченка В.В., Кобилянського М.Г.

      

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 25 липня 2004 року та на ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 24 лютого 2004 року по справі за його скаргою  на наказ начальника УМВС України в Рівненській області про звільнення зі служби в органах внутрішніх справ, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -

 

В С Т А Н О В И Л А :

       

         В грудні 2001 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на наказ начальника УМВС України в Рівненській області про звільнення зі служби в органах внутрішніх справ, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

 

       Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 24 лютого 2004 року відхилена апеляційна скарга ОСОБА_1 на  рішення Рівненського міського суду від 25 червня 2004 року, яким в позові відмовлено.

 

      Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями позивач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду України, який своїм листом від 13 вересня 2005 року направив її до Вищого адміністративного суду України.

 

       У касаційній скарзі позивач просить ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 24 листопада 2004 року та рішення Рівненського міського суду від 25 липня 2004 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, оскільки суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували норми матеріального та процесуального права. Посилається та те, що судами дана неправильна оцінка зібраним доказам.

 

        Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України,  перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи , колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

 

        Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що наказом начальника УМВС України в Рівненській області НОМЕР_1 ОСОБА_1 було звільнено за власним бажанням з посади ІНФОРМАЦІЯ_1, за його власноручно написаним 28 вересня 2001 року рапортом.

 

       Судами правильно визнано неправомірним посилання позивача  на необхідність застосовувати при розгляді його позовних вимог КЗпП України, оскільки розгляд скарг рядового або начальницького складу ОВС щодо незаконності звільнення зі служби на підставі п.40 Дисциплінарного статуту ОВС проводиться в порядку, встановленому главою 31-А ЦПК України 1963 року.

 

       Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не приймає до уваги посилання у касаційній скарзі позивача на докази, що стосуються підтвердження тих чи інших доказів, оскільки відповідно до ч.1 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази.

 

       Висновки суду першої інстанції про те, що позивач не довів у суді своїх позовних вимог в частині вимушеності написання рапорту про звільнення, не суперечить матеріалам справи та вимогам процесуального закону.

 

       Враховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог ОСОБА_1, а суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що підстав для задоволення його позову немає.

 

        Рішення суду першої та апеляційної інстанцій належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону.

 

          За таких обставин, коли суд першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухалені судових рішень та вчиненні процесуальних дій, касаційна скарга  підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.  

 

       Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, ч.5 ст.254 КАС України, колегія суддів  -

 

У Х В А Л И Л А :

 

        Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Рівненського міського суду від 25 червня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 24 листопада 2004 року - без змін. 

 

       Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту проголошення.

 

 

 

          ГОЛОВУЮЧИЙ :                                         Д.В. Ліпський

 

                           СУДДІ :                                         С.Є. Амєлін

 

                                                                                   М.І. Гурін

                            

                                                                                    В.В. Юрченко

 

                                                                                    М.Г. Кобилянський